Справа №: 398/332/16-к
Іменем України
"05" грудня 2016 р. Олександрійський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченої,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрії кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015120070003474 від 13 грудня 2015 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Димитрове м. Олександрії Кіровоградської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, не працюючої, яка є інвалідом 3-ої групи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_4 вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), при наступних обставинах.
Так, 13 грудня 2015 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в палаті №8 неврологічного відділення Олександрійської центральної лікарні, що розташована за адресою: вул. Семашко,15 в місті Олександрії Кіровоградської області, звернулась до раніше знайомого їй ОСОБА_5 з проханням надати їй мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка. Будучи введеним в оману, щодо її дійсних намірів, ОСОБА_5 без будь якого примусу передав ОСОБА_4 мобільний телефон «S-Tell M261», вартістю 1277,85грн., в якому була флеш карта «Micro-CD», об'ємом пам'яті 4Гб, вартістю 71,25грн. Отримавши мобільний телефон, діючи умисно з корисливих спонукань з метою заволодіння майном останнього, впевнившись, що останній не підозрює про її дійсні наміри, з місця події зникла та розпорядилась ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1349,10 грн..
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочинів визнала, пояснивши, що в грудні 2015 році вона лежала в травматологічному відділенні лікарні, а ОСОБА_5 в неврологічному. Зранку вона бачила ОСОБА_5 , який йшов з церкви та попросив її поміняти його телефон на горілку. Вона погодилась. 13 грудня 2015 року ввечері десь о 18 годині вона попросила у ОСОБА_5 телефон, щоб подзвонити. На той час він вже не просив її поміняти його телефон на горілку, а також і вона йому нічого не казала про те, що має наміри міняти його телефон. Попросивши телефон, щоб подзвонити, вона з цим телефоном пішла додому, а в лікарню повернулась через сутки вечором без телефону. В той же вечір, чи через день до неї в травматологічне відділення піднялись працівники поліції, які запитали, де телефон ОСОБА_5 та вони повідомили їй, що він написав заяву в міліцію. Тому вона пішла на наступний день в поліцію, де віддала мобільний телефон ОСОБА_5 працівникам поліції. В скоєному кається, просить призначити покарання у виді штрафу.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченої в інкримінованому їй злочині, підтверджується належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами:
- протоколом огляду місця події від 13.12.2015 року та фототаблицею до нього, згідно результатам якого було оглянуто приміщення палати №8, яка знаходиться в відділенні неврології Олександрійської центральної міської лікарні №1 по вул. Семашко, 15 в м.Олександрії, де було вчинено злочин (а. к.п. 10-11);
- заявою ОСОБА_4 про добровільну видачу мобільного телефону S-Teel модель М261, чорного кольору IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 (а.к.п. 17);
- протоколом огляду місця події від 17.12.2016 року, згідно результатам якого в кабінеті № 202 Олександрійського ВП ГУНП по вул. 6-го Грудня, 49 в м. Олександрії зі столу вилучено мобільний телефон марки S-Teel модель М261, чорного кольору IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 , який ОСОБА_4 добровільно видала працівникам поліції (а.к.п. 18-20);
- копією гарантійного талону на мобільний телефон марки S-Teel модель М261, чорного кольору IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 (а.к.п 24);
- протоколами огляду речей та визнання їх речовими доказами, згідно яких оглядалась копія гарантійного талону на мобільний телефон «S-Teel М261», який визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12015120070003474 (а.к.пр. 25-26);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2016 року відповідно до якого потерпілий ОСОБА_5 показав та розказав за яких обставин у нього зник з палати в лікарні телефон, а саме, що 13.12.2015 року, він знаходився в неврологічному відділенні міської лікарні. Десь близько 18.00 год. до нього зайшла ОСОБА_6 , попросила зателефонувати, він погодився. Вона взяла телефон, набрала номер та почала з кимось спілкуватись, а потім запропонувавши йому покурити вийшла з відділення і поки він брав цигарки та одягнувся, після чого вийшов, то її вже не було (а.к.п. 28-31);
- протоколом пред'явлення фотографій для впізнання від 13.01.2016 р. в ході якого свідок ОСОБА_7 впізнав на фото №1 особу, яку він впізнав як особу, яка в грудні 2015 року взяла телефон у ОСОБА_5 та зникла з ним. Згідно довідки на фото №1 зображена ОСОБА_4 ( а.к.п. 34-36),;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.01.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 показав та розказав за яких обставин він був свідком, як обвинувачена взяла телефон у ОСОБА_8 , щоб зателефонувати і вийшовши з телефоном з палати, ОСОБА_9 вийшов за нею, але її не наздогнав, вона зникла (а.к.п. 37-40);
- висновком судово-товарознавчої експертизи № 125 від 27.01.2016 року, яким встановлено ринкову вартість з врахуванням зносу викраденого майна, яка зазначена в обвинувальному акті (а.к.пр. 45-50);
- протоколами огляду речей та визнання їх речовими доказами, згідно яких оглядався мобільний телефон марки S-Teel модель М261, чорного кольору, який визнано речовим доказом та повернуто власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання (а.к.пр. 51-53).
За клопотанням та з урахуванням думки учасників процесу, суд не допитував потерпілого ОСОБА_5 та свідків, а досліджувались докази, що є в матеріалах кримінального провадження, за клопотання прокурора та з врахуванням думки обвинуваченої оголошувались тільки протоколи слідчих експериментів, але не переглядались відеозаписи.
У відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання, відповідно до ст.65 КК України суд враховує: характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного обвинуваченим, а саме те, що вчинений злочин є умисним, невеликої тяжкості; особу обвинуваченої, яка не працює, є інвалідом 3-ої групи, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, не перебуває на обліку в лікаря - психіатра та лікаря-нарколога; її молодий вік, а також те, що потерпілий на суворій мірі покарання не наполягає.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
З урахуванням тяжкості скоєного обвинуваченою, наявності пом'якшуючих її покарання обставин, враховуючи, щире каяття ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої є призначення покарання в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 1 ст.190 КК України в виді штрафу, та вважає, що така міра покарання відповідає вимогам ст. 50 КК України, тобто меті покарання і засадам його призначення та є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами, а також є і справедливою.
Суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України.
Потерпілим цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує за правилами ст..100 КПК України.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 124, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн. 00 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази: - мобільний телефон марки «S-Tell M261», переданий під зберігальну розписку ОСОБА_5 - залишити володільцю.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: