Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2016 р.Справа № 922/3511/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.
розглянувши справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення коштів в розмірі 21 825,26 грн.
за участю представників сторін:
представник позивача - Воронова Ю.В., довіреність №22 від 12.01.2016 р.;
відповідача - не з'явився.
Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №5026 від 28 вересня 2011 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3511/16.
Ухвалами Господарського суду Харківської області від 03 листопада та 15 листопада 2016 року розгляд справи відкладався.
До початку судового засідання 01 грудня 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява (вх. №41120), в якій просить суд долучити до матеріалів справи відомість оплат за спірним договором оренди. Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні 01 грудня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.
Відповідач у призначене на 01 грудня 2016 року судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, витребуваних документів не надав.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2016 року про порушення провадження у справі №922/3511/16 повернулась на адресу Господарського суду Харківської області 28 листопада 2016 року з довідкою ф. 20 УДППЗ "Укрпошта" "За закінченням терміну зберігання".
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61064, АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як визначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди №5026 від 28 вересня 2011 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення №I-:-IV загальною площею 49,8 кв. м в житловому будинку (технічний паспорт "КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентарна справа №70804/75233 від 18.01.2011 р., Майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, літ. "А-16" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду даних приміщень отримано Орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.09.2011 р. №695 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень на конкурсних засадах" (пункт 1.1. Договору).
28 серпня 2014 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди №5026 від 28 вересня 2011 року, якою Договір викладено в новій редакції.
У відповідності до пункту 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1), майно передається в оренду з метою використання під перукарню.
Вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 98 030,00 грн. без ПДВ станом на 21 листопада 2014 року. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №566/11 від 23 грудня 2011 року та становить за жовтень 2014 року - 2 135,04 грн. (пункти 3.1., 3.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1).
Відповідно до пункту 3.5. Договору (в редакції Додаткової угоди №1), орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.
Згідно з пунктом 3.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №1), розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує оренду плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Пунктом 3.10. Договору (в редакції Додаткової угоди №1) визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Відповідно до пункту 3.11. Договору (в редакції Додаткової угоди №1), у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу орендної плати.
Цей Договір діє з 28 серпня 2014 року до 28 липня 2017 року. Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (пункти 10.1., 10.2., 10.5. Договору в редакції Додаткової угоди №1).
Факт передачі приміщення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відповідачу підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі до орендного користування приміщення (будівлі) (т. 1, арк. с. 14, 19).
Крім того, у відповідності до Акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 08 лютого 2016 року відповідач повернув позивачу орендоване майно (т. 1, арк. с. 23).
Позивач у позові зазначив, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 08 лютого 2016 року утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 20 740,73 грн.
На підтвердження існування заборгованості з орендної плати в розмірі 20 740,73 грн. позивач надав розрахунок суми боргу за договором станом на 08 лютого 2016 року та відомість нарахувань та оплат по договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актами приймання-передачі від 28 вересня 2011 року та 28 серпня 2014 року передав відповідачеві майно за договором.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, згідно частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до пункту 3.5. Договору (в редакції Додаткової угоди №1), орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків у відповідача наявна заборгованість з орендної плати перед позивачем у розмірі 20 740,73 грн.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Зібрані у справі докази свідчать, що станом на 08 лютого 2016 року Договір оренди №5026 від 28 вересня 2011 року є припиненим, орендоване майно повернуте відповідачем за Актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 08 лютого 2016 року (т. 1, арк. с. 23).
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди №5026 від 28 вересня 2011 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати комунального майна в розмірі 20 740,73 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 084,73 грн., яку нараховано на підставі пункту 3.10. Договору оренди №5026 від 28 вересня 2011 року.
В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.10. Договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та законними.
Зважаючи на встановлені судом факти, керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм господарський суд дійшов висновку, що позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) заборгованість по орендній платі за Договором оренди №5026 від 28 вересня 2011 року в сумі 20 740 (двадцять тисяч сiмсот сорок) грн. 73 коп., заборгованість по пені в сумі 1 084 (одна тисяча вiсiмдесят чотири) грн. 53 коп. та витраті зі сплати судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сiмдесят вiсiм) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.12.2016 р.
Суддя Т.О. Пономаренко
справа №922/3511/16