Справа № 587/2290/16-к
09 грудня 2016 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження №42016200350000083 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом на посаді комірника складів господарського взводу роти матеріального забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , з 30.09.2016 року знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 на посаді номера 3 обслуги 1 реактивного артилерійського відділення 1 реактивної артилерійської батареї 1 реактивного артилерійського дивізіону вказаної військової частини, що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 вчинив умисний злочин за наступних обставин.
ОСОБА_4 , будучи 14 березня 2016 року призваним Роменським РВК, проходив навчання в навчальному підрозділі 169 навчального центру з місцем дислокації в АДРЕСА_2 та 01.06.2016 року був призначений на посаду комірника господарчого взводу роти матеріального забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
У подальшому, розпорядженням першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 24 вересня 2016 року № 321/7670, комірник складів господарчого взводу роти матеріального забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) солдат ОСОБА_4 був відряджений до військової частини - польова пошта НОМЕР_2 для укомплектування бойових підрозділів, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 30.09.2016 р. № 230 ОСОБА_4 допущено до виконання обов'язків за посадою номера 3 обслуги 1 реактивного артилерійського відділення 1 реактивної артилерійської батареї 1 реактивного артилерійського дивізіону вказаної військової частини.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом в особливий період.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відтак, з моменту видання Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 відповідно до положень Військової присяги та ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів.
Однак, 17.10.2016 року обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не маючи на те поважних причин, без дозволу командування військової частини, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме: полігон військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_1 . Факт відсутності ОСОБА_4 на службі встановлено командуванням військової частини під час перевірки наявності особового складу на ранковому шикуванні о 07.00 год 17 жовтня 2016 року.
Під час незаконної відсутності у військовій частині - польова пошта НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 обов'язків військової служби не виконував, а проводив час на власний розсуд, займаючись справами, не пов'язаними з проходженням військової служби, постійно перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , займаючись домогосподарством.
У подальшому, 13.11.2016 року ОСОБА_4 , усвідомивши протиправність своїх дій щодо незаконної відсутності на військовій службі, добровільно з'явився до військової частини польова пошта НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , де продовжив виконання своїх службових обов'язків, у зв'язку з чим, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.11.2016 р. № 264 останній відданий як такий, що повернувся до військової частини (місця служби), приступив до виконання обов'язків військової служби та зарахований на всі види забезпечення.
Отже, обвинувачений ОСОБА_4 був незаконно відсутнім на місці служби, а саме: на полігоні військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_1 в період з 17.10.2016 р. по 13.11.2016 р. включно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, пояснивши, що дійсно, будучи військовослужбовцем, не повідомивши командування військової частини, де він проходив службу, 17.10.2016 року він самовільно залишив військову частину, що дислокується в АДРЕСА_1 і поїхав додому в АДРЕСА_1 , де проводив час з батьками. 13 листопада 2016 року він повернувся до військової частини. Визнав свою вину, оскільки поважної причини для залишення місця служби в нього не було.
Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 4 ст. 407 КК України, оскільки він будучи військовослужбовцем, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, достовірно знаючи про те, що він повинен проходити військову службу за контрактом в умовах особливого періоду, самовільно залишив місце служби.
При призначенні покарання суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який в цілому позитивно характеризується, є військовослужбовцем; пом'якшуючі відповідальність обставини - раніше не судимий, свою вину визнав повністю і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні сприяв розкриттю кримінального правопорушення та встановленню істини по справі, матеріальна шкода злочином не завдана, тому, з врахуванням зазначених пом'якшуючих відповідальність обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Обтяжуючих відповідальність обвинуваченого обставин судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним за ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 2 (два) місяці з відбуванням покарання на гауптвахті.
Строк відбування покарання рахувати з моменту прибуття на гауптвахту.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Суддя