36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.12.2016 р. Справа № 917/1676/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01801, м. Київ, бульвар Шевченка,18) в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. Соборності, 33, м. Полтава, Полтавська область,36000)
до Управління соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Магістральна, 38, м. Гребінка, Гребінківський район, Полтавська область,37400
про стягнення 10 606,88 грн. заборгованості
суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. №197 від 14.03.2016р.
від відповідача: відсутні
В судовому засіданні 01.12.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 10 606,88 грн. заборгованості, з яких: 10007,97 грн. - заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 138,54 грн. - 3% річних, 460,37 грн. - збитки від впливу інфляційних процесів.
04.11.2016 року та 07.11.2016 року від відповідача до суду надійшли чотири аналогічні листи. В поданих листах відповідач повідомляє, що 03.11.2016 року кошти в сумі 23369,81 грн. перераховані відповідачем до ПФ ПАТ "Укртелеком" згідно платіжних доручень №269 від 02.11.2016 року та №271 від 02.11.2016 року. Тому відповідач просить суд не порушувати провадження у справі №917/1676/16 від 21.10.2016 року, оскільки заборгованість погашена.
Суд в ухвалі від 10.11.2016 року роз'яснив відповідачу, що 21.10.2016 року судом порушено провадження у справі та призначено дану справу до розгляду, про що винесено відповідну ухвалу.
10.11.2016 року від позивача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі надійшли пояснення в яких позивач повідомив про відсутність судових рішень чи судових проваджень щодо предмету спору та інших документів щодо спірних правовідносин між сторонами по справі чи питань, пов'язаних зі спірними правовідносинами. Також позивач повідомив суд, що відповідач 03.11.2016 року відповідач сплатив основний борг в сумі 10007,97 грн. в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
18.11.2016 року від відповідача до суду надійшов лист, в якому відповідач вказує на те, що Управління соціального захисту населення Гребінківської райдержадміністрації є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету або за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету. Управління являється неприбутковою організацією з ознакою неприбутковості 0031. Дата включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій -01.01.2003 рік. Отже, для сплати 3% річних та інфляційних немає підстав.
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних наполягала в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
Згідно із ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України ( ч.2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
В пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Гребінківського району Полтавської області є Управління соціального захисту населення Гребінківської райдержадміністрації (відповідач), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Гребінківського району послуг зв'язку на пільгових умова) повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.
Як вказує позивач, у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Гребінківського району Полтавської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранта їх соціальні захисту», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захисті 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» на загальну суму 10007,97 грн.
Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) відповідачем відшкодовані не були.
Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується оформленими сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми « 3-пільга», затвердженим наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83 (арк. с. 9-10).
Крім того, поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача: UPSZN08
За таких обставин, Публічне акціонерне товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення 10007,97 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 138,54 грн. 3% річних, 460,37 грн. інфляційних.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII; «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII; «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.
В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Під час розгляду справи позивач та відповідач повідомили суду про сплату заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в сумі 10007,97 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (арк. с. 34)
Отже, в частині стягнення 10007,97 грн. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах предмет спору відсутній і провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу до стягнення 138,54 грн. 3% річних, та 460,37 грн. інфляційних.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки провадження у даній справі в частині 10007,97 грн. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах є припиненим в зв'язку з відсутністю предмету спору, то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 1300,19 грн. судового збору.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. В частині стягнення 10007,97 грн. боргу припинити провадження у справі.
3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Магістральна, 38, м. Гребінка, Гребінківський район, Полтавська область,37400, ідентифікаційний код 03195139) на користь Публічного акціонерного товари «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» ( вул. Соборності, 33, м. Полтава, Полтавська область,36000, рахунок №26008453058 в «Укргазбанк» МФО 320478 ідентифікаційний код 21560766) 138,54 грн. 3% річних, 460,37 грн. інфляційних, 77,81 грн. судового збору.
4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» ( вул. Соборності, 33, м. Полтава, Полтавська область,36000, рахунок №26008453058 в «Укргазбанк» МФО 320478 ідентифікаційний код 21560766) з Державного бюджету України 1300,19 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №6971 від 19.10.2016р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/1676/16.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06.12.2016 року
Суддя Тимощенко О.М.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.