Справа № 345/3428/16-ц
Провадження № 22-ц/779/2390/2016
Категорія 50
Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
05 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Максюти І.О.,
суддів: Фединяка В.Д., Ковалюка Я.Ю.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю апелянта, відповідача та його представника
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року,
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що в шлюбі з відповідачем 07 липня 2011 року народився син ОСОБА_5. 04 квітня 2011 року шлюб розірвано. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 28 серпня 2012 року присуджено до стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 550 грн. щомісячно до досягнення повноліття. Проте, такий розмір аліментів є недостатнім, оскільки витрати на утримання сина, який навчається в третьому класі, збільшились. Крім того, вона ніде не працює, а відповідач займається підприємницькою діяльністю та має можливість матеріально забезпечувати дитину. Просила змінити розмір аліментів, стягнених з відповідача на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, збільшивши його з 550 грн. до 3000 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 850 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 551,20 грн. судового збору в дохід держави та 300 грн. на користь позивача за отриману нею правову допомогу.
Відкликано попередній виконавчий лист від 28.06.2012 по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду та недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що матеріальне становище відповідача значно покращилося, так як він отримав значні кошти від продажу двокімнатної квартири в м.Калуші та реалізованого транспортного засобу Mitsubishi Lancer, став власником нежитлових приміщень та автомобіля марки Mitsubishi Pajero 2,5 ТD GL. Крім того, відповідач зареєстрований приватним підприємцем, декларуючи перед фінансовими органами певні суми доходу, тому має можливість сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 3000 гривень щомісячно.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: стягувати з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти у розмірі 3000 гривень щомісячно, стягнути в дохід держави сусудові витрати, а на її користь правову допомогу у розмірі 300 гривень, відкликати попередній виконавчий лист від 28.06.2012 року про стягнення аліментів.
Відповідачем рішення суду не оскаржено.
Вислухавши апелянта, відповідача та його представника, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.
В силу ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач ОСОБА_4, а матір»ю - позивач ОСОБА_3, що підтверджено відомостями, які містяться у свідоцтві про народження серії 1-НМ № 099452, виданому відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Калушу Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області 30 травня 2008 року. (а.с.6).
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 04 квітня 2011 шлюб між сторонами розірвано, дитину залишено на проживання з матір'ю ОСОБА_3 (а.с.3).
Згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 28 серпня 2012 із ОСОБА_4 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 550 грн. щомісячно на утримання дитини (а.с.4).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №70572304 (а.с.16-18) вбачається, що станом на 17 жовтня 2016 року відповідач є власником наступного майна: земельної ділянки площею 0,016 га, кадастровий номер 2610400000:12:006:0021, розташованої по вул. Каракая, 9 в м. Калуші, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, придбаної ним 06.05.2016 у ОСОБА_7 за 7828 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.40-44); 57/100 частки нежитлових приміщень (гаражів), розташованих на вул. Каракая, 9 в м. Калуші, а саме приміщення № 1, площею 64,7 кв.м., приміщення № 2, площею 21, 9 кв.м.; приміщення № 10, площею 21,6 кв.м., загальною площею 108,2кв.м., право власності на які набув на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_7 та ним 06 травня 2016р., посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.41-42) ; гаражу, розташованого на вул. Каракая у гаражному кооперативі ( масив №2, гараж А-14) в м.Калуші, право власності на який набув на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_9; квартири, розташованої за адресою вул. Б. Хмельницького, 48/40 в м. Калуш, загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м., придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_10
Також 16.07.2014 року за відповідачем зареєстровано право власності на автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2.5 TD GL, легковий універсал-В, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, про що свідчить інформаційний лист Територіального сервісного центру 2642 Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківської області за №31/9/2адв. від 19 жовтня 2016 (а.с.19).
Крім того, відповідач є спадкоємцем за заповітом, посвідченим 02 листопада 2013 приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_8, всього належного майна ОСОБА_7, яка померла 30 травня 2016 року (а.с.45-49).
Відповідач здійснює приватну підприємницьку діяльність, в результаті якої отримує доходи.
Як вбачається з податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2016 рік, загальна сума його доходу за звітний (податковий) період складає 26388,0 грн. (а.с.27). У такій же декларації за 2015 рік, сума його доходу становила 43800,00 грн. (а.с.28)
На час прийняття рішення Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 28 серпня 2012 про стягнення аліментів, дохід відповідача за 2011 рік становив 18 320, 00 грн. Цей факт встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили і доказуванню, в силу положень ч.3 ст. 61 ЦПК України, не підлягає.
У повторному шлюбі у відповідача 20 вересня 2015 року народився син ОСОБА_11 (а.с.32-33), відповідно виник обов»язок його утримувати.
Згідно витягів-епікризів з медичної карти стаціонарного хворого відповідач страждає хронічним захворюванням нирок і йому встановлювалися діагнози «СКХ, камінь с/3 лівого сечоводу, лівобічна ниркова коліка, хронічний пієлонефрит в ст. загострення», «СКХ, камінь лівої нирки, камінь пієлоуретрального сегменті лівої нирки, лівобічна ниркова коліка», « СКХ, камені обох нирок, камінь н/3 правого сечоводу, правобічна ниркова коліка», у зв»язку з чим він знаходився на стаціонарному лікуванні у медичному закладі у 2015 та 2016 роках, знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-уролога за місцем проживання (а.с.29,30,31).
Із медичної карти (а.с.21), виписки №14 з медичної карти (а.с.36), виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №9665/16 ОСОБА_5(а.с.22) встановлено, що дитина 26.08.2016 поступила на лікування із діагнозом «відкритий перелом правої гомілкової кістки із заміщенням». Згідно довідки стоматологічного кабінету «Дент» дитина перебувала на прийомі у лікаря-стоматолога з 06.05.2016 по 28.05.2016, вартість лікування - 720 грн (а.с.35).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з положень ч. 1ст. 192, ст.ст. 180, 182, 183 СК України, встановивши, що матеріальний стан відповідача змінився, дійшов висновку про зміну розміру аліментів до 850 гривень щомісячно.
Ухвалюючи рішення, суд вірно визначив характер спірних правовідносин, але неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неповно встановивши усі обставини по справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зміну матеріального стану відповідача, який надає йому можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Так, відповідач після ухвалення рішення про стягнення аліментів став власником рухомого і нерухомого майна, а саме: автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2.5 TD GL, легковий універсал-В, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, земельної ділянки площею 0,016 га, 57/100 частки нежитлових приміщень (гаражів), загальною площею 108,2кв.м., а також є спадкоємцем за заповітом усього майна після смерті ОСОБА_7, свідоцтво про право на спадщину на яке ще не отримав. Крім того, розмір доходу відповідача від підприємницької діяльності у 2015 та 2016 роках у порівнянні з доходом за 2011 рік, також збільшився.
Набуття зазначеного майна у власність свідчить про значне покращення матеріального становища платника аліментів, що є підставою для збільшення розміру аліментів.
При цьому не мають жодного значення підстави набуття цього майна і особи відчужувачів, оскільки врахування цих обставин закон не вимагає. У даному випадку має значення лише зміна матеріального стану платника аліментів у сторону збільшення обсягу майна, так як останній наділений правами щодо цього майна на володіння, користування та розпорядження, що надає йому можливість отримувати більші доходи та, відповідно, сплачувати більший розмір аліментів.
Проте, суд не в повній мірі врахував обставини справи, а також допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту наведеної норми, спір щодо зміни розміру аліментів вирішується шляхом ухвалення рішення судом про збільшення або зменшення розміру аліментів.
У даних правовідносинах стягнення аліментів на утримання дитини відбувалося за рішенням суду від 28 серпня 2012 року.
Таким чином, для вирішення питання про збільшення розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення аліментів, а встановлює порядок вирішення зміни розміру аліментів шляхом ухвалення рішення про їх збільшення.
Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 192 СК України, суд мав ухвалити рішення про збільшення розміру аліментів.
Крім того, порушення норм процесуального права допущені судом першої інстанції і в частині ухвалення рішення про відкликання попередньо виданого виконавчого листа від 28.06.2012 року.
Вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень регламентовано ст.ст. 367 - 382 України.
Жодною нормою закону не передбачено такої процесуальної дії як відкликання виконавчого листа, тому і в цій частині рішення суду не відповідає закону і підлягає скасуванню.
Що ж стосується розміру аліментів, які збільшуються, часу та порядку збільшення аліментів, суд повинен керуватися нормами закону, які регулюють правовідносини у разі стягнення аліментів.
Так, за змістом ч.1 ст. 180 та ч 3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Обставини, які суд повинен врахувати при визначенні розміру аліментів, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України. Ці обставини стосуються як дитини, так і платника аліментів: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому ч. 2 ст. 182 передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України обов'язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків, тобто дитину повинен утримувати не лише їх батько, а і її мати.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» для дитини віком дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2016 року - 1455 гривень, з 1 травня - 1531 гривня, з 1 грудня - 1689 гривень.
Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі, дітей віком від 6 до 18 років.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно.
Відповідно до ч.2 ст.36 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Ч.2 ст.141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
При визначенні розміру аліментів слід врахувати факт перебування дитини на утриманні позивача, вік дитини (шкільного віку), що має значення для визначення розміру необхідних витрат для розвитку дитини, розмір доходу та матеріальне становище відповідача (наявність у його власності рухомого та нерухомого майна, доходу від підприємницької діяльності), вартість життя та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, навчання, здоров'я дитини, а так і необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб і самого відповідача, наявність у відповідача дитини від повторного шлюбу, стан здоров»я як відповідача, так і дитини (відповідач має захворювання загального характеру і дитина потребує періодично медичної допомоги по мірі її росту та розвитку).
Таким чином, враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати на утримання дитини щомісячно аліменти у розмірі 1000 гривень.
Посилання апелянта на те, що матеріальний стан відповідача покращився і у зв»язку з укладенням 28 листопада 2012 року договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_9, відповідач до якого він продав ОСОБА_12 квартиру, що на вул. Б. Хмельницького, 48/57 в м. Калуш за ціною - 116 338 грн. (а.с.37), не заслуговують на увагу, оскільки у результаті укладення цього правочину він отримав у грошовому виразі еквівалент проданого майна (квартири), тобто по суті матеріальне становище його залишилося незмінним.
Також не приймається до уваги факт наявності у відповідача майна, власником якого він був до ухвалення рішення про стягнення аліментів від 28 серпня 2012 року, а саме гаражу, розташованого на вул. Каракая у гаражному кооперативі ( масив №2, гараж А-14) в м. Калуші, право власності на який набув 07.07.2004 року, та квартири, розташованої за адресою вул. Б. Хмельницького, 48/40 в м. Калуш, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2005 року, так як на час ухвалення рішення у справі про стягнення аліментів судом вже був рахований матеріальний стан відповідача і наявність цього майна не впливає на зміну його матеріального становища.
Також не має жодного значення і той факт, про який зазначає відповідач, посилаючись на незмінність матеріального стану, що 57/100 частки нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Каракая, 9, м. Калуш він 05 березня 2010 року подарував ОСОБА_7 (а.с.40), а потім 06.05.2016 року вона ці приміщення йому повернула шляхом укладення з ним договору дарування (а.с.41).
У статтях 6 та 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору. За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав і обов»язків. Таким чином, відчужуючи це майно на користь ОСОБА_7, цивільні права і обов»язки відповідача щодо цього майна за його волею були припинені 05 березня 2010 року, а 06 травня 2016 року він знову набув цих прав, уклавши договір дарування і прийнявши в дар безоплатно у власність ці нежитлові приміщення. Отже, набувши цивільних прав і обов»язків щодо нежитлових приміщень, зокрема права володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, матеріальний стан відповідача змінився у сторону збільшення обсягу майна, наявного у його власності.
За змістом ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову.
Це правило поширюється і на вимоги про збільшення розміру аліментів, оскільки узгоджується із загальними принципами цивільного права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в цілому підлягає зміні, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Його слід скасувати в частині стягнення аліментів, визначення розміру аліментів та відкликання виконавчого листа і в цій частині ухвалити нове рішення про збільшення розміру аліментів до 1000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року змінити, скасувавши його в частині стягнення аліментів, визначення розміру аліментів та відкликання виконавчого листа і в цій частині ухвалити нове рішення.
Змінити розмір аліментів, стягнених рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2012 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, збільшивши його до 1000 (однієї тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2016 року і до досягнення повноліття дитиною.
У задоволенні позовної вимоги про відкликання виконавчого листа від 28.06.2012 року відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: І.О. Максюта
ОСОБА_13
ОСОБА_14