Справа № 2-489-07
іменем України
14 листопада 2007 рокуОстрозький районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді: Штогуна С.Г. при секретарі: Божко Т.Ю. адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острог справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсним
встановив:
Із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсним в суд звернулася ОСОБА_1.
В своєму позові позивачка посилається на те, що 20 листопада 2006 року близький друг її чоловіка ОСОБА_5, ОСОБА_6 відступив належний йому вклад -18% (вісімнадцять відсотків) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» її чоловікові ОСОБА_2 та вийшов зі складу учасників вказаного товариства.
Відчуження 18 % вкладу статутного капіталу ТОВ «Перша інвестиційна спілка», вчинилося шляхом укладання договору дарування посвідченого 20 листопада 2006 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 4547.
На той час загальний розмір статутного капіталу підприємства становив 50.000 (п'ятдесят тисяч) гривень, а розмір частки що відчужувалося становило 9.000 (дев'ять тисяч) гривень.
Враховуючи що підприємство ТОВ «Перша інвестиційна спілка» (ідентифікаційний код 34240102) зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: місто Київ, пров. Музейний,4 вона приїхала до нотаріуса який посвідчувала договір, так само як і дружина ОСОБА_6 1.М., та надала своєму чоловіку згоду на укладання вище вказаного правочину.
Після цього позивачка із чоловіком ОСОБА_5, порадившись, що для стрімкої діяльності та розвитку підприємства потрібно не менш 5.000.000 гривень і тому вирішили усі гроші які були в родині вкласти в статутний капітал підприємства для інвестування саме діяльності та розвитку підприємства.
В кінці 2006 року початку 2007 року чоловік позивачки ОСОБА_5 вніс 5000.000 (п'ять мільйонів) гривень грошових коштів на рахунок підприємства ТОВ «Перша інвестиційна спілка», на підставі чого доля яка належала її чоловікові у статутному капіталі
2
зазначеного підприємства становила 99,19% (дев'яносто дев'ять цілих, дев'ятнадцять сотих відсотків).
У вересні місяці 2007 року її чоловік показав витяг з ЄДРЮФО № 283645 наданий йому державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_8 за даними якого доля чоловіка в статутному капіталі підприємства з 99,19% зменшилася до 39,84 % що становила лише 2.012.318,40 гривень.
В той час як доля грошових коштів вкладу в статутному капіталі чоловіка зменшилася, а доля ОСОБА_4 з 0,1% збільшилася до 10,1% статутного капіталу товариства та ще з'явився інший учасник товариства - ОСОБА_3 який також отримав від її чоловіка 49,33% вкладу нібито на підставі договору купівлі-продажу частки вкладу в статутному капіталі.
Як її стало відомо чоловік Мартинюк С О. укладав договори купівлі продажу належних йому часток в статутному капіталі господарського товариства в усній формі, таким чином:
23 лютого 2007 року з ОСОБА_3 49,33% частки вкладу у статутному капіталі
товариства за 15.000.000 гривень,
23 лютого 2007 року з ОСОБА_4 5% частки вкладу у статутному капіталі
товариства за 5.000.000 гривень,
25 травня 2007 року з ОСОБА_4 5% частки вкладу у статутному капіталі
товариства за 5.000.000 гривень,
Договори купівлі-продажу часток вкладу у статутному капіталі товариства між ОСОБА_5 CO. та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладалися в усній формі з наступним написанням заяви адресованої загальним зборам учасників ТОВ «Перша інвестаційна спілка».
Підписи на заявах були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 774 ОСОБА_9, а 25.05.2007 року справжність підпису на заяві засвідчено ОСОБА_10 державним нотаріусом 4-Київської державної нотаріальної контори за реєстром № 2-4510.
02 серпня 1997 року Острозьким відділом РАГС районного управління юстиції Рівенської області вона з чоловіком зареєстрували шлюб, актовий запис № 60, свідоцтво про укладання шлюбу І-ГЮ № 032550., а тому всі дії відносно витрат коштів родини, що виходили за дрібно побутові, вони вирішували разом. Від спільного шлюбу є двоє малолітніх дітей віком 2 та 7 років, і вона як дружина займається їх вихованням в той час коли чоловік на роботі.
Однак протиправною змовою групи осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3, рейдерським способом 'було захоплено підприємство ТОВ «Перша інвестиційна спілка» які незаконним шляхом придбали більш ніж 60% вкладу в статутному капіталі підприємства.
У відповідності до вимог діючого сімейного законодавства України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є грошові кошти та інше майно (майнові права) придбане подружжям в період зареєстрованого шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.368 ЦК України).
Згідно вимогам ст.ст.177,178 ЦК України об'єктами цивільних прав є грошові кошти та майнові права та інші матеріальні і не матеріальні блага. Оборотоздатність об'єктів цивільних права щодо грошових коштів та майнових права подружжя обмежено вимогою ст.65 СК України та ст.369 ЦК України.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників (ст.144ЦК України). Згідно вимог ст.13 Закону України «Про господарські
3
товариства» вкладом до статутного капіталу господарського товариства може бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку... У відповідності до вимог ст.65 СК України та ст.369 ЦК України укладання договорів щодо розпорядження майновими правами, а це стосується і вкладу до статутного капіталу господарського товариства, який було внесено учасником за рахунок коштів (спільної сумісної власності) подружжя повинно було здійснюватися за згодою дружини ОСОБА_5 якщо такий договір виходить за межі дрібного побутового.
Ч.З ст.31 ЦК України визначає що правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмету який має невисоку вартість.
Укладений ОСОБА_2 договір на продаж ОСОБА_3М частки 49,33% вкладу до статутного капіталу товариства що становить в грошовій оцінці 2.491.658,3 гривень, та укладені ОСОБА_2 CO. договори на продаж ОСОБА_4 частки 10% вкладу до статутного капіталу товариства що становить 505.100 гривень ні як не можуть бути дрібно побутовими правочинами.
Крім того на цей час гроші від такої продажу частки вкладу в статутний капітал товариства вона не отримала.
Також у відповідності до вимог ст. 208 ЦК України правочини на суму що перевищує 20 розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів які виконуються сторонами у момент їх вчинення за винятком правочинів які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсності належить вчиняти у письмовій формі.
В зв'язку з чим вона просить суд:
1.Визнати договір купівлі-продажу 49,33% частки вкладу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» ідентифікаційний код 34240102 укладений 23 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним.
2. Визнати договір купівлі-продажу 5 % частки вкладу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» ідентифікаційний код 34240102 укладений 23 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, - недійсним.
3. Визнати договір купівлі-продажу 5 % частки вкладу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» ідентифікаційний код 34240102 укладений 25 травня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, - недійсним.
Представник позивачки позов в судовому засіданні підтримав і просить суд задоволити його в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 позов визнав повністю, вважає що допустив порушення чинного законодавства, коли відчужив спільне майно подружжя баз згоди дружини, тобто позивачки.
Просить суд задоволити її позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав і в судовому засідання пояснив, що як такі договори купівлі продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не
4
укладалися, а це був відступ частки у статутному капіталі ТОВ «Перша інвестиційна спілка», а тому згоди дружини відповідача ОСОБА_5 небуло потрібно. Разом з тим на його думку не дотримання форми договору не є підставою для визнання правочину недійсним, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_3 незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи ні в одне судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неявки, а тому суд вважає за доцільне розглянути справу у його відсутність.
Суд перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так в судовому засіданні встановлено, що дійсно 20 листопада 2006 року близький друг чоловіка позивачки ОСОБА_5 CO., ОСОБА_6 відступив належний йому вклад - 18% (вісімнадцять відсотків) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» її чоловікові ОСОБА_2 та вийшов зі складу учасників вказаного товариства.
Відчуження 18 % вкладу статутного капіталу ТОВ «Перша інвестиційна спілка», вчинилося шляхом укладання договору дарування посвідченого 20 листопада 2006 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 4547.
На той час загальний розмір статутного капіталу підприємства становив 50.000 (п'ятдесят тисяч) гривень, а розмір частки що відчужувалося становило 9.000 (дев'ять тисяч) гривень.
Як дружина ОСОБА_6 1.М., так і позивачка надала своєму чоловіку згоду на укладання вище вказаного правочину.
Після цього позивачка із чоловіком ОСОБА_2 CO., вирішили усі гроші які були в родині вкласти в статутний капітал підприємства для інвестування саме діяльності та розвитку підприємства.
В кінці 2006 року початку 2007 року чоловік позивачки Мартинюк CO. вніс 5000.000 (п'ять мільйонів) гривень грошових коштів на рахунок підприємства ТОВ «Перша інвестиційна спілка», на підставі чого доля яка належала її чоловікові у статутному капіталі зазначеного підприємства становила 99,19% (дев'яносто дев'ять цілих, дев'ятнадцять сотих відсотків).
У вересні місяці 2007 року позивачці стало відомо, що доля її чоловіка в статутному капіталі підприємства з 99,19% зменшилася до 39,84 % що становила лише 2.012.318,40 гривень внаслідок того що її чоловік ОСОБА_5 укладав договори купівлі продажу належних йому часток в статутному капіталі господарського товариства в усній формі, таким чином:
23 лютого 2007 року з ОСОБА_3 49,33% частки вкладу у статутному капіталі
товариства за 15.000.000 гривень,
23 лютого 2007 року з ОСОБА_4 5% частки вкладу у статутному капіталі
товариства за 5.000.000 гривень,
25 травня 2007 року з ОСОБА_4 5% частки вкладу у статутному капіталі
товариства за 5.000.000 гривень, без її згоди. В той час як доля грошових коштів вкладу в статутному капіталі чоловіка зменшилася, а доля ОСОБА_4 з 0,1% збільшилася до 10,1% статутного капіталу товариства та ще з'явився інший учасник товариства - ОСОБА_3 який також отримав від її чоловіка 49,33% вкладу нібито на підставі договору купівлі-продажу частки вкладу в статутному капіталі.
5
Договори купівлі-продажу часток вкладу у статутному капіталі товариства між ОСОБА_5 CO. та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладалися в усній формі з наступним написанням заяви адресованої загальним зборам учасників ТОВ «Перша інвестаційна спілка».
Підписи на заявах були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 774 ОСОБА_9, а 25.05.2007 року справжність підпису на заяві засвідчено ОСОБА_10 державним нотаріусом 4-Київської державної нотаріальної контори за реєстром № 2-4510.
02 серпня 1997 року Острозьким відділом РАГС районного управління юстиції Рівенської області позивачка з чоловіком зареєстрували шлюб, актовий запис № 60, свідоцтво про укладання шлюбу І-ГЮ № 032550., а тому всі дії відносно витрат коштів родини, що виходили за дрібно побутові, вони вирішували разом. Від спільного шлюбу є двоє малолітніх дітей віком 2 та 7 років і дружина займається їх вихованням в той час коли чоловік на роботі.
У відповідності до вимог діючого сімейного законодавства України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є грошові кошти та інше майно (майнові права) придбане подружжям в період зареєстрованого шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.368 ЦК України).
Згідно вимогам ст.ст.177,178 ЦК України об'єктами цивільних прав є грошові кошти та майнові права та інші матеріальні і не матеріальні блага. Оборотоздатність об'єктів цивільних права щодо грошових коштів та майнових права подружжя обмежено вимогою ст.65 СК України та ст.369 ЦК України.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників (ст.144ЦК України). Згідно вимог ст.13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного капіталу господарського товариства може бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.
У відповідності до вимог ст.65 СК України та ст.369 ЦК України укладання договорів щодо розпорядження майновими правами, а це стосується і вкладу до статутного капіталу господарського товариства, який було внесено учасником за рахунок коштів (спільної сумісної власністю) подружжя повинно було здійснюватися за згодою дружини ОСОБА_5 CO. якщо такий договір виходить за межі дрібного побутового.
При цьому цивільне законодавство ч.3 ст.31 ЦК України визначило що правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмету який має невисоку вартість.
Укладений ОСОБА_5 CO. договір на продаж ОСОБА_3М частки 49,33% вкладу до статутного капіталу товариства що становить в грошовій оцінці 2.491.658,3 гривень, та укладений ОСОБА_5 С О. договори на продаж ОСОБА_4 частки 10% вкладу до статутного капіталу товариства що становить 505.100 гривень на думку суду не можуть бути дрібно побутовими правочинами.
Крім цього задовольняючи позов суд виходив із того, що правочин щодо продажу частки вкладу у статутному капіталі господарського товариства повністю виконується у відповідності до вимог закону :п.5 ст.89 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про господарські товариства», ст.83 Господарського кодексу України, та ст.ст.17,19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», лише після реєстрації змін до статутних документів цього господарського товариства.
ОСОБА_11 визначив, що договори купівлі-продажу:
6
49,33% вкладу до статутного капіталу господарського товариства що становить 2.491.208,30 гривень, та 10% вкладу до статутного капіталу господарського товариства що становить 252.550 гривень, сторони повинні вчиняти у письмовій формі.
Зазначена вимога Закону не була додержано як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3, та ОСОБА_4
Суд виходить із того, що фактом укладання договорів купівлі-продажу часток статутного капіталу товариства є заяви на яких нотаріально засвідчена справжність підпису ОСОБА_2 CO., - однак це не відповідає ані вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 78 Закону України «Про нотаріат» та п. 260 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" затвердженої Наказом МЮ України № 20/5 від 03 березня 2004 року нотаріус засвідчує справжність підпису на документах які не суперечить законові і які не мають характеру угоди.
Заяви ОСОБА_2 С О. щодо продажу часток вкладу у статутному капіталі товариства не є договорами у розумінні вимог Закону ст.ст.626, 655 ЦК України, що і було підтверджено письмовим доказом, а саме листом ОСОБА_12, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 54 від 03.10.2007 року про відсутність факту посвідчення договорів купівлі-продажу.
Таким чином суд на підставі наведеного приходить до думки, що між відповідачами фактично були укладені в усній формі договори- купівлі продажу.
За вказаних обставинах суд вважає за доцільне вчиненні відповідачами правочини визнати недійсними.
Керуючись ст.65 Сімейного Кодексу України, ст.ст.6,14, 203, 215, п.2 ч.2 ст.16, ст.ст.205-208,218, п.5 ст.89 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України «Про господарські товариства», ст. 17, п.2 ст.19, ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст.ст.4,5,215 ЦПК України суд
вирішив:
Позов задоволити .
1. Визнати договір купівлі-продажу 49,33% частки вкладу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» ідентифікаційний код 34240102 укладений 23 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним.
2. Визнати договір купівлі-продажу 5 % частки вкладу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» ідентифікаційний код 34240102 укладений 23 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, - недійсним.
Визнати договір купівлі-продажу 5 % частки вкладу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна спілка» ідентифікаційний код 34240102 укладений 25 травня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, - недійсним.
7
Стягнути із ОСОБА_4 в користь позивачки ОСОБА_13 567 гри. державного мита.
Стягнути із ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_13 567 грн. державного мита.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь позивачки ОСОБА_13 567 грн. державного мита.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження цього рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження якщо вона буде подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.
Якщо таку заяву буде подано, але апеляційна скарга не надійде протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження - рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.