01.12.2016 року Справа № 912/1928/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
при секретарі: Погорєловій Ю.А.
Представники сторін:
позивача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
відповідача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
третьої особи - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бобринецького районного споживчого товариства, м.Бобринець Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2016 року по справі № 912/1928/16
за позовом Бобринецького районного споживчого товариства, м.Бобринець Кіровоградської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бобринець Кіровоградської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Колективне підприємство «Ринок» Бобринецького районного споживчого товариства, м.Бобринець Кіровоградської області
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2016р. по справі № 912/1928/16 (суддя Тимошевська В.В.) за позовом Бобринецького районного споживчого товариства, м.Бобринець Кіровоградської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бобринець Кіровоградської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Колективного підприємства «Ринок» Бобринецького районного споживчого товариства, м.Бобринець Кіровоградської області про витребування майна з чужого незаконного володіння в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі (а.с.21-24, т.2).
Рішення господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що предмет спору - торгівельне місце НОМЕР_1 належить на праві власності позивачу; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.15, 16, 387 ЦК України.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку позивач по справі - Бобринецьке районне споживче товариство, м.Бобринець Кіровоградської області, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарський суд не звернув уваги на п.п.6.1, 6.3 договору оренди торгівельного місця, укладеного між відповідачем та третьою особою, на доводи позивача про те, що після прийняття рішення у справі № 912/372/15-г, за яким визнано недійсним державний акт на землю серії НОМЕР_2 від 31.12.2001р., виданий КП «Ринок» Бобринецького РСТ (третій особі), «орендаря» (відповідача) було повідомлено про дані обставини та запропоновано після закінчення терміну дії договору переукласти його з позивачем, який є власником нерухомості ринку та має державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ринку; відповідач не дотримався умов п.6.3 договору оренди, необхідних документів для укладення договору позивачу не надав, з 01.01.2016р. по даний час продовжує користуватись предметом оренди (торгівельним місцем на ринку) без належних правових підстав; також відповідачу була направлена претензія з вимогою повернути предмет оренди, яка залишена без відповідачі, в зв'язку з чим позивачем в присутності відповідача та членів комісії (робітників позивача) 25.04.2016р. було складено акт про відмову в передачі предмета оренди;
- також скаржник не погоджується з висновком суду щодо відсутності доказів на право власності торгівельним місцем НОМЕР_1, яке створено саме позивачем, як окремо визначена річ (майно), а не третьою особою, та доводами суду, що у справі відсутні докази, які б свідчили, що торгівельне місце чи навіс під літерою «б» розташовані на змощенні, яке входить до переліку складових цілісного майнового комплексу згідно технічного паспорту на об'єкт; зазначені доводи спростовуються поданими позивачем доказами, а саме: свідоцтвом про право власності від 02.03.2006р., інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 60314691 від 31.05.2016р., технічним паспортом на комплекс будівель та споруд, фотографіями торгівельного місця НОМЕР_1, планом-схемою території ринку з зазначенням нумерації торгівельних місць та прізвищ підприємців, актами технічного обстеження споруд трьох критих металевих рядів по АДРЕСА_1 від 05.11.2001р. та технічного обстеження будівель чотирьох цеглових критих рядів від 05.11.2001р., рішенням Бобринецької міської ради від 29.11.2001р. № 313 про призначення державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом ринку змішаної торгівлі на АДРЕСА_1, актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 29.11.2001р. та рішенням цієї ж місцевої ради від 25.12.2001р. № 336 по затвердженню вищевказаного акту державної технічної комісії;
- крім того, відповідно до законодавства поняття торгівельне місце на ринку - це торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб'єктом господарювання чи фізичною особою; площа торгівельного місця складається з установчої площі тимчасової торгової споруди (кіоск, критий торговий стіл, стіл-прилавок) і прилеглої території, необхідної для забезпечення роботи продавця і розміщення необхідної для безперебійної торгівлі кількості товарів; представник відповідача в суді першої інстанції визнав, що ФОП ОСОБА_1 дійсно займає торгівельне місце НОМЕР_1, яке складається з торгівельного столу, замощення в критому металевому контейнері та зазначив, що майно належить йому на праві власності, проте, зазначені доводи не підтвердив жодним письмовим доказом та не надав доказів правомірності знаходження відповідачки на ринку;
- також скаржник зазначає, що судом був встановлений факт належності позивачу на праві власності комплексу будівель та споруд, до якого входять криті металеві навіси з літерами «Б», «Б1»-«Б6», зокрема й спірний об'єкт права власності під літерою «Б», який зображений на плані земельної ділянки; зазначений металевий навіс під літ. «Б» поділений на вісім торгівельних місць від 55 по 62 (включно), що підтверджується план-схемою території ринку, зазначене торгівельне місце є складовою всього об'єкту права власності й не підлягає додатковій реєстрації у відповідних органах.
Відповідачка відзив на апеляційну скаргу не надала, правом передбаченим ст.96 ГПК України, не скористалась, надіслала до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому пояснила, що 04.10.2016р. представниками позивача без згоди та відома відповідачки було спаковано належний їй товар та вивезено його в невідомому напрямку, який реалізовувала відповідачка на ринку в м.Бобринці на підставі договору, укладеному між нею та Бобринецькою міською радою, а також позивачем складено акт про обстеження вільного торгівельного місця НОМЕР_1 на предмет готовності передачі його в оренду. Отже, на даний час відповідачка не займає місце на території ринку, тому відсутній предмет спору. На обґрунтування вказаних обставин відповідачкою наданий акт обстеження вільного торгівельного місця від 04.10.2016р.
Правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.22 ГПК України, відповідачка не скористалась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с.40, 49, 55, т.2).
Третя особа - КП «Ринок» Бобринецького РСТ - відзив на апеляційну скаргу не надала, правом участі в судовому засіданні не скористалась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с.41, 50, 56, т.2).
Позивач по справі також не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.42, 51, 54, т.2).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду колегією суддів у складі: Сизько І.А. (головуючий, доповідач), Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П. та призначено на 06.10.2016р. (а.с.28, т.2).
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.10.2016 року № 1415/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сизько І.А.
Для розгляду справи, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2016р., обрано колегію суддів у складі: Виноградник О.М. (головуючий, доповідач), Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П. Ухвалою від 10.10.2016р. справу було прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів (а.с.48, т.2).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Кіровоградської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2016р. Бобринецьке районне споживче товариство (Бобринецьке РСТ) звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бобринець Кіровоградської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме - торгівельного місця НОМЕР_1, загальною площею 10,5 кв.м., що розташоване на території ринку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3-6, т.1).
При цьому позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 01.01.2015 між КП «Ринок» («орендодавець» за договором, третя особа у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 («орендар» за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди торговельного місця НОМЕР_1 площею 10,5 кв.м, що розташоване на території ринку за адресою: АДРЕСА_1; під поняттям «торговельне місце» у даному договорі розуміється - торговельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, що відведені для розміщення необхідного інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків, транспортних засобів, причепів, контейнерів, у кіосках, палатках тощо (п.1.1 договору (а.с.21-22, т.1)).
Відповідно до п.1.3 р.1 договору місцезнаходження об'єкта оренди зазначається на план-схемі ринку.
Відповідно до п.6.1 договору, він набирає чинності з 01.01.2015р. а діє до 31.12.2015р. включно.
Згідно з п.6.3 договору якщо «орендар» має намір укласти договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору подати «орендодавцю» письмову заяву з додаванням копій відповідних правовстановлюючих документів; в іншому випадку договір припиняє дію відповідно до п.6.1 договору.
01.01.2015р. за актом приймання-передачі «орендарю» було передано у тимчасове платне користування зазначене в договорі торговельне місце НОМЕР_1 (а.с.22, т.1 на звороті).
13.04.2016р. листом № 28 позивач у зв'язку з припиненням строку дії договору оренди торговельного місця від 01.01.2015 звернувся до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензією, в якій пропонував звернутись до Бобринецького РСТ для підписання акту приймання-передачі об'єкта з оренди (а.с.23-26, т.1). Зазначена претензія отримана відповідачкою 21.04.2016р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.24, т.1).
25.04.2016р. Бобринецьким РСТ складено акт про відмову відповідачки повернути об'єкт оренди (а.с.26, т.1).
Обґрунтовуючи звернення до відповідачки з претензією, позивач зазначив, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2015р. у справі №912/372/15-г, яка була порушена за позовом Прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Бобринецької міської ради до КП «Ринок» визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, відповідно до якого земельна ділянка для розміщення ринку по АДРЕСА_1 надавалась КП «Ринок» (а.с.27-30, т.1). Вказане рішення господарського суду у зазначеній частині набрало законної сили (а.с.31-40, т.1). При цьому позивач зазначив, що згідно рішення Бобринецької міської ради № 168 від 29.05.1997р. йому надана в постійне користування земельна ділянка площею 12 298 кв.м. для розміщення колгоспного ринку; на підставі цього рішення позивачу було видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 від 05.06.1997р., який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86, який є дійсним на момент звернення з претензією, тобто належним користувачем земельної ділянки є саме позивач. Оскільки відповідачкою не додержано вимог п.6.3 договору, а договір оренди припинив свою дію 31.12.2015р., то користування торговельним місцем з 01.01.2016р. відповідачкою здійснюється безпідставно.
В зв'язку з викладеним, а також враховуючи доводи Бобринецького РСТ про те, що воно є власником нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 та землекористувачем земельної ділянки по вказаній адресі, позивач просив витребувати з володіння відповідача торговельне місце НОМЕР_1.
До того ж в мотивувальній частині позовної заяви позивач вказав на те, що звертається за захистом свого порушеного права користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомості (а.с.5, т.1).
В подальшому, в поясненнях від 16.06.2016р., 19.07.2016р. позивач не підтримав первісно заявлені обґрунтування підстав позову стосовно захисту права користування земельною ділянкою, зазначив, що згідно поданого позову просить захистити своє право власності на нерухоме майно (а.с.136-137, т.1, а.с.2-4, т.2).
Як встановлено судом першої інстанції, Бобринецьке РСТ згідно свідоцтва про право власності від 02.03.2006 № 11 є власником комплексу будівель, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.18, т.1).
Зазначене свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 59 від 28.02.2006 (а.с.162, т.1).
Право власності на зазначений комплекс будівлі зареєстровано за Бобринецьким РСТ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою із вказаного реєстру (а.с.138, т.1).
Згідно технічного паспорту на комплекс будівель по АДРЕСА_1, що складений бюро технічної інвентаризації, та технічної характеристики вказаного об'єкта, яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, зазначений комплекс будівель складається з наступних будівель і споруд: нежитлова будівля (літери за планом А, кр-кр3), навіси (літери за планом б-б6), басейна (літера за планом К), замощення (літера за планом І) (а.с.58-65, 156-166, т.1).
Отже, згідно наведених вище документів комплекс будівель по АДРЕСА_1, які належать Бобринецькому РСТ на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 02.03.2006р. та право власності на яке зареєстровано в реєстрі, не містить в своєму складі торговельного місця, як складової частини вказаного об'єкта.
19.07.2016 позивачем подані до господарського суду пояснення, згідно яких спірний об'єкт (торгівельне місце НОМЕР_1) розміщений під навісом під літерою "б", який поділений на вісім торгівельних місць від 55 по 62 включно, що підтверджується фотознімками, актами технічного обстеження споруд трьох критих металевих рядів та чотирьох цеглових критих рядів в АДРЕСА_1 від 05.11.2001р., рішенням Бобринецької міської ради від 29.11.2001р. № 313 про призначення державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом ринку змішаної торгівлі на АДРЕСА_1, актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 29.11.2001р. та рішенням цієї ж місцевої ради від 25.12.2001р. № 336 про затвердженню вищевказаного акту державної технічної комісії (а.с.2-3, 5-15, т.2).
Відповідачка з позовом не погодилась, у відзиві на позов та у поясненнях, поданих до місцевого господарського суду 25.05.2016р., 15.07.2016р., 19.07.2016р. зазначила, що у Бобринецького РСТ відсутнє право постійного користування земельною ділянкою в зв'язку з припиненням такого права та вилученням земельної ділянки Бобринецькою міською радою; рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради про оформлення права власності на нерухоме майно за Бобринецьким РСТ є незаконним, додатки до такого рішення, які визначали б перелік об'єктів нерухомого майна, відсутні; позивачем не доведено право власності на спірне майно (а.с.68-70, 217, 245-246, т.1).
Також відповідачкою 25.05.2016р., 30.06.2016р., 19.07.2016р. були заявлені клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення наступних справ: № 383/77/16-а за позовом Бобринецького РСТ до Бобринецької міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - КП "Ринок", фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської ради; справи № 383/258/16-ц за позовом Бобринецького РСТ до ОСОБА_6, Бобринецької міської ради за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Геннадія Миколайовича про визнання недійсним рішень Бобринецької міської ради, договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Бобринецької міської ради, Бобринецького РСТ про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішень, скасування реєстраційного запису, за зустрічним позовом Бобринецької міської ради до Бобринецького РСТ, ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею та скасування його державної реєстрації; № 912/1594/16 за позовом Бобринецького РСТ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та Бобринецької міської ради про визнання недійсним договорів, визнання недійсними державних актів; справи № 912/1875/16 за позовом Бобринецького РСТ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та Бобринецької міської ради про визнання недійсним договорів, визнання недійсними державних актів (а.с.66-67, 151, 214-216, т.1).
30.06.2016 відповідачкою подано заяву про застосування строку позовної давності, в якому остання зазначила, що орендувала торговельне місце НОМЕР_1 на ринку в м.Бобринець з 2000 року, на підтвердження чого надала копію договору оренди від 01.01.2007р.; позивач за весь час договірних відносин не заявляв про порушення своїх прав; крім того, торговельне місце на ринку відповідачка обладнувала за власний кошт, а про факт його ймовірного будування дізналась під час судового розгляду (а.с.149-150, т.1).
Відповідачкою та Бобринецькою міською радою заявлялись клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Бобринецької міської ради, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2016 (а.с.66-67, 117-118, 177-178, т.1).
19.07.2016 відповідачкою було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Бобринецької міської ради та ОСОБА_6 (а.с.214-216, т.1).
Також 19.07.2016 Бобринецькою міською радою було вдруге клопотання про залучення зазначеної ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.185-187, т.1).
Рішенням місцевого господарського суду від 19.07.2016р. в задоволенні позову було відмовлено (а.с.21-24, т.2). Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист порушеного права здійснюється у встановлений законом або договором спосіб.
Колегія суддів, зазначає, що цивільно-правові способи захисту права власності передбачені главою 29 Цивільного кодексу України, а саме, ст.387 ЦК України, в нормативно-правовому обґрунтуванні позову, яку зазначив позивач та якою передбачене право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При цьому законодавець визначає, що вказаний засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.
Позивачем за таким позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас, законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").
Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. Отже, позивач зобов"язаний належними доказами підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). У випадку, коли власник (титульний володілець) не може надати такі докази у зв'язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності. Не є безспірним доказом належності майна юридичній особі на праві власності, на праві повного господарського відання чи праві оперативного управління перебування майна на її балансі, оскільки останній є формою ведення бухгалтерського обліку.
Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Таким чином, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). Тобто, ці обставини становлять предмет доказування за відникаційним позовом.
Як зазначалось вище, позивач у цій справі згідно свідоцтва про право власності від 02.03.2006 № 11 є власником комплексу будівель, розташованого в АДРЕСА_1; свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 59 від 28.02.2006; право власності на зазначений комплекс будівлі зареєстровано за Бобринецьким РСТ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно технічного паспорту на комплекс будівель по АДРЕСА_1 та технічної характеристики вказаного об'єкта, яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, зазначений комплекс будівель складається з таких будівель і споруд: нежитлова будівля (літери за планом А кр-кр3), навіси (літери за планом б-б6), басейна (літера за планом К), замощення (літера за планом І). Отже, як вже зазначалось, згідно наведених вище доказів комплекс будівель по АДРЕСА_1, які належать Бобринецькому РСТ на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 02.03.2006 та право власності на яке зареєстровано в реєстрі, не містить в своєму складі торговельного місця, як складового вказаного об'єкта.
За твердженням позивача предмет спору знаходиться під навісом під літерою "б", який поділений на вісім торгівельних місць від 55 по 62 включно.
Статтею 179 ЦК країни визначено поняття речі, якою є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною 1 ст.331 ЦК України регламентовано, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності визначені Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 N 57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за № 288/6576).
Згідно п.13 вищевказаних Правил торгівлі на ринках торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Пунктом 7 Правил торгівлі на ринках адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.
Отже, згідно даних Правил торговельні місця на ринках створюються відповідними ринками.
Згідно з матеріалами інвентарної справи на комплекс будівель по АДРЕСА_1, металевий навіс - це конструкція, яка складається з шиферного даху, розташованого на металевих опорах, стіни та підлога в якому відсутні (а.с.161, т.1, на звороті), що суперечить доказам, які надані самим же позивачем (а.с.2-15, т.2).
Оскільки позивач не просить захистити його право землекористування, а лише право власності, не доводить жодним доказом, що торговельне місце чи навіс під літерою «б» розташовані на замощені, що входять до переліку складових цілісного майнового комплексу згідно технічного паспорта на об'єкт, а в матеріалах справи відсутні докази підтверджуючи, що торговельне місце НОМЕР_1, як окремо визначена річ (майно), створено саме Бобринецьким РСТ, а не КП «Ринок», який передавав вказане майно в оренду, то господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Крім того, господарським судом взято до уваги, що земельна ділянка, на який розташований ринок є предметом спору, державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_3, відповідно до якого Бобринецькому РСТ надавалась в постійне користування земельна ділянка для розміщення ринку було визнано недійсним згідно рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016; цим же рішенням Бобринецька міська рада припинила позивачу право постійного користування відповідною земельною ділянкою, вилучила таку земельну ділянку та рішенням від 30.03.2016 № 260 зарахувала цю земельну ділянку до земель запасу Бобринецької міської ради. Крім того, рішенням Бобринецької міської ради від 30.03.2016р. № 261 всім юридичним та фізичним особам надано право безкоштовного користування спірною земельною ділянкою з дотриманням норм чинного законодавства та благоустрою, до моменту встановлення плати за використання цієї земельної ділянки та заборонено всім іншим особам стягувати плату за користування спірною земельною ділянкою без відповідного дозволу Бобринецької міської ради (а.с.97-101, т.1).
Також господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, тому позивачу в задоволенні позову було відмовлено, тоді як строки позовної давності застосовуються лише до обгрунтованих позовних вимог.
Щодо клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду справ № 383/77/16-а, № 383/258/16-ц, № 912/1594/16, № 912/1875/16, то господарським судом також обґрунтовано відмовлено в задоволенні цих клопотань, оскільки за нормами ст.79 ГПК України зупинення провадження у справі лише можливе в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Оскільки предметом розгляду у цій справі є захист права власності, а не право користування земельною ділянкою, спір щодо користування якою вирішується у справах № 383/77/16-а, № 383/258/16-ц, № 912/1594/16, № 912/1875/16, то господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні вищевказаних клопотань.
Щодо клопотань відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Бобринецької міської ради та фізичної особи ОСОБА_6 та Бобринецької міської ради про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, то господарським судом також обґрунтовано відмовлено в задоволенні цих клопотань, оскільки рішення місцевого господарського суду у цій справі не впливає на права або обов'язки Бобринецької міської ради та фізичної особи ОСОБА_6.
Щодо доводів позивача про наявність в матеріалах справи доказів права власності на предмет спору - фотографій торгівельного місця НОМЕР_1, план-схеми території ринку з зазначенням нумерації торгівельних місць та прізвищ підприємців, актів технічного обстеження споруд трьох критих металевих рядів по АДРЕСА_1 від 05.11.2001р. та технічного обстеження будівель чотирьох цеглових критих рядів від 05.11.2001р., рішення Бобринецької міської ради від 29.11.2001р. № 313 про призначення державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом ринку змішаної торгівлі на АДРЕСА_1, акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 29.11.2001р. та рішення цієї ж місцевої ради від 25.12.2001р. № 336 про затвердження вищевказаного акту державної технічної комісії, то колегія суддів зазначає, що саме ці докази не свідчать про створення предмету спору (окремо визначеної речі - торговельного місця) саме позивачем, оскільки у всіх цих доказах "замовником" або "виконавцем" робіт значиться - КП «Ринок» Бобринецького РСТ (а.с.154, т.1, а.с.2-15, т.2). При цьому, у рішенні виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 25.12.2001р. № 336 рада затвердила акт державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом ринку змішаної торгівлі, розташованого на АДРЕСА_1 та зобов'язала Інвентарне бюро видати саме КП «Ринок» свідоцтво на право власності на ринок змішаної торгівлі (а.с.15).
Решта доводів, викладених у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведеної правової оцінки обставин, матеріалів справи, здійсненої на підставі закону.
Щодо доводів відповідачки, викладених в клопотанні від 05.10.2016р. про відсутність предмету спору на даний час, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки правова оцінка відносинам сторін надається на день винесення оскаржуваного судового рішення.
За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 19.07.2016р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Бобринецького районного споживчого товариства, м.Бобринець Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2016 року у справі № 912/1928/16 - залишити без змін.
Справу повернути до господарського суду Кіровоградської області.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.12.2016р.
Головуючий суддя О.М. Виноградник
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова