ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 грудня 2016 року № 826/3790/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П. розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовомОСОБА_1
до Національної поліції України, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, Апеляційної атестаційної комісії північного регіону, Департаменту захисту економіки Національної поліції України
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Національної поліції України, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, Апеляційної атестаційної комісії північного регіону, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просить:
1) визнати незаконним та скасувати рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.12.2015 р. щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1-НОМЕР_1);
2) визнати незаконним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 30.12.2015 р. щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 - НОМЕР_1);
3) визнати незаконним та скасувати наказ Національної поліції України № 94 о/с від 12.02.2016 р. в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1-НОМЕР_1);
4) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1- НОМЕР_1) на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України;
5) стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача з посади з підстав його невідповідності займаній посаді.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю. Вважає, що звільнення позивача проведено всупереч нормам чинного законодавства.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з огляду на законність проведеного атестування, а відтак вважає, що оскаржуваний наказ винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представники відповідачів 2, 3 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Заперечень суду не надали.
Представник відповідача 4 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в запереченнях на позов.
Зважаючи на неявку в судове засідання представників відповідачів 2, 3 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом № 145 о/с від 23.07.1998 р. ОСОБА_1 з 25.08.1998 р. прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до ГУ МВС України у м.Києві.
Наказом ГУ МВС України у м.Киві № 590 о/с від 06.11.2015 р. ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р.
Відповідно до пп. 9, 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України як прибувшего з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціального звання «підполковник поліції» в управлінні захисту економіки в Київській області в порядку переатестування - наказ № 160о/с від 11.11.2015 р.
Наказом Національної поліції України № 94 о/с від 12.02.2016 р. старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) звільнено зі служби в поліції за п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Підставою для звільнення позивача став висновок атестаційної комісії від 14.12.2015 р., висновок апеляційної атестаційної комісії від 30.12.2015 р.
Позивач, вважаючи прийняте рішення про його звільнення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону N 580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п. 3 розділу І Інструкції № 1465.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 57 Закону N 580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Тобто, як вбачається з вище викладених норм, прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, вище перелічені підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.
Вище викладене узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 березня 2014 року №21-13а14.
Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про підстави проведення атестування, зокрема, наказу про проведення атестації ОСОБА_1, у якому повинні бути посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Вказані відомості також відсутні і в атестаційному листку.
Судом встановлено, що наказом Національної поліції України від 11.11.2015 р. № 160 о/с ОСОБА_1 (НОМЕР_1), який мав спеціальне звання «підполковник поліції», старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах, відповідно до п. 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» в порядку переатестування присвоєно спеціальне звання «підполковник поліції».
З пояснень відповідача 1 вбачається, що присвоєння позивачу спеціального звання, яке він мав в органах внутрішніх справ здійснювався в порядку переатестування, що передбачено п. 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону N 580-VIII та не свідчить про призначення його на посаду у даному порядку.
Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до яких працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Отже, п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст.ст. 49, 61 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VII (надалі - Закон № 580-VII), серед яких, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.
Натомість, завданням атестування, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону N 580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка. Перелік обставин, що підлягають дослідженню під час атестування є ширшим, ніж передбачений ст.ст. 49, 61 названого Закону.
Крім того, ст. 57 Закону N 580-VIII передбачає проведення атестування поліцейських, тобто громадян України, які відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону склали Присягу поліцейського, проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції.
Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліцію відповідно до п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.
Згідно з ст. 58 вказаного Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Доказів перебування позивача на одній з посад, передбачених ч. 2 ст. 58 Закону N 580-VIII, відповідачі не надали.
Відповідно до ст. 8 Закону N 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений у ч. 2 ст. 57 вказаного Закону.
Частиною 4 ст. 57 Закону N 580-VIII визначено особу, яка за наявності законодавчо визначених підстав уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.
З огляду на викладене представником відповідача не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність підстав про проведення атестування відповідно до вимог Закону N 580-VIII.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону N 580-VIII .
Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції № 1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 1465 визначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:
1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.
До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;
2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції № 1465 до складу атестаційних комісій входять: 1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.
У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 1465 до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.
Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Як вбачається з пояснень позивача, 13.12.2015 р. від свого безпосереднього керівника йому стало відомо про те, що 14.12.2015 р. за адресою: м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54 відбудеться співбесіда з членами атестаційною комісією Головного управління Національної поліції в Київській області.
З наказом про проведення атестування (складу членів комісії, списки поліцейських, дату та місце) його ознайомлено не було.
На підставі вказаних норм Інструкції № 1465 Центральною атестаційною комісією у складі 6 осіб було проведено співбесіду із позивачем, результати якої було оформлено протоколом ОП № 14-12/01-01 від 14.12.2015 р. Як зазначає представник відповідача 1, під час проведення співбесіди комісією було досліджено декларацію про доходи позивача, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел.
Членами атестаційної комісії було поставлено позивачу питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції тощо.
За результатами розгляду вищевказаних документів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийнято рішення більшістю голосів, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність.
За результатами розгляду скарги позивача на прийняте відповідачем 2 рішення, Центральною апеляційною атестаційною комісією було відхилено скаргу позивача, виходячи із низького рівня довіри до кандидата, відсутності правильної мотивації, а також не розуміння позивачем суті реформ та основних критеріїв оцінки діяльності поліцейського.
Однак, приймаючи рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення позивача, відповідачем 2 не було враховано та використано жодних відомостей, які свідчать про особисті, ділові та професійні якості позивача, про освітньо-кваліфікаційні якості, фізичну підготовку, відомості щодо оцінки перспектив службової діяльності у Національній поліції, відомостей про заохочення, просування по службі, наявність дисциплінарних стягнень, заохочень, результатів тестування.
В матеріалах справи відсутні положення, інструкції, інші документи, які свідчать, що використаного обсягу матеріалів під час оцінювання було достатньо для прийняття рішення про невідповідність його займаній посаді та звільнення, зокрема, який необхідний обсяг відомостей, матеріалів чи інших даних необхідний для прийняття рішення щодо відповідності займаній посаді.
Отже, жоден із зазначених фактів не підтверджений протоколом засідання атестаційної комісії.
Між тим, відповідно до атестаційного листа за рішенням безпосереднього та прямого керівників ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, добре знає чинне законодавство і нормативні акти, які регулюють діяльність поліції, вміло керується ними у повсякденній службовій діяльності. За період перебування на займаній посаді спільно із співробітниками відділу приймав активну безпосередню участь в реалізації ряду оперативно-розшукових справ, здійснює оперативний супровід у 3-х кримінальних провадженнях розпочатих за матеріалами відділу слідчими органами СУ ГУ НП України у Київській області. Фізично розвинутий, добре володіє табельною вогнепальною зброєю та спецзасобами та займаній посаді відповідає.
За період проходження служби в ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 вісім разів заохочувався подякою, про що мають відповідні записи у трудовій книжці, крім того: 17.12.2010 р. нагороджений відзнакою МВС України - медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеню (наказ № 1420 від 17.12.2010 р.); 30.06.2011 р. нагороджений Почесною грамотою (наказ № 323 від 30.06.2011 р.); 10.12.2013 р. нагороджений медаллю « 15 років сумлінної служби» (наказ № 1115 від 10.12.2013 р.). Дисциплінарних стягнень за період проходження служби немав.
Відповідно до атестаційного листа, результати тестування ОСОБА_1 щодо визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості становлять 50 балів (із максимально можливих 60 балів), а результати тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) - 33 бали, що в свою чергу, перевищує прохідний бал та відповідає нормам Інструкції.
Між тим, наведені вище факти, комісією не було взято до уваги.
Таким чином, за висновком суду, атестація позивача мала формальний характер, оскільки за наслідками її проведення неможливо оцінити в повній мірі особисті та професійні якості особи, проходження служби вцілому, тобто атестація носила поверховий характер.
При цьому, відповідачами не доведено, що позивач під час проходження служби не дотримувався вимог присяги, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на працівника органів внутрішніх справ обов'язки, мав не зняті дисциплінарні стягнення тощо для встановлення юридичних фактів, які могли призвести до висновків про невідповідність позивача займаній посаді.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що протягом служби в органах внутрішніх справ, позивач зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов'язків ставився добросовісно, старанно.
Протягом судового розгляду справи відповідачами не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувалися обов'язкові критерії відповідно до п. 16 розділу IV Інструкції, а також, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв ОСОБА_1 презентував себе як некваліфікований працівник.
Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, суд вважає, що рішення (висновок) Атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийнято без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів працівника, його фізичної підготовки, заохочень отриманих під час проходження служби, показників службової діяльності, повноти виконання функціональних обов'язків, результатів тестування.
З аналізу норм Закону N 580-VIII вбачається, що визначення поняття "службова невідповідність" норми Закону не містять. Поряд з цим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Тобто, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку та правил несення служби тощо.
Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є встановлення можливості залишення на службі та, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, у контексті розуміння норм Закону N 580-VIII та Інструкції № 1465, звільнення через службову невідповідність може бути застосовано як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року №21-13а14.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону N 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України не затверджено, а тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС).
Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до порядку накладання дисциплінарних стягнень, визначеного у ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, на переконання суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону N 580-VIII тільки у крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Однак, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено неможливості залишення ОСОБА_1 на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.
При цьому, суд звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад, акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують його із негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень.
Оскільки Законом N 580-VIII не визначено окремих норм, які б регулювали порядок звільнення працівників поліції під час їх тимчасової непрацездатності, керівництво Національної поліції України при звільненні працівників поліції у вказаних випадках повинно керуватися нормами Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог статті 42 Кодексу, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Звільняючи позивача із займаної посади, відповідачами не було враховано переважне право позивача на залишенні на роботі у зв'язку із наявністю у нього на утриманні малолітньої дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини наявним в матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Отже, відповідачем не наведено наявності підстав, що передбачені частиною другою статті 57 Закону N 580-VIII для проведення атестації позивача. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності. Окрім того, позивача було звільнено з посади в період його перебування на лікарняному.
З урахуванням вище викладеного, беручи до уваги протиправність проведення атестації та безпідставність рішення Центральної атестаційної комісії, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону відбулося незаконно, а тому оскаржувані наказ в частині звільнення ОСОБА_1 та рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.12.2015 р. та рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 30.12.2015 р. , згідно яких позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню через службову невідповідність, суд вважає протиправними та, як наслідок, такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим ОСОБА_1 належить поновити на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 15.02.2016 р.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Національної поліції України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. N 499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896 (надалі - Інструкція N 499).
Відповідно до п. 1.3 названої Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
При виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (п.1.7 Інструкції N 499).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Поряд з цим, з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20 липня 2015 №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" період вимушеного прогулу становить 202 календарні дні.
Так, враховуючи дані наявної у матеріалах справи довідки про доходи, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 6 615,00 (останній повний місяць)/31х 202 к.д. (лютий (11), березень (22), квітень (21), травень (19), червень (20), липень (21), серпень (22), вересень (22), жовтень (20), листопад (22), грудень (2) =43 102,76 грн.
За таких обставин, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті, яка підлягає виплаті позивачу становить 43 102,76 грн.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що негайному виконанню підлягає постанова суду в частині стягнення із Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 6 615,00 грн. та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 15.02.2016 р.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу).
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачами у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 69 - 71, 94, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.12.2015 р. щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1-НОМЕР_1).
3. Визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 30.12.2015 р. щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 - НОМЕР_1).
4. Визнати незаконним та скасувати наказ Національної поліції України № 94 о/с від 12.02.2016 р. в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1-НОМЕР_1).
5. Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1- НОМЕР_1) на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
6. Стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 615,00 грн.
7. Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення із Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 6 615,00 грн. та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 15.02.2016 р.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.О.Іщук
Судді: І.М. Погрібніченко
В.П. Шулежко