Ульяновський районний суд Кіровоградської області
Справа № 385/1489/16-а
"06" грудня 2016 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді -Ясінського Л. Ю.
за участі секретаря - Кашнікова І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Гайворонському районі про визнання неправомірними дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у Гайворонському районі Кіровоградської області, щодо часткової відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання та зобов"язання відповідача вчинити певні дії, -
У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про визнання неправомірними дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у Гайворонському районі Кіровоградської області, щодо часткової відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного грошового утримання та зобов"язання відповідача вчинити певні дії.
На обґрунтування вимог позивач зазначив, що 04.10.2016 року подав заяву до управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про призначення йому довічного утримання та відповідні документи. Проте, як стало відомо позивачу з наданого йому протоколу від 18.10.2016 року №756 року Гайворонське управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області відмовило позивачу призначити довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII. Позивач вказує, що на момент подачі заяви про звільнення у відставку та виникнення у нього права на довічне грошове утримання у звязку з виходом у відставку діяли положення ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус судів», відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Позивач у позовних вимогах просить: визнати протиправним та скасувати рішення Гайворонського управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області викладене у формі протоколу №756 від 18.10.2016 року про часткову відмову в призначені, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суді; зобовязати Гайворонське управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 (девяносто) відсотків суддівської винагороди (зарплати) працюючого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 30 вересня 2016 року №951, без обмежень максимальним розміром, починаючи з наступного дня після звільнення, тобто з 01 жовтня 2016 року, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у звязку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць; встановити місячний строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.
Позивач в судове засідання не з"явився, повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій просить суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача у судове засіданні не з"явився також направив до суду заперечення у якому посилається на те, що стаж позивача на посаді судді становить 16 років 5 місяців та 7 днів, що дає право на призначення довічного грошового утримання лише в розмірі 80 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру. У позові просить відмовити справу розглянути без його участі.
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та врегульовані положеннями КАС України.
Судом встановлено, що 6 вересня 2016 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції з заявою про відставку.
19 вересня 2016 року постановою Вища рада юстиції вирішила внести подання до Верховної ОСОБА_3 України про звільнення ОСОБА_1 у звязку з поданням заяви про відставку.
Постановою Верховної України №1600-VІІІ від 22 вересня 2016 року «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 було звільнено із посади судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області у звязку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о.голови Гайворонського районного суду Кіровоградської області №25-к від 30.09.2016 року позивача відраховано зі штату суду у звязку зі звільненням з посади судді у відставку з 30 вересня 2016 року.
04 жовтня 2016 року позивач подав заяву до Гайворонського управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про призначення йому щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду від 30.09.2016 року, стаж роботи позивача на цій посаді складає 25 років 8 місяців 22 дні.
Згідно довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 200 грн. 00 коп. (оклад 14 500 грн. 00 коп., вислуга років 60% - 8 700 грн. 00 коп.).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891 (надалі - Порядок №3-1). Відповідно до пункту 1.1 Порядку №3-1 заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Пунктами 1.2, 1.3 Порядку №3-1 передбачено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_3 України або Президента України про звільнення у звязку, зокрема, з поданням заяви про відставку та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення. Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Отже, день призначення щомісячного довічного утримання обчислюється з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_3 України. Днем призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання є 01 жовтня 2016 року.
Згідно з пунктами 5.4, 5.5 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з потрібними для призначення щомісячного довічного утримання документами орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні. Право особи на одержання щомісячного довічного утримання установлюється на підставі всебічного, повного й обєктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає щомісячне довічне утримання. Орган, що призначає щомісячне довічне утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення щомісячного довічного утримання із зазначенням його розміру або відмову в призначенні щомісячного довічного утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як вбачається з матеріалів Гайворонське управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області позивачу відмовило у призначені та виплаті 90 %щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так як стаж позивача на посаді судді становить 16 років 5 місяців та 7 днів, що дає право на призначення довічного грошового утримання лише в розмірі 80 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.
Відповідно до ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Стаття 58 Конституції України вказує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус судів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII знову внесено зміни до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, які набрали чинності з 01 квітня 2014 року та встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.
У подальшому Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VII знову внесено зміни до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, які набирали чинності з 01 січня 2015 року та встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.
Те саме положення закріплено в ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року.
24.12.2015 року було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, які набрали чинності 01.01.2016 року знову вказують про максимальний розмір виплат.
У пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обовязків судді.
Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.
У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року №4-рп/2007 також зазначено, що довічне грошове утримання судді - це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч. 3 ст. 22 Конституції України.
Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Верховний Суд України, рішення якого відповідно до ст. 244-2 КАС України є обовязковим для всіх судів України, у постанові від 17 березня 2015 року (справа №21-371а14) висловив правову позицію, де зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону №2453-VI в редакції до змін, внесених Законом №3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
З огляду на викладене до 03.06.2013 року - дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 - правовідносини щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання регулювалися ст. 138 Закону України №2453-VI у редакції Закону №3668-VI, яка передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
На момент набуття позивачем права на відставку, враховуючи розрахунок стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, частиною 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 7 липня 2010 року) було встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини пятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.06.2013 року відновлено дію ч. 3 та перше, друге, третє речення частини пятої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
У рішенні від 03.06.2013 року Конституційний Суд України вказав на те, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного утримання суддів, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.
Як зазначається в Рекомендації ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки від 17 листопада 2010 року № (2010) 12, «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обовязкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).
Таким чином, змінами, внесеними до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, ніж це було передбачено законодавством до внесення таких змін і існувало на час набуття позивачем права на відставку у розмірі призначення їй довічного грошового утримання в максимальному розмірі 90 відсотків від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а приписами п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII фактично скасовано конституційно закріплений інститут відставки судді.
Судом враховано, що позивач звернувся з заявою про відставку 6 вересня 2016 року, яка зареєстрована у Вищій раді юстиції 19 вересня 2016 року.
Отже право на щомісячне довічне грошове утримання виникло у позивача з моменту подачі заяви про відставку.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обовязків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обовязкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».
Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною ОСОБА_3 України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і ОСОБА_3 ООН.
Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.
Щомісячне довічне грошове утримання є складовою правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
«Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст. 141 спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальних Законів України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, з наступними змінами, та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, з наступними змінами, які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею, суд вважає, що він на підставі вказаних законів і п. 9 ст. 126 Конституції України набув право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання.
Розмір довічного грошового утримання повинен складати 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.
Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Рішення відповідача у формі протоколу №756від 18.10.2016 року про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є таким, що порушує права та інтереси позивача і суперечить Конституції України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання відмови Гайворонського управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області у призначенні ОСОБА_1 судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання протиправною та зобовязання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру.
Наказ Територіального управління державної судової адміністрації в Кіровоградській області №111-к від 27.10.2010 року вказує на той факт, що право на отримання щомісячного грошового утримання у ОСОБА_1 виникло 23.10.2010 року та підтверджує, що ОСОБА_1 отримував виплати щомісячного грошового утримання у розмірі 80 відсотків заробітної плати з 23.10.2010 року.
Ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до 08.07.2011 року передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Отже у позивача є право на отримання щомісячного грошового утримання судді, а рішення відповідача про відмову є таким, що підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, до правовідносин щодо виходу позивача у відставку та призначення йому довічного грошового утримання підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на час виникнення цих правовідносин.
Згідно ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив витрати по сплаті судового збору на суму 551 грн. 20 коп. (квитанція №16651184від 07 листопада 2016 року). Тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 159, 162, 163 КАС України, Конституцією України, ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус судів» №2453-VІ від 07 липня 2010 року, рішеннями Конституційного Суду України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Гайворонського управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про про визнання неправомірними дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України у Гайворонському районі Кіровоградської області, щодо часткової відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного грошового утримання та зобов"язання відповідача вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області викладене у формі протоколу №756 від 18.10.2016 року про часткову відмову в призначені, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді.
Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 (дев"яносто) відсотків суддівської винагороди (зарплати) працюючого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 30 вересня 2016 року №951, без обмежень максимальним розміром, починаючи з наступного дня після звільнення, тобто з 01 жовтня 2016 року, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у звязку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнень за один місяць.
Встановити місячний строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Ульяновський районний суду Кіровоградської області, протягом 10 днів.
Суддя: ОСОБА_4