04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/10786/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Бондаренко М.Г. - дов. № 36 від 31.08.2016
від відповідача Королецька В.А. - дов. б/н від 08.06.2015
від третьої особи-1 не з'явились
від третьої особи-2 не з'явились
від третьої особи-3 ОСОБА_4 - договір про надання правової допомоги
№ 12-07-2016 від 12.07.2016
від третьої особи-4 не з'явились
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український
професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації
Публічного акціонерного товариства «Український
професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.07.2016 (суддя Андреїшина І.О.)
у справі № 910/10786/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Український
професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації
Публічного акціонерного товариства «Український
професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«ФК Аурум Фінанс»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
2) Національний банк України
3) ОСОБА_8
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 4) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального
округу Чуловський Володимир Анатолійович
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10786/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення незаконне, необґрунтоване та таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин справи та порушення вимог матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції належним чином та в повному обсязі не досліджено обставин, на які посилався позивач, як на підставу нікчемності спірного правочину згідно приписів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/10786/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи призначено на 25.10.2016.
17.10.2016 надійшли письмові пояснення по справі Національного банку України, в яких останній просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову, а також справу розглядати за відсутності представника Національного банку України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, який 24.10.2016 надійшов до апеляційного суду, останній заперечував доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
25.10.2016 надійшли пояснення на апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, в яких останній заперечував доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Крім цього, письмові пояснення на апеляційну скаргу надійшли від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 розгляд справи відкладено на 29.11.2016 на підставі ст. 77 ГПК України.
В судове засідання з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-3, представники третіх осіб 1, 2 та 4 не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, треті особи 1 та 4 про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутні в судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи-3 не заперечували проти розгляду справи у відсутності представників третіх осіб 1, 2 та 4.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Оскільки неявка представників третіх осіб 1, 2 та 4 не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи-3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили не брати її до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві та поясненнях на апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-3, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Л.О. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» 26.05.2015 та про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», є нікчемним в силу положень п. 1, 2, 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що відповідно до приписів ст. 215, 216 ЦК України є підставою для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги, отримані за цим договором та оригінали документів, отримані згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015, за зобов'язаннями боржника. Зокрема, поверненню підлягають документи щодо позичальника банку - ОСОБА_8 (кредитний договір від 07.03.2012 № 756, додатковий договір від 26.06.2014 про внесення змін до кредитного договору від 07.03.2012 № 756, іпотечний договір від 07.03.2012, договір купівлі-продажу квартири від 07.03.2012, витяг з державного реєстру правочинів від 07.03.2012 № 11088675, витяг про державну реєстрацію прав від 26.03.2012 № 33598193, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1).
Позивачем також заявлено вимоги про внесення запису про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно та про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно іпотекою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, щодо квартири АДРЕСА_1. Квартира належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 07.03.2012 за реєстровим номером 1797 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07.03.2012 за реєстровим номером правочину 4912853. Відомості про предмет іпотеки викладено у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 01.03.2012, реєстраційний номер майна: 36124265, номер запису: 852 в книзі: 85-24, де обтяжувачем/іпотекодержателем зазначити - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», ідентифікаційний код 19019775, юридична адреса: м. Київ, вул. М. Раскової, 15.
Заперечуючи проти позову, відповідач наполягав, що під час укладення договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, сторонами не було допущено жодних визначених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обставин, що могли стати підставою нікчемності правочину. Відповідач стверджував про необґрунтованість позиції позивача щодо порушення сторонами при укладенні спірного договору обмежень, встановлених для банку постановою Національного банку України від 30.04.2015, адже згадана постанова є актом індивідуальної дії, чинність якого може бути направлено виключно на позивача. В той же час, викладені у даній постанові обмеження, зокрема, щодо заборони передавати в забезпечення майно та активи, не стосується предмету договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, оскільки останній за своєю правовою природою не є договором, який забезпечує виконання зобов'язання.
З приводу заборони позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки й покладення обов'язку з проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України, відповідач зазначав, що такі обмеження стосуються виключно проведення міжбанківських переказів і не поширюють своєї дії на внутрішньобанківські операції позивача. Крім цього, як вказував відповідач, позивачем не доведено, яким чином при укладенні договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, відповідачу були надані пільги (переваги) перед іншими кредиторами, так само як не обґрунтовано позиції щодо безоплатності цього договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, ОСОБА_8, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, відтак відмовив в задоволенні позову повністю.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд встановив відсутність підстав вважати договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 нікчемним в порядку п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відтак, за відсутності підстав нікчемності договору про відступлення права вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків недійсності цього правочину.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.
Як встановлено матеріалами справи, 26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (позивачем, первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (відповідачем, новим кредитором) було укладено договір про відступлення прав вимоги (далі Договір відступлення), за умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_8, а новий кредитор сплачуватиме первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, визначеній п. 5 цієї угоди, в порядку та строки, встановлені цим договором, та набуватиме права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором від 07.03.2012 № 756 (далі Кредитний договір) з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього та іпотечним договором від 07.03.2012 (далі Іпотечний договір), предметом якого є іпотека належного боржнику житлового майна - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 50,40 кв.м., житловою площею 29,60 кв.м. тощо.
За умовами п. 2 Договору відступлення до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за Кредитним договором, в тому числі, але не виключно право вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісії та штрафних санкцій за Кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу права вимоги (п. 3 цього договору), а також всі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.
Станом на 25.05.2015 заборгованість за Кредитним договором становить 284 922,17 грн. (п. 3 Договору відступлення).
Положеннями п. 5 Договору відступлення сторони погодили, що за відступлені права вимоги за Кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 284 922,17 грн. без податку на додану вартість протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; № рахунку: НОМЕР_1; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: «оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015».
Права вимоги за Кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 Договору).
Так, відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015, на підставі п. 6 Договору про відступлення, позивач передав, а відповідач прийняв права за зобов'язанням ОСОБА_8 та наступні документи: Кредитний договір; додатковий договір від 26.06.2014 про внесення змін до Кредитного договору; Іпотечний договір тощо.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ» від 28.05.2015 № 107, згідно якого з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк». Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2015 № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку від 28.08.2015 № 158.
Згідно цього рішення з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації позивача та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені ст.ст. 37 та 38, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Любові Олександрівні строком на 1 рік з 31.08.2015 до 30.08.2016 включно.
Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Як встановлено матеріалами справи, наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Пантіної Л.О. від 29.05.2015 № 26/ТА вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно протоколу засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) від 24.07.2015 № 8 на виконання наказу від 29.05.2015 № 26/ТА комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено наступні порушення норм законодавства при укладенні, зокрема, Договору про відступлення, а саме: постановою № 293/БТ позивача було віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження, зокрема, заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку (абз. 10 п. 3 Постанови № 293/БТ). Договір відступлення було укладено 26.05.2015 під час дії обмежень, запроваджених постановою № 293/БТ, при цьому в цей період укладення таких договорів було заборонено банку, оскільки за своєю суттю Договір відступлення мав на меті задоволення вимог кредитора банку - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс».
Відповідно до протоколу від 24.07.2015 № 8 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу від 29.05.2015 № 26/ТА розрахунки за Договором відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в банку, на рахунки 2 909 («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами») позичальника банку по договору відступлення на рахунок НОМЕР_1. Таким чином, при розрахунках по Договору відступлення, що здійснювалися в національній валюті України, в супереч заборони, встановленої Постановою № 293/БТ, платежі проходили не через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, адже під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України; умови Договору відступлення, укладеного між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» прямо передбачають передачу останньому, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за Кредитним договором та надає йому переваги перед іншими кредиторами. За таких обставин, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, в результаті якою виявлено Договір відступлення, що є нікчемним згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
03.08.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складено повідомлення про нікчемність правочину, адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», відповідно до якого останнє повідомлено про нікчемність Договору відступлення. Згаданим повідомленням про нікчемність правочину позивач просив повернути протягом десяти днів всі отримані за умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2016). Це повідомлення було отримане відповідачем 13.08.2015.
В зв'язку з невиконанням відповідачем вимог щодо повернення позивачу документації, яка була отримана ним на підставі Договору відступлення, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення, який, за його твердженнями, є нікчемним на підставі п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Кредитор у зобов'язанні згідно ч.1 ст. 512 ЦК України може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 514, ч.1 ст. 517 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги за кредитним договором відповідає вимогам статей 512-519 ЦК України.
За приписами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин (ст. 216 ЦК України) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Так, на підставі п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини» (в тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).
Обґрунтовуючи підстави нікчемності договору позивач посилався на те, що прийнявши виконання (платежі) за Договором відступлення від відповідача з його поточного рахунку в банку, останнім було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, в той час як всі розрахунки за спірним договором проводились через внутрішні рахунки банку. Окрім того, позивач стверджував, що банк, уклавши договір, безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), адже у банку грошових коштів на власних рахунках не було, фактично грошові кошти до банку не надходили,проте були проведені штучні банківські транзакції, а саме здійснені облікові записи по рахунку відповідача. За твердженнями позивача, умови Договору відступлення прямо передбачали передачу контрагенту (відповідачу у справі), що є одночасно кредитором банку, майнових прав за Кредитним договором та договорами забезпечення, отже, надавали кредитору переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.
Так, як встановлено матеріалами справи, Кредитний договір, права вимоги за яким були переуступлені відповідачу, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та гр. ОСОБА_8.
Загальна сума заборгованості за Кредитним договором на дату його підписання складала 284 922, 17 грн.
Згідно п.5 Договору відступлення за відступлені права вимоги за Кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 284 922,17 грн. без податку на додану вартість протягом двох банківських днів з дня його укладення. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; № рахунку: НОМЕР_1; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: «оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015».
Таким чином, згаданий договір є оплатним, оскільки його сторони встановили вартість, яку відповідач повинен сплатити позивачу за відступлення права вимоги (284 922,17 грн.).
Як свідчать матеріали справи, з метою виконання умов договору згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 27.05.2015, копія якого наявна в матеріалах справи, банк передав, а ТОВ «ФК Аурум Фінанс» прийняло права вимоги (з усією документацією), й останній оплатило їх в розмірі 284 922,17 грн.
Таким чином, внаслідок укладення спірного договору ПАТ «Український професійний банк» було відступлено право вимоги виконання зобов'язань ОСОБА_8 на користь ТОВ «ФК Аурум Фінанс» за плату в розмірі 284 922,17 грн., що свідчить про безпідставність тверджень апелянта (позивача) про безоплатне відчуження банком прав вимоги за Кредитним договором.
В зв»язку з наведеним, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що порушення постанови правління Національному банку України № 293/БТ, на які посилався позивач, не є підставою нікчемності правочинів в розумінні ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.
Так, постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «Український професійний банк», як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Таким чином, постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 були встановлені обмеження в діяльності ПАТ «Український професійний банк». Проте місцевим судом правомірно зазначено, що згадана постанова не є нормативно-правовим актом, а актом індивідуальної дії, чинність якого була направлена індивідуально тільки на позивача. Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу», а не визнання правочину недійсним.
Крім цього, заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (п.5 та п. 6 Постанови НБУ від 30.04.2015) стосувались міжбанківських переказів позивача і не поширювались на його внутрішньобанківські операції. Крім цього, існування такої заборони не свідчить про фактичну неможливість проведення таких розрахунків. Згідно ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у випадку віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних, останньому забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
За приписами ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Як встановлено матеріалами справи, проведена відповідачем оплата не відноситься до міжбанківських переказів, оскільки грошові кошти за Договором відступлення були перераховані відповідачем позивачу саме з власного поточного рахунку, який було відкрито у позивача. Таким чином, розрахунки між сторонами, які були проведені за Договором відступлення не були міжбанківськими переказами і відповідно до чинного законодавства не здійснювалися через кореспондентський рахунок в іншому банку.
Крім цього,на платіжному дорученні № 57 від 27.05.2015 міститься відмітка банку про проведення банківської операції, дату його проведення, підпис відповідальної особи з відбитком штампу банку-позивача.
Згідно п. 1.12 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.
Тобто вищенаведені дії банку у випадку неможливості виконання розрахункового документа є для нього обов'язком. Проте в матеріалах справи відсутні докази взяття платіжного доручення № 57 від 27.05.2015 на обліковування, докази повідомлення ТОВ «ФК Аурум Фінанс» про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» тощо. Відтак, твердження апелянта (позивача) про фізичну неможливість виконання поданого відповідачем платіжного доручення в зв'язку із відсутністю у банка коштів, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами.
У відповідності до п. 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».
Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.
У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
З огляду на вищенаведені приписи законодавства та відмітку банку на платіжному документі про його виконання (тобто фактичне документальне підтвердження здійснення відповідачем розрахунків з позивачем за Договором відступлення), доводи позивача (апелянта) про безоплатність відступлення права вимоги та фактичну відмову банку від своїх вимог до боржника як такі, що суперечать поданим доказам та не відповідають дійсним правовідносинам між сторонами, апеляційний суд розцінює як безпідставні.
Таким чином, доводи апелянта (позивача) про нікчемність Договору відступлення як такого, що вчинено безоплатно,за яким банк відмовився від майнового права в порядку п. 1 ч. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не заслуговують на увагу.
За висновками місцевого суду, підстава нікчемності правочину, на яку посилався позивач на підставі п. 2 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в даному випадку відсутня, оскільки укладення спірного договору не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже банк віднесено до категорії проблемних ще до укладення цього договору, а саме 30.04.2015 (постанова НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого контролю за діяльністю банку»).
Підставою недійсності Договору відступлення позивач також вважав положення п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого нікчемність правочину у випадку, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. В зв»язку з цим позивач вважав, що надані відповідачу за Договором відступлення переваги полягають в тому, що відповідач безпідставно отримав можливість вивести свої кошти з неплатоспроможного банку та позачергово задовольнити свої вимоги.
Проте наведені доводи апелянта не підтверджені жодними доказами, а передбачена умова Договору відступлення щодо обов'язку сплати відповідачем відповідної суми коштів за відступлене право вимоги, яка складає суму заборгованості боржника за Кредитним договором (ОСОБА_8.) станом на 25.05.2015 на користь позивача, не може свідчити про надання відповідачеві будь-яких пільг (переваг) при укладенні спірного договору, як-от встановлення меншої вартості відступлення позивачем свого права вимоги (відносно самого права вимоги), відстрочення/розстрочення платежу тощо.
Твердження позивача (апелянта) про те, що умови Договору відступлення передбачають зобов'язання банку, внаслідок яких виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить про нікчемність такого правочину, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними доказами та, більше того, спростовуються передбаченими Договором відступлення умовами щодо оплатності такого відступлення майнових прав.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).
Виходячи з фактичних обставин справи місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено обставин, з якими положення статей 215 ЦК України, п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» пов'язують недійсність правочину (Договору відступлення).
Як встановлено матеріалами справи, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення, а саме зобов'язання відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за таким договором, а також повернути оригінали документів, отримані згідно з актами приймання-передачі від 27.05.2015 за зобов'язаннями боржника.
Враховуючи відсутність підстав нікчемності Договору відступлення, апеляційний суд вважає правомірною та такою, що відповідає дійсним обставинам справи, відмову суду першої інстанції в задоволенні позовної вимоги ПАТ «Український професійний банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного Договору відступлення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд правомірно врахував, що вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за Договором відступлення, в порядку реституції, в будь-якому разі не є ефективним способом захисту права з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки майнові права за приписами ст. 190 ЦК України хоч і є майном, однак є неспоживною річчю, що відповідно не має уречевленої форми, а тому з огляду на те, що у випадку наявності підстав вважати правочин (Договір відступлення) недійсним (нікчемним) право вимоги, що є об'єктом такого договору, буде вважатись таким, що не передано новому кредитору.
Крім цього, позивачем заявлено вимогу про внесення запису про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно та про реєстрацію обтяження речового права на нерухоме майно іпотекою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, щодо квартири АДРЕСА_1. Квартира належить ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Бойко Л.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.03.2012 за реєстровим номером 1797 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07.03.2012 за реєстровим номером правочину 4912853. Відомості про предмет іпотеки викладені у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 01.03.2012, реєстраційний номер майна: 36124265, номер запису: 852 в книзі: 85-24, де обтяжувачем/іпотекодержателем зазначити - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», ідентифікаційний код 19019775, юридична адреса: м. Київ, вул. М. Раскової, 15.
Оскільки дана вимога носить похідний характер від вимог про нікчемність Договору відступлення, за відсутності доказів на підтвердження нікчемності останнього, позовні вимоги в цій частині також правомірно не були задоволені місцевим судом.
Позиція позивача по справі як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі спростовується вищенаведеними обставинами та доказами, наявними в матеріалах справи, які в повному обсязі, всебічно та об'єктивно досліджено судами обох інстанцій при розгляді спору.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10786/16 - без змін.
Матеріали справи № 910/10786/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук