Справа № 391/827/16-к
Провадження № 1-кс/391/66/16
08.12.2016 р. селище Компаніївка
Слідчий суддя Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю начальника СВ Компаніївського ВП ОСОБА_3 , розглянувши клопотання начальника СВ Компаніївського ВП Бобринецького ВП Головного управління національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна, -
Начальника СВ Компаніївського ВП ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016121070000065 від 04.11.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, яке обґрунтовує тим що між Компаніївським міжшкільним навчально-виробним комбінатом, в особі директора ОСОБА_4 та СФГ «Тіос» в особі голови ОСОБА_5 укладено 01.01.2014 договір оренди землі, згідно якого земельну ділянку площею 25 га., яка належить Компаніївській районній раді, передано СФГ «Тіос» для вирощування сільськогосподарських культур. Згідно умов договору ОСОБА_5 зобов'язався після збору урожаю передати МНВК - 15 відсотків. В ході ревізії встановлено, що по закінченню строку дії вказаного договору, на кінець звітного фінансового періоду 2015 року насіння соняшнику на загальну суму 56 250,00 грн. не надійшло. В ході проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, що 30.11.2016 з зазначеної земельної ділянки зібрано урожай кукурудзи в кількості 149 тонн 700 кілограм, який було перевезено до складу «Тіос».Розрахунок та оцінка врожаю кукурудзи не провадилась, документи з приводу збору урожаю у відділі освіти, молоді та спорту Компаніївської РДА відсутні. Вказане зерно кукурудзи по даному кримінальному провадженню має значення речового доказу.
Начальник СВ клопотання підтримав, та просив накласти арешт на транспортний засіб.
Слідчий суддя, заслухавши начальника СВ, дослідивши копії документів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно із п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як зазначено в клопотанні, метою накладення арешту на майно є збереження речового доказу.
Однак, матеріали клопотання не містять у собі даних, що зібраний врожай кукурудзи в кількості 149 тонн 700 кілограм є предметом чи доказом вказаного злочину, та що його визнано на підставі відповідного процесуального документу чи знаряддям злочину, чи речовим доказом. Не надано постанови про визнання вищезазначеного зерна речовим доказом.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання начальника СВ, як такого, що недоведеного необхідністю арешту майна, з метою вказаною у клопотанні, та яке явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 171, 172,173 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволені клопотання начальника СВ Компаніївського ВП Бобринецького ВП Головного управління національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя ОСОБА_1