30.11.2016 року Справа № 904/2556/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту ОСОБА_1, довіреність № 14-109 від 18.04.2014 року, посвідчення №1558 від 12.04.2013 року
від відповідача: головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Управління правового супроводження проектів в Дніпропетровській області юридичного департаменту ТОВ "Регіональна газова компанія" ОСОБА_2, довіреність № 126-Д від 01.09.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року у справі № 904/2556/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 5 538 451, 81 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення з останнього на свою користь 5 538 451, 81 грн., а саме: 3% річних у сумі 666 812, 60 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 871 639, 20 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року у справі № 904/2556/16 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати у розмірі 4 871 639, 20 грн., 3% річних у розмірі 659 557, 00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 82 967, 95 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та щодо частини заявлених до стягнення 3% річних, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 13-417-ПР купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 року, з урахування змін до нього, щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу протягом січня, червня, липня, серпня 2013 року та протягом лютого, березня, квітня 2014 року природного газу, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо частини заявлених до стягнення 3% річних, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач неправомірно врахував до періодів прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу дні фактичної оплати відповідачем заборгованості.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі не враховано ті обставини, що позивач не надав доказів повернення відповідачу підписаних позивачем актів приймання-передачі природного газу, які, в даному випадку, є товаророзпорядчими документами, та на підставі яких, відповідно до п. 6.1. договору, відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок.
Відповідач вважає, що за відсутності у нього підписаних з боку позивача актів приймання-передачі природного газу відповідач не міг здійснити остаточний розрахунок за природний газ в строк, передбачений договором, оскільки фактичний обсяг газу та його вартість не були узгоджені сторонами. За таких обставин, на думку відповідача, позивач не довів факту прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого йому природного газу та порушення відповідачем строку виконання цього зобов'язання, оскільки остаточний строк проведення розрахунків, виходячи з умов договору, не настав.
16.08.2016 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, на вирішення якої відповідач запропонував поставити питання щодо визначення суми боргу відповідача за січень 2013-червень 2015 року окремо по кожному місяцю поставки; визначення моменту виникнення у відповідача обов'язку остаточного розрахунку з оплати за газ щомісячно (з дати оформлення акту приймання-передачі або з врахуванням дати повернення відповідного акту приймання-передачі згідно п. 3.4. договору). В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на ті обставини, що умовами договору сторони визначили як строк оплати відповідачем поставленого йому природного газу, так і умову (підставу), за наявності якої настає обов'язок з оплати, проте, судом першої інстанції не враховано, що визначення актів приймання-передачі, як підстави для сплати покупцем остаточних коштів за отриманий газ, було обумовлено тим, що відповідач одночасно в загальному потоці отримував газ як від позивача, так і від інших постачальників. Відповідно, лише підписанням акту приймання-передачі природного газу сторони точно погоджували скільки фактично використано газу та яку суму коштів за нього повинен сплатити покупець.
Також, у наведену вище дату (16.08.2016 року) до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення. Відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство відповідача (справа № 38/904/208/2013), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. За доводами відповідача, зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, однак 3 % річних та інфляційні втрати за їх невиконання чи неналежне виконання не нараховуються.
04.10.2016 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги з доданим до них контррозрахунком 3% річних та інфляційних втрат.
Пояснення до апеляційної скарги надійшли до апеляційного господарського суду від відповідача і 18.11.2016 року, у яких відповідач наводить витяги з судових рішень в підтвердження своєї правової позиції щодо наявності зв'язку між виникненням зобов'язання з оплати за природний газ та не надісланням продавцем покупцю природного газу актів приймання-передачі.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що момент виникнення зобов'язання з оплати товару визначений положеннями договору - п. 6.1.; підписані сторонами акти приймання-передачі газу наявні у матеріалах справи; дата підписання актів зазначена безпосередньо в їх тексті. Відтак, за доводами позивача, відсутні підстави вважати, що акти приймання-передачі природного газу були складені в іншу дату ніж та, що зазначена в актах. Також, позивач посилається на обставини відсутності спору щодо обсягів отриманого відповідачем природного газу, про що, зокрема, свідчить укладення сторонами договору додаткових угод до нього № 8 від 22.12.2014 року, № 11 від 23.03.2015 року, № 13 від 06.04.2015 року, якими сторони закріпили обсяги фактично переданого за договором природного газу. Окрім цього, позивач, зі свого боку, теж посилається на практику Вищого господарського суду України, відповідно до якої дата підписання актів не пов'язана з датою виникнення зобов'язання, якщо такий зв'язок прямо не передбачено угодою сторін. На думку позивача, доводи відповідача стосовно зв'язку між підписанням та поверненням актів приймання-передачі природного газу з виникненням зобов'язання з остаточного розрахунку з позивачем суперечать п. 3 ст. 11, п. 2 ст. 590 ЦК України. Позивач зазначає, що підписання актів за своєю правовою природою є документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі природного газу; обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту повернення підписаного акту. Разом з тим, позивач вважає, що відповідач шляхом надання належних доказів не довів ту обставину, що він не отримував підписані позивачем примірники актів приймання-передачі природного газу. Позивач звертає увагу і на обставини оплати відповідачем у повному обсязі заборгованості за поставлений на підставі договору природний газ; загальна сума сплачених відповідачем коштів відповідає кількості поставленого газу; в більшості випадків сума окремих платежів співпадає з вартістю природного газу, поставленого у відповідному місяці.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 16.08.2016 року колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів - Євстигнеєва О.С., Білецької Л.М.
У судовому засіданні 16.08.2016 року оголошено перерву на 18.08.2016 року.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.08.2016 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М. для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Кощеєв І.М., судді - Кузнецов В.О., Євстигнеєв О.С.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 04.10.2016 року.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (доповідача) Кощеєва І.М. здійснено повторний автоматизований розподіл даної судової справи та визначено для розгляду справи наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Євстигнеєв О.С., Кузнецов В.О.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження новим складом суду, розгляд справи призначено у судове засідання на 26.10.2016 року.
26.10.2016 року судове засідання не відбулось у зв'язку з відрядженням члена колегії суддів - судді Євстигнеєва О.С.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено у судове засідання на 21.11.2016 року.
У судовому засіданні 21.11.2016 року оголошено перерву на 30.11.2016 року.
У судовому засіданні 30.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №13-417-ПР (далі - Договір) (а.с. 15-19, т. 1).
За умовами Договору (п. 1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
10.07.2013 року, 31.12.2013 року, 28.04.2014 року, 15.05.2014 року, 05.09.2014 року, 10.11.2014 року, 08.12.2014 року, 22.12.2014 року, 05.02.2015 року, 10.03.2015 року, 23.03.2015 року, 03.04.2015 року, 06.04.2015 року, 07.05.2015 року, 03.06.2015 року, 19.06.2015 року позивач та відповідач уклали Додаткові угоди до вищезазначеного Договору, якими були внесені зміни щодо вартості переданого природного газу, обсягів поставки газу, строку дії Договору в частині реалізації газу та інше (а.с. 20-38, т. 1).
Відповідно до п. 1.2. Договору у первісній редакції газ, що продається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.
Пунктом 2.1. Договору у первісній редакції передбачено, що продавець передає покупцю у 2013 році газ в обсязі до 47 420, 000 тис. куб. м, у тому числі у певних обсягах по місяцях кварталів.
Відповідно до пункту 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 року продавець передає покупцю у період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року газ в обсязі до 54 204, 289 тис. куб. м, у тому числі у певних обсягах по місяцях кварталів.
Як зазначено у п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печаткою відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Кількість газу, яка подається відповідачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів відповідача (п. 4.1. Договору).
За приписами п. 5.1. Договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна за 1 000 куб. м газу становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати ціна за 1 000 куб. м газу - 3 509, 00 грн., крім того ПДВ (20%) - 701, 80 грн., всього з ПДВ - 4 210, 80 грн.
Відповідно до п. 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.07.2013 року ціна за 1 000 куб. м газу становить 3 459, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати ціна за 1 000 куб. м газу - 3 459, 00 грн., крім того ПДВ (20%) - 691, 80 грн., всього з ПДВ - 4 150, 80 грн.
Ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.07.2013 року (п. 3 угоди).
Відповідно до п. 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 року з 01.01.2014 року ціна за 1 000 куб. м газу становить 3 113, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати ціна за 1 000 куб. м газу - 3 113, 00 грн., крім того ПДВ (20%) - 622, 60 грн., всього з ПДВ - 3 735, 60 грн.
Відповідно до п. 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 року ціна за 1 000 куб. м газу становить 4 020, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того, податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати ціна за 1 000 куб. м газу - 4 020, 00 грн., крім того ПДВ (20%) - 804, 00 грн., всього з ПДВ - 4 824, 00 грн.
Ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.04.2014 року (п. 5 угоди).
Положеннями п. 6.1. Договору у первісній редакції передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 року оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (згідно з п. 5. Додаткової угоди її дія в частині нової редакції п. 6.1. поширюється на відносини сторін, що фактично склались з 18.03.2014 року).
За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (п. 7.1. Договору).
Цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11. Договору).
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року строк дії Договору в частині реалізації газу продовжено до 31.12.2014 року.
Передача на виконання умов Договору від позивача до відповідача природного газу у період з січня 2013 року по квітень 2014 року включно на загальну суму 106 304 893, 22 грн. підтверджується наступними підписаними представниками позивача та відповідача актами приймання-передачі природного газу (а.с. 39-45, т. 1):
акт від 31.01.2013 року про прийняття відповідачем у січні 2013 року імпортованого природного газу у обсязі 7 437, 082 тис. куб. м на суму 31 316 064, 89 грн.;
акт від 30.06.2013 року про прийняття відповідачем у червні 2013 року імпортованого природного газу у обсязі 1 668, 964 тис. куб. м на суму 7 027 673, 62 грн.;
акт від 31.07.2013 року про прийняття відповідачем у липні 2013 року імпортованого природного газу у обсязі 1 740, 203 тис. куб. м на суму 7 223 234, 62 грн.;
акт від 31.08.2013 року про прийняття відповідачем у серпні 2013 року імпортованого природного газу у обсязі 1 598, 040 тис. куб. м на суму 6 633 144, 43 грн.;
акт від 28.02.2014 року про прийняття відповідачем у лютому 2014 року імпортованого природного газу у обсязі 6 786, 171 тис. куб. м на суму 25 350 420, 38 грн.;
акт від 31.03.2014 року про прийняття відповідачем у березні 2014 року імпортованого природного газу у обсязі 4 140, 887 тис. куб. м на суму 15 468 697, 48 грн.;
акт від 30.04.2014 року про прийняття відповідачем у квітні 2014 року імпортованого природного газу у обсязі 2 754, 075 тис. куб. м на суму 13 285 657, 80 грн.
Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, в силу наведеного, переданий на підставі Договору позивачем та отриманий відповідачем природний газ протягом січня 2013 - квітня 2014 року щодо кожного окремо місяця його поставки підлягав оплаті відповідачем в строк до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (реалізації) газу.
Відповідач у встановлений Договором строк (строк для остаточного розрахунку по кожному місяцю поставки газу) не розрахувався з позивачем за отриманий від нього протягом вказаного періоду поставки природний газ.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Зазначене узгоджується з роз'ясненнями, наведеними у п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з подальшими змінами і доповненнями.
Враховуючи наведені обставини справи та приписи законодавства, апеляційний господарський суд за результатами перевірки розрахунків позивача дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання січня 2013 року з 20.02.2013 року по 26.02.2013 року, грошового зобов'язання червня 2013 року з 20.07.2013 року по 24.07.2013 року, грошового зобов'язання липня 2013 року з 20.08.2013 року по 22.08.2013 року, грошового зобов'язання серпня 2013 року з 20.09.2013 року по 25.11.2013 року, грошового зобов'язання лютого 2014 року з 20.03.2014 року по 21.10.2014 року, грошового зобов'язання березня 2014 року з 20.04.2014 року по 19.11.2014 року, грошового зобов'язання квітня 2014 року з 20.05.2014 року по 26.11.2014 року у загальній сумі 659 493, 96 грн., яка визначена з урахуванням часткової оплати суми зобов'язання кожного місяця загального спірного періоду.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, однак, при перевірці відповідних розрахунків позивача, виконавши власний розрахунок, допустив арифметичні помилки при підведенні підсумків, визначених за окремими періодами прострочення зобов'язання сум 3% річних, що впливає на правомірність прийнятого рішення в частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних.
Окрім цього, апеляційний господарський суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком інфляційних втрат, тоді як судом першої інстанції відповідні вимоги позивача задоволено у повному обсязі.
При розрахунку інфляційних втрат від суми боргу за поставлений природний газ у серпні 2013 року, лютому-квітні 2014 року позивач не врахував, що нарахування індексу інфляції на суму боргу, яка включає не лише основний борг, але і суму втрат від інфляції, нараховану за попередні місяці прострочення виконання грошового зобов'язання, є неправомірним. Отже, розраховуючи інфляційні втрати за зобов'язаннями серпня 2013 року, лютого-квітня 2014 року, позивач мав застосовувати індекс інфляції за визначені ним місяці прострочення тільки до суми основного боргу (з урахуванням її зменшення після часткових оплат) без додавання до суми боргу інфляційних втрат, нарахованих за попередні періоди.
Проте, наведені допущені позивачем недоліки розрахунку не були усунені місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.
Перевіривши розрахунок позивача та здійснивши за результатами перевірки власний розрахунок сум інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду застосування індексів інфляції та від суми боргу за поставлений природний газ у серпні 2013 року, лютому-квітні 2014 року, враховуючи при цьому рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 року № 62-97р, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у загальній сумі 4 688 693, 10 грн.; щодо решти заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (щодо решти суми) в задоволенні позову слід було відмовити.
Сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначена наступним чином:
за зобов'язаннями серпня 2013 року від суми боргу 3 501 282, 13 грн. із застосуванням індексів інфляції за жовтень - листопад 2013 року - 21 035, 70 грн.;
за зобов'язаннями лютого 2014 року:
від суми боргу 19 066 664, 89 грн. із застосуванням індексу інфляції за квітень 2014 року - 629 199, 94 грн.
від суми боргу 13 066 664, 89 грн. із застосуванням індексу інфляції за травень 2014 року - 496 533, 27 грн.
від суми боргу 6 153 914, 89 грн. із застосуванням індексу інфляції за червень 2014 року - 61 539, 15 грн.
від суми боргу 4 624 150, 45 грн. із застосуванням індексу інфляції за липень 2014 року - 18 496, 60 грн.
від суми боргу 3 491 150, 45 грн. із застосуванням індексу інфляції за серпень 2014 року - 27 929, 20 грн.
від суми боргу 2 204 666, 12 грн. із застосуванням індексу інфляції за вересень 2014 року - 63 935, 32 грн.
від суми боргу 1 278 340, 69 грн. із застосуванням індексу інфляції за жовтень 2014 року - 30 680, 18 грн.;
за зобов'язаннями березня 2014 року:
від суми боргу 15 468 697, 48 грн. із застосуванням індексів інфляції за травень-жовтень 2014 року - 1 824 768, 73 грн.
від суми боргу 11 537 003, 00 грн. із застосуванням індексу інфляції за листопад 2014 року - 219 203, 06 грн.;
за зобов'язаннями квітня 2014 року:
від суми боргу 13 285 657, 80 грн. із застосуванням індексів інфляції за червень-листопад 2014 року - 1 295 371, 95 грн.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги, щодо відсутності прострочення з боку відповідача грошового зобов'язання з оплати поставленого на підставі спірного Договору природного газу у зв'язку з тим, що позивач не повернув відповідачу підписані позивачем акти приймання-передачі природного газу.
Порядок проведення оплати фактично переданого природного газу, визначений пунктом 6.1. Договору, не пов'язує обов'язок відповідача оплачувати отриманий природний газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (реалізації) газу, з датою оформлення відповідного акту приймання - передачі природного газу. Час підписання сторонами у справі відповідного акту не впливає на момент виникнення прострочення за грошовими зобов'язаннями відповідача.
За умовами спірного Договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Також, згідно умов Договору саме відповідач, як покупець, зобов'язується скласти та надати продавцеві акти приймання-передачі, в яких зазначати фактичні обсяги переданого природного газу. Отже, відповідач, який щомісяця самостійно визначає обсяг спожитого ним газу, мав обов'язок оплатити визначені ним обсяги навіть за наявності розбіжностей щодо обсягів поставки газу з позивачем з можливим подальшим коригуванням та усуненням розбіжностей. Відсутність підписаного акту приймання-передачі не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений йому позивачем природний газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у обсягах, зазначених покупцем у акті приймання-передачі.
Враховуючи наведене, у спорі, що є предметом розгляду у даній справі, відсутність доказів своєчасного повернення продавцем підписаних ним актів покупцю не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним строку оплати за отриманий газ. При цьому апеляційний господарський суд зважає і на ті обставини, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі газу датовані числами місяців, у яких здійснювалася поставка газу.
Пунктом 6.1. Договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (реалізації) газу. Вказана умова Договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати природного газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.
Разом з тим, згідно з п. 3.4. Договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків між сторонами, але, з урахуванням змісту п. 6.1. Договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання та повернення вказаних актів, чим спростовуються відповідні твердження відповідача.
Отже, пункт 6.1. Договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (реалізації) газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто, прострочення грошового зобов'язання відповідача за Договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.
Відтак, як зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, так і з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу у строк, встановлений п. 6.1. Договору, а неповернення позивачем підписаних актів не може свідчити про відсутність у нього права вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо неможливості нарахування на прострочене грошове зобов'язання інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням щодо відповідача провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство відповідача (справа № 38/904/208/2013) порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року (а.с. 100, т. 2). Цією ж ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Частина четверта статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції станом на 08.01.2013 року визначала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Положеннями зазначеної норми матеріального права передбачено заборону нарахування відповідачу за порушення грошового зобов'язання, зокрема, неустойки (штрафу, пені), та інших санкцій за порушення грошового зобов'язання, в той час як позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, які, у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, не є санкціями, оскільки сплата боржником 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а інфляційні нарахування - способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Враховуючи дату порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, підлягає застосуванню редакція Закону про банкрутство, яка діяла до 19.01.2013 року, приписами якої не передбачалося заборони на стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.
Також, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для призначення у справі судово-економічної експертизи для встановлення обсягів поставки газу у спірний період, оскільки вказані обсяги поставки погоджувалися сторонами договору, самостійно визначалися відповідачем у актах приймання-передачі та оплачені відповідачем у визначених ним обсягах. Питання щодо визначення моменту виникнення у відповідача обов'язку щодо остаточного розрахунку не є питанням, яке можна поставити на вирішення експерта.
Враховуючи неправомірність прийнятого місцевим господарським судом рішення у даній справі в частині сум 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, вказане рішення місцевого господарського суду підлягає зміні зі стягненням з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 4 688 693, 10 грн., 3% річних у сумі 659 493, 96 грн. та новим пропорційним розподілом судових витрат.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених вимог за апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року по справі № 904/2556/16 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року по справі № 904/2556/16 змінити та викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 1, ідентифікаційний код 03341397) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) інфляційні втрати у сумі 4 688 693 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 10 коп., 3% річних у сумі 659 493 (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 80 222 (вісімдесят тисяч двісті двадцять дві) грн. 81 коп.
В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року по справі № 904/2556/16 залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 1, ідентифікаційний код 03341397) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 139 (три тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 37 коп.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Повна постанова складена 05.12.2016 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя О.С. Євстигнеєв
Суддя В.О. Кузнецов