Справа № 640/15846/16-а
н/п 2-а/640/383/16
29.11.2016 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого-судді - Сенаторова В.М.
при секретарі - Явнюк К.Р.,
представника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.10.2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФУ у Київському районі м. Харкова, який в ході судового розгляду вона уточнила та просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати УПФУ в Київському районі м. Харкова здійснити призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 11.06.2015 року, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи. В обґрунтування вказаних вимог ОСОБА_2 посилається на наступне. В органах прокуратури України вона працювала з 24.09.1997 року. Безперервний загальний стаж роботи станом на дату звернення до відповідача, що зараховується у вислугу років станом на 07.09.2016 року становить 20 років 1 місяць 18 днів, у тому числі на посадах прокурорів - 17 років 08 місяців 18 днів та половина навчання на денному факультеті Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого - 2 роки 5 місяців. Позивач вказує, що виходячи з того, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі стажистами в органах прокуратури, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, тому вважаю, що мій стаж роботи є достатнім для призначення пенсії за вислугою років, та прокурорський стаж для розрахунку пенсії на рівні 90% від суми місячного (чинного) заробітку (стаж роботи - 20 років 1 місяць 18 днів, у тому числі на посадах прокурорів - 17 років 08 місяців 18 днів.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача УПФУ у Київському районі м. Харкова ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та надала письмові заперечення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
07.09.2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
13.09.2016 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на те, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ.
Разом з цим, у період роботи позивача в органах прокуратури ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року ( в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року ) передбачалось, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної ( чинної ) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного ( чинного ) заробітку.
Згідно ч.5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених в ст. 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
З копії трудової книжки позивача вбачається, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії до стажу, який дає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років, належить 20 років 1 місяць 18 днів, з яких на посадах прокурорів - 17 років 08 місяців 18 днів та половина навчання на денному факультеті Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого - 2 роки 5 місяців.
За таких обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу для відмови у призначення позивачу пенсії, на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, відповідно до п.5 Прикінцевих положень якого у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про застосування Закону України «Про прокуратуру» в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року № 21-348а13, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року змінами, на які посилається відповідач, на порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача 07.09.2016 року за призначенням пенсії.
Враховуючи, що необхідний для призначення позивачу пенсії за вислугу років 20-річний стаж роботи становить 20 років 1 місяць 18 днів, що відповідає вимогам ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року для призначення пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу такої пенсії.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в межах призначення пенсії позивачу з моменту звернення, а не з 11.06.2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,9,18,69-71,94,97,99,158-163,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, з 07.09.2016 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.
Суддя -