Справа № 2-1776/2007 року
18 грудня 2007 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Твердохліб В.А.
при секретарі Поліщук Л.Ф., Івановій І.О.,
за участю представників позивача ОСОБА_5., адвоката ОСОБА_6., представника відповідачки ОСОБА_7.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І., про визнання недійсним договору дарування та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, -
29 березня 2007 року позивач звернувся з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 та просив постановити рішення, яким визнати договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 укладений 20.07.2006 року між позивачем та відповідачкою - недісним.
В позові посилався на те, що 08.06.2006 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 яка належала йому на праві приватної власності, та придбано квартиру АДРЕСА_1 на його ім'я та ім'я відповідачки ОСОБА_2 по 1/2 частині кожному. Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04.02.2006 року.
20.07.2006 року позивачем укладено договір дарування 1/2 частини вищевказаної квартири на ім'я відповідачки. В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 при укладенні договору дарування частини квартири ввела його в оману, а саме: стверджувала, що їй необхідно терміново повернути велику суму коштів, запевняла в неодноразових погрозах відносно них зі сторони сторонніх осіб, обіцяла подальше спільне проживання, надання матеріальної допомоги в лікуванні та запевняла, що укладення такого договору не вплине на його право володіти, користуватися та розпоряджатися спірною квартирою. Проте після укладення договору різко змінила своє ставлення, з липня 2006 року стала чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням, забрала ключі від квартири. Враховуючи вказані обставини просив визнати вищевказаний договір дарування недійсним.
В подальшому позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог та просив постановити рішення яким перевести на нього права та обов'язки покупця 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка оформлена на відповідачку за договором купівлі-продажу від 08.06.2006 року, укладеному між ним та відповідачкою з одного боку та ОСОБА_3. і ОСОБА_4 з іншого і визнати договір дарування 1/2 частини вищевказаної квартири недійсним.
2
Посилався на те, що спірна квартира придбана за його кошти, які були отримані ним від продажу квартири АДРЕСА_2 оскільки договори були укладені в один і той же день, а оформлення права власності на 1/2 частину квартири на відповідачку ОСОБА_2 спричинене обманом з боку останньої та зловживанням його довірою. При укладенні договору дарування 1/2 частини квартири йому не було відомо про придбання спірної квартири сторонами в рівних частинах.
В судовому засіданні позивач та його представники підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини справи, викладені в позові.
Представник відповідачки проти основних та уточнених позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що позивачем самостійно було прийнято рішення щодо продажу квартири АДРЕСА_2 та він був ознайомлений з умовами договору купівлі квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частині на нього та на відповідачку. Зазначав, що 20.07.2006 року, з метою припинення тиску зі сторони близьких родичів, позивач самостійно прийняв рішення щодо дарування 1/2 частини спірної квартири відповідачці. До підписання договору дарування позивачеві належним чином було роз"яснено його права, обов'язки та наслідки вчинення таких дій і він самостійно в присутності нотаріуса підписав договір. Зазначав, що твердження представника позивача ОСОБА_5 про наявність будь-яких застережень у договорі дарування 1/2 частини спірної квартири суперечить змісту договору дарування, а тому є надуманним, оскільки відповідачка ніколи не вводила позивача в оману і не ухилялася від виконання своїх обов"язків.
Відповідачі ОСОБА_3., ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просять розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності, оскільки в справі приймає участь представник за належно оформленою довіреністю.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.02.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (а.с. 10 - свідоцтво про шлюб).
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 08.06.2006 року (а.с. 54) ОСОБА_1. було продано квартиру АДРЕСА_2 за 808 550, 00 грн. Вказана квартира належала позивачеві на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва від 12.08.1998 року, дублікат якого виданий 18.04.2006 року, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Восьмою Київською державною нотаріальною конторою 18.11.2003 року.
3
З наданих суду доказів вбачається, що позивач замовляв видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 163).
Також 08.06.2006 року позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 за 480 000, 00 грн. було придбано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 58 - договір купівлі-продажу квартири) у рівних частинах.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідачка перебувала у шлюбі з позивачем з 04.02.2006 року та її заробітна плата з січня 2006 року по червень 2006 року коливалася в межах 1307, 12 грн.-1806, 04 грн.(а.с. 215).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином суд приходить до висновку, що спірна квартира придбана за кошти позивача, отримані ним від продажу житла, яке належало йому на праві приватної власності до укладення шлюбу, а тому слід задовольнити позовні вимоги в частині переведення прав покупця 1/2 частини з ОСОБА_2 на позивача і в цій частині визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири.
Надані відповідачкою докази про наявність у неї коштів на момент придбання спірної квартири в розмірі 150 000, 00 грн., згідно розписки від 14.04.2006 року, суд не може прийняти до уваги, оскільки у вказаній розписці не вказано цільове призначення позики.
20.07.2006 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 56 - договір дарування).
24.07.2006 року позивач звернувся до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою про те, що 21.07.2006 року дружина вигнала його з квартири АДРЕСА_1, яку було придбано за його кошти після продажу квартири його батьків, а також не повертає йому документи (а.с. 148-156 - відмовний матеріал). Постановою ДІМ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві 04.08.2006 року в порушенні кримінальної справи по даному матеріалу відмовлено за п.2 ст. 6 КПК України.
Згідно довідки Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні (а.с. 11) 16.08.2006 року ОСОБА_1. дано висновок щодо наявності у нього стресового посттравматичного розладу.
Згідно довідки голови садового товариства „зв'язківець" (а.с. 162) з листопада 2006 року ОСОБА_1 проживає в садовому будиночку, який побудований в 1959 році та в якому відсутні елементарні побутові зручності.
Відповідачкою надані для огляду оригінали заяв позивача адресовані
4
начальнику Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві за 2007 рік (а.с. 169-171) щодо відносин між сторонами та родичами позивача, однак представник відповідачки не зміг суду пояснити чому оригінали заяв знаходяться у відповідачки та не надіслані адресату.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що позивач є його племінником, йому відомо про подання останнім заяви до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо шахрайських дій відносно нього, позивач в спірній квартирі не проживає, в його присутності відповідачка відмовилася від 1/2 частини спірної квартири та пообіцяла, що купить позивачеві квартиру в передмісті. Також показав про те, що відповідачка вмовила позивача продати квартиру АДРЕСА_2, переконавши його в тому, що вона вагітна; родичів про своє одруження та про продаж квартири позивач не повідомляв, їм це стало відомо зі слів самого позивача, коли він залишився без житла та став мешкати на дачі.
Свідок ОСОБА_9. показала суду, що позивач не має ключів від спірної квартири, не має паспорта, в спірній квартирі вона була в липні 2006 року на прохання позивача, відповідачка їй повідомила, що вона оформить реєстрацію позивача, а потім поверне останньому паспорт. Також показала, що оригінали правовстановлюючих документів на квартиру по АДРЕСА_2 позивач передав на зберігання ОСОБА_8. після смерті своєї матері. В її присутності відповідачка обіцяла повернути позивачеві 1/2 частину квартири або придбати взамін інше житло.
Свідок ОСОБА_10. показала суду, що позивач є її сусідом по садовому будинку, вона працює в садовому товаристві бухгалтером та їй відомо, що позивач змушений проживати на дачі, оскільки його квартира продана, та він звертався з заявою до правління товариства не видавати оригінали документів на земельну ділянку.
Свідок ОСОБА_11 показала суду, що вона була сусідкою позивача по квартирі АДРЕСА_2 та добре знає сторін по справі. Зі слів відповідачки ОСОБА_2 їй було відомо про намір продати квартиру, після чого вона разом зі своєю мамою вмовляла позивача не укладати договорів щодо продажу квартири, на що він погоджувався. Пояснила, що позивач є довірливою людиною та з його слів їй відомо, що відповідачка вмовила його продати житло, пославшись на те, що вона вагітна та їй буде важко підійматись на верхній поверх без ліфту.
Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
5
Оскільки позивачем не надано доказів щодо укладення договору дарування від 20.07.2006 року під впливом обману, тому суд не знаходить підстав для задоволення вимог в частині визнання цього договору недійсним.
На підставі ст. ст. 203, 216, 229, 230, 638, 655 ЦК України та керуючись ст. ст. 57-60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд , -
Позов задовольнити частково.
Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08 червня 2006 року та посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. 08 червня 2006 року і зареєстрований в реєстрі №1628 між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині придбання ОСОБА_2 1/2 частини вищевказаної квартири.
Перевести права покупця в частині придбання 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 на ОСОБА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.