Справа №636/3889/16-к
Провадження №1-кп/636/459/16
06 грудня 2016 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю військового прокурора ОСОБА_3 і обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в місті Чугуєві кримінальне провадження №42015220750000747 від 17.07.2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лиман Зміївського району Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, працюючого на особистому господарстві, проживаючого та зареєстрованого в якості жильця в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
07 серпня 2014 року ОСОБА_4 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №607/2014 від 21.07.2014 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 у лави Збройних Сил України для військової служби в особливий період. За наказом командира польова пошта НОМЕР_1 він був зарахований до списків особового складу частини на посаду майстра ремонтно-механічної майстерні ремонтного взводу озброєння ремонтної роти.
В період військової служби на солдата ОСОБА_4 розповсюджувалася дія Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положення Статуту внутрішній служби Збройних Сил України» та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, і він повинен був непорушно дотримуватися Військової присяги, Конституції України та її законів, сумлінно і чесно виконувати військові обов'язки та завдання пов'язані із захистом Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності, що є по суті конституційним обов'язком громадянина України.
Солдат ОСОБА_4 в порушення вказаних норм чинного законодавства вирішив стати на злочинний шлях і вибувши 06.06.2015 року у короткострокову відпустку на дві доби за місцем свого проживання, до військової частини не повернувся. Перебуваючи за місцем свого проживання мав об'єктивні можливості повернутися за місцем служби до військової частини. Але повернувся до неї лише 06.06.2016 року в порядку застосованих заходів розшуку та примусової доставки, використавши отриманий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. Цими діями солдат ОСОБА_4 скоїв нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто вчинив кримінальний злочин передбачений ч.4 ст.407 КК України.
ОСОБА_4 у судовому засіданні свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, повністю визнав свою провину, виказав щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні і виклав суду обставини події як вказано вище.
Прокурор та обвинувачений не висловили жодних заперечень, щодо встановлених обставин.
У відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.
У судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним у нез'явленні вчасно на військову службу без поважних причин, вчинене у умовах особливого періоду, і роз'яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.
На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що ОСОБА_4 в цілому добре характеризується за місцем служби, є учасником АТО і має пільги які встановлені законодавством України для учасників бойових дій.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає повне визнання своєї провини та щире каяття у скоєному. Обставин, що обтяжують його покарання, суд не знаходить.
Дослідивши наведені обставини у сукупності, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини, що пом'якшують його покарання, те що він скоїв тяжкий кримінальний злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає можливим призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України і перейти до іншого більш м'якого основного покарання, не зазначеного у санкції статті у виді арешту.
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити покарання із застосування ст.69 КК України у виді арешту строком на 3(три) місяці.
Запобіжний захід стосовно засудженого ОСОБА_4 , до вступу вироку у законну силу не обирати.
Під варту взяти в порядку виконання вироку і строк відбуття покарання відраховувати з моменту фактичного затримання.
Вирок може бути оскаржений, з підстав передбачених ст.ст.394,395 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: підпис.
Згідно оригіналу, що знаходиться в матеріалах справи.
Суддя: