2-2541 2009
7 липня 2009 р. м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кляшторного В.С., при секретарі Керопян В.Ф., за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-я особа - Опікунська рада Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, про розірвання мирової угоди і встановлення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, 3-я особа - Опікунська рада Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, про розірвання мирової угоди і встановлення місця проживання дитини.
В позові зазначає, що з 03.10.2003 року по 31.10.2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу між сторонами виник спір з питання місця проживання дитини. Для запобігання конфліктів з відповідачем і запобігання моральних травм дитині, з питання встановлення місця проживання дитини позивачка звернулась до опікунської ради з заявою про надання їй права зустрічатися з сином. Розпорядженням Голови Шевченківської районної адміністрації № 431 р від 04.03.2008 року їй надано право зустрічатися з сином ОСОБА_6 та встановлені дні зустрічей. Але відповідач систематично порушував це розпорядження, перешкоджав зустрічам позивачки з дитиною, про що свідчать рапорти оперуповноваженого ОКМДН Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 14.03.2008 року, 18.03.2008 року, 19.03.2008 року, 09.04.2008 року та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
22.04.2008 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя затвердив мирову угоду у справі № 2-677\2008, укладену між позивачкою та відповідачем, за якою місце проживання сина ОСОБА_6 було визначене з батьком - відповідачем ОСОБА_3 При цьому відповідач зобов'язався виконувати розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації про надання права ОСОБА_1 зустрічатися з дитиною, ОСОБА_1 має право на особисте спілкування з дитиною, а ОСОБА_3 не може перешкоджати їй у спілкуванні.
Однак, відповідач ОСОБА_3 не виконує умови зазначеної мирової угоди, перешкоджає позивачці у спілкуванні з дитиною. Позивачка змушена була звертатися до відповідних органів міліції, про що свідчать рапорти оперуповноваженого ОКМДН Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 23.01.2009 року, 28.01.2009 року, 18.02.2009 року, 25.02.2009 року, 13.03.2009 року.
Крім того, без згоди позивачки за домовленістю з завідуючою дитячого навчального закладу № 36 відповідач перевів сина ОСОБА_6 на короткотривале з 09-00 години до 11-00 години перебування сина у дитячому закладі, про що видано наказ по дитсадку № 16 від 09.02.2009 року. У зв'язку з цим позивачка не мала та не має можливості зустрічатися з дитиною у встановлені мировою угодою дні. Зазначені порушення 18.02.2009 року розглядалися і встановлені Шевченківською районною адміністрацією, про що свідчить лист № 139\01-12.
Крім зазначеного, позивачка стверджує, що відповідач здійснює психологічний тиск на дитину, настроює дитину проти матері. Моральна та духовна атмосфера, в якій проживає син, негативно впливає на його виховання та здоров'я.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов мирової угоди позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання мирової годи, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 22.04.2008 року у справі № 2-677\2008, просить визначити місце проживання сина ОСОБА_6 з нею, оскільки вважає, що це буде відповідати інтересам дитини, позитивно вплине на її подальший розвиток. При цьому позивачка зазначає, що має власне житло, достатній заробіток та має можливість забезпечити дитині належне виховання, добробут, поліпшити фізичний і моральний стан дитини. Вона не буде перешкоджати відповідачу спілкуватися з сином.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 наполягала на своїх вимогах, підтвердила обставини, викладені в позові, просила суд задовольнити її вимоги. При цьому пояснила суду, що відповідач не виконує умови мирової угоди, перешкоджає її зустрічам з дитино, настроює дитину проти неї, використовує будь-який привід для того, щоб не дати змоги зустрітися їй з сином, посилаючись на те, що робить це в інтересах дитини. На підтвердження своїх доводів позивачка привела приклади, коли відповідач порушив умови мирової угоди і не дав їй змогу зустрітися з дитиною навіть в присутності працівників міліції. На її думку, дії відповідача негативно впливають на психіку дитини, роблять її замкнутою та закомплексованою.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову. При цьому пояснив, що позивачка приїжджає на побачення в той час, коли дитина відпочиває. На його думку, зустрічі з позивачкою негативно впливають на психічний стан дитини. Після одного з побачень він виявив на тілі сина сліди тілесних ушкоджень. На його розпити син повідомив, що мама вдарила його за якусь провину. Вважає, що син повинен проживати тільки з ним.
Представник 3-ї особи - Опікунської ради Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради надав суду акти обстежень житлових умов батьків дитини та висновок про можливість поживання дитини як у батька, так і матері. Конкретного висновку про те, з ким з батьків повинна проживати дитина, суду надано не було, оскільки підстав надавати перевагу комусь з батьків не встановлено.
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду пояснила, що відповідач дійсно порушував умови мирової угоди, не дозволяв позивачці ОСОБА_12 зустрітися з дитиною, безпідставно обвинуватив її у тому, що вона б'є сина. На їх думку, знаходження дитини з ОСОБА_3 негативно впливає на виховання та психічний стан дитини.
Допитані свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5 пояснили суду, що, на їх думку, ОСОБА_1 не належним чином ставиться до виконання материнських обов'язків, приїздила на побачення з сином пізно, не займалася дитиною.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.10.2003 року по 31.10.2006 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення батьків дитина проживала з матір'ю, спілкувалася з батьком. З весни 2007 р. дитина постійно проживає у батька. Між сторонами виник спір з питання місця проживання дитини. Для запобігання конфліктів з відповідачем і запобігання моральних травм дитині, з питання встановлення місця проживання дитини позивачка звернулась до опікунської ради з заявою про надання їй права зустрічатися з сином.
Розпорядженням Голови Шевченківської районної адміністрації № 431 р від 04.03.2008 року їй надано право зустрічатися з сином ОСОБА_6 та встановлені дні зустрічей.
22.04.2008 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя затвердив мирову угоду у справі № 2-677\2008, укладену між позивачкою та відповідачем, за якою місце проживання сина ОСОБА_6 визначене з батьком - відповідачем ОСОБА_3, сторони зобов'язались виконувати розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації про надання права ОСОБА_1 зустрічатися з дитиною, ОСОБА_1 має право на особисте спілкування з дитиною, а ОСОБА_3 не може перешкоджати їй у спілкуванні.
Але, всупереч умовам мирової угоди, відповідач неодноразово перешкоджав позивачці зустрітися з сином, не давав дитину для прогулянок та виїзду на відпочинок до моря, вимагаючи, щоб всі зустрічі проходили в його присутності. При цьому він посилався на небажання сина зустрічатися з матір'ю без батька. Ці обставини підтверджуються рапортами оперуповноваженного ОСОБА_11, показаннями свідків ОСОБА_9 Миколаєвни, ОСОБА_15, листом Шевченківської райадміністрації №139/01-12 від 27.02.09 р.
Своїми діями відповідач грубо порушує домовленості, передбачені мировою угодою, не виконує розпорядження райдержадміністрації, яке згідно із ст. 158 Сімейного кодексу України є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст. 150 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Під час розгляду справи було встановлено, що в даному випадку більшу частину часу це право використовує бабуся (мати відповідача), яка вирішує буде дитина спілкуватися з мамою, чи ні. На думку суду, відповідачем використовуються всі методи для створення негативного образу позивачки як матері дитини. До цього залучається квартальна (подруга його матері), сусіди. Такі дії, на думку суду, шкідливо впливають на розвиток дитини, яка виховується в атмосфері негативного ставлення до матері.
Завідуюча дитячим садком ОСОБА_13, яка також є родичкою відповідача, робить все, щоб позивачка не зустрічалась з дитиною. Не запитавши її згоди, дитину переводять на короткотривале перебування у дитячому закладі, для того, щоб мама не могла його забрати із сада, а була змушена їхати додому до відповідача. Дома відповідач не відкриває двері і не дає змоги побачитись з дитиною, мотивуючи тим, що дитина відпочиває.
Питання про неправомірність дій директора дитячого закладу розглядалося комітетом по питанням захисту прав дитини при Шевченківській райадміністрації, яка зробила висновок, що адміністрація закладу ігнорує розпорядження №431 р от 04.03.08 р.
Посилання відповідача на те, що позивачка неналежно ставиться до виконання материнських обов'язків, на думку суду, не відповідають дійсності. У позивачки є старший син, якого вона виховує і не має ніяких зауважень від органів, які здійснюють догляд за дотриманням законодавством про захист прав дітей. Про те що вона гарна мати, свідчать характеристики з науково-виховного комплексу № 19. Позивачка займається підприємницькою діяльністю, має необхідні матеріальні умови для виховання дітей.
Доводи відповідача про те, що позивачка била дитину, не знайшли підтвердження та спростовуються матеріалами наглядового провадження за скаргами ОСОБА_3, який вимагав порушення кримінальної справи проти своєї колишньої дружини за побиття дитини. В ході перевірки факт спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень своєму сину не підтвердився.
В матеріалах справи мається письмова думка фахівця-психолога ОСОБА_16, надана з питання по визначенню місця проживання дитини. Спеціаліст зробив висновок, що дитина замкнута, некомунікабельна, з низькою самооцінкою. Хлопчик виключає матір із складу сім'їЄ вважаючи, що його сім'я це батько та бабуся. У дитини сформовано негативний образ матері, про яку він нічого не говорить, крім того, що вона його б'є та скривджує. При провідуванні матір'ю дитини в дитячому садку, хлопчик ховався від неї. Фахівцем зроблено висновок, що процес взаємодії дитини з батьками повинен бути узгоджений між ними з урахуванням інтересів дитини.
Позивачка вважає, що висновки фахівця не зовсім об'єктивні по відношенню до неї, оскільки робилися без її опитування, обставини по справі та відомості про стосунки між нею та дитиною були отримані тільки від батька дитини.
На думку суду, ці висновки ще раз підтверджують той факт, що відповідач створює в уяві дитини негативний образ матері.
Згідно ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Принцип 6 "Декларації прав дитини " від 20.11.1959 р. передбачає, що малолітня дитина не може бути розлучена з матір'ю, крім випадків виключних обставин.
На думку суду, відповідач штучно створює перешкоди позивачці для зустрічей з дитиною, ізолює дитину від неї, формує у дитини та оточуючих негативний образ матері, зустрічі з якою перешкоджають нормальному розвитку дитини.
Ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Відповідач неодноразово порушував умови мирової угоди, що підтверджується матеріалами справи. Навіть під час розгляду справи в суді він продовжує чинити перешкоди зустрічам позивачки з дитиною, порушуючи права не тільки матері але і дитини. .
За таких обставин суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивачки про розірвання мирової угоди, яка по суті була договором між сторонами, в якому вони домовились про визначення місця проживання дитини та обумовили можливість спілкування матері з сином. В зв'язку з порушенням відповідачем умов угоди вона підлягає розірванню.
Також, на думку суду, підлягають задоволенню вимоги позивачки про визначення місця проживання дитини з нею. При цьому суд враховує те, що в результаті неправомірних дій відповідача у дитини почалося безпідставно формуватися негативне ставлення до матері, що в подальшому може призвести до утворення комплексів та шкідливо відобразитись на психологічному стані дитини. На думку суду, позивачка має всі умови для належного виховання дитини, матір'ю якої вона являється. Ніхто не позбавляв її батьківських прав, доказів про неналежне ставлення позивачки до виховання дитини суду не надано.
Керуючись ст.ст. 150,157 СК України, ст..651 ЦК України, ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати мирову угоду, укладену між ОСОБА_17 та ОСОБА_1, затверджену ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжі 22.04.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з матір»ю - ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: В.С. Кляшторний