Справа № 349/663/16-ц
Провадження № 22-ц/779/2175/2016
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
06 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В.,
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Рогатинського районного суду від 20 вересня 2016 року, -
В червні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредитний договір, укладений між сторонами, складається з підписаної відповідачем заяви, Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та ОСОБА_4, які викладені на сайті ПриватБанку. Відповідач не виконує своїх зобов'язань , які передбачені кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 15 248,07 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Рогатинського районного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором б/н від 21 грудня 2012 року - 1 599,29 грн. кредиту, 2 480,55 грн. пені станом на 30 квітня 2016 року та 850,36 грн. процентів за користування кредитом станом на 31 серпня 2014 року і судові витрати по справі - 1 378,00 грн. судового збору. Всього на загальну суму 6 308,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказане рішення ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, апелянт не погоджується із висновком суду про те, що банк, змінивши відсоткову ставку за користування кредитними коштами, не надав суду доказів щодо письмового повідомлення відповідача про зазначену зміну. Стверджує, що укладений між сторонами договір є договором приєднання. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Правилами та умовами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківським послуг, ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами. Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_4 та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Крім того відповідач підписав анкету-заяву, у якій зобов'язався виконувати Умови та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку. Під час укладання кредитного договору діяла відсоткова ставка 30 % річних, яка пізніше, відповідно до наказів була підвищена - з 01.09.2014 року до 34,80:%, а з 01.04.2015 року - до 43,2 %. Ці зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами. Підвищена відсоткова ставка зазначається в розрахунку заборгованості, виписці по картковому рахунку, відповідно до наказів, але оскільки витрат за карткою не відбулось в період підвищення, то нарахування за користування кредитом здійснюється за відсотковою ставкою, що діяла саме в період зняття коштів, а це відповідає 30% річних. Крім того зазначає, що відповідач у 2016 році звертався до відділення банку, отримав карту, ознайомився та підписав 16 червня 2016 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, що також підтверджує обізнаність відповідача про умови кредитування та обслуговування в банку. Тому вважає, що у суду не було законних підстав для відмови в задоволенні вимоги про стягнення відсотків в розмірі 9965,94 грн.
З наведених підстав апелянт просив рішення в частині стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам рішення суду в оскарженій частині не відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та стягуючи з відповідача заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 31 серпня 2014 року в розмірі 850,36 грн., суд першої інстанції виходив з того, що кредит було надано відповідачу на умовах сплати 30% річних. Суд вважав, що позивач, всупереч вимогам ч.4 ст.1056-1 ЦК України, не надав жодних доказів щодо письмового повідомлення відповідача про зміну процентної ставки, тому збільшення процентної ставки з 01 вересня 2014 року до 34,8 %, а пізніше до 43,2 % - є незаконним, і позивач повинен був нараховувати проценти за користування кредитом за ставкою 30%. Оскільки позивачем не надано суду розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом за ставкою 30% з 01 вересня 2014 року, а за збільшено ставкою, то суд стягнув заборгованість по процентах за користування кредитом станом тільки на 31 серпня 2014 року в розмірі 850,36 грн., як це зазначено в розрахунку заборгованості, а в стягненні решти заборгованості по процентах відмовив.
Однак погодитися з такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами ОСОБА_4, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та ОСОБА_4 Договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.5-31).
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_3 вбачається, що станом на 30.04.2016 року загальна заборгованість останнього по кредиту становить 15248,07 грн., з яких: 1599,29 грн. - заборгованість за кредитом, 9965,94 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2480,55 грн. - заборгованість за пенею та комісією, штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 702,29 грн.
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_4 та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідач підписав анкету-заяву, у якій зобов'язався виконувати Умови та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку.
Відповідно до п.1.1.2.3. Умов та правил надання банківських послуг до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткових рахунків та про здійснені операції по них.
Під час укладання кредитного договору діяла відсоткова ставка 30 % річних, яка пізніше, відповідно до наказів (а.с.94-100) була підвищена - з 01.09.2014 року до 34,80 %, а з 01.04.2015 року - до 43,2 %. Ці зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на підставі належних та допустимих доказів довів той факт, що збільшення процентної ставки за кредитом є правомірним, тому висновок суду про часткове задоволення вимоги про стягнення заборгованості за користування кредитом є помилковим. Розрахунок заборгованості не викликає сумнівів у його правильності та обґрунтованості, відповідачем такий розрахунок не спростований.
За таких обставин рішення суду в цій частині не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом відповідно до розрахунку заборгованості, що становить 9965 грн. 94 коп.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому колегією суддів не переглядається.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Рогатинського районного суду від 20 вересня 2016 року в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 9965 грн. 94 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: О.В. Пнівчук
ОСОБА_5