04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/18862/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Верьовкін С.С.
за участю представників сторін:
від заявника: Слюсар С.В. (за довіреністю №2-282д від 29.12.2015)
від боржника : не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2016р.
у справі № 910/18862/16 (суддя: Пінчук В.І.)
за заявою публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Промфінанс груп"
про вжиття запобіжних заходів
У жовтні 2016 року ПАТ «Укргазвидобування» звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про вжиття запобіжних заходів, в якій заявник просив накласти арешт на кошти ТОВ «Промфінанс Груп»:
на рахунок №260007449001 відкритому ТОВ «Промфінанс Груп» в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень»;
на інших рахунках, відкритих ТОВ «Промфінанс Груп» у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень»;
на рахунках, відкритих ТОВ «Промфінанс Груп» у Філії «Київсіті» ПАТ комерційний банк «Приватбанк»;
на рахунках відкритих ТОВ «Промфінанс Груп» у будь-якому банку на території України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року у справі № 910/18862/16 у задоволенні заяви ПАТ «Укргазвидобування» про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 14 850 999,60 грн., які належать ТОВ «Промфінанс Груп», що обліковуються на рахунках у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» та Філії «Київсіті» ПАТ комерційний банк «Приватбанк», відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до 43-2 ГПК України перелік видів запобіжних заходів є вичерпним. Зазначеною статтею не передбачено накладання арешту на кошти боржника.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ "Укргазвидобування" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття запобіжних заходів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що існує реальна загроза порушення прав заявника у вигляді неможливості повернення коштів в сумі 14 850 999,60 грн., які безпідставно отримані ТОВ «Промфінанс Груп»
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 29.11.2016 року представник ПАТ "Укргазвидобування" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва скасувати, прийняти нове рішення ким задовольнити заяву про вжиття запобіжних заходів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причин неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своєї заяви про вжиття запобіжних заходів, скаржник зазначив, що просив вжити запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме кошти в розмірі 14 850 999,60 грн., оскільки останні безпідставно отримані ТОВ «Промфінанс Груп».
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 14 850 999,60 грн., посилався на те, що перелік запобіжних заходів, визначених в ст. 43-2 ГПК України, є вичерпним та зазначеною статтею не передбачено накладення арешту на кошти боржника.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Частинами 1 та 2 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що грошові кошти є різновидом речей, тобто є складовою майна боржника.
Водночас, розглядаючи підстави заяви публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника, колегія суддів зазначає на наступне.
Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Згідно зі ст. 43-2 ГПК України, запобіжні заходи включають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Таким чином, запобіжні заходи забезпечують вимогу, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи запобігання порушення права.
Вирішуючи питання про необхідність вжиття запобіжних заходів, господарський суд повинен встановити підстави вжиття запобіжних заходів, а саме: обставини, які викликають у заявника побоювання, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою чи утрудненою; обставини, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав та реальність такої загрози. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.
Заявник має подати докази, достатні для впевненості в тому, що його право порушується або невідворотно буде порушено.
Вказуючи на обставини, якими обґрунтовується необхідність вжиття запобіжних заходів, заявник повинен зазначити підстави вжиття запобіжних заходів, тобто обставини, які підтверджують порушення прав заявника або його уявлення про загрозу порушення цих прав і реальність такої загрози.
Статтею 43-3 ГПК України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.
Отже, за своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, заходи, що вживаються судом як запобіжні мають бути спрямованими також на забезпечення позову, який буде поданий до суду з метою захисту порушених прав та інтересів заявника.
Скаржник зазначив, що кошти в розмірі 14 850 999,60 грн. безпідставно отримані ТОВ «Промфінанс Груп», оскільки відповідач мав заборгованість перед заявником в сумі 14 850 999,60 грн. , відповідно до вимоги ПАТ «Укргазвидобування» від 28.09.2015 року № 8-09-5802 про повернення здійсненої товариством попередньої оплати як наслідок розірвання договору № УГВ11174\08-15 від 17.06.2015 року. Вказав також, що звернувся з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.10.2016 року № 2\1-09-6377 , в якій повідомив відповідача про припинення грошових зобов'язань перед ним частково на суму 14 850 999,60 грн. на підставі договору поставки, укладеного між сторонами від 19.06.2015 року № 343\6.
Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням, зокрема імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України.
Відповідно до п. 9 інформаційного листа "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" від 20.04.2007 р. N 01-8/251 у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ГПК України; імовірності настання обставин, зазначених у ст. 43-1 ГПК України; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Відповідно до вимог ГПК України підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.
Судом було досліджено матеріали оскарження у даній справі і встановлено, що скаржником не було надано суду допустимих доказів стосовно того, що на час звернення до суду у скаржника наявні обставини, на які він посилається, а саме можливості втрати майна (коштів в розмірі 14 580 999,60 грн.).
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, викладені заявником в заяві про вжиття запобіжних заходів, не є підставами в розумінні ст. 43-1 ГПК України, оскільки не доводять наявність фактичних обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття запобіжних заходів. Саме лише суб'єктивне уявлення (як зазначено в апеляційній скарзі) заявника на те, що невжиття запобіжних заходів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких запобіжних заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття запобіжних заходів не може бути підставою для винесення ухвали про накладення запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 27.10.2016 р. у справі № 910/18862/16.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року у справі № 910/18862/16, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43-1 - 43-4, 49, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року у справі № 910/18862/16 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2016 року у справі № 910/18862/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/18862/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко