01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.06.2009 № 35/420
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Костова Ю.А. (дов. б/н від 12.03.2009 р.)
від відповідача ОСОБА_1(дов. №1005 від 11.06.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2008
у справі № 35/420 (суддя
за позовом ВАТ "Укркомункомплект"
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 10041,00 грн.
Відкрите акціонерне товариство „УКРКОМУНКОМПЛЕКТ” (далі за текстом - ВАТ „УКРКОМУНКОМПЛЕКТ”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі за тестом - СПД ОСОБА_2, відповідач) про стягнення 10041,00 грн. заборгованості по орендній платі та стягнення судових витрат (102,00 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 р. у справі № 35/420 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10041,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати відповідно до Договору оренди приміщення №26/01-88Ас від 28.12.2006 р., 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанцій не взято до уваги пояснення відповідача про те, що останній не міг належним чином користуватися орендованим майном протягом листопада 2007 р., у зв'язку із створенням позивачем істотних перешкод в користуванні цим майном.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 р. у справі №35/420 скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. у справі №6/339 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
28.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством „УКРКОМУНКОМПЛЕКТ”, як орендодавцем, та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна №26/01-88Ас, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, що знаходиться на балансі орендодавця площею 360 кв. м. і розташоване за адресою: м. Вишневе, вул. Чорновола, 48.
Згідно з п.4.1, п.4.2 Договору орендна плата, яка складає 10041,00 грн. (з ПДВ) за один місяць, повинна сплачуватись не пізніше 10 числа поточного місяця, згідно рахунку, що виставляється.
Сторонами було погоджено строк дії Договору: з 01.01.2007 р. по 30.11.2007 р. (п.5.1 Договору).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору, відповідач не оплатив орендну плату за останній місяць оренди - листопад 2007 року, згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №501 на суму в розмірі 10041,00 грн. Акт звірки розрахунків відповідач також відмовився підписувати.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що позивач чинив йому перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, у зв'язку з чим він має право на звільнення від сплати орендної плати за вищевказаний період (листопад 2007 року).
Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідачем не сплачена.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендних платежів не виконав, суму заборгованості за Договором оренди №26/01-88Ас від 28.12.2006 р. у розмірі 10041,00 грн. не сплатив.
Твердження відповідача про те, що позивачем створювались перешкоди в користуванні відповідачем орендованим приміщенням спростовуються наявним у справі рішенням Господарського суду Київської області №10/106-08 від 26.06.2008 р. по справі за позовом фізичної особи -- підприємця ОСОБА_2 до ТОВ „Київський завод дверних систем”, ВАТ „УКРКОМУНКОМПЛЕКТ”, ТОВ „Звітні технології” про усунення перешкод в користуванні майном та визнання недійсним договору оренди, залишеним в силі згідно з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.09.2008 р., яким в позові було відмовлено повністю. Під час розгляду справи №10/106-08 не знайшло свого підтвердження посилання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на створення ВАТ „УКРКОМУНКОМПЛЕКТ” перешкод в користуванні приміщенням, орендованим за Договором оренди №26/01-88Ас від 28.12.2006р., стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у справі №35/420. При цьому, Господарським судом Київської області досліджувались Акти про перешкоджання роботи СТО, на які посилається відповідач у відзиві на позов у справі №35/420. Окрім того, рішенням суду у справі №10/106-08 було встановлено факт неналежного виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань по своєчасній оплаті орендної плати за договором оренди №26/01-88Ас від 28.12.2006р.
Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Твердження апелянта про те, що він має право не сплачувати орендну плату за листопад 2007 року у зв'язку з тим, що позивач створював йому перешкоди в користуванні орендованим приміщенням судом не приймаються до уваги, оскільки факт створення перешкод в користуванні спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Крім того, колегією суддів встановлено, що апелянтом не сплачено державне мито за подання апеляційної скарги, в апеляційній скарзі Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 посилається на те, що останній звільнений від сплати державного мита відповідно до п.18 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 р. №7-93 (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до п.18 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 р. №7-93 (зі змінами і доповненнями) громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати державного мита.
Однак, колегія суддів зазначає про те, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою не як громадянин, а як суб'єкт підприємницької діяльності, на якого не розповсюджуються пільги, встановлені п.18 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 51,00 грн. в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. у справі № 35/420 залишити без змін.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р №НОМЕР_1 в банку „Фінанси і кредит”, МФО 300131, ідентифікаційний код НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України 51 (п'ятдесят одну) грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Матеріали справи № 35/420 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
25.06.09 (відправлено)