Справа № 428/12312/16-ц
07 грудня 2016 року м. Сєвєродонецьк
Суддя Сєвєродонецького міського суду Баронін Д.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС» звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення.
Вирішуючи питання про відкриття наказного провадження за вищевказаною заявою, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, боржником зазначено ОСОБА_1, а в якості адреси, за якою боржник отримував житлово-комунальні послуги в період з 01.09.2009 року по 31.10.2016 року вказано: АДРЕСА_1.
Разом з тим, в довідці УДМСУ у Луганській області, яка була надана на вимогу суду, вказано, що зареєстрованою адресою місця проживання боржника з 18.09.2003 року є: АДРЕСА_2.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» визначається, що підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу є наявність спору про право, що можна встановити відсутністю документів, які підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Враховуючи те, що місце проживання боржника з 18.09.2003 року зареєстровано за іншою адресою, ніж та адреса, за якою стягувачем надавалися житлово-комунальні послуги в період з 01.09.2009 року по 31.10.2016 року, і при цьому стягувачем не надано жодних доказів фактичного проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає, що із поданої заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право і у прийнятті такої заяви належить відмовити.
Згідно із ч. 2 ст. 99 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 100, ч. 2 ст. 99 ЦПК України, суд -
Відмовити у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУН СЕРВІС» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення.
Повернути заявнику заяву про видачу судового наказу разом із доданими матеріалами.
Роз'яснити заявнику право на звернення з тією самою вимогою до суду у позовному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу суду було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Д.Б. Баронін