від "10" травня 2007 р. по справі № 2/39-39
за позовом Державного підприємства «Ківерцівський механічний завод», м. Ківерці
до Ківерцівського районного центру зайнятості, м. Ківерці
про стягнення 1337,86 грн.
Суддя Черняк Л. О.
Представники:
від позивача: Романюк Л. С. - директор
від відповідача: Матвійчук Т. М. - головний спеціаліст (довіреність у справі)
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу в засіданні суду 10.05.2007 р. за згодою представників сторін в засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
В засіданні суду 03.05.2007 р. було оголошено перерву до 10.05.2007 р. для подання сторонами доказів по справі.
СУТЬ СПОРУ: позивач - Державне підприємство "Ківерцівський механічний завод" просить суд стягнути з відповідача - Ківерцівського районного центру зайнятості, 1337,86грн. заборгованості по виплаті дотації на створення робочого місця для працевлаштування безробітних. В листі за №114 від 27.03.2007р. позивач збільшив позовні вимоги до суми 1387,86грн.
Позовні вимоги обгрунтовані таким.
Ківерцівський механічний завод (надалі -Позивач) склав з Ківерцівським районним центром зайнятості населення (надалі - Відповідач) договір №100 від 12.12.2005 року (надалі - Договір) щодо надалі Позивач дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.
У відповідності з п.1.1 Договору Позивач працевлаштував на постійну роботу по направленню Відповідача безробітного Вакулінського Василя Андрійовича (наказ №14-к від 28.02.2006 року), а відповідач повинен надавати для покриття витрат на заробітну плату працевлаштованого за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття.
Пацевлаштований безробітний Вакулінський В.А. звільнився за власним бажанням з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України.
Позивач виконав всі умови Договору. Однак, Відповідач не погоджується відшкодувати Позивачу нараховану та виплачену заробітну плату працевлаштованому Вакулінському В.А. із суми сплаченої відповідно до чинного законодавства страхових внесків, що є порушенням п.2.1.1 Договору.
22.02.2006 року платіжним дорученням №159 Відповідач перераховує Позивачу 527,47грн. нарахованої та виплаченої ним заробітної плати працевлаштованому Вакулінському В.А., 28.02.2006 року платіжним дорученням №112 Позивач помилково повертає Відповідачу перераховану ним суму 527,47грн.
22.12.2006 року Позивач направляє Відповідачу листом №307 претензію, в якій просить сплатити йому відповідну заборгованість в сумі 1337,86грн. 25.01.2007 року листом №03-20/40 Відповідач відмовляє Позивачу в задоволенні претензії на суму 1337,86грн. безпідставно посилаючись на те, що повернення йому відповідних коштів сприйнято ним, як розірвання Договору і відмову від дотації, хоча таке повернення не обумовлене в Договорі і не відповідає вимогам чинного законодавства. Хоча згідно діючого цивільного законодавства України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається і умовами Договору одностороння відмова від виконання умов договору також не передбачено.
Можливість надання Відповідачем дотацій на створення робочих місць для безробітних передбачена ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року №1533-ІІІ, а умови і механізм їх одержання передбачені в Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженому наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.01.2001 року.
У відповідності із ст.74 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із Закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність та із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом. Позивач та Відповідач склали відповідний Договір про надання Позивачу дотації на створення державного робочого місця для працевлаштування безробітного Вакулінського В.А., по якому Позивач виконав свої зобов'язання і не порушив умов Договору, а Відповідач безпідставно відмовляється компенсувати йому суму затрат на виплату заробітної плати та страхових внесків в сумі 1337,86грн., що є порушенням чинного законодавства та умов Договору.
Відповідач в засіданні суду та в письмових поясненнях проти позову заперечує зазначивши наступне.
Відповідно до п.4.1 Договору між Ківерцівським районним центром зайнятості та Ківерцівським механічним заводом від 12.12.2005р. №100 строк дії договору встановлено з протягом двох років з дня працевлаштування особи ща направленням центру зайнятості або до його дострокового розірвання. Пунктом 4.2 передбачено, що Договір достроково розривається у разі звільнення працівника працевлаштованого за направленням центру зайнятості. Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору.
Відповідно до п.2.3.3 Договору, Ківерцівський механічний завод (роботодавець) зобов'язаний був щомісячно, до 15 числа надавати Ківерцівському районному центру зайнятості відомості про нараховану та виплачену заробітну плату Вакулінського В.А. до закінчення або припинення дії договору. Однак, за грудень 2005р. та січень, лютий 2006 року відомості про нараховану та виплачену заробітну плату Вакулінського В.А. Ківерцівським механічним заводом подано 16.05.2006р. вих. №65,66 (вхідний №01-7/1115 від 17.06.2006р.), чим порушено умови договору та п.7 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.
Відповідно до п.2.2.2 центр зайнятості має право призупинити виплату дотації у разі надходження інформації про порушення Роботодавцем умов колективного чи трудового договору, невиконання ним вимог чинного законодавства про працю, про зайнятість населення. Таким чином, актом взаємозвірки від 27.04.2007р. встановлено, що Ківерцівським механічним заводом не вчасно виплачувалась заробітна плата Вакулінському В.А., чим порушено ст.115 КЗпП України та п.3.8 колективного договору.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін суд
Між робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі Фонд) та Ківерцівським механічним заводом (роботодавець) було укладено договір №100,
Відповідно до п.2.3.3 договору, роботодавець зобов'язаний щомісяця до 15 числа надавати Центру зайнятості відомості про нараховану та виплачену заробітну плату (за формою згідно з додатком до цього договору) Вакулінському Василю Анатолійовичу працевлаштованого за направленням Центру зайнятості (до закінчення або припинення дії договору).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2 договору Центр зайнятості має право здійснювати звірення даних, які надані роботодавцем про нараховану та виплачену заробітну плату працівникові, працевлаштованому за направленням центру зайнятості. Призупиняти виплату дотації у разі надходження до Центру зайнятості інформації про порушення роботодавцем умов колективного чи трудового договору, невиконання ним вимог чинного законодавства про працю, про зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття або звільнення направленого службою зайнятості працівника у зв'язку із зазначеними обставинами до встановлення компетентним органом достовірності наданої інформації.
Згідно наказу № 33-К від 12.12.2005 р. (а. с. 17) Вакулінський Василь Анатолійович прийнятий на посаду слюсаря з механо-збиральних робіт з наданням дотації з 12.12.2005 р. з оплатою праці в розмірі 650 грн. в місяць.
Згідно акту перевірки достовірності даних, податних роботодавцем, що є підставою для визначення розміру дотації від 27.04.2007 року (погодженого з директором заводу) заводом несвоєчасно виплачувалась заробітна плата Вакулінському В. А., а саме: заробітна плата за відпрацьованих 15 днів в грудні місяці нарахована в сумі 443,18 (розрахункова платіжна відомість № 12 від 31.12.2005 р.), зарплата виплачена в сумі 391,03 грн., із них виплачено 29.12.2005 р. 300 грн., 13.02.2006 р. - 91,03 грн.; за відпрацьованих 7 робочих днів в січні 2007 р. зарплата нарахована в сумі 227,50 грн. (відомість № 1 від 31.01.2006 р., а виплачено 179,95 грн. 03.03.2006 р. (відомість № 7).
Відомості про нараховану та виплачену заробітну плату, як цього вимагає п. 2.3.3 договору завод в термін до 15 числа щомісяця не подав центру зайнятості, прострочивши при цьому за грудень місяць - 121 день, за січень місяць - 90 днів, за лютий - 62 дні.
Приписами статті 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Таким чином, наведені докази в рішенні суду свідчать про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, що є підставою для відмови від договору в односторонньому порядку (п. 2.2.3 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору у разі встановлення компетентним органом порушення умов цього договору однією із сторін надання дотації на покриття витрат на заробітну плату працевлаштованій за цим договором особі не здійснюється.
Виходячи з наведеного, центр зайнятості правомірно відмовив заводу у виплаті 1337,86 грн
Керуючись, ст. ст.33.34, 43, 49, 82-85 ГПК України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Кодексом законів про працю України, Порядком надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затв. наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.01.2001 року, господарський суд
В позові ДП «Ківерцівський механічний завод» про стягнення з Ківерцівського районного центру зайнятості 1337,86 грн. - відмовити.
Суддя Л. О. Черняк
Дата підписання повного тексту рішення - 11.05.2007 р.
Суддя