Справа N 2-665/2008 p.
21 травня 2008 р. м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Халаджи О.В.
при секретарі Рибкіній Г.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Димитров Донецької області справу за
позовом ОСОБА_2 до Димитровської міської ради про визнання права
власності,
Позивачка в судовому засіданні, в обґрунтування позову пояснила, що 28.09.1996 року помер її батько ОСОБА_3, який постійно мешкав на день смерті у квартирі АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з вище зазначеної квартири з належними до неї господарськими будівлями та спорудами і належить померлому на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.1991 року, посвідченого державним нотаріусом Димитровської нотаріальної контори за реєстровим записом №2498, зареєстрованого у БТІ м. Димитрова 29.06.1998 року, номер реєстрового запису 6076. Згідно зі ст. 529 ЦК Української РСР, спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкоємця та той з подружжя, який його пережив. Мати позивачки ОСОБА_4, і дружина померлого, до власної смерті 5.02.1998 року, спадщину на себе не оформлювала. ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб. У встановлений законом строк позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, розпорядилася речами звичайної домашньої обстановки та вжитку, а також подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, крім неї, не має. Але нотаріус відмовився видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у правовстановлюючому документі на спадщину не зазначено, що об'єктом купівлі-продажу є квартира, як це зазначено у витягу БТІ №16752135, який видано 22.11.2007 року -предметом купівлі-продажу зазначено 1/2 частину жилого будинку №21 по вул. Волгоградській м. Димитров. Позивачка вважає, що ОСОБА_3 на час смерті був добросовісним власником спірної квартири і просить визнати за нею право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті матері.
Представник відповідача позов визнав у повному обсязі, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Судом встановлено, що 28.09.1996 року помер ОСОБА_3, який постійно мешкав на день смерті у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть(а.с. 19).
6.02.1998 року померла ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_3, і яка постійно мешкала по день смерті у квартирі АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть та довідкою з місця проживання. (а.с. 9, 19). Спадщину після смерті чоловіка вона не оформлювала.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з вище зазначеної квартири з належними до неї господарськими будівлями та спорудами і належить померлому на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.1991 року, посвідченого державним нотаріусом Димитровської нотаріальної контори за реєстровим записом №2498, зареєстрованого у БТІ м. Димитрова 29.06.1998 року, номер реєстрового запису 60765 (а.с. 10).
Виходячи зі змісту ст. 529 ЦК УРСР, спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкоємця та той з подружжя, який його пережив.
2
За життя спадкодавець заповіту не склав, тому спадкоємцем першої черги за законом є позивачка, яка доводиться померлому донькою (дівоче прізвище ОСОБА_3), що підтверджується свідоцтвами про народження та про шлюб (а.с. 18).
2.06.1998 року після смерті ОСОБА_3 у Димитровській державній нотаріальній конторі була зареєстрована спадкова справа №191, що підтверджується довідкою Димитровської нотаріальної контори №176 від 22.01.2008 року (а.с. 6).
Згідно з листом Димитровської державної нотаріальної контори №1578 від 15.12.2007 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у договорі купівлі-продажу, посвідченого Димитрівською державною нотаріальною конторою 28.08.1991 року, предмет договору 1/2 частина жилого будинку, яка знаходиться в м. Димитров, вул. Волгоградська, 21/1. У витязі БТІ м. Димитров від 22.11.1991 року вказано, що це квартира №1, яка складає 1/2 частину жилого будинку. Правовстановлюючого документу на квартиру №1, що складає 1/2 частину житлового будинку №21 по вул. Волгоградській не має (а.с. 8).
Спірна ситуація із дефініціями об'єкта спадщини виникла у зв'язку з тим, що згідно нововведеного реєстру прав власності БТІ в одноповерховому житловому будинку приміщення з окремим ходом реєструється як окрема квартира.
На час смерті ОСОБА_3 був добросовісним власником спірної квартири з належними до неї господарськими будовами та спорудами, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 22) та договором купівлі-продажу будинку від 28.08.1991 року (а.с. 10).
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В силу вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню в повному обсязі та за нею необхідно визнати право власності на квартиру №1 житлового будинку 21, по вулиці Волгоградська міста Димитров Донецької області, з належними до неї господарськими будівлями та спорудами.
На підставі ст. ст. , 529, 548, 549 ст. 392 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Димитровської міської ради про визнання права власності задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру 1, житлового будинку 21, по вулиці Волгоградська міста Димитров Донецької області, з належними до неї господарськими будівлями та спорудами, яка залишилась після померлого ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької
області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про
апеляційне оскарження.