"06" грудня 2016 р.
Справа № 642/6305/16-ц
Провадження № 2/642/1890/16
06 грудня 2016 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді - Бондаренка В.В.
за участю секретаря - Шаповал Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просить визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою №1 будинку №9 по пров. Ігоря Муратова у м. Харкові, через відсутність в ньому понад один рік, без поважних причин.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником АДРЕСА_1. Має двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У 2008 році ОСОБА_3 вийшла заміж за ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що новоствореній сім'ї ніде було мешкати, то позивач дозволи лила їм мешкати у себе в квартирі. 14.04.2010 року ОСОБА_2 був прописаний у АДРЕСА_1. В подальшому подружнє життя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не склалося, в результаті чого шлюбні відносини фактично були припинені. У 2015 році відповідач виїхав з квартири, більше року не з'являється, де зараз проживає, позивачу не відомо. Беручи до уваги, що комунальні платежі позивач сплачує в більшому розмірі, саме через те, що в квартирі зареєстровано ОСОБА_2, то ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду.
Позивач до судового засідання не з'явилася, через канцелярію суду надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач до судового засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом оголошення у пресі “Слобідський край”, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ордеру на житлове приміщення №142224 від 05.03.2010 року, який видано ОСОБА_1 із сім'єю з трьох осіб на право зайняття житлового приміщення житловою площею 41,0 кв.м, яке складається з двох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 має двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
20.12.2008 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського управління юстиції між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб.
14.04.2010 року ОСОБА_2, який є зятем позивача, був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї №2490 виданої начальником КП «ЖИЛКОМСЕРВІС».
Шлюбно-сімейні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично були припинені з 01.05.2015 року. З того ж часу подружжя спільного господарства не вело.
В березні 2015 року ОСОБА_2 виїхав з АДРЕСА_1, особистих речей не залишив.
З березня 2015 року по сьогоднішній день ОСОБА_2 за вищевказаною адресою не проживає, що підтверджується актом від 26.09.2016 року, підписаного ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та завіреного начальником дільниці №29.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюються протягом семи днів на підстави заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права на користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п.п 33, 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 7 лютого 2014 року №5 застосовуючи положення статті 391 ЦК, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому, суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Наведені у позові перешкоди у користуванні, як то сплата комунальних платежів за зареєстрованого за відповідною адресою відповідача, який фактично не проживає у квартирі, що є непосильним тягарем для позивача та членів її сім'ї, відповідно до статей 391, 396 ЦК України є підставами задоволення позову.
Крім того, як зазначено у п. 34 Постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав" від 07.02.2014 р., усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з положень ст. 33 Конституції України сам факт реєстрації відповідача не може бути підставою для визнання за ним права користування житловим приміщенням, тому суд дійшов висновку, що підстав для збереження права користування на зазначену житлову площу за ОСОБА_2 не має, тому відповідно до вимог ст. 405 ЦК України його необхідно визнати, таким що втратив право користування житловим приміщенням.
Судові витрати суд присуджує стороні, на користь якої постановлено рішення, за правилом ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, ст. 405 ЦК України ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", п. 34 Постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав" від 07.02.2014 р., суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою №1, буд. 9 по просп. Ігоря Муратова в м.Харкові.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
Заочне рішення суду може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Бондаренко