Справа № 627/1166/16-ц
22 листопада 2016 року смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Каліберди В.А.,
з участю секретаря - Пушкар І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 25 серпня 2016 року звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 5,40 +0,21 га, яка розташована на території Краснокутської селищної ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що починаючи з 1985 року він проживав з мачухою ОСОБА_2 разом однією сім'єю та вели спільне господарство до дня її смерті, а саме до 08.06.2002 року, що підтверджується депутатським актом.
Після смерті його мачухи ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2, яка померла 8 червня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1- ВЛ №331394.
Позивач має намір успадкувати майно, оскільки являється спадкоємцем четвертої черги за законом, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом та прохає: поновити строк звернення до суду, встановити факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 в період з 1985 року по 8 червня 2002 року та визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку.
У відкритому судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги ОСОБА_1 та пояснила, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з батьком позивача ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3 позивач взяв на себе всю турботу по догляду за ОСОБА_2 та починаючи з 1995 року ОСОБА_2 стала постійно проживати з позивачем однією сім'єю в домоволодінні останнього до дня її смерті, тобто до 8 червня 2002 року. Під час проживання ОСОБА_2 давала частку своєї пенсії на сплату комунальних платежів та утримання господарства, тобто на протязі 5 років до дня смерті ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживала, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Харківської області в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про слухання справи у відсутність представника та при ухваленні рішення поклалався на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та свідків, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються.
Статтями 1 та 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб інтересів держави.
Згідно ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
З 1995 року по 08 червня 2002 року за вказаною адресою з ОСОБА_1 стала проживати однією сім'єю його мачуха ОСОБА_2 та з цього часу вони стали вести спільне господарство (акт депутата Краснокутської селищної ради від 24 серпня 2016 року).
Зі свідоцтва про смерть, копія якого долучена до справи, серії І-ВЛ № 331394, виданого 8 червня 2002 року Краснокутським відділом реєстрації актів громадянського стану вбачається, що ОСОБА_2 померла 8 червня 2002 року у віці 72 роки.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт проживання позивача ОСОБА_1 однією сім'єю з мачухою ОСОБА_2 з 1995 року по день смерті ОСОБА_2, тобто до 8 червня 2002 року.
Також вказані свідки суду пояснили, що вони являються сусідами позивача ОСОБА_1 та їм достовірно відомо, що в домоволодінні ОСОБА_1 з 1995 року по день смерті, тобто по 08.06.2002 року, проживала його мачуха ОСОБА_2 та вони вели спільне господарство та були пов'язані єдиним побутом, тобто приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. Окрім цього, ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_2
Факт, що ОСОБА_2 являлася мачухою позивача ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.
Із аналізу наведених доказів слідує, що ОСОБА_1, починаючи з 1995 року і до 08.06.2002 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_2, тобто більше 5 років до дня її смерті.
А тому, враховуючи викладене суд вважає, що з метою захисту законних інтересів ОСОБА_1 даний юридичний факти слід визнати в судовому порядку.
Факт, про встановлення якого просить позивач, має для нього юридичне значення, оскільки надає право оформити спадкове майно.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту проживання сім'єю обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що після смерті 08 червня 2002 року ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 5,40+0,21 га, яка розташована на території Краснокутської селищної ради Харківської області, що посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ХР №028163,
виданим на підставі рішення ІІ сесії ХХІІІ скликання Краснокутської районної Ради народних депутатів від 21.05.1998 року.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст. 1217 ЦК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Так, у четверту чергу, як передбачено ст. 1264 ЦК України, право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.
Право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю, вперше були закріплені новим ЦК України. Разом з тим воно може поширюватися на відносини, які виникли у зв'язку з відкриттям спадщини до вступу в силу ЦК України в 2004 році. Якщо спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року, але не була ніким з спадкоємцям прийнята до настання цього терміну, то за умови прийняття судом рішення про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини, такі особи мають право на спадкування, не зважаючи на те, що факт відкриття спадщини і проживання однією сім'єю мали місце під час дії ЦК УРСР.
Такий висновок випливає із змісту абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень, згідно якого правила книги шостої ЦК України та застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, та підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року (абзац перший пункту 21 постанови).
Відповідно до змісту вказаного пункту, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Ця вимога закону поширюється щодо осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.
Наведене вище на думку суду відноситься до позовних вимог ОСОБА_1, бо позивач, проживаючи разом із ОСОБА_2, в період з 1995 року по 08.06.2002 року, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки та він вважав її членом сім'ї.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Згідно ч.3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, а тому враховуючи вищевикладене, позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті мачухи ОСОБА_2
За правилами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.
Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини , як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України.
Також, як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування ” відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ХР №028163.
Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Також суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо поновлення йому строку на звернення до суду з позовною заявою, оскільки суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з позовною заявою пропущено з поважних причин.
Окрім цього, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 набув права та обов'язки спадкодавці ОСОБА_2, то спадщина після смерті останньої належить позивачу, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на земельну ділянку в порядку спадкування підлягають задоволенню.
На підставі викладеного такеруючись ст.ст. 1216, 1217,1218,1258, 1264, 1268, Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, ст. 10, ст. 11, ст. 60, ст. 61, ст. 208, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, яка померла 8 червня 2002 року, проживали однією сім'єю з 1995 року по 8 червня 2002 року.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 5,40+0,21 га, розташованої на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І - ХР №028163 після смерті ОСОБА_2, яка померла 8 червня 2002 року.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Краснокутський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА