донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
30.11.2016 справа № 905/407/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:ОСОБА_1,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача 1: від відповідача 2: від третьої особи 1: від третьої особи 2:не з'явився, ОСОБА_4 за довіреністю № 280 від 31.10.2016, ОСОБА_5 за довіреністю № 260 від 29.08.2016, не з'явився, не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ,
на рішення господарського суду Донецької області
від10.03.2016 (повне рішення складено 12.03.2016)
по справі№ 905/407/16
за позовомДержавного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м. Покровськ, Родинське Донецької області,
до відповідача 1: відповідача 2: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг",м. Полтава, Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ, 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, 2. Міністерства фінансів України, м. Київ,
провизнання недійсним договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 з урахуванням всіх додаткових угод
Рішенням господарського суду Донецької області (суддя - Тоцький С. В.) від 10.03.2016 (повне рішення складено 12.03.2016) по справі № 905/407/16 позовні вимоги Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м. Покровськ, м. Родинське Донецької області (далі - ДП «ВК «Краснолиманська»), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг", м. Полтава (далі - ТОВ «Газенерголізинг»), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ (далі - ТОВ «Український лізинговий фонд»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, та Міністерства фінансів України, м. Київ, задоволено у повному обсязі; договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 (далі - Договір) з урахуванням всіх додаткових угод визнано недійсним; стягнуто солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Український лізинговий фонд", м. Київ, звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2016.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ломовцева Н.В., судді - Татенко В.М., Чернота Л.Ф.) від 15.06.2016 рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2016 по справі № 905/407/16 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016 скасовано, справу № 905/407/16 направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.
При цьому Вищим господарським судом України зазначено, що при новому розгляді справи необхідно дослідити тендерні пропозиції та умови спірного договору в їх сукупності на предмет збільшення вартості послуг фінансового лізингу, проти умов, визначених тендерними пропозиціями на підставі норм чинного законодавства, якими регулюються питання визнання договорів недійсними.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Колядко Т. М., судді - Радіонова О. О., Скакун О. А.) від 16.08.2016 розгляд справи призначено на 07.09.2016. В подальшому розгляд справи за клопотанням сторін відкладався.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Радіонової О. О. та на лікарняному судді Скакуна О. А. розпорядженнями в.о. керівника апарату суду № 1355 від 10.10.2016 та № 1499 від 07.11.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до яких було змінено склад колегії суддів.
Остаточно апеляційна скарга розглянута в судовому засіданні 30.11.2016 колегією у складі: головуючий суддя - Колядко Т. М., судді - Бойченко К. І., Зубченко І. В.
У судове засідання 30.11.2016 з'явились представники відповідача 2, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники відповідача 1 та третіх осіб у судове засідання 30.11.2016 не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні свого повноважного представника.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції Відповідачем-2 - ТОВ «Український лізинговий фонд» було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача про визнання недійсним договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 (доповнення до апеляційної скарги б/н від 06.09.2016).
Зазначена заява залишена без розгляду, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява наявна в матеріалах справи та розглянута судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Позивачем під час розгляду справи в апеляційній інстанції було заявлено клопотання про доручення до матеріалів справи Висновку експертного економічного дослідження № 6011 від 10.06.2016 (клопотання б/н від 06.09.2016).
Враховуючи те, що Вищим господарським судом України в постанові від 26.07.2016 зазначено про необхідність при новому розгляді справи дослідження тендерних пропозицій та умов спірного договору в їх сукупності на предмет збільшення вартості послуг фінансового лізингу, проти умов, визначених тендерними пропозиціями, колегія суддів вважає за можливе долучити вказаний Висновок до матеріалів справи, оскільки він стосується саме зазначених питань. Крім того, Висновок № 6011 від 10.06.2016 вже міститься в матеріалах справи, оскільки позивачем його було додано до касаційної скарги.
Інші документи, додані сторонами до письмових пояснень, заяв, відзиву на апеляційну скаргу, підлягають поверненню сторонам через відсутність відповідних клопотань, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України апеляційним судом у позивача витребувано тендерну документацію та долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи, ДП «ВК «Краснолиманська» звернулось до суду з позовом про визнання недійним договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 з урахуванням всіх додаткових угод: № 1 від 07.09.2010, № 2 від 04.01.2013, № 3 від 11.02.2013 (в тому числі Договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013), № 4 від 27.04.2013, № 5 від 01.11.2013, укладених між ТОВ «Газенерголізинг» (ТОВ «Український лізинговий фонд» з 11.02.2013) та ДП «ВК «Краснолиманська», посилаючись на ч. 1 ст. 215, ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Свої позовні вимоги ДП «ВК «Краснолиманська» обґрунтувало, зокрема, тим, що договір та додаткові угоди до нього не відповідають нормам абз. 2 п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921, та ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», в яких зазначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі; істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватись після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами.
Так, позивач зазначив, що в договорі фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ, укладеного внаслідок проведених відкритих торгів на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання, передбачено збільшення винагороди лізингодавця за рахунок валютного коригування, у той час як тендерна пропозиція ТОВ «Газенерголізинг» такої умови не містила. Крім того, в подальшому додатковими угодами сторони змінювали умови договору, що є порушенням згаданих Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Крім того, позивач послався на порушення п. 7.4 Статуту ДП «ВК «Краснолиманська» в редакції від 15.12.2005, від 05.01.2011 та від 14.06.2011, який передбачає, що підприємство здійснює власне матеріально-технічне забезпечення власного виробництва та капітального будівництва через систему прямих договорів (контрактів) або через товарні біржі на конкретних засадах з урахуванням положень Статуту, а спірний договір укладено не безпосередньо з вітчизняним виробником/постачальником обладнання, а через посередника ТОВ «Газенерголізинг».
Підставою для визнання спірного Договору недійсним позивач також визначає те, що договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ було укладено в новій редакції від 11.02.2013 з новим Лізингодавцем без погодження з Міністерством фінансів України, з яким ДП «ВК «Краснолиманська» повинно погоджувати залучення довгострокових кредитів відповідно до п. 5.1.5 Статуту позивача в редакції від 14.06.2011.
До того ж, ДП «ВК «Краснолиманська» послалось на те, що умови спірного Договору не відповідають інтересам держави, оскільки порушують передбачений згаданим Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Законом України «Про здійснення державних закупівель» принцип раціонального та ефективного використання державних коштів, якими і були кошти позивача під час укладення спірного договору.
Господарський суд Донецької області рішенням від 10.03.2016 позовні вимоги ДП «ВК «Краснолиманська» задовольнив повністю та визнав недійсним договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 з урахуванням усіх додаткових угод: № 1 від 07.09.2010, № 2 від 04.01.2013, № 3 від 11.02.2013 (у тому числі Договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013), № 4 від 27.04.2013, № 5 від 01.11.2013, укладених між ТОВ «Газенерголізинг» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» з 11.02.2013) та ДП «ВК «Краснолиманська».
Зазначене рішення перевіряється в апеляційному порядку з урахуванням ухвали господарського суду від 18.03.2016 про виправлення описки, якою перший та другий абзаци резолютивної частини рішення доповнено словосполученням «угода № 6 від 01.11.2013». Колегія суддів вважає, що ухвала не ґрунтується на вимогах ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість виправлення описки, не зачіпаючи суті рішення, оскільки позов не містить вимоги про визнання недійсною угоди № 6 від 01.11.2013, а зазначена вимога (заява про уточнення позовних вимог) надійшла до господарського суду 11.03.2016, тобто після прийняття оскаржуваного рішення (а. с. 80 т. 2).
Розглянувши позовну заяву, суд першої інстанції погодився з її доводами та визнав, що ТОВ «Газенерголізинг» не мало права надавати фінансові послуги, тому, укладаючи спірний договір фінансового лізингу, ввело Лізингоодержувача в оману; зміст договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 суперечить ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010, оскільки тендерна пропозиція переможця торгів - ТОВ «Газенерголізинг» не містила умов щодо збільшення винагороди лізингодавця шляхом коригування лізингових платежів у зв'язку з коливанням курсу гривні до долару США; спірний Договір підписаний керівником ДП «ВК «Краснолиманська» з перевищенням повноважень, визначених п. 5.1.5 Статуту підприємства (господарським судом в рішенні помилково зазначено п. 5.1.1); суд також дійшов висновку, що позовна заява подана у межах строку позовної давності, про застосування якого заявив Відповідач-2.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Український лізинговий фонд» (Відповідач-2) звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 скасувати, у задоволенні позову ДП «ВК «Краснолиманська» відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт вважає, що, відмовивши у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, суд першої інстанції порушив його процесуальне право щодо можливості висловити свої заперечення проти позовних вимог.
Зокрема, у подальших доповненнях та поясненнях до апеляційної скарги, заявник послався на наступне:
- ТОВ «Газенерголізинг» на момент укладення спірного Договору від 21.08.2010 мало право надавати фінансові послуги (фінансовий лізинг), що підтверджується доданою до відзиву на позовну заяву довідкою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг;
- перед вибором переможця конкурсних торгів позивач, як Замовник, мав можливість детально ознайомитись з умовами Договору та узгодити їх, зокрема і щодо оплати послуг; умови Договору про валютне коригування лізингових платежів не відрізняються від тендерної пропозиції;
- ураховуючи доповнення ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель» від 04.07.2012 пунктом 8, наявність у Договорі умов про валютне коригування лізингових платежів не протирічить вимогам законодавства;
- умови валютного коригування лізингових платежів у Договорі фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 та механізм їх розрахунків у Договорі фінансового лізингу в редакції Додаткової угоди від 11.02.2013 є ідентичним, крім збільшення на 1 % офіційного курсу гривні до долару США, яке спрямовано на покриття витрат Лізингодавця (Відповідача-2) з купівлі валюти для погашення боргових зобов'язань, що виникли для забезпечення фінансування спірного Договору;
- упродовж строку Договору відбулось фактичне зменшення ціни Договору, про що свідчить зменшення розміру винагороди Лізингодавця з 22 % до 10,83 % річних, а наявність у Договорі умов щодо валютного коригування лізингових платежів не суперечить чинному законодавству;
- посилання суду на порушення при підписанні спірного Договору приписів п. 5.1.1 Статуту позивача (у редакції 2011 року) є безпідставним, оскільки зазначений пункт не містить обмежень, які зазначив суд;
- висновок суду про звернення з позовом у межах строку позовної давності не ґрунтується на матеріалах справи та нормах Цивільного кодексу України, оскільки позивач здійснював сплату лізингових платежів з урахуванням валютного коригування з січня 2011 року, отже з цього моменту і почався перебіг позовної давності.
ДП «ВК «Краснолиманська» вважає рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, про що вказує у відзиві на апеляційну скаргу, та зазначає, зокрема, що внесення змін до Договору фінансового лізингу шляхом підписання додаткових угод до нього фактично призвело до укладення нового договору поза межами передбаченої процедури державної закупівлі.
Так, позивач посилається на те, що спірний Договір укладений з порушенням п. 5.1.5 Статуту ДП «ВК «Краснолиманська» в редакції від 14.06.2011 станом на дату укладання Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013, оскільки містить в собі елементи кредитних відносин (відносин позики), і тому повинен бути узгоджений з Міністерством фінансів України, а таке погодження відсутнє.
Позивач також зазначає, що передбачені спірним Договором умови збільшення ціни закупівлі не є зміною ціни в залежності від зміни курсу валют, а є умовами щодо автоматичного та безумовного збільшення ціни договору не залежно від коливань курсу.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду від 10.03.2016 - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість (а. с. 201-205 т. 2).
Зокрема, Міненерговугілля України вважає, що спірний Договір укладено всупереч інтересам держави та у порушення вимог Статуту ДП «ВК «Краснолиманська», оскільки п. 5.1.5 останнього передбачена обов'язковість погодження кредитних договорів (до яких, на його думку, відноситься спірний Договір) з Уповноваженим органом управління.
Також Міненерговугілля України зазначає, що спірний Договір є недійсним оскільки його умови відрізняються від змісту тендерної пропозиції в порушення законодавства; збільшення вартості лізингових послуг за рахунок умов коригування фактично є збільшенням винагороди лізингодавця.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд враховує, що в оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції не надано оцінки посиланням позивача щодо наступних підстав позову:
- невідповідність спірного Договору та додаткових угод умовам п. 7.4 Статуту ДП «ВК «Краснолиманська» в редакції від 15.12.2005, від 05.01.2011 та від 14.06.2011, який передбачає, що підприємство здійснює власне матеріально-технічне забезпечення власного виробництва та капітального будівництва через систему прямих договорів (контрактів) або через товарні біржі на конкретних засадах з урахуванням положень Статуту, в той час як спірний договір укладено не безпосередньо з вітчизняним виробником/постачальником обладнання, а через посередника ТОВ «Газенерголізинг»,
- невідповідність змісту спірного Договору інтересам держави, оскільки умови останнього порушують передбачений Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Законом України «Про здійснення державних закупівель» принцип раціонального та ефективного використання державних коштів, якими і були кошти позивача під час укладення спірного договору (ст. 228 Цивільного кодексу України).
На думку колегії суддів зазначені підстави не впливають на недійсність спірних Договору та додаткових угод з урахуванням наступного.
Так, ст. 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні/публічні інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 № 6-1528цс15.
Позивачем доказів підстав для застосування ст. 228 Цивільного кодексу України не наведено, зокрема щодо умислу та вини однієї або двох сторін правочину.
Посилання позивача, що ТОВ «Газенерголізинг» є посередником між вітчизняним виробником обладнання та державним підприємством колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за договором фінансового лізингу Лізингоодержувачу передається обладнання, власником якого є Лізингодавець.
Посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи доказів, що ТОВ «Газенерголізинг» на час укладання Договору фінансового лізингу від 21.08.2010 та додаткових угод до нього: № 1 від 07.09.2010, № 2 від 04.01.2013, № 3 від 11.02.2013 мало статус фінансової установи або спеціальний дозвіл на надання окремих фінансових послуг, та введення Лізингоодержувача в оману відносно можливості укладення договору фінансового лізингу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними з урахуванням наступного.
Додаткова угода № 3 від 11.02.2013 укладена з ТОВ «Український лізинговий фонд», а не з ТОВ «Газенерголізинг».
Застосування ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України до договору фінансового лізингу від 21.08.2010 та додаткових угод до нього № 1 та № 2 колегія суддів вважає неможливим, оскільки відповідно до п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях Відповідача-1 - ТОВ «Газенерголізинг» і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Як свідчать матеріали справи, позивач не посилався в позові, що діяв під впливом обману з боку Лізингодавця (ТОВ «Газенерголізинг»).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем у липні-серпні 2010 року було проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно з Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (далі - Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).
Переможцем закупівлі відповідно до Звіту ДП «ВК «Краснолиманська» про результати проведення процедури відкритих торгів № 89 від 07.09.2010 визнано ТОВ «Газенерголізинг» як учасника, який запропонував найнижчу ціну пропозиції на таких умовах: виконання фінансових лізингових послуг з придбання обладнання на суму 315 541 554, 60 грн., в тому числі вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 190 413 942, 00 грн.; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом - 125 127 612, 60 грн.
З огляду на зазначене, 21.08.2010 між ТОВ «Газенерголізинг» (Лізингодавець) та ДП «ВК «Краснолиманська» (Лізингоодержувач) було укладено договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу, який згідно з п. 5 ст. 1 Закону України № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель» є договором про закупівлю - договором, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.
Відповідно до укладеного договору фінансового лізингу «Предмет лізингу» - це обране Лізингоодержувачем гірничошахтне обладнання, вказане в кожній Специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору, яке Лізингодавець набуває у власність у Постачальника на підставі та на умовах цього Договору та Договору купівлі-продажу та передає його Лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору (пп. 1.1 п. 1 Договору).
«Договір купівлі-продажу» - договір між Постачальником, Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, який є невід'ємною частиною, предметом кого є передача у власність Лізингодавця Постачальником Предмету лізингу (пп. 1.2 п. 1 Договору).
Відповідно до умов даного Договору Лізингодавець зобов'язується перед Лізингоодержувачем набути право власності на майно (Предмет лізингу) у Постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем Специфікацій та технічних вимог з метою передачі його Лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а Лізингоодержувач зобов'язується перед Лізингодавцем прийняти Предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі) (пп. 2.1 п. 2 Договору).
Загальна вартість Предмета лізингу за Договором згідно п'яти Специфікацій складає 190 413 942, 00 (сто дев'яносто мільйонів чотириста тринадцять тисяч дев'ятсот сорок дві) гривні 00 копійок, в тому числі ПДВ (20 %) - 31 735 657, 00 (тридцять один мільйон сімсот тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 00 копійок (пп. 3.1 п. 3 Договору).
Загальна сума цього Договору на момент укладання Договору визначається Базовим графіком лізингових платежів (Додаток № 2). Загальна сума Договору за весь період дії Договору може бути змінена відповідно до умов даного Договору (пп. 3.2 п. 3 Договору).
Розмір лізингових платежів, що підлягає оплаті за Предмет лізингу, розраховується згідно з пунктами 1.6, 1.7 цього Договору та фіксується у Графіку лізингових платежів, який підписується Сторонами.
Лізингоодержувач при сплаті лізингових платежів зобов'язаний самостійно проводити їх коригування згідно п. 1.6, 1.7 даного Договору. При цьому застосування коефіцієнту коригування Knbu не змінює вартість Предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру лізингового платежу в частині інших платежів (пп. 3.3 п. 3 Договору).
У зазначених пунктах визначено, що «лізинговий платіж» - це сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Лізингодавцю від Лізингоодержувача відповідно до Графіка лізингових платежів та включає в себе відшкодування вартості Предмета лізингу та винагороду Лізингодавця, яка складається з плати за залучені кредитні ресурси на реалізацію лізингової угоди, Лізингової винагороди та інших платежів відповідно до Договору і законодавства (пп. 1.6 п. 1 Договору), та визначено порядок розрахування коефіцієнту коригування (п. 1.7 Договору), який застосовується до загальної суми лізингового платежу: відшкодування вартості Предмета лізингу та винагороди Лізингодавця.
Коефіцієнт коригування розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн./долл США між датою укладання цього Договору та датою, що передує сплаті лізингового платежу.
Позивач вважає, що оскільки у тендерній пропозиції переможця процедури закупівлі - ТОВ «Газенерголізинг» не було передбачено валютного коригування лізингових платежів, договір фінансового лізингу № Ш-01/ЛФ від 21.08.2010 є недійсним на підставі п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921, та ч. 5 ст. 40 ст. Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Дійсно, відповідні норми зазначених правових актів, що діяли на момент проведення процедури закупівлі за державні кошти та на момент укладення спірного договору від 21.08.2010, передбачали, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім коригування ціни договору підряду в будівництві відповідно до будівельних норм (п. 84 Положення закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).
У ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» було передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.
Із змісту пропозиції конкурсних торгів та цінової пропозиції переможця процедури закупівлі ТОВ «Газенерголізинг» вбачається, що можливість коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США не була передбачена.
Таким чином, дійсно, договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 в частині, що передбачає коригування розміру лізингового платежу по курсу гривні до долару США є недійсним відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить відповідним нормам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Закону України «Про здійснення державних закупівель».
При цьому колегія суддів не може погодитись з доводами позивача та висновком суду першої інстанції, що договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 є недійсним в цілому з урахуванням того, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, сторони уклали до Договору фінансового лізингу Додаткову угоду № 1 від 07.09.2010, якою змінили загальну вартість предмета лізингу, залишивши дві Специфікації на загальну суму 178 696 962, 00 грн. у тому числі ПДВ (20 %) - 29 782 827, 00 грн. та відповідно змінили п. 15.2 Договору (додатки).
Зазначеною угодою сторони зменшили кількість предмету лізингу, визначили графік поставки та склали базові графіки нарахування лізингових платежів з урахуванням курсу долара США, встановленого НБУ відповідно на момент підписання договору.
Додатковою угодою № 2 від 04.01.2013 до Договору фінансового лізингу, сторони змінили відсоток річних винагороди Лізингодавця з 22% на 10,83 %, визначили, що розмір винагороди, визначений у відсотках, залишається незмінним протягом усього строку дії Договору та затвердили новий Базовий графік лізингових платежів (додаток № 2), а також вирішили питання та умови сплати Лізингоодержувачем заборгованості з лізингових платежів, яка склала 49 317 421, 34 грн.
Законом України «Про здійснення державних закупівель» передбачена можливість зменшення обсягів закупівлі (п. 1 ч. 5 ст. 40).
Оскільки позивачем не визначено, з яких саме підстав він просить визнати додаткові угоди № 1 від 07.09.2010 та № 2 від 04.01.2013 недійсними, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Також колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо наслідків розгляду заяви про застосування строків позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Згідно матеріалів справи відповідач-2 заявив суду про застосування позовної давності (а. с. 6 т. 2).
Суд, посилаючись на ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, дійшов висновку про звернення до суду в межах строку позовної давності, оскільки базовий графік лізингових платежів розрахований за період з лютого 2013 року по 28 грудня 2016 року.
Такий висновок суду є помилковим, оскільки предметом позову є визнання недійсним договору фінансового лізингу № Ш-01/ЛФ від 21.08.2010 та додаткових угод до нього, тому початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, тобто відповідно з дати укладання спірних правочинів.
Доводи позивача, що він дізнався про порушення свого права з Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ВК «Краснолиманська» за період з 20.02.2009 по 01.10.2014 № 11 від 10.08.2015, проведеної Добпропільською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, колегія суддів до уваги прийняти не може, оскільки позивач - ДП «ВК «Краснолиманська» є стороною всіх спірних правочинів.
Як свідчать матеріали справи, позовна заява ДП «ВК «Краснолиманська» надійшла до господарського суду 02.02.2016, тому строк позовної давності стосовно договору фінансового лізингу № Ш/01/ФЛ від 21.08.2010 та додаткових угод № 1 від 07.09.2010 та № 2 від 04.01.2013 сплив, що є підставою для відмови у позові про визнання їх недійсними.
Матеріали справи містять договір № 01/ПП поступки майнових прав від 08.02.2013, укладений між ТОВ «Газенерголізинг» (Цедент) та ТОВ «Український лізинговий фонд» (Цесіонарій).
Предметом договору поступки є передача прав кредитора по договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010. Відповідно до п. 1.2 договору до Цесіонарія переходить право власності на майно, яке є об'єктом лізингу, переданим ЛІзингоодержувачу за Договором фінансового лізингу.
Таким чином здійснено заміну кредитора (Лізингодавця) у спірному зобов'язанні фінансового лізингу.
Колегія суддів не може погодитися з посиланням позивача на невідповідність такої заміни Лізингодавця, який був визнаний переможцем конкурсних торгів без проведення відповідної конкурсної процедури закупівлі, оскільки до нового Лізингодавця перейшли усі зобов'язання за Договором фінансового лізингу, а також право власності на предмет лізингу.
ТОВ «Український лізинговий фонд» та ДП «ВК «Краснолиманська» уклали Додаткову угоду № 3 від 11.02.2013 до договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, за умовами якої у зв'язку з укладенням 08.02.2013 року між ТОВ «Газенерголізинг» (Первісним Лізингодавцем» та ТОВ «Український лізинговий фонд» (Новим Лізингодавцем») договору відступлення майнових прав, Сторони домовилися зафіксувати станом на 11.02.2013 загальну залишкову вартість одиниць Предмета лізингу, що були передані Новим Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Договором лізингу в розмірі 170 721 208, 12 грн. Сторони домовились встановити строк фінансового лізингу - 47 місяців з дати набрання чинності даною Додатковою угодою, встановити розміри лізингових платежів відповідно до Графіка внесення лізингових платежів. Враховуючи викладені вище зміни до Договору лізингу, сторони домовились викласти текст Договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 та додатки до нього в новій редакції із зазначенням в новій редакції Договору вартості Предмету лізингу та Специфікації з урахуванням залишкової вартості на дату укладання цієї додаткової угоди (11.02.2013).
Колегія суддів погоджується з доводами позивача та суду першої інстанції, що зазначена додаткова угода не ґрунтується на нормах матеріального права, зокрема, приписах Закону України «Про здійснення державних закупівель» з урахуванням наступного.
Відповідно до п. 5 ст. 40 зазначеного Закону у редакції на момент підписання додаткової угоди № 3 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених у зазначеному пункті.
Оскільки Цивільним кодексом України передбачена відносно діючого договору лише його зміна або розірвання, сторони додатковою угодою № 3 від 11.02.2013 фактично змінили договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 шляхом викладення його змісту в новій редакції, що не передбачено Законом України «Про здійснення державних закупівель».
Посилання відповідачів на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких актів України з питань державних закупівель» від 08.07.2011 № 3681-VI (набув чинності 03.10.2011) внесено зміни до Закону України «Про здійснення державних закупівель», а саме: «кошти підприємств та їх об'єднань» виключено із терміну «державні кошти», тому відносини сторін за спірним Договором не регулюються Законом України «Про здійснення державних закупівель» колегія суддів вважає безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність. При цьому у ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України вказано, що актами цивільного законодавства, зокрема, є закони України.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 надання зворотної дії у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті.
Ураховуючи, що така вказівка в Законі України «Про внесення змін до деяких актів України з питань державних закупівель» від 08.07.2011 № 3681-VI відсутня, договір фінансового лізингу, укладений за результатами процедури закупівлі товарів, робіт і послуг, проведеної відповідно до Закону «Про здійснення державних закупівель», з державним підприємством, не виключається із сфери регулювання зазначеним Законом.
За таких обставин, додаткова угода № 3 від 11.02.2013, в тому числі в частині викладення договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 в новій редакції, є недійсною, на підставі п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки її зміст суперечить закону (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, в подальшому до договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ (в редакції від 11.02.2013) ТОВ «Український лізинговий фонд» (Лізингодавець) та ДП «ВК «Краснолиманська» (Лізингоодержувач) уклали:
- Додаткову угоду № 4 від 11.02.2013, якою змінили редакцію п. 8.5 Договору («Лізингові платежі») та п. 2.6 Загальних умов договору (що містить формулу коригування лізингових платежів з використанням офіційного курсу української гривні до долару США),
- Додаткову угоду № 5 від 27.04.2013, якою змінили п. 5 (строк лізингу) та п. 8.1 щодо зміни загальної суми лізингових платежів відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу.
Зазначені додаткові угоди також є недійсними, оскільки суперечать п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» щодо заборони на зміну умов договору про закупівлю до виконання сторонами зобов'язань у повному обсязі.
Відповідач-2 (Лізингодавець) посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань державних закупівель» № 5044-VI від 04.07.2012 випадки виключень із заборони зміни умов договору, викладені в п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», доповнено пунктом 8 наступного змісту: «зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю».
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень положення цього Закону про внесення змін до частини п'ятої статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» можуть застосовуватися у разі укладення договорів про закупівлю до дня набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначені доводи відповідача-2 не пливають на оцінку дійсності договору фінансового лізингу у редакції додаткової угоди № 3 від 11.02.2013 та додаткових угод № 4, 5 до нього, оскільки у п.п. 8 п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» передбачена можливість зміни умов договору про закупівлю у випадку зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу.
Спірними правочинами змінено сам порядок валютного коригування лізингового платежу (його формула) відносно визначеного у Договорі фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010.
Так, у п. 1.6 Договору від 21.08.2010 було передбачено, що під час сплати лізингових платежів підлягає коригуванню Лізингоодержувачем на коефіцієнт коригування Кnbu шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу, визначеного у Графіку лізингових платежів.
Згідно з п. 1.7 Договору «коефіцієнт коригування Кnbu» - коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн./долл США між датою укладення цього Договору а датою, що передує даті сплати Лізингового платежу, вказаній у Базовому графіку лізингових платежів
Кnbu = «Курс2»/ «Курс1».
У п. 8.5 Договору фінансового лізингу в редакції додаткової угоди № 3 від 11.02.2013 передбачена сплата лізингових платежів у гривні з коригуванням на середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується згідно з формулою, передбаченою п. 2.6 Загальних умов (додаток № 3).
Відповідно до п. 2.6 лізингові платежі розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долару США на міжбанківському ринку (за офіційним курсом НБУ) за такою формулою: Т = ТО*КТ/КО, де:
Т - поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнях;
ТО - поточний лізинговий платіж, що зазначений у графі 6 Графіку платежів;
КО - курс української гривні до долару США, що зазначений у пункті 8.6 Договору;
КТ - офіційний курс української гривні до долару США (за офіційним курсом НБУ) на дату платежу, збільшений на 1 %.
При цьому, якщо КТ, збільшений на 1 %, буде менше, ніж КО, перерахунок не здійснюється.
= - знак рівності; / - знак поділу; * - знак множення.
Таким чином, зміни умов Договору фінансового лізингу, Викладені в Додаткових угодах № 3 від 11.02.2013, № 4 від 11.02.2013 та № 5 від 27.04.2013, зокрема, щодо визначення формули валютного коригування лізингових платежів, не можна віднести до «зміни курсу іноземної валюти», передбаченої пп. 8 п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Колегія суддів також враховує, що статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з тендерною пропозицією переможця торгів ТОВ «Укргазлізинг» та умовами Договору загальна вартість предмету лізингу склала 190 413 942, 00 грн., а загальна сума лізингових платежів становила 315 541 554, 60 грн., після зменшення предмету лізингу вони склали відповідно 178 696 962, 00 грн. та 296 124 940, 20 грн.
При цьому винагорода Лізингодавця була визначена в розмірі 125 127 612, 60 грн. за весь період лізингу (60 періодів).
Згідно з розрахунком, наведеним у Висновку експертного економічного дослідження ХНДІ судових експертиз № 6011 та також підтверджується Графіками лізингових платежів, наявними у матеріалах справи, загальна сума лізингових платежів збільшилась до 213 005 869, 41 грн. лише за 47 періодів у редакції Додаткової угоди № 5, а винагорода Лізингодавця лише за період з 28.02.2013 по 28.12.2015 (35 періодів) склала 190 708 892, 97 грн.
Зазначене свідчить, що умови Договору фінансового лізингу про валютне коригування винагороди Лізингодавця з урахуванням подальших змін Додатковими угодами значно змінило в сторону збільшення тендерні пропозиції ТОВ «Газенерголізинг», за які він був визнаний переможцем торгів.
Крім того, Додатковими угодами № 3 від 11.02.2013, № 4 від 11.02.2013, № 5 від 27.04.2013 змінено строк фінансового лізингу відносно встановленого п. 2.4 Договору від 21.08.2010 (60 календарних місяців з дати підписання акту приймання-передачі): Додатковою угодою № 3 - 47 місяців з дати набрання чинності даною додатковою угодою (п. 3), Договором фінансового лізингу у новій редакції - 48 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 5), Додатковою угодою № 5 від 27.04.2015 - 47 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 5).
Таким чином, зазначені зміни умов договору фінансового лізингу від 21.08.2010 щодо валютного коригування лізингових платежів та строку лізингу також суперечать п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Однією з підстав визнання спірного договору фінансового лізингу в новій редакції від 11.02.2013 недійсним позивач зазначає його укладення у порушення п. 5.1.5 Статуту Лізингоодержувача - ДП «ВК «Краснолиманська» у редакції від 14.06.2011.
У зазначеному пункті Статуту ДП «ВК «Краснолиманська» (у редакції від 2011 року) передбачено: «Підприємство здійснює залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надає гарантії або є поручителем за такими зобов'язаннями за погодженням з Міністерства фінансів України, здійснює залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надає гарантії або є поручителем за такими зобов'язаннями - за погодженням з Уповноваженим органом управління».
Господарським судом зроблено висновок, що спірний правочин (нова редакція Договору, згідно Додаткової угоди № 3 від 11.02.2013) з базовим графіком лізингових платежів, розрахованим по грудень 2016 року, тобто більше ніж на один рік, підписаний керівником Лізингоодержувача без достатніх правових підстав та за межами своїх повноважень.
Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідного схвалення не відбулось, оскільки у матеріалах справи відсутні погодження Міністерства фінансів України та уповноваженого органу, а саме - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, тому договір фінансового лізингу в новій редакції від 11.02.2013 є недійсним.
Оцінюючи зазначену підставу позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції також враховує доводи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо правової природи договору фінансового лізингу, який є змішаним договором, містить у собі елементи оренди, купівлі-продажу та кредиту (позики), оскільки є видом фінансових послуг, формою кредитування під придбання, як правило, основних засобів.
Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 4 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.
За договором фінансового лізингу лізинг одна сторона (лізингодавець) надає за договором лізингу у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майно, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України).
У Законі України «Про фінансовий лізинг» визначено загальні правові засади фінансового лізингу.
Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу (ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Пунктом 1.3.1 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004 № 21, визначено, що фінансова послуга з фінансового лізингу (послуга з фінансового лізингу) - операції з фінансовими активами, які
полягають в набутті юридичною особою (лізингодавцем) у власність речі у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) на підставі договору фінансового лізингу.
Оскільки фінансовий лізинг є формою фінансування (кредитування) підприємства для придбання основних засобів, а Додатковою угодою № 3 від 11.02.2013 викладено Договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ у новій редакції з визначенням строку лізингу - 48 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, тому зазначений договір свідчить про залучення довгострокового кредитування і відповідно до п. 5.1.5 Статуту ДП «ВК «Краснолиманська» в редакції від 14.06.2011 мав бути погоджений з Міністерством фінансів України.
Відповідно до п. 4.1 Статуту позивач є підприємством, заснованим на державній власності, та майно закріплюється за ним на праві господарського відання.
Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України).
Таким чином, обмеження правомочності щодо залучення кредитів (позик) шляхом погодження внутрішнього довгострокового та зовнішнього кредитування з Міністерством фінансів України, є правом власника (уповноваженого ним органу), передбаченим законодавством.
Посилання господарського суду на перевищення керівником ДП «ВК «Краснолиманська» повноважень при підписанні спірного договору та додаткових угод та відсутність доказів наступного схвалення цих правочинів особою, яку представляє представник в розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України є некоректним, оскільки таке обмеження повноважень встановлено не юридичною особою (державним підприємством), яку представляє Генеральний директор.
Обмеження щодо залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надання гарантій за такими зобов'язаннями, встановлені уповноваженим органом власника для державного підприємства як юридичної особи, якій майно передано в господарське відання і відсутність погодження відповідного Міністерства (уповноваженого органу) не може «компенсуватись» подальшим схваленням такого правочину самою юридичною особою (державним підприємством).
Відсутність такого погодження свідчить про порушення такої загальної вимоги, додержання якої є необхідним для чинності правочину, як необхідний обсяг цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Недодержання зазначеної вимоги в момент вчинення правочину є безумовною підставою його недійсності відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає доведеним, що Додаткова угода № 3 від 11.02.2013, у тому числі викладення Договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ в новій редакції, Додаткова угода № 4 від 11.02.2013 та Додаткова угода № 5 від 27.04.2013 є недійсними, тому рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 в цій частині підлягає залишенню без змін з підстав, викладений у цій постанові.
У частині визнання недійсними Договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, Додаткових угод до нього № 1 від 07.09.2010 та № 2 від 04.01.2013 рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 підлягає скасуванню. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Також підлягає скасуванню рішення суду щодо розподілу судових витрат, оскільки Законом України «Про судовий збір» та постановою пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стягнення судового збору зі сторін солідарно не передбачено.
Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», м. Київ, на рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 по справі № 905/407/16 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 по справі № 905/407/16 частково скасувати.
Викласти 1, 2, 3 абзаци резолютивної частини в наступній редакції:
«Позовні вимоги Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Покровськ, м. Родинське Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг», м. Полтава, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», м. Київ, задовольнити частково.
Визнати недійсними Додаткову угоду № 3 від 11.02.2013 (в тому числі Договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013), Додаткову угоду № 4 від 11.02.2013, Додаткову угоду № 5 від 27.04.2013 до Договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» з 11.02.2013) та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська».
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» (36020, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Паризької Комуни, буд. 36-А, код ЄДРПОУ 35840240) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м.Київ, пр. Оболонський, буд. 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096) на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька обл., м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9, код ЄДРПОУ 31599557) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 378, 00 грн. порівну.»
В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 по справі № 905/407/16 залишити без змін.
Скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.03.2016 по справі № 905/407/16 про виправлення описки.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: К.І. Бойченко
ОСОБА_3