29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" грудня 2016 р.Справа № 924/1032/16
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
про стягнення 12617,60 грн., з яких 6131,73 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 6131,73 грн. - пеня, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - інфляційні нарахування
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 5/02 від 04.01.2016р.;
відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 28.10.2016р.
Рішення приймається 05.12.2016р., оскільки в судовому засіданні 30.11.2016р. оголошувалась перерва.
Повне рішення складено 05.12.2016р.
Суть спору: позивач (ПАТ "Хмельницьктеплокомуненерго") звернувся з позовом до господарського суду Хмельницької області про стягнення з відповідача 12617,60 грн., з яких 6131,73 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.10.2015р. по 01.09.2016р., 6131,73 грн. - пеня, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 2537/517 від 29 вересня 2010 року, укладеного між сторонами щодо оплати за спожиту теплову енергію. Так, щомісячно відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів. Однак, оплату за спожиту теплову енергію відповідач здійснює несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушує вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору.
Таким чином, станом на 01.09.2016р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2015р. по 01.09.2016р. складає 6131,73 грн., що підтверджується виставленими відповідачу рахунками.
Також відповідачу за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано згідно встановленого індексу інфляції 249,79 грн.; 3% річних в сумі 104,35 грн. та пеню в сумі 6131,73 грн.
Отже, за твердженнями позивача загальна сума боргу становить 12617,60 грн.
21.11.2016р. представник позивача надав письмові пояснення, в яких згідно п.6.9 укладеного між сторонами договору № 2537/517 від 29.09.2010р. в разі зміни тарифів споживач сплачує за надані послуги за новими тарифами з дня введення їх в дію.
Крім того, відповідно до 2 абз. ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством. Дані тарифи вводились в дію згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, які зазначені в позовній заяві.
Про зміну тарифів позивач повідомляв споживачів в засобах масової інформації - газеті "Проскурів".
Водночас представник позивача повідомляє, що відповідач не відмовлявся від вищезазначеного договору про надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р. Даний договір є чинним, не розірваним.
Представник позивача в судове засідання з'явився та наполягає на задоволені позову в повному об'ємі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" № 630 від 21 липня 2005 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Крім того, як вбачається зі змісту абз. 2 п. 29 договору на надання послуг з теплопостачання № 2537/517, останній може бути розірваний у разі зникнення потреби в отриманні або відмови споживача від користування послугами виконавця і тільки при технічній можливості припинення постачання теплової енергії в приміщення споживача у відповідності до діючих нормативно-правових актів з питань надання послуг з теплопостачання. Згідно робочого проекту, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, сертифікат серії АР № 000589, щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1, під нежитлові приміщення джерелом теплопостачання приміщення слугує котел газовий настінний 24 КВт, теплоносієм - вода з параметрами 80-60 град С. Окрім того, згідно вказаного вище робочого проекту вбачається можливість відключення від загальної системи теплопостачання (копію витягу із робочого проекту додано до матеріалів справи). У зв'язку із зникненням у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 потреби в отриманні послуг з теплопостачання, забезпеченням можливості безперебійної роботи інженерного обладнання будинку, керуючись абз. 2 п. 29 договору, відповідачем письмово повідомлено позивача про розірвання договору про надання послуг з теплопостачання, укладеного між Хмельницьким міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 29.09.2010р. за № 2537/517. Відповідач вказує, посилаючись на ч. 1 ст. 640 ЦК України, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відтак, при односторонньому розірванні договору такий договір вважатиметься розірваним з моменту отримання стороною, договір з якою розривається, повідомлення про таке розірвання. Отже, у зв'язку із розірванням договору про надання послуг з теплопостачання № 2537/517 від 29.09.2010р., відключенням нежитлового приміщення № 109 по вулиці Залізняка, 14, у місті Хмельницькому від мережі теплопостачання, відповідачем не отримувались послуги, за які Хмельницьким МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" нараховано заборгованість в розмірі 6131,73 грн.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" зареєстровано як юридична особа за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, ідентифікаційний код 03356571.
29.09.2010р. між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір на надання послуг з теплопостачання № 2537/517. Відповідно до п. 1. договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Пунктами 2.1., 3.1., 3.2. договору передбачено, що споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення. Приміщення, у яке постачається теплова енергія, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Опалювальна площа займаного споживачем приміщення складає 55,1 кв.м.
Відповідно до пп. 5.2.1 договору тарифи на послуги в опалювальний період з централізованого опалення становлять 519,67 грн. за одну використану Гкал.
Згідно п. 6 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.
Як передбачено п. 7 договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50 % розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 11 договору).
Відповідно до п. 14 договору споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати послуги у встановлений договором строк. У разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановленому законом та цим договором розмірі.
Виконавець зобов'язаний надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди йому майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору (п. 16 договору).
Згідно п. 17 договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, зокрема, за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.
Договір набуває чинності з 29.09.2010р. та діє до 29.09.2011р. Договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду за умов передбачених п. 29 договору (п. 28 договору).
Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.
З 01.05.2015р. згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1393 від 30.04.2015р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних постанов, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", тариф на теплову енергію для категорії "інші споживачі" встановлено в розмірі 1318,89 грн./Гкал (без ПДВ) (або 1582,67 грн./Гкал з ПДВ).
З 01.11.2015р. згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2690 від 29.10.2015р. "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" тариф на теплову енергію для категорії "інші споживачі" встановлено в розмірі 1270,03 грн./Гкал(без ПДВ) (або 1524,04 грн./ з ПДВ).
З 01.02.2016р. згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 54 від 28.01.2015р. "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" тариф на теплову енергію для категорії "інші споживачі" встановлено в розмірі 1220,85грн./Гкал(без ПДВ) (або 1465,20 грн./ з ПДВ).
Будь-яких заяв від сторін щодо розірвання або необхідності перегляду його умов від сторін не надходило.
Щомісячно відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію з жовтня 2015р. по квітень 2016р. згідно затверджених тарифів на загальну суму 6131,73 грн. Зокрема, рахунки № 517: від 27.10.15 р. на суму 531,30 грн., від 26.11.2015р. на суму 783,05 грн., від 24.12.2015р. на суму 1028,88 грн., від 25.01.2016р. на суму1527,24 грн., від 23.02.2016р. на суму 1052,47грн., від 25.03.2016р. на суму 956,51 грн., від 14.04.2016р. на суму 252,28 грн.
Згідно із заяви про розірвання договору про надання послуг з теплопостачання від 15.10.2015р. ОСОБА_1, керуючись абз.2 п. 29 договору про надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р. № 2537/517, просив міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" розірвати вищевказаний договір у зв'язку із зникненням у ФОП ОСОБА_1 потреби в отриманні послуг з теплопостачання, забезпеченням можливості безперебійної роботи інженерного обладнання будинку.
У заяві від 15.08.2014р. ФОП ОСОБА_1 просив позивача посприяти у вирішенні питання щодо відключення від опалення.
Листом № 3114/01 від 26.09.2014р. відповідачу надано відповідь та повідомлено, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. № 1268), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, затвердженому Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р. ( із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06.11,2007р.). Порядок відключення від централізованої системи опалення визначає процедуру надання дозволу будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх мешканців будинку.
21.11.2015р. інженером відділу енергозбереження МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що ФОП ОСОБА_1 самовільно, без погодження, демонтовано прилади опалення, на місці приладів опалення встановлені перемички.
Представниками МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" складено припис на виконання робіт від 20.10.2015р. під час виконання робіт АДРЕСА_3, продуктовий магазин ФОП ОСОБА_1, згідно якого виявлені порушення - самовільно, без погодження МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" з порушенням п. 11 Правил користування тепловою енергією, переобладнана система централізованого опалення в приміщенні, а саме: демонтовані прилади опалення, на місці приладів опалення встановлена перемичка, комплект відводів на з'єднання будинкового стояка опалення. Дане втручання призведе до порушення циркуляції теплоносія, розбалансування навантаження на будинкових стояках, а відповідно до скарг мешканців на незадовільні послуги з теплопостачання.
Відповідач свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, зокрема не здійснив оплату наданих послуг своєчасно та в повному обсязі. Відповідачем даного факту не спростовано.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору, позивач нарахував 6131,73 грн. пені за період з 10.11.2015р. по 01.09.2016р.
Також позивач нарахував відповідачу 249,79 грн. - інфляційних нарахувань за період листопад 2015р. - серпень 2016р. та 104,35 грн. - 3% річних за період з 10.11.2015р. по 01.09.2016р.
За таких обставин, позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача 12617,60 грн., з яких 6131,73 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період 01.10.2015р. по 01.09.2016р., 6131,73 - пеня, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - інфляційні нарахування.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке:
Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що підставою для стягнення заборгованості позивач зазначає неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо сплати боргу за централізоване опалення згідно договору від 29.09.2010р. № 2537/517 в період з 01.10.2015 р. по 01.09.2016р.
Пунктом 3 ст.3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Судом враховується, що згідно з п. п. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Проаналізувавши наданий в матеріали справи договір про надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р., суд приходить до висновку, що він має ознаки договору постачання енергетичних ресурсів.
Факт наявності основної заборгованості в сумі 6131,73 грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором про надання послуг з теплопостачання № 2537/517 від 29.09.2010р., рахунками № 517: від 27.10.15 р. на суму 531,30 грн., від 26.11.2015р. на суму 783,05 грн., від 24.12.2015р. на суму 1028,88 грн., від 25.01.2016р. на суму 1527,24 грн., від 23.02.2016р. на суму 1052,47 грн., від 25.03.2016р. на суму 956,51 грн., від 14.04.2016р. на суму 252,28 грн.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем доказів погашення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2015р. по 01.09.2016р. в сумі 6131,73 грн. не надано.
Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість в сумі 6131,73 грн. Отже, позовні вимоги в цій частині відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Відповідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача три процента річних в сумі 104,35 грн. розраховані за період з 10.11.2015р. по 01.09.2016р. та інфляційні нарахування в сумі 249,79 грн. розрахованих за період з листопада 2015р. по серпень 2016р.
Судом приймається до уваги наданий в матеріали справи розрахунок заборгованості 3% річних, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Таким чином, враховуючи вимоги до ст. 625 ЦК України та зважаючи на наявність суми основного боргу, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в сумі 104,35 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання, які підлягають стягненню з відповідача у повному об'ємі.
Згідно системи "Законодавство" судом проведено перерахунок суми інфляційних втрат (по кожному рахунку окремо), відповідно до якого обґрунтованою сумою до стягнення буде 264,73 грн. (за період листопад 2015р. - серпень 2016р. на суму 783,30 грн. борг складатиме 57,69 грн.; за період грудень 2015р. - серпень 2016р. на суму 1028,88 грн. борг складатиме 54,12 грн.; за період січень 2016р. - серпень 2016р. на суму 1527,24 грн. борг складатиме 69,17 грн.; за період лютий 2016р. - серпень 2016р. на суму 1052,47 грн. борг складатиме 37,85 грн.; за період березень 2016р. - серпень 2016р. на суму 956,51 грн. борг складатиме 38,38 грн.; за період квітень 2016р. - серпень 2016р. на суму 252,28 грн. борг складатиме 7,52 грн.).
Таким чином, суд відзначає, що стягнення 249,79 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню, оскільки за розрахунком суду сума інфляційних втрат є не меншою, заявленої позивачем.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 6131,73 грн., розраховану за період з 10.11.2015р. до 01.09.2016 р. по кожному рахунку окремо.
Пунктом 11 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно зі ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач при нарахуванні пені посилається на ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", де вказано, що суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Однак, судом відзначається, що вищевказана норма Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" стосовно одного відсотка судом не може бути застосована, зважаючи на умови п. 11 договору, де сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Тому згідно системи "Законодавство" судом проведено власний розрахунок пені (по кожному рахунку окремо), відповідно до якого обґрунтованою сумою до стягнення буде 1131,50 грн. (по рахунку від 27.10.2015р. за період з 10.11.2015р. по 10.05.2016р. на суму 531,30 грн. борг складатиме 115,32 грн.; по рахунку від 26.11.2015р. за період з 10.12.2015р. по 10.06.2016р. на суму 783,05 грн. борг складатиме 166,20 грн.; по рахунку від 24.12.2015р. за період з 10.01.2016р. по 10.07.2016р. на суму 1028,88 грн. борг складатиме 208,89 грн.; по рахунку від 25.01.2016р. за період з 10.02.2016р. по 10.08.2016р. на суму 1527,24 грн. борг складатиме 294,76 грн.; по рахунку від 23.02.2016р. за період з 10.03.2016р. по 01.09.2016р. на суму 1052,47 грн. борг складатиме 186,05 грн.; по рахунку від 25.03.2016р. за період з 10.04.2016р. по 01.09.2016р. на суму 956,51 грн. борг складатиме 133,44 грн.; по рахунку від 14.04.2016р. за період з 10.05.2016р. по 01.09.2016р. на суму 252,28 грн. борг складатиме 26,84 грн.).
Таким чином сума пені у розмірі 1131,50 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню, а у задоволенні 5000,23 грн. пені слід відмовити.
Твердження відповідача, викладені у відзиві від 30.11.2016р., судом не беруться до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Приписами ст. 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 25 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Пунктом 26 Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України „Про теплопостачання” схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
У відповідності до п. 2.5 „Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення при відмові споживачів від централізованого теплопостачання”, який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.05 № 4 (із змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.07р. № 169), відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Згідно пункту 22 Типового договору про надання послуг з централiзованого опалення, постачання холодної та гарячої води i водовiдведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є відгалуження від стояків у межах квартири.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги. Звертається увага, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015р. по справі № 6-1192ц15).
Судом встановлено факт підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідача (магазин не виведений з житлового фонду), що підтверджується актом від 02.12.2016 р.
Із п. 28 договору на надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р. № 2537/517 убачається, що договір набуває чинності з 29.09.2010р. та діє до 29.09.2011р. Договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду за умов передбачених п. 29 договору.
Однак, зі змісту заяви від 15.08.2014р. не вбачається прохання відповідача розірвати даний договір, або необхідність перегляду умов договору. Окрім того, як встановлено, що не заперечується відповідачем, за період жовтень- грудень 2014 р. , січень-березень 2015 р. відповідачем погашено заборгованість саме по даному договору. Таким чином, враховуючи заяву від 15.10.2015 р. та оплату боргу по договору, заява від 15.08.2014 р. не свідчить про припинення чинності та дії договору від 29.09.2010 р. саме з вересня 2015 р.
Заява відповідача від 15.10.2015 р. про розірвання договору про надання послуг з теплопостачання не є свідченням розірвання договору про надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010 р. Так, судом встановлено, що вказана заява подана відповідачем не за місяць до закінчення строку дії даного договору, тобто до 29 серпня 2016 р., як це передбачено пунктом 28 договору. Таким чином, укладений між сторонами договір є продовженим, в тому числі по квітень 2016 р. - кінцевий період заявленої до стягнення основної суми боргу.
Пункт 29 договору про надання послуг з теплопостачання лише є досягненням домовленості сторін про умови, згідно з якими договір може бути розірваний, проте даний пункт договору не засвідчує погодження сторонами факту розірвання договору на підставі односторонньої відмови, шляхом надіслання лише однієї заяви, в т.ч. споживача.
Отже, будь-яких підстав для односторонньої відмови від даного договору сторонами не погоджено, як і не вказано у законі. Зокрема, зміст статті ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчить про можливість розірвання договору за ініціативи споживача в порядку встановленому законом, тобто в порядку встановленому цивільним та господарським законодавством України.
Звертається увага, що заява про розірвання договору від 15.09.2015 р. не погоджена позивачем будь-яким способом, в тому числі письмово (зміст заяви від 04.11.2015 р.). Доводи відповідача про відсутність відповіді на дану заяву не спростовує зазначених тверджень, зважаючи на те, що розірвання договору вчиняється у тій формі, що й договір (ст. 654 ЦК України), а згідно частини 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Отже, доводи відповідача про погодження позивача з заявою відповідача про розірвання договору не підтверджені належними та допустимими доказами.
Приймається до уваги, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається (ст. 188 ГК України).
Таким чином, сам лише факт надіслання відповідачем заяви про намір розірвати договір, не припиняє відносини за договором послуг.
Тому твердження відповідача стосовно припинення договірних відносин, розірвання договору на надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р. № 2537/517 є хибними та судом не беруться до уваги.
Посилання відповідача на поставу Вищого господарського суду від 02.03.2016 р. по справі №924/1360/14 є недоречним, оскільки згідно матеріалів даної справи як споживач так і постачальник погодили факт припинення та розірвання договору на постачання теплової енергії.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 7617,37 грн., з яких 6131,73 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - інфляційні втрати, 1131,50 грн. пені.
В решті частині щодо стягнення 5000,23 грн. пені, суд відмовляє.
У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам (60,37 %).
Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 12617,60 грн., з яких 6131,73 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 6131,73 грн. - пеня, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - інфляційні нарахування задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, ідентифікаційний код 03356571) 6131,73 грн. (шість тисяч сто тридцять одну гривню 73 коп.) заборгованості за послуги з теплопостачання, 104,35 грн. (сто чотири гривні 35 коп.) 3% річних, 249,79 грн. (двісті сорок дев'ять гривень 79 коп.) інфляційних нарахувань, 1131,50 грн. (одну тисячу сто тридцять одну гривню 50 коп.) пені та 831,89 грн. (вісімсот тридцять одну гривню 89 коп.) судового збору.
Видати наказ.
В решті частині позову щодо стягнення 5000,23 грн. пені відмовити.
Повне рішення складено 05.12.2016 р.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу, (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5),
3 - відповідачу, (м. Хмельницький, вул. Залізняка, 14, к. 109).