"29" листопада 2016 р.Справа № 916/2142/16
За позовом: Приватного підприємства „Вікторіа”
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТГЛ Україна”
Про витребування майна
Головуючий суддя Рога Н.В.
Суддя Бездоля Ю.С.
Суддя Смелянець Г.Є.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1- довіреність №1 від 15.07.2016р., ОСОБА_2- довіреність №7 від 01.09.2016р.
Від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 25.11.2015р. , ОСОБА_4- довіреність від 25.11.2015р.
В засіданні брали участь:
Від позивача: ОСОБА_1- довіреність №1 від 15.07.2016р.
Від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 25.11.2015р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство (далі-ПП) „Вікторіа”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „ТГЛ Україна” про витребування майна шляхом зобов'язання ТОВ „ТГЛ Україна” повернути ПП „Вікторіа” 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн. , що еквівалентно 37 000 дол.США , придбаних згідно Контракту №VIC -1 від 01.03.2016р. та Специфікації №5 від 01.03.2016р. до нього, що перебуває в Одеському порту в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, доставлених згідно коносаменту № SZ20160456C від 26.03.2016р.
Представник позивача позов підтримує у повному обсязі, наполягає на його задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Одночасно з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн., що еквівалентно 37 000 дол.США , придбаних згідно Контракту №VIC -1 від 01.03.2016р. та Специфікації №5 від 01.03.2016р. до нього, що перебуває в Одеському порту в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, доставлених згідно коносаменту № SZ20160456C від 26.03.2016р. та заборони ТОВ „ТГЛ України” та будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо розпорядження (в т.ч передачі, конфіскації, знищення, відчуження, користування тощо) 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн. , що еквівалентно 37 000 дол.США , придбаних згідно Контракту №VIC -1 від 01.03.2016р. та Специфікації №5 від 01.03.2016р. до нього, що перебуває в Одеському порту в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, доставлених згідно коносаменту № SZ20160456C від 26.03.2016р.
В обгрунтування заяви позивач зазначає, що існує ризик можливого продажу або знищення товару , адже, з 08.05.2016р. товар знаходиться на тичасовому зберіганні в Одеському порту, по закінченню якого він може бути конфіскований державою.
Відповідач проти вжиття заходів забезпечення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що спірне майно може бути передано, конфісковано, знищено, відчужено, надано у користування третім особам. Згідно п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Розглянув заяву позивача про забезпечення позову, заслухав представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної заяви, враховуючи таке: дійсно згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відпо відача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кіль кістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпе чення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Обираючи засіб забезпечення позову, суд повинен виходити із вимог позовного провадження. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави на наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
ПП „Вікторіа” до матеріалів справи не було надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також доказів того, що спірне майно може бути передано, конфісковано, знищено, відчужено, надано у користування третім особам.
01 вересня 2016р. позивачем у справі - ПП „Вікторіа” до суду було подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Бруклін-Київ Порт”. В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що за наявною у нього інформацією товар, що є предметом даного спору , з 08.05.2016р. перебуває на зберіганні в Одеському морському торговельному порту в контейнерному терміналі ТОВ „Бруклін-Київ Порт”. За таких обставин, залучення цієї юридичної особи до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору допоможе встановити наявність правових підстав та відповідних документів щодо зберігання товару у останнього, фактичного стану товару тощо.
Представник відповідача проти залучення до участі у справі у якості третьої особи ТОВ „Бруклін-Київ Порт” заперечує, вважає, що рішення суду у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки цього ТОВ щодо сторін у справі.
Розглянув клопотання ПП „Вікторіа” про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Бруклін-Київ Порт”, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, адже, відповідно до ст..27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. На думку суду , представником ПП „Вікторіа” не обґрунтовано та не доведено , яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки ТОВ „Бруклін-Київ Порт” щодо сторін у даній справі.
01 вересня 2016р. позивачем у справі - ПП „Вікторіа” до суду було подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської митниці Державної фіскальної служби. В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що за наявною у нього інформацією товар, що є предметом даного спору , з 08.05.2016р. перебуває на зберіганні в Одеському морському торговельному порту . Відповідно до вимог законодавства вантажі, що знаходяться на зберіганні у портах понад установлені договорами терміни , та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися, можуть бути уповноваженими органами конфісковані (реалізовані, утилізовані тощо). Строк зберігання товару закінчився 08.08.2016р. Одеською митницею Державної фіскальної служби подано подання щодо реалізації (утилізації) товару. За таких обставин, залучення цієї юридичної особи до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору допоможе об'єктивно та всебічно дослідити всі обставини справи.
Представник відповідача проти залучення до участі у справі у якості третьої особи Одеської митниці Державної фіскальної служби заперечує, вважає, що рішення суду у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки зазначеної юридичної особи щодо сторін у справі.
Розглянув клопотання ПП „Вікторіа” про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської митниці Державної фіскальної служби , суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, адже, відповідно до ст..27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. На думку суду , представником ПП „Вікторіа” не обґрунтовано та не доведено , яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки Одеської митниці Державної фіскальної служби щодо сторін у даній справі.
Ухвалою суду від 10.10.2016р. справу №916/2142/16 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області. За результатом автоматичного визначення складу колегії суддів, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя- Рога Н.В., суддя Никифорчук М.І., суддя Бездоля Ю.С. Ухвалою суду від 10.10.2016р. справу прийнято до розгляду у такому складі суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 29.11.2016р., у зв'язку із перебуванням судді Никифорчука М.І. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2142/16 для внесення змін до складу колегії суддів, за результатами якого справу №916/2142/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Рога Н.В., судді Бездоля Ю.С., Смелянець Г.Є. Ухвалою суду від 29.11.2016р. справу прийнято до розгляду у такому складі суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:
28 квітня 2015р. між ТОВ „ТГЛ Україна” (Експедитор) та ПП „Вікторіа” (Клієнт) був укладений Договір транспортного експедирування №02-28-04, згідно якого Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг , пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг , необхідних для доставки вантажу.
Строк дії Договору - з дати підписання до 31.12.2015р., з можливістю автоматичної пролонгації на кожен подальший календарний рік , якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну Договору не сповістить письмово іншу сторону про розірвання Договору.
За умовами розділу 2 Договору Експедитор має право укладати договора та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями, агентами, експедиторськими та іншими організаціями , які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за даним Договором; представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями; отримувати від Клієнта плату за свої послуги , а також відшкодування витрат , які виникли у Експедитора при виконанні Договору , якщо такі витрати здійснювались в інтересах Клієнта. При цьому, Експедитор зобов'язаний , зокрема, забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки Клієнта; робити послуги , пов'язані з прийомом, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням, вивантаженням , зберіганням, перевезенням вантажів.
Позивач у справі зазначає, що за Контрактом купівлі-продажу №VIC-1 від 01.03.2016р. , що був ним укладений з FEEDLANCE B.V., та згідно Специфікації до цього Контракту, він придбав товар - 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн. , що еквівалентно 37 000 дол.США, та здійснив оплату зазначеного товару платіжним дорученням №11 від 13.06.2016р. На виконання умов Договору транспортного експедирування №02-28-04 ТОВ „ТГЛ Україна” отримало даний товар, який знаходиться в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, які прибули в порт ОСОБА_2 08.05.2016р. Але, в порушення умов Договору транспортного експедирування №02-28-04 ТОВ „ТГЛ Україна” не передало ПП „Вікторіа” даний товар , що є порушенням прав та інтересів позивача, та стало підставою звернення ПП „Вікторіа” до суду за захистом .
Позивач також зазначив, що 20 липня 2016р. він отримав від ТОВ „ТГЛ Україна” лист, згідно якого ТОВ „ТГЛ Україна” повідомило про те, що воно утримує вантаж в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 ( коносамент № SZ20160456C від 26.03.2016р.) , що знаходяться в Одеському морському порту, у зв'язку із неоплатою ПП „Вікторіа” вартості зберігання вантажу в портаж завантаження, перевалки, вивантаження, а також демередж/детеншн ( штраф за понаднормативне використання контейнерного обладнання) згідно тарифам портів, морських перевізників /їх агентів (п.2.4.12 Договору) та вартості послуг Експедитора та відшкодування витрат, штрафів та інших платежів, понесених Експедитором в інтересах Клієнта (п.2.4.14 Договору).
Після отримання зазначеного листа, з метою досудового врегулювання спору, 26.07.2016р. ПП „Вікторіа” направило на адресу ТОВ „ТГЛ Україна” претензію щодо передачі у розпорядження, володіння та користування ПП „Вікторіа” вантажу , що знаходиться в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 ( коносамент № SZ20160456C від 26.03.2016р.) , що знаходяться в Одеському морському порту. Але, задоволення не отримало.
Позивач зазначає, що копія коносаменту із відміткою „Telex-release” має юридичну силу оригіналу, замінює його і є належним документом для отримання товару, адже, розділом 8А „Докази поставки. Транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення” ІНКОТЕРМС 2010 умов поставки CIF передбачено, що у разі домовленостей між продавцем та покупцем про використання засобів електронного зв'язку , супровідні документи на товар (в т.ч коносамент) можуть бути замінені еквівалентними електронними повідомленнями. Положення щодо обов'язкового викладення таких домовленостей у письмовому вигляді у відповідному договорі купівлі-продажу в зазначеному розділі відсутні. Згідно п.5 „Електронні комунікації” розділу „Основні риси 2010” за електронними засобами повідомлення визнається той самий ефект , що і за паперовими повідомленнями , якщо сторони домовились про таке або якщо це є прийнятим. Даний пункт також не містить положень щодо обов'язкового викладення таких домовленостей у письмовому вигляді.
Позивач вважає, що відмітка на коносаменті „Telex-release” - це форма дозволу на видачу вантажу одержувачу, зазначеному у коносаменті, та підтверджує , що вантаж може бути отриманий без надання оригіналу коносамента. Ця відмітка стверджує, що вантажовідправник або експортер здав один або всі видані в порту відвантаження оригінали коносамента . Така відмітка ставиться виключно на оригіналі відповідного коносамента. Коносамент із відміткою „Telex-release” направляється одержувачу електронними засобами зв'язку та не є формою повідомлення позивача, згідно п.6.5 контракту, про факт відправки продавцем вантажу.
Позивач також зазначив, що товар, згідно умов Контракту та Специфікації до нього поставлявся на умовах CIF, який передбачає оплату фрахту продавцем. ПП „Вікторіа” є покупцем товару. Крім того, позивач зазначив, що на адресу ПП „Вікторіа” , як власника товару, від компанії „HY Logistics Ltd.”, яка видала коносамент № SZ20160456C від 26.03.2016р. , не надходило будь-якого повідомлення щодо необхідності сплати фрахту та/або розрахункового документу з вказівкою на суму і банківських реквізитів для такої сплати. Згідно ст..170 Кодексу торговельного мореплавства України одержувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику , якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем) , належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов'язані з вантажем тощо. Аналогічні за змістом положення передбачені ст..163 цього Кодексу. Перевізник може не видавати (притримати) вантаж до сплати відповідних сум. За таких обставин, позивач вважає, що оплата належних сум при отриманні вантажу покладається на його одержувача ( особу, яка вказана в лінійному коносаменті , морській транспортній накладній як отримувач), а право притримання вантажу у випадку відсутності оплати , наявне у перевізника (особа, яка безпосередньо здійснювала доставку вантажу в порт призначення та якою було видано коносамент (морська накладна). Підставою отримання безпосередньо у перевізника вантажу , у даному випадку, була морська транспортна накладна №DLCOOS 000356 , видана компанією „HY Logistics Ltd.” (агент перевізника) , у якій одержувачем вантажу вказано ТОВ «ТГЛ Україна». Отже, на думку позивача, саме відповідач при отриманні вантажу у перевізника мав здійснити всі платежі та належні розрахунки , пов'язані з доставкою вантажу. І вже потім, згідно умов Договору експедирування від 28.04.2015р. ПП «Вікторіа» (Клієнт) зобов'язано було відшкодувати всі понесені Експедитором (ТОВ «ТГЛ Україна») в інтересах Клієнта витрати на підставі виставлених рахунків, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. До цього часу ТОВ «ТГЛ Україна» як експедитором не надано ПП «Вікторіа» як Клієнту рахунків та інших документів , які підтверджують сплату ним відповідних коштів за отримання вантажу.
Позивач також зазначив, що 17.06.2016р. ним було видано ТОВ «ТГЛ Україна» довіреність на отримання , експедирування, оформлення всіх необхідних документів та доставку вантажу у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, по коносаменту № SZ20160456C , лінійний №DLCOOS 000356, які прибувають в Одеський морський торговельний порт на адресу ПП „Вікторіа”.
Платіжним дорученням №11 від 13.06.2016р. ПП „Вікторіа” перерахувало на користь FEEDLANCE B.V. 271 000 дол.США на підставі Контракту №VIC-1 від 01.03.2016р.Позивач зазначає, що він є власником товару, та відповідно до ст..ст.317, 319 Цивільного кодексу України йому належить право на свій розсуд володити, користуватися та розпоряджатися своїм майном, та вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідач своїми діями позбавив позивача реалізації прав власника. Згідно ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно ж ст..1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілдого, інших осіб чи наслідком події.
За таких обставин, у звязку із відмовою ТОВ «ТГЛ Україна» у добровільному порядку передати товар його власнику- ПП «Вікторіа», позивач просить суд про витребування майна шляхом зобов'язання ТОВ „ТГЛ Україна” повернути ПП „Вікторіа” 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн. , що еквівалентно 37 000 дол.США , придбаних згідно Контракту №VIC -1 від 01.03.2016р. та Специфікації №5 від 01.03.2016р. до нього, що перебуває в Одеському порту в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, доставлених згідно коносаменту № SZ20160456C від 26.03.2016р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що виходячи із змісту копії коносаменту №SZ 20160456 C (товарно-розпорядчого документу) контейнери за номерами TCNU6520751, CCLU7234954 дійсно прибули в порт ОСОБА_2 та особою, яка прийняла вантаж до перевезення і склала коносамент є компанія „HY Logistics Ltd.” (агент перевізника) , а агентом з видачі вантажу вантажоодержувачу (лінійним агентом, агентом з доставки) є ТОВ „ТГЛ Україна”.
Відповідно до ст..135 Кодексу торговельного мореплавства України взаємовідносини між перевізником та одержувачем вантажу визначаються коносаментом. За таких обставин, відповідач вважає, що вказівка перевізника (його агента) на ТОВ „ТГЛ Україна” як на агента із видачі вантажу є обов'язковою для його можливого одержувача - ПП „Вікторіа”. Згідно п.1 ст.162 Кодексу торговельного мореплавства України вантаж видається в порту призначення особі, указаній в коносаменті як вантажоодержувач. При цьому, виходячи з положень ст..ст.137, 139 Кодексу торговельного мореплавства України, ч.3 ст.334 Цивільного кодексу України , відповідач вважає,що видача вантажу здійснюється тільки при пред'явленні оригіналу коносаменту , що є додатковим способом захисту прав учасників правовідносин.
Відповідач зазначив, що копія коносаменту №SZ 20160456 C має відмітку „Telex-release” , що свідчить про те, що дана копія була передана засобами електронного зв'язку , але, згідно п.6.4 Контракту купівлі-продажу №VIC-1 від 01.03.2016р. засобами електронного зв'язку або електронної пошти можуть передаватися тільки інвойс та пакувальний лист, а передача таким чином товарно-транспортного , товарно-розпорядчого документу (коносаменту, “bill of lading”) ПП «Вікторіа» та його контрагентом не була передбачена.
При цьому, відповідач зазначає, що дійсно, згідно п.5 „Електронні комунікації” розділу „Основні риси ІНКОТЕРМС 2010” за електронними засобами повідомлення визнається той самий ефект , що і за паперовими повідомленнями , якщо сторони домовились про таке або якщо це є прийнятим. Але, згідно з розділом А.8. „Докази поставки. Транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення” умов поставки поставки CIF товарно-транспортні документи, у тому числі коносамент, передаються покупцеві в оригіналі. І лише у разі домовленостей між продавцем та покупцем про використання засобів електронного зв'язку, супровідні документи на товар (в т.ч коносамент) можуть бути замінені еквівалентними електронними повідомленнями.
Відповідач також зазначив, що обов'язок представлення оригіналу коносаменту прямо випливає із п.7 ст.1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила), де зазначено , що „коносамент” означает документ , который подтверждает договор морской перевозки и прием или погрузку груза перевозчиком и в соответствии с которым перевозчик обязуется сдать груз против этого документа”. На думку відповідача, зазначене правило свідчить про прямий обмін вантажу на коносамент за правилами обміну речей , що виключає можливість використання замість коносаменту якихось його копій чи-то інших замінників.
За таких обставин, відповідач вважає, що з урахуванням відсутності у Контракті купівлі-продажу №VIC-1 від 01.03.2016р. домовленості сторін про використання засобів електронного зв'язку щодо передачі товарно-транспортного , товарно-розпорядчого документу (коносаменту, “bill of lading”) наявна копія коносаменту з відміткою „Telex-release” не має сили оригіналу і не утворює підстав для видачі ПП „Вікторіа” вантажу. З урахуванням зазначеного вантаж у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 не був виданий ПП „Вікторіа” , оскільки останнє не пред'явило агенту з його видачі - ТОВ „ТГЛ Україна” оригінал коносаменту №SZ 20160456 C або оригінал будь-якого іншого товарно-розпорядчого документу на нього.
Відповідач також зазначив, що згідно пояснень агента перевізника, який оформив коносамент - Компанії „HY Logistics Ltd.” , оригінал коносаменту не був вручений ПП „Вікторіа” оскільки останнє не розрахувалося із перевізником за фрахт морського судна. Відповідно до п.8 ст.138 Кодексу торговельного мореплавства України коносамент повинен містити вказівку про те, що фрахт є повністю сплаченим чи він повинен бути сплачений. Надана ПП „Вікторіа” копія коносаменту №SZ 20160456 C містить відмітку „Freight collect” , що означає відсутність передплати за морське перевезення і необхідність стягнення фрахту після доставки вантажу в порт призначення. Графи коносаменту “Prepaid” (передплата) та “Collect” (Стягнуто) відповідного розділу “Freight & Charges” ( Фрахт і витрати ) коносаменту є порожніми (не заповнені) , що стверджує , що фрахт морського судна та інші пов'язані із морським перевезенням витрати раніше оплачені не були. Також ПП „Вікторіа” не оплачено розвантаження вантажу в контейнерному терміналі порту прибуття, про що свідчить наявне у копії коносаменту загальноприйняте у логістиці (її діловому обороті) скорочення “CY- FO”, тобто “Container Yard - Free out”. Згідно ст..163 Кодексу торговельного мореплавства України під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті. Перевізник може не видавати вантаж до сплати цих сум.
При цьому, відповідач вважає, що посилання позивача на те, що згідно умов Контракту купівлі-продажу №VIC-1 від 01.03.2016р. фрахт морського судна оплачується постачальником суперечить умовам коносаменту №SZ 20160456 C, а відповідно до ст..163 Кодексу торговельного мореплавства України питання про відшкодування фрахту вирішується так, як це передбачено саме у коносаменті, тобто у договорі морського перевезення.
Відповідач також зазначає, що вантаж у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 ТОВ „ТГЛ Україна” отримало не на умовах Договору транспортного експедирування №02-28-04 від 28.04.2015р., який не містить посилання на отримання для ПП „Вікторіа” вантажу у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 та передати його ПП „Вікторіа” , а згідно морської транспортної накладної №DLCOOS 000356, де ТОВ „ТГЛ Україна” зазначено як безпосередній вантажоотримувач цих контейнерів . За таких обставин, на думку відповідача, володіння ТОВ „ТГЛ Україна” вантажем на підставі морської транспортної накладної до його видачі пред'явнику оригіналу коносаменту на нього , є правомірним, адже за змістом цього документу ТОВ „ТГЛ Україна” є агентом перевізника із видачі вантажу вантажоодержувачу .
Крім того, відповідач звернув увагу суду на отримання ним від Компанії „HY Logistics Ltd.” листів , згідно яких морський фрахт контейнерів TCNU6520751, CCLU7234954 є несплаченим, та наявна заборгованість за попереднє транспортування вантажу, у зв'язку з чим зазначені контейнери можуть бути отримані вантажоотримувачем лише після погашення суми боргу.
Відповідач також зауважив, що обґрунтовуючи позов позивач послався на нібито передбачений Договором транспортного експедирування №02-28-04 від 28.04.2015р. обов'язок відповідача отримати та видати вантаж , що виключає можливість його витребування із чужого незаконного володіння та підставі ст..387 Цивільного кодексу України ,адже договірне володіння не може бути чужим і незаконним , а може бути лише свідченням порушення певних умов того чи іншого договору , а тому спір про це вирішується за нормами зобов'язального права, а не за нормами права про захист права власності. У випадку, якщо ж ПП „Вікторіа” наполягає саме на застосуванні ст..387 Цивільного кодексу України як на правовій підставі позову , то воно повинно належними та допустимими доказами підтвердити своє право власності на вантаж, який зберігається у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, а також підтвердити незаконність володіння цим вантажем з боку ТОВ „ТГЛ Україна”. На думку відповідача, позивачем не надано доказів того, що у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 знаходиться той самий вантаж , який був придбаний ним на підставі специфікації №5 від 01.03.2016р. і копія коносаменту не містить даних про правову підставу завантаження , зокрема про специфікацію №5 від 01.03.2016р. При цьому, у коносаменті ПП „Вікторіа” значиться як вантажоодержувач , а не як власник вантажу.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За матеріалами справи, 28 квітня 2015р. між ТОВ „ТГЛ Україна” (Експедитор) та ПП „Вікторіа” (Клієнт) був укладений Договір транспортного експедирування №02-28-04, згідно якого Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг , пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг , необхідних для доставки вантажу.
За умовами розділу 2 Договору Експедитор має право укладати договора та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями, агентами, експедиторськими та іншими організаціями , які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за даним Договором; представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями; отримувати від Клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат , які виникли у Експедитора при виконанні Договору , якщо такі витрати здійснювались в інтересах Клієнта. При цьому, Експедитор зобов'язаний , зокрема, забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки Клієнта; залучати транспортні засоби та забезпечувати їх подання в порти , на ж/д станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відвантаження /доставки вантажів; робити послуги, пов'язані з прийомом, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням, вивантаженням , зберіганням, перевезенням вантажів; здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; надавати інші допоміжні і супутні перевезенню транспортно-експедиційні послуги.
Отже, даний Договір регулює загальні відносини між ТОВ „ТГЛ Україна” та ПП „Вікторіа” щодо надання Експедитором Клієнту транспортно-експедиторських послуг , пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг , необхідних для доставки вантажу, і не містить конкретизації транспортно-експедиторських послуг, перевезень, вантажу тощо.
Обґрунтовуючи позов та посилаючись на неналежне виконання ТОВ „ТГЛ Україна” своїх зобов'язань за Договором транспортного експедирування №02-28-04 від 28.04.2015р. позивач у справі не послався на конкретний пункт , порушення якого припустився відповідач, та не зазначив, яке саме зобов'язання за цим Договором не виконав відповідач, що призвело до подачі даного позову, предметом якого є витребування майна з незаконного володіння ТОВ „ТГЛ Україна” .
При цьому, за матеріалами справи, за Контрактом купівлі-продажу №VIC-1 від 01.03.2016р., що був укладений позивачем з FEEDLANCE B.V., та згідно Специфікації до цього Контракту, ПП „Вікторіа” придбало товар - 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн. , що еквівалентно 37 000 дол.США, здійснило оплату цього товару , що підтверджується платіжним дорученням №11 від 13.06.2016р.
17 червня 2016р. ПП „Вікторіа” було видано ТОВ «ТГЛ Україна» довіреність на отримання , експедирування, оформлення всіх необхідних документів та доставку вантажу у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, по коносаменту № SZ20160456C , лінійний №DLCOOS 000356, які прибувають в Одеський морський торговельний порт на адресу ПП „Вікторіа”.
Позивач вважає, що саме на виконання умов Договору транспортного експедирування №02-28-04 ТОВ „ТГЛ Україна” отримало вантаж в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, які прибули в порт ОСОБА_2 08.05.2016р.
Але, враховуючи матеріали справи, суд доходить висновку про те, що вантаж у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 ТОВ „ТГЛ Україна” отримало не на умовах Договору транспортного експедирування №02-28-04 від 28.04.2015р., який не містить посилання на отримання для ПП „Вікторіа” вантажу у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 та передачу його ПП „Вікторіа” , а згідно морської транспортної накладної №DLCOOS 000356, де ТОВ „ТГЛ Україна” зазначено як безпосередній вантажоотримувач цих контейнерів . За таких обставин, володіння ТОВ „ТГЛ Україна” вантажем на підставі морської транспортної накладної до його видачі пред'явнику коносаменту на нього , є правомірним, адже за змістом цього документу ТОВ „ТГЛ Україна” є агентом перевізника із видачі вантажу вантажоодержувачу .
З урахуванням зазначеного , суд доходить висновку про те, що у даному випадку має місце договір морського перевезення вантажу, доказом існування якого відповідно до ст.134 Кодексу торговельного мореплавства України є коносамент.
Відповідно до ст. 135 Кодексу торговельного мореплавства України правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені. За приписами ст.. 138 цього Кодексу у коносаменті зазначаються: 1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; 2) найменування перевізника; 3) місце приймання або навантаження вантажу; 4) найменування відправника; 5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; 6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника); 7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; 7-1) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; 8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено; 9) час і місце видачі коносамента; 10) кількість складених примірників коносамента; 11) підпис капітана або іншого представника перевізника. Згідно зі ст..139 Кодексу перевізник зобов'язаний видати відправнику на його бажання кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в кожному з них відмічається кількість складених примірників коносамента. Після видачі вантажу по одному з примірників коносамента решта примірників втрачає силу.
За приписами ст. 162 Кодексу торговельного мореплавства України вантаж видається в порту призначення: 1) за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги; 2) за ордерним коносаментом - відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент "наказу відправника" або "наказу одержувача", а в разі наявності у коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред'явникові коносамента з останнім бланковим написом; 3) за коносаментом на пред'явника - пред'явнику коносамента. Після прибуття вантажу в порт призначення одержувач зобов'язаний у встановлені строки отримати вантаж та вивезти його з порту. Видача вантажу одержувачу має бути належним чином оформлена.
В літературі цей процес має назву розкредитування документів або викуп вантажу. Зміст цього процесу полягає у наступному: представник одержувача подає представнику порту призначення, уповноваженому на видачу вантажу (це може бути товарна, вантажна контора порту), доручення і оригінал коносамента або іншого подібного йому документа, отриманого від відправника. Особи, які отримують власний вантаж, замість доручення подають паспорт. Потім порт вносить у коносамент відомості щодо вантажу, розрахунку, претензій одержувача, умов та часу видачі вантажу тощо. Після сплати одержувачем платежів по остаточних розрахунках і розписки про отримання вантажу на коносамент ставиться календарний штемпель з датою прибуття вантажу та виписується ордер на видачу вантажу. Момент видачі вантажу має важливе юридичне значення, оскільки з цього часу припиняється відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу, нараховуються строки для пред'явлення претензій щодо несхоронного перевезення або прострочки доставки вантажу.
Згідно п.5 „Електронні комунікації” розділу „Основні риси ІНКОТЕРМС 2010” за електронними засобами повідомлення визнається той самий ефект , що і за паперовими повідомленнями , якщо сторони домовились про таке або якщо це є прийнятим. Згідно з розділом А.8. „Докази поставки. Транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення” умов поставки CIF товарно-транспортні документи , у тому числі коносамент, передаються покупцеві в оригіналі. І лише у разі домовленостей між продавцем та покупцем про використання засобів електронного зв'язку , супровідні документи на товар (в т.ч коносамент) можуть бути замінені еквівалентними електронними повідомленнями. Копія коносаменту №SZ 20160456 C має відмітку „Telex-release” , що свідчить про те, що дана копія була передана засобами електронного зв'язку , але, згідно п.6.4 Контракту купівлі-продажу №VIC-1 від 01.03.2016р. засобами електронного зв'язку або електронної пошти можуть передаватися тільки інвойс та пакувальний лист, а передача таким чином товарно-транспортного , товарно-розпорядчого документу (коносаменту, “bill of lading”) ПП «Вікторіа» та його контрагентом не була передбачена.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що для отримання вантажу у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, що прибули в Одеський морський торговельний порт , ПП „Вікторіа” має пред'явити оригінал коносаменту № SZ20160456C .
Наявна у матеріалах справи копія коносаменту №SZ 20160456 C містить відмітку „Freight collect” , що означає відсутність передплати за морське перевезення і необхідність стягнення фрахту після доставки вантажу в порт призначення. Графи коносаменту “Prepaid” (передплата) та “Collect” (Стягнуто) відповідного розділу “Freight & Charges” ( Фрахт і витрати ) коносаменту є порожніми (не заповнені) , що стверджує , що фрахт морського судна та інші пов'язані із морським перевезенням витрати раніше оплачені не були. Також ПП „Вікторіа” не оплачено розвантаження вантажу в контейнерному терміналі порту прибуття, про що свідчить наявне у копії коносаменту загальноприйняте у логістиці (її діловому обороті) скорочення “CY- FO”, тобто “Container Yard - Free out”. Згідно ст..163 Кодексу торговельного мореплавства України під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті. Перевізник може не видавати вантаж до сплати цих сум. Відповідно до ст..170 Кодексу держувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов'язані з вантажем, а у випадку загальної аварії - зробити аварійний внесок або надати належне забезпечення. Перевізник може не видавати вантаж до виплати сум або надання забезпечення, зазначених у частині третій цієї статті.
Слід зауважити, що матеріали справи містять декілька листів Компанії „HY Logistics Ltd.” листи, згідно яких морський фрахт контейнерів TCNU6520751, CCLU7234954 є несплаченим, та наявна заборгованість за попереднє транспортування вантажу, у зв'язку з чим зазначені контейнери можуть бути отримані вантажоотримувачем лише після погашення суми боргу. Зазначені листи направлені на адресу ТОВ „ТГЛ Україна” , яке є агентом перевізника із видачі вантажу вантажоодержувачу .
У якості нормативного обгрунтування даного позову щодо витребування у ТОВ „ТГЛ Україна” майна шляхом зобов'язання ТОВ „ТГЛ Україна” повернути ПП „Вікторіа” 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн. , що еквівалентно 37 000 дол.США , придбаних згідно Контракту №VIC -1 від 01.03.2016р. та Специфікації №5 від 01.03.2016р. до нього, що перебуває в Одеському порту в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, доставлених згідно коносаменту № SZ20160456C від 26.03.2016р., позивач також послався на ст..387 Цивільного кодексу України , відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Але, за матеріалами справи, ТОВ „ТГЛ Україна” станом на дату розгляду справи володіє контейнерами TCNU6520751, CCLU7234954, доставленими в Одеський порт згідно коносаменту № SZ20160456C від 26.03.2016р. , що унеможливлює застосування судом у даному випадку ст.387 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду України у цивільних справах за II півріччя 2015 р., які , відповідно до ст..111-28 ГПК України є обов'язковими для застосування судами, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
За таких обставин, незрозумілим та взаємовиключним є одночасне посилання позивача у якості обгрунтування позову як на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо передачі майна, так і на відсутність правових підстав та незаконність володіння відповідачем спірним майном .
Суд зазначає також, що позивачем не надано доказів того, що у контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954 знаходиться той самий вантаж , який був придбаний ним на підставі специфікації №5 від 01.03.2016р. і копія коносаменту не містить даних про правову підставу завантаження , зокрема про специфікацію №5 від 01.03.2016р. При цьому, у коносаменті ПП „Вікторіа” значиться як вантажоодержувач , а не як власник вантажу.
Слід зауважити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення принципу верховенства права, тому суд при винесенні рішення повинен неухильно дотримуватись у відповідності до норм матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, які мають бути з'ясовані шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, позовна заява ПП „Вікторіа” щодо витребування майна шляхом зобов'язання ТОВ „ТГЛ Україна” повернути ПП „Вікторіа” 51490, 00 кг (2000 мішків) лізін сульфату загальною вартістю 918 340 грн., що еквівалентно 37 000 дол.США , придбаних згідно Контракту №VIC -1 від 01.03.2016р. та Специфікації №5 від 01.03.2016р. до нього, що перебуває в Одеському порту в контейнерах TCNU6520751, CCLU7234954, доставлених згідно коносаменту № SZ20160456C від 26.03.2016р. , задоволеню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.У задоволенні позову Приватного підприємства „Вікторіа” - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили протягом після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення. якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05 грудня 2016р.
Суддя РОГА Н.В.
Суддя БЕЗДОЛЯ Ю.С.
Суддя СМЕЛЯНЕЦЬ Г.Є.