Справа № 2-256/2009 рік
Іменем України
24 червня 2009 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Бурда Б.В.
при секретарі - Богуш Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного комунального підприємства "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості" про визнання договору частково недійсним та повернення зайво сплачених коштів, -
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 19.08.1997 року він уклав з Державним підприємством „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” договір про надання позики для добудови житлового будинку. Відповідач у даній справі є правонаступником ДП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості”. 29.09.1997 року він уклав з ДП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” про надання позики на будівництво житлового будинку строком на 5 років в розмірі 8000 грн. під 2 % річних. Умовами вказаного договору було передбачено зокрема: п. 1.1, сплата 2% річних у валюті України за курсом долара США на день сплати відсотків; пунктом 1.2 - зобов'язання позивальника погасити позику крупною рогатою худобою в живій вазі в кількості 5818 кг або іншими видами сільгосппродуктів за згодою сторін на момент погашення позики; пунктом 3.4 обов'язок позичальника одночасно з поверненням позики сплатити відсотки за користування нею згідно пункту 1.1; пунктом 3.5 передбачений обов'язок позичальника сплачувати відсотки за користування позикою в грошовому виразі; пунктом 4.2,обов'язок позивальника у разі порушення строків повернення позики та відсотків за її користування сплатити штрафу в розмірі 0,5% від несплаченої в строк суми за кожний день затримки платежу. Вважає вказані умови договору суперечать чинному на час укладення договору законодавству, а тому просить визнати їх недійсними. Крім того, у зв'язку з незаконним включенням до умов договору зазначених вище умов він заяво сплатив ДП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” 5678 грн., які на його думку мають бути повернуті йому відповідачем. Тому просить визнати зазначені вище положення договору недійсними та зобов'язати відповідача повернути йому заяво сплачені 5678 грн. Також просить стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі судові витрати.
В судовому засіданні позивач та його представник позов під тримали.
Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи, але його представник до суду не з'явився.
виконання грошових зобов'язань” яким передбачена сплата лише пені у розмірі подвійної
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 вересня 1997 року позивач добровільно та свідомо уклав з Державним підприємством „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” (правонаступником якого є відповідач у даній справі) договір про надання позики на будівництво житлового будинку (кошти фонду). За умовами вказаного договору: ДП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” мав поетапно надавати позивачу відповідно до „Положення про порядок видачі та погашення довгострокової позики на індивідуальне будівництво по цільовій програмі „Рідний дім” для будівництва житлового будинку та інженерних споруд 32000 грн із сплатою 2,0 % річних у валюті України за курсом долара США на день сплати відсотків. Позивач у свою чергу мав погасити позику в строк до 01.10.2002 року крупною рогатою худобою в живій вазі в кількості 5818 кг. Умова договору укладеного між сторонами також було передбачено: пунктом 3.4 обов'язок позичальника одночасно з поверненням позики сплатити відсотки за користування нею згідно пункту 1.1; пунктом 3.5 обов'язок позичальника сплачувати відсотки за користування позикою в грошовому виразі; пунктом 4.2,обов'язок позивальника у разі порушення строків повернення позики та відсотків за її користування сплатити штрафу в розмірі 0,5% від несплаченої в строк суми за кожний день затримки платежу. (а.с. 9-12)
На думку суду, вказаний договір позики є цілком законним і таким, що підлягає безумовному виконанню всіма сторонами по ньому.
Відповідно до п. 3, 3.7 Статуту ДП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” (а.с. 61-65) - ДП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” є державним госпрозрахунковим, спеціалізованим, кредитно-фінансовим підприємством, яке надає довгострокові позики індивідуальним забудовникам для спорудження житла, господарських приміщень, на розвиток селянських господарств та контролює їх повернення з залученням банківських установ. Тобто положення ст. 170 ЦК України (1963 року), що діяла на час укладення договору, якими заборонялася сплати процентів по грошових та інших зобов'язаннях на дане підприємство не поширювалися, оскільки за своїм правовим статусом ДП „Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості” було кредитно-фінансовим підприємством.
Як вбачається із змісту договору № 27 (п. 1.1, 3,4) ним передбачена сплата відсотків у національній валюті України (гривнях) і лише розрахунок розміру відсотків пов'язаний з курсом долару США до гривні України. Зазначені положення договору жодним чином не суперечать законодавству України, що діяло на час підписання договору, та і діючому на даний час законодавству вказане положення також не суперечить.
Також є цілком законним встановлення у договорі (п. 4.2) за взаємною згодою сторін договору такого виду забезпечення виконання зобов'язання як сплата штрафу в розмірі 0,5 % від несплаченої в строк суми за кожен день затримки платежу. Посилання позивачем на вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є хибним, оскільки відповідно до вимог ст. 178 ЦК України (1963 року), якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, так і положенням ст. 549 ЦК України, що діє на даний час, сплата штрафу чи пені є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язання. Вони можуть застосовуватися як кожен окремо, так і спільно, в залежності від домовленості сторін яка була досягнута ними під час підписання договору. З тексту договору позики, а саме п. 4.2 (а.с. 11) прямо вбачається, що при підписанні договору сторони домовилися про те, що позичальник сплачує саме штраф, а не пеню, і визначений розмір цього штрафу.
Також судом встановлено, що діючим законодавством України з питання довгострокового кредитування індивідуальним забудовникам (Постанова КМУ № 1597 від 05.10.1998 року) на селі передбачено, що в разі коли кредитної угодою передбачено повернення кредиту коштами в угоді має передбачатися індексація цих коштів з урахуванням рівня інфляції. В разі коли договором передбачене погашення кредиту та внесення плати за користування ним сільськогосподарською продукцією то договором визначається відповідні ціни та умови. При цьому, за еквівалент розрахунків береться 1 кг живої ваги великої рогатої худоби за орієнтовними цінами на час видачі та погашення кредиту. Аналогічна норма передбачена і „Обласною цільовою програмою „Рідний дім”
Відповідно до вимог ст.10, 11, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Правовідносини, що склалися між сторонами є договірними і врегульовані ст. 178, 374 ЦК України 1963 року, ст. ст. 509, 549, 652, 1046-1052 ЦК України з урахуванням вимог Указу Президента України № 222/98 від 27.03.1998 року, Постанови КМУ № 1211 від 03.08.1998 року, Постанови КМУ № 1597 від 05.10.1998 року, Рішення Сумської обласної ради від 07.07.1998 року
З урахування наведеного суд вважає, що позов є необґрунтованим, а тому у його задоволенні необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст. 178, 374 ЦК України 1963 року, ст. ст. 509, 549, 652, 1046-1052 ЦК України, Указом Президента України № 222/98 від 27.03.1998 року, Постановою КМУ № 1211 від 03.08.1998 року, Постановою КМУ № 1597 від 05.10.1998 року, Рішенням Сумської обласної ради від 07.07.1998 року, ст. ст. ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.
Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя