07.12.2016 р. Справа№ 914/3069/16
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
позовної заяви: Пустомитівського районного центру зайнятості, Львівська область, м.Пустомити
до: Львівської митниці ДФС, м.Львів
про стягнення 8531,73 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Пустомитівського районного центру зайнятості, Львівська область, м.Пустомити до Львівської митниці ДФС, м.Львів про стягнення 8531,73 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд прийшов до висновку, що таку слід повернути з огляду на наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною другою ст.4 Закону передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів, судовий збір сплачується в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.1 ст.9 Закону України «Про судовий збір»).
Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Натомість позивач в позовній заяві, керуючись статтею 8 Закону України «Про судовий збір», просить суд відстрочити сплату судового збору до 25 грудня, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що вказаною статтею передбачено саме право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
Як роз'яснено пунктом 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не наведено жодних обставин, які могли б слугувати обгрунтуванням клопотання про відстрочення сплати судового збору, не здійснено посилання на будь-які докази у підтвердження його майнового стану, а лише долучено до позовної заяви довідку про те, що станом на 29.11.2016 р. кошти за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на судовий збір тимчасово відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до 25.12.2016 р.
Згідно з п.6 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством для цих документів. Якщо законодавством встановлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам.
Так, частиною 2 ст.36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Пунктом 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем, в порушення зазначених вище норм, належним чином засвідчено лише деякі додатки з числа долучених до позовної заяви в копіях.
З огляду на вищенаведене, відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачу без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.57, п.4 ч.1 ст.63, ст.86 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні клопотання Пустомитівського районного центру зайнятості про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Гоменюк З.П.