04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" листопада 2016 р. Справа№ 917/2433/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Алданової С.О.
Зеленіна В.О.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
Представники сторін у судове засідання 28.11.2016 року не з'явилися,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський
сироробний комбінат»
на рішення Господарського суду Київської області
від 02.08.2016 року
у справі № 917/2433/15 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту
біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної
академії аграрних наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський
сироробний комбінат»
про стягнення 52 052,30 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.12.2015 року у справі № 917/2433/15 позов про стягнення 52 052,30 грн. задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року № 917/2433/15 рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2016 року у справі № 917/2433/15 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2015 року, справу направлено до Господарського суду Полтавської області для скерування до Господарського суду Київської області за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.06.2016 року справу № 917/2433/15 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області, на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року по справі № 917/2433/15 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» на користь Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 37 576,53 грн. основного боргу, 5 636,48 грн. штрафу, 7 556,64 грн. пені, 864,26 грн. втрат від інфляційних процесів, 418,39 грн. 3% річних та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року по справі № 917/2433/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Коршун Н.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2016 року.
19.10.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
19.10.2016 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.10.2016 року, у зв'язку виходом із лікарняного судді Ткаченка Б.О. та перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 917/2433/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Алданової С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року справу № 917/2433/15 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії та призначено до розгляду на 14.11.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року було відкладено розгляд справи на 28.11.2016 року.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
14.11.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у якому останній заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Слід також зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» на попередні судові засідання подавало клопотання про відкладення розгляду справи, проте стосовно судового засідання 28.11.2016 року жодних клопотань не надходило.
Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.01.2015 року між Веселоподільською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» (далі - покупець, відповідач, ТОВ «Миргородський сироробний комбінат») було укладено Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 01-01/01/15 (далі - Договір).
За умовами Договору, продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця с/г продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі - Товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.
Відповідно до п. 1.4 Договору перехід права власності на Товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури прийому Товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом Товару на товарно-транспортних накладних.
Згідно з п. 2.3 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 (Протокол врегулювання розбіжностей) від 05.01.2015 року, при проведенні розрахунків за товар покупець сплачує продавцеві аванс - до 15 числа кожного місяця, до 1 числа наступного місяця проводить решту оплати за товар.
Положеннями п. 3.1.4 Договору передбачено, що якість товару (густина, кислотність, масова частка жиру і білку, органолетичні показники) підтверджуються висновками лабораторного аналізу, проведеного позивачем самостійно в присутності покупця (представника покупця). Дані висновки зазначаються у товарно-транспортних накладних при передачі Товару відповідачу.
Пунктом 3.1.7 Договору передбачено, що продавець повинен щомісяця проводити звірку з покупцем по взаєморозрахунках за поставлений Товар.
Позивач передав покупцю товар на загальну суму 49 866,27 грн., що підтверджується спеціальними товарними накладними від 06.04.2015 року, 13.04.2015 року, 20.04.2015 року, 27.04.2015 року, 04.05.2015 року, 11.05.2015 року, які підписані представниками сторін та містять відтиски їх штампів (а.с. 19-24), прийомними квитанціями № 17 від 30.04.2015 року та № 21 від 31.05.2015 року (а.с. 27-28), а також податковими накладними від 30.04.2015 року та від 31.05.2015 року (а.с. 25-26). Згідно пояснень позивача, відповідач до 02.06.2015 року частково здійснив оплату отриманого Товару у сумі 12 289,74 грн. Таким чином, заборгованість відповідача склала 37 576,53 грн.
Якість товару підтверджується відмітками у зазначених накладних, у відповідності до п. 3.1.4 Договору.
02.07.2015 року, на підставі п. 3.1.7 Договору, сторонами проведено звірку взаєморозрахунків та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків № 215, за яким заборгованість покупця за поставлений Товар становить 37 576,53 грн. (а.с. 29).
30.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 525-13, в якій просив сплатити заборгованість за поставлену с/г продукцію у сумі 37 576,53 грн. протягом 7 днів з моменту її одержання (а.с. 30). Зазначена претензія отримана представником відповідача 06.10.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 31).
Як стверджує позивач, відповідач на претензію відповіді не надав, заборгованість не оплатив.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків Національної академії аграрних наук України з даним позовом про стягнення з ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» заборгованість за Договором у сумі 37 576,53 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням основного зобов'язання, позивач нарахував та просить стягнути 5 636,48 грн. штрафу, 7 556,64 грн. пені, 864,26 грн. інфляційних втрат та 418,39 грн. 3% річних.
За своїми умовами даний Договір, укладений між сторонами, є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Як встановлено вище, заборгованість відповідача за Договором складає 37 576,53 грн., що також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків № 215 від 02.07.2015 року.
Оскільки продаж Товару відбувався у квітні та травні 2015 року, то відповідач, відповідно до п. 2.3 Договору, зобов'язаний був оплатити його до 01 травня та 01 червня 2015 року відповідно.
Доказів погашення вказаної заборгованості суду надано не було.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованість з відповідача на користь позивача у сумі 37 576,53 грн.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність належних накладних про отримання товару та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, також з огляду на наступне.
Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є документами, що підтверджують факт поставки товару.
Передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності може бути порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі або прийняття товарів, тим більше, підставою для відмови у стягненні заборгованості за переданий товар.
Відповідно до положень п. 1.1 «Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини», затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 року № 176, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 02.09.2002 року за № 722/7010, перевезення молочної сировини автомобільним транспортом здійснювалось на підставі спеціалізованих товарно-транспортних накладних № 1-ТН, що є невід'ємною частиною товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН(МС), яка в свою чергу є первинним документом і підставою для списання молочної сировини господарством.
Позивачу Товар було передано за спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини.
Крім того, відповідно до п. 2.1 «Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини», затвердженого постановою Укоопспілки від 29.05.2000 року від 29.05.2000 року № 118 за погодженням з Держкомстатом України (далі - Порядок № 118) приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.
Пунктом 1.1 «Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини», затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 року № 176, визначено, що приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.
Факт виписки відповідачем приймальних квитанцій свідчить про інший факт - виписку накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС) і вказаний різновид первинних документів підтверджує факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару.
Аналогічна правова позиція щодо підтвердження отримання покупцем товару міститься у постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2016 року по справі № 922/6678/15.
Спеціалізовані товарні накладні, приймальні квитанції та податкові накладні у своїй сукупності, які містяться у матеріали справи, підтверджують передачу Товару відповідачу.
Колегія суддів також звертає увагу, що накладні та приймальні квитанції підписувались повноважними працівниками відповідача та стосовно цих працівників не було звернень про притягнення його до відповідальності за підробку документів.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність підтверджуючих доказів поставки та підстав для стягнення заборгованості, з огляду на докази наявні у матеріалах справи, є безпідставними.
Враховуючи прострочення виконання основного зобов'язання, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5 636,48 грн. 15 % штрафу та 7 556,64 грн. пені.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за прийнятий Товар продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 4.5 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 (Протокол врегулювання розбіжностей) від 05.01.2015 року, у випадку несвоєчасної оплати за Товар, згідно п. 2.3 даного Договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від суми несплаченого Товару.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів, враховуючи зазначене вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, з урахуванням вірних строків розрахунку, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 % штрафу у сумі 5 636,48 грн. та пені у сумі 7 556,64 грн.
Крім того, враховуючи прострочення виконання основного зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача за 418,39 грн. 3% річних та 864,26 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, з урахуванням строків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 418,39 грн. 3% річних та 864,26 грн. інфляційних втрат.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року по справі № 917/2433/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року по справі № 917/2433/15 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 917/2433/15 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.О. Алданова
В.О. Зеленін
Повний текст рішення складено 05.12.2016 року.