28.11.2016 року Справа № 904/6080/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту ОСОБА_1, довіреність № 14-109 від 18.04.2014 року
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі № 904/6080/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ Дніпропетровської області
про стягнення 336 477, 93 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення з останнього на свою користь пені у сумі 72 504, 30 грн., трьох відсотків річних у сумі 15 852, 66 грн. та інфляційних втрат у сумі 248 120, 97 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі № 904/6080/16 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 36 252, 15 грн., 3% річних у сумі 15 852, 66 грн., інфляційні втрати у розмірі 248 120, 97 грн. та судовий збір у розмірі 5 047, 17 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 655/14-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013 року, з урахування змін до нього, щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу протягом січня - квітня 2014 року та протягом жовтня-грудня 2014 року природного газу з урахуванням вартості його транспортування, передбаченої умовами Договору (п. 7.2.) відповідальності за неналежне виконання умов договору щодо оплати поставленого природного газу у вигляді пені, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Врахувавши ті обставини, що затримка виконання грошового зобов'язання відповідачем була зумовлена простроченням оплати йому підприємствами та населенням за теплову енергію, що свідчить про поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем розрахунків з позивачем та про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, а також врахувавши, що заборгованість за спожитий природний газ сплачена відповідачем у повному обсязі, місцевий господарський суд на підставі ст. 233 ГК України, пункту третього частини першої ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 50 %.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені, позивач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, визнання встановленими недоведених обставин, які мають значення для справи, позивач просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення в частині зменшення розміру пені на 50 %, прийняти у цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача пені у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу позивач поніс збитки у вигляді інфляційних втрат у розмірі 248 120, 97 грн. Розмір нарахованої неустойки (72 504, 30 грн.) є значно меншим розміру понесених позивачем збитків (інфляційних втрат у сумі 248 120, 97 грн.), тому застосування ст. 83 ГПК України у спірних відносинах, на думку позивача, є неправомірним. За доводами позивача, Господарський кодекс України в імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконання зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції. Позивач зазначає і про те, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання законодавства, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести відповідальність за допущення у своїй діяльності правопорушення. Позивач вважає, що укладаючи договір на поставку природного газу, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені. На думку позивача, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні в частині зменшення розміру пені не врахував доводи позивача щодо його фінансового стану, чим порушив вимоги ст.ст. 42, 43 ГПК України. Разом з тим, як стверджує позивач, підприємство позивача перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2015 рік, відповідно до якого збитки позивача за звітний період становлять 25 096 085 тис. грн.; відповідно до балансу станом на 31.12.2015 року поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 33 999 240 тис. грн., що збільшилась у порівнянні з 2014 роком. Позивач зазначає, що Бюджетом України та фінансовим планом позивача, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. За поясненнями позивача, внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ споживачами, позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками для забезпечення потреб споживачів газу; при цьому єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ, є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів. Згідно балансу станом на 31.12.2015 року довгострокова заборгованість перед банками становить 34 824 720 тис. грн., і яка значно збільшилась у порівнянні з 2014 роком. Позивач посилається і на ті обставини, що є підприємством, яке належить до державного сектору економіки, та є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом; відсутність можливості вчасно розраховуватися за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. За доводами позивача, його підприємство зазнало значних збитків у зв'язку з окупацією АР Крим через знецінення інвестицій у ПАТ "Чорноморнафтогаз" та у частки підприємств, що знаходяться у Криму, а також через знецінення запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах на території Криму. Окрім цього, позивач зазнав значних збитків і через несанкціонований відбір природного газу на території проведення антитерористичної операції. Позивач вважає, що зменшення судом розміру неустойки спричинить позивачу збитки та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови. Також, на думку позивача, відповідачем не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин, а за відсутності таких обставин у відповідача, суд не мав права зменшувати розмір нарахованої неустойки; надані відповідачем докази в підтвердження свого майнового стану, складені відповідачем в односторонньому порядку, крім того, надана відповідачем інформація не містить належних доказів тяжкого фінансового становища, загрози банкрутства, відсутності майна тощо. За доводами позивача, місцевим господарським судом при прийнятті рішення в оскаржуваній його частині не були враховані його інтереси, не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, не було оцінено розмір таких збитків, не враховано майновий стан сторін, інтереси сторін та інші обставини справи.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що є комунальним підприємством, власником майна якого є територіальна громада м. Вільногірська. Відповідач є неприбутковим підприємством, основною метою діяльності якого є задоволення потреб споживачів міста життєво необхідними послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання. Джерелом розрахунків за природний газ є кошти, отримані від споживачів. Основними причинами несвоєчасних розрахунків за природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію (економічна необґрунтованість тарифу), несвоєчасна та неповна оплата послуг споживачами, 100 % яких є бюджетними установами, комунальними дошкільними та медичними закладами, загальноосвітніми школами та населенням. Відповідач зазначає, що займається пріоритетною соціально-орієнтованою сферою господарської діяльністю, спрямованою на забезпечення функціонування населеного пункту. При цьому, відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки газ використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, бюджетними організаціями та іншими споживачами. Відповідач посилається і на обставини відсутності у нього реальної можливості впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, оскільки порядок розрахунків відповідача з постачальниками енергоносіїв є законодавчо врегульованим; відповідно до ст. 19.1 Закону України "Про теплопостачання" та постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованими постачальниками природного газу, встановлений особливий порядок розрахунків теплопостачальників за спожитий природний газ. Також, відповідач зазначає, що вжив належних заходів щодо виконання договірних зобов'язань та добровільно усунув допущені порушення - основні зобов'язання за договором були виконані. Разом з тим, як вважає відповідач, позивач, у свою чергу, не надав жодних належних доказів на підтвердження викладених доводів про понесення ним збитків, які були б спричинені несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу на підставі спірного договору. За доводами відповідача, необґрунтованим є посилання позивача на втрату ним активів в АР Крим, оскільки втрати внаслідок окупації півострова понесла вся країна, в тому числі і відповідач; окрім того, доказів втрати активів позивач не надав.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 14.11.2016 року на 28.11.2016 року.
У судовому засіданні 28.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (покупець) договору № 655/14-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013 року (далі - Договір) протягом січня - квітня 2014 року та протягом жовтня - грудня 2014 року позивач передав відповідачу у відповідності з умовами Договору імпортований природний газ за узгодженою умовами Договору ціною на загальну суму з урахуванням його транспортування 456 406, 78 грн. для використання його відповідачем до квітня 2014 року виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а з квітня 2014 року - виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (додаткова угода № 2 від 28.04.2014 року).
Передача від позивача до відповідача природного газу протягом наведених місяців 2014 року та на зазначену загальну суму підтверджується наступними підписаними представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актами приймання-передачі природного газу (а.с. 23-29, т. 1):
акт від 31.01.2014 року (за січень 2014 року) про передачу природного газу у обсязі 80,309 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 105 140, 55 грн.;
акт від 28.02.2014 року (за лютий 2014 року) про передачу природного газу у обсязі 59,094 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 77 365, 88 грн.;
акт від 31.03.2014 року (за березень 2014 року) про передачу природного газу у обсязі 44,732 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 58 563, 14 грн.;
акт від 30.04.2014 року (за квітень 2014 року) про передачу природного газу у обсязі 21,951 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 28 738, 25 грн.;
акт від 31.10.2014 року (за жовтень 2014 року) про передачу природного газу у обсязі 9,030 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 11 822, 08 грн.;
акт від 30.11.2014 року (за листопад 2014 року) про передачу природного газу у обсязі 67,326 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 88 143, 19 грн.;
акт від 31.12.2014 року (за грудень 2014 року) про передачу природного газу у обсязі 66, 173 тис. м куб. на загальну суму з урахуванням його транспортування 86 633, 69 грн.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах позивач посилається на прострочення виконання відповідачем визначених Договором зобов'язань щодо оплати поставленого йому природного газу у встановлений Договором строк.
Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, в силу наведеного, переданий на підставі Договору позивачем та отриманий відповідачем природний газ протягом січня - квітня 2014 року та жовтня - грудня 2014 року щодо кожного окремо місяця його поставки підлягав оплаті відповідачем в строк до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач у встановлений Договором строк не розрахувався з позивачем за отриманий від нього протягом січня - квітня та протягом жовтня - грудня 2014 року природний газ.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. Договору (умови Договору щодо строку оплати поставленого природного газу) він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Зазначене узгоджується з роз'ясненнями, наведеними у п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з подальшими змінами і доповненнями.
Враховуючи наведені обставини справи та приписи законодавства, апеляційний господарський суд за результатами перевірки розрахунків позивача та здійсненого перерахунку сум пені та 3% річних, дійшов висновку про правомірність вимог позивача про нарахування пені за загальний період прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 15.02.2014 року по 14.07.2015 року у сумі 72 492, 65 грн., 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 15.02.2014 року по 25.11.2015 року у сумі 15 815, 14 грн.
Решта заявлених до стягнення сум пені та 3% річних не є правомірно нарахованими, оскільки позивач включив дні оплати боргу до розрахунку вказаних штрафних санкцій, що не було усунуто судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі.
Також, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997 року), принцип нарахування яких використовував позивач, дійшов висновку про правомірність нарахування інфляційних втрат у загальній сумі 234 089, 55 грн. згідно наступного розрахунку (в деяких місяцях позивач невірно визначив суму боргу, на яку необхідно здійснювати нарахування):
За зобов'язаннями січня 2014 року:
на суму 105 140, 55 грн. з застосуванням індексу інфляції за лютий-червень 2014 року - 11 927, 44 грн.;
на суму 82 764, 62 грн. з застосуванням індексу інфляції за липень-жовтень 2014 року - 5 493, 42 грн.;
на суму 81 295, 08 грн. з застосуванням індексу інфляції за листопад 2014 року - 1 544, 61 грн.;
на суму 76 447, 05 грн. з застосуванням індексу інфляції за грудень 2014 року - 2 293, 41 грн.;
на суму 71 611, 01 грн. з застосуванням індексу інфляції за січень 2015 року - 2 219, 94 грн.;
на суму 58 235, 38 грн. з застосуванням індексу інфляції за лютий 2015 року - 3 086, 48 грн.;
на суму 45 395, 95 грн. з застосуванням індексу інфляції за березень 2015 року - 4 902, 76 грн.;
на суму 18 644, 76 грн. з застосуванням індексу інфляції за квітень 2015 року - 2 610, 27 грн.;
на суму 3 643, 92 грн. з застосуванням індексу інфляції за травень 2015 року - 80, 17 грн.;
За зобов'язаннями лютого 2014 року:
на суму 77 365, 88 грн. з застосуванням індексу інфляції за березень 2014 року - травень 2015 року - 56 948, 63 грн.;
на суму 59 466, 10 грн. з застосуванням індексу інфляції за червень - вересень 2015 року - 516, 55 грн.;
За зобов'язаннями березня 2014 року у сумі 41 783, 57 грн. (відповідає розрахунку позивача);
За зобов'язаннями квітня 2014 року у сумі 18 931, 05 грн. (відповідає розрахунку позивача);
За зобов'язаннями жовтня 2014 року у сумі 5 718, 50 грн. (відповідає розрахунку позивача);
За зобов'язаннями листопада 2014 року у сумі 40 197, 61 грн. (відповідає розрахунку позивача);
За зобов'язаннями грудня 2014 року у сумі 35 835, 14 грн. (відповідає розрахунку позивача).
Згідно з пунктом третім частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Наведена правова норма підлягає застосуванню у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріальною, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Також, відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, поставлений відповідачу природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Несвоєчасна оплата відповідачем (покупцем) вартості отриманого природного газу зумовлена, у тому числі, несвоєчасною оплатою споживачами теплової енергії послуг з теплопостачання.
Відповідно до інформації, наданої відповідачем (а.с. 153, т. 1), заборгованість населення за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання перед відповідачем станом на 27.10.2016 року складає 1 251 249, 99 грн. Також, актами звірки взаєморозрахунків станом на 23.11.2015 року (а.с. 147, 152, 154, т. 1) підтверджується наявність значної заборгованості Комунального закладу "Вільногірської ЦМЛ "ДОР" перед відповідачем за спожиті послуги з постачання теплової енергії, а саме у загальній сумі більше 2 млн. грн. Окрім цього, наявність у контрагентів відповідача заборгованості перед відповідачем за спожиті послуги підтверджується судовим рішенням та постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 148-151, 155, т. 1).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс, звіт про фінансові результати) станом на 31.12.2015 року відповідач має непокритий збиток у сумі 635 тис. грн. (а.с. 145-146, т. 1).
Докази в підтвердження майнового стану відповідача були витребувані у останнього ухвалою апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року.
Наведені вище обставини підтверджують скрутний фінансовий стан відповідача.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи відповідача і про те, що він, як теплопостачальна організація, позбавлений можливості самостійно вирішувати питання сплати заборгованості за спожиті енергоносії у зв'язку зі спеціальним режимом використання рахунків для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, встановленим на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Також, відповідач у повному обсязі оплатив основний борг за спірним Договором та не ухиляється від відповідальності за порушення умов Договору, наявність прострочення оплати основного боргу не заперечує.
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує доводи і позивача щодо необхідності придбання ним природного газу, що постачається споживачам України, та обов'язковість дотримання позивачем строків розрахунків за придбаний природний газ, відповідно, враховує інтереси обох сторін, які заслуговують на увагу, зокрема і майновий стан позивача; діяльність позивача є також збитковою (баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2015 року; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік (а.с. 92-95, т. 1), однак при цьому вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав жодних належних доказів в підтвердження тих обставин, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором з оплати придбаного природного газу спричинило позивачу збитки, у тому числі внаслідок залучення кредитних коштів, не підтвердив розмір таких збитків.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті обставини, що судом першої інстанції не встановлено розміру понесених ним збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, однак, у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів понесення збитків, про наявність яких стверджує позивач, останнім не було подано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Доводи позивача про те, що збитком позивача внаслідок прострочення оплати відповідачем боргу за спірним Договором є інфляційні втрати, нараховані за період прострочення, суперечать правовій природі інфляційних нарахувань та суті статті 224 ГК України.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Окрім того, інфляційні втрати нараховані та заявлені позивачем у даній справі до стягнення.
Апеляційний господарський суд зважає і на ті обставини, що нараховані позивачем санкції за порушення зобов'язання з оплати основного боргу у сумі 456 406, 78 грн. становлять у сукупності 336 477, 93 грн. (пеня, інфляційні втрати, 3% річних), що є неспівмірним із сумою простроченого основного боргу.
Пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може; окрім вимог про стягнення пені позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів. Тому, при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.
Отже, враховуючи ті обставини, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором виникло, зокрема, з причин скрутного фінансового становища відповідача, спричиненого, у тому числі, несвоєчасністю розрахунків за поставлену ним теплову енергію, для виробництва якої використовується одержаний природний газ, обставини оплати заборгованості у повному обсязі, враховуючи недоведеність позивачем наявності збитків, які були б спричинені простроченням відповідача у спірних відносинах, застосовуючи до спірних відносин положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає підстави дійти висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано скористався наданим йому процесуальним законом правом та зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50 відсотків.
Доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про неправомірність прийнятого судового рішення в частині зменшення розміру пені на 50 % є необґрунтованими, підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відсутні.
Проте, з огляду на ті обставини, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не врахував помилки, допущені позивачем при розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат та не усунув їх шляхом здійснення власного належного розрахунку, чим порушив норми процесуального права, а при перевірці правильності розрахунку вказаних заявлених до стягнення сум апеляційний господарський суд встановив наявність помилок у розрахунках позивача, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні зі стягненням з відповідача на користь позивача пені у сумі 36 246, 33 грн. (50 % від 72 492, 65 грн.), 3% річних у сумі 15 815, 14 грн., інфляційних втрат у сумі 234 089, 55 грн. та пропорційного розміру судового збору у сумі 4 835, 96 грн.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі № 904/6080/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі № 904/6080/16 змінити та викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Леніна, 8, ідентифікаційний код 36489101) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 36 246 (тридцять шість тисяч двісті сорок шість) грн. 33 коп., 3% річних у сумі 15 815 (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 14 коп., інфляційні втрати у сумі 234 089 (двісті тридцять чотири тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 55 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 4 835 (чотири тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 96 коп.
В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі № 904/6080/16 залишити без змін.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Повна постанова складена 05.12.2016 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко