79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.2016р. Справа № 914/1402/16
За позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія”, м. Пустомити
про стягнення 201 911, 80 грн.
Колегія суддів у складі:
Судді Манюка П.Т. - головуючого,
Судді Пазичева В.М.
Судді Фартушка Т.Б.
При секретарі Хороз І.Б.
Представники:
від прокуратури: ОСОБА_1
від позивача: ОСОБА_2 - представник
від відповідача: ОСОБА_3 - представник
Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін та прокурору роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія” про стягнення 201 911, 80 грн.
Ухвалою суду від 26.05.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2016 р.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.
Ухвалою суду від 08.08.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Прокурор та представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, додаткових письмових та усних поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Заступник прокурора Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації (надалі - позивач, замовник) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія” (надалі - відповідач, генпідрядник)) про стягнення 201 911,80 грн, з яких: 189 748,88 грн - пеня та 12 162,92 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти від 23.11.2015 р. № 34 (надалі - договір). Відповідно до п.1.1. договору, генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик, власними і залученими силами і способами виконати роботи по об'єкту «Завершення будівництва СЗШ І-ІІ ступенів на 150 учнів з двома дошкільними групами по 15 дітей і фельдшерським пунктом в с. Пристань Сокальського району Львівської області», а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Найменування робіт, що доручаються до виконання Генпідряднику, визначені проектною документацією (п.1.2. договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації в порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (надалі - Загальні умови) з врахуванням вимог чинного законодавства про закупівлю товарів і послуг за державні кошти.
Відповідно до п. 3.1. договору (з врахуванням додаткової угоди від 01.12.2015 р. № 1/15 до договору) договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, на основі ПКД, дорівнює пропозиції конкурсних торгів генпідрядника і становить всього 21 374 060,32 грн. Договірна ціна на 2015 рік - 6 899 994,00 грн.
Пунктом 4.3 договору (з врахуванням додаткової угоди від 01.12.2015 р. № 1/15 до договору) встановлено, що замовник може передбачити попередню оплату шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору про закупівлю (у разі якщо це передбачено пропозицією учасника). Замовник перераховує генпідряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання в розмірі 30 % вартості річного обсягу робіт, що на 2015 рік становить 2 069 998,00 грн, в т.ч. ПДВ - 334 999,67 грн.
Генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу та підтвердити використання актом приймання виконаних робіт. По закінченню тримісячного терміну, невикористані суми авансу повертаються замовнику. Отримані кошти у 2015 році генпідрядник повинен використати до 30 грудня 2015 року.
Відповідно до п. 4.4. договору, зобов'язання сторін щодо фінансування визначаються положенням Загальних умов та угодженого сторонами плану (графіку) фінансування будівництва (додаток № 3).
На виконання умов договору, замовник перерахував відповідачу авансові платежі на загальну суму 2 530 144, 60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.12.2015 р. № 7 на суму 1 118 900, 00 грн, від 02.12.2015 р. № 8 на суму 951 098, 20 грн, від 07.12.2015 р. № 10 на суму 209 048, 20 грн. та від 14.12.2015 р. № 5 на суму 251 098, 20 грн,
Проте, як стверджує прокурор та позивач, відповідач в порушення умов договору не надав підтвердження виконання робіт на суму авансового платежу в розмірі 1 211 891,00 грн, та суми авансу не повернув.
Згідно із п. 7.2.1.1. договору, за порушення строків використання авансу генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від всієї вартості невикористаного авансу за весь час прострочення. Порушення відповідачем умов договору стало підставою для нарахування позивачем 189 748,88 грн пені та 12 162,92 грн - 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
12.04.2016 р. позивач скерував відповідачу претензію № 175/1-3 в якій просив погасити заборгованість в сумі 1 411 584, 79 грн, з якої заборгованість за договором - 1 211 891,00 грн (неосвоєний авансовий платіж), 187 041, 01 грн - пені та 12 752,78 грн - 3% річних.
Зважаючи на те, що відповідачем вимоги претензії не були задоволені, прокурор просить стягнути з відповідача 201 911,80 грн, з яких: 189 748,88 грн пені та 12 162,92 грн - 3% річних.
Відповідач позовні вимоги заперчив з тих підстав, що відповідно до п. 2.1. договору генпідрядник повинен виконати передбачені договором роботи, якість яких відповідає умовам проектно - кошторисної документації, державних будівельних норм та стандартів. Як стверджує відповідач, проектно - кошторисна документація частково була йому передана лише 26.11.2015 р. та 17.02.2016 р., а будівельний майданчик був наданий 03.12.2015 р., що утруднило з вини позивача вчасне виконання умов договору відповідачем.
Пунктом 5.10 договору сторони узгодили, що відповідач буде повідомляти позивача про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору за вини замовника, протягом 10 днів з дня їх виникнення, а замовник протягом 5 днів з дня одержання повідомлення від генпідрядника надасть йому відповідь щодо прийнятих рішень та намічених заходів. Про вищевикладені обставини, що перешкоджають належному та своєчасному освоєнню авансових коштів та виконання генпідрядником робіт, передбачених договором, відповідач повідомляв позивача листами від 04.12.2015 р. вих. № 04/12/15/01 та від 16.12.2015 р. вих. № 16/12/15/01, де звертався до позивача з проханням передати згідно акта приймання - передачі належним чином оформлену проектно - кошторисну документацію та передати будівельний майданчик (фронт робіт) для належного та своєчасного освоєння авансових коштів та виконання робіт передбачених договором. У відповіді на претензію відповідач, листом від 20.04.2016 р., повторно просив позивача передати належним чином оформлену в повному обсязі проектно-кошторисну документацію, оскільки останнє призводить до того, що генпідрядник не має можливості своєчасно виконувати роботи по об'єкту, що також тягне за собою неможливість своєчасного освоєння отриманих авансових коштів. Також у відповіді на претензію відповідач повідомляв, що згідно переданої частини проектно-кошторисної документації роботи підрядником виконані, що підтверджується Довідками КБ-3 та Актами КБ-2в за грудень 2015 р. на суму 3 177 384, 06 грн, за грудень 2015 р. на суму 1 610 561, 00 грн, за березень 2016 р. на суму 900 157, 20 грн.
Відповідач також вважає, що відсутні правові підстави для стягнення пені та 3 % річних, нарахованих на суму несвоєчасно освоєного авансового платежу, оскільки аванс за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням, тому до останнього не застосовуються положення передбачені ст. ст. 549, 625 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, 23.11.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 34, за умовами якого відповідач зобов'язувався відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик, власними і залученими силами і способами виконати роботи по об'єкту «Завершення будівництва СЗШ І-ІІ ступенів на 150 учнів з двома дошкільними групами по 15 дітей і фельдшерським пунктом в с. Пристань Сокальського районі Львівської області», а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити такі роботи.
Згідно з п. 2.1. договору генпідрядник (відповідач) повинен виконати передбачені договором роботи, якість яких відповідає умовам проектно - кошторисної документації, державних будівельних норм та стандартів.
Відповідно до п. 3.1. договору (з врахуванням додаткової угоди від 01.12.2015 р. № 1/15 до договору) договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, на основі ПКД, дорівнює пропозиції конкурсних торгів генпідрядника і становить всього 21 374 060,32 грн. Договірна ціна на 2015 рік - 6 899 994,00 грн.
Згідно із п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення генпідрядником рахунка на оплату робіт (надалі рахунок) та після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт, або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117.
Як встановлено судом, згідно з п. 4.3. договору, у редакції додаткової угоди від 23.11.2015 р. № 1/15, замовник може передбачити попередню оплату шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору про закупівлю (у разі якщо це передбачено пропозицією учасника торгів). Замовник перераховує генпідряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання в розмірі до 30 % вартості річного обсягу робіт, що на 2015 рік становить 2 069 998,00 грн, в т.ч. ПДВ - 334 999,67 грн. Генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу та підтвердити використання актом приймання виконаних робіт. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Передбачено, що кошти отримані в 2015 році необхідно використати до 30 грудня 2015 року.
Згідно з п. 5.10 договору, відповідач повідомляє позивача про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору з вини замовника, протягом 10 днів з дня їх виникнення. Замовник протягом 5 днів з дня одержання повідомлення від генпідрядника надасть йому відповідь щодо прийнятих рішень та намічених заходів.
Листами від 04.12.2015 р. вих. № 04/12/15/01 та від 16.12.2015 р. вих. № 16/12/15/01 відповідач повідомляв позивача про обставини, що перешкоджають належному та своєчасному освоєнню авансових коштів та виконання генпідрядником робіт, передбачених договором, зокрема відсутність проектно- кошторисної та дозвільної документації.
Як вбачається із матеріалів долучених до справи, 04.12.2015 р. за актом передачі - приймання проектно-кошторисної документації позивач передав відповідачу частину проектно-кошторисної документації необхідної для виконання робіт. Наступна частина була передана за актом передачі - приймання лише 17.02.2016 р.
Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічні положення містяться в статтях 220, 221 ГК України.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання замовником зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання проектної і дозвільної документації) строк виконання робіт продовжується на цей же термін.
Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу авансові платежі на загальну суму 2 530 144, 60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.12.2015 р. № 7 на суму 1 118 900, 00 грн, від 02.12.2015 р. № 8 на суму 951 098, 20 грн, від 07.12.2015 р. № 10 на суму 209 048, 20 грн, від 14.12.2015 р. № 5 на суму 251 098, 20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 19 постанови КМУ від 27.12.2001 року № 1764 “Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва” замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Судом встановлено, що станом на 21.12.2015 р. відповідач використав авансові кошти у розмірі 2 069 998,00 грн., зокрема як вбачається із долучених до матеріалів справи видаткових накладних від 03.12.2015 р. № № РН-38, РН-39, РН-40, РН-41, РН-42, № РН-43, від 16.12.2016 р. № РН-325 та від 21.12.2016 р. № РН-0248 відповідачем було придбано необхідні для виконання робіт згідно з договором, матеріали, вироби і обладнання на загальну суму 3 992 188,49 грн.
Однак, хоча авансовий платіж був перерахований відповідачу у грудні 2015 р., враховуючи те, що проектно-кошторисна документація частинами передавалася відповідачу, а саме 04.12.2015 р. та 17.02.2016 р., то беручи до уваги положення ч. 3 ст. 254, ст.ст. 612, 613 ЦК України, п. 4.3. договору та п. 19 Постанови КМУ “Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва” від 27.12.2001 р. № 1764, аванс мав бути використаний до спливу трьохмісячного строку з моменту передачі проектно -кошторисної документації.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, генпідрядником виконані роботи на загальну суму 6 899 993, 26 грн, що підтверджується Довідками КБ - 3 та Актами КБ-2 в за грудень 2015 р. на суму 3 177 384, 06 грн, за грудень 2015 р. на суму 1 610 561, 00 грн, за березень 2016 р. на суму 900 157, 20 грн, за квітень 2016 р. на суму 1 211 891, 00 грн, що були підписані сторонами без зауважень. Таким чином, підписавши акти виконаних робіт сторони погодили, що роботи були виконані, а отриманий відповідачем аванс був використаний в повному обсязі.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Пунктом 7.2.1.1 договору передбачено, що за порушення строків використання авансу генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від всієї вартості невикористаного авансу за весь час прострочення.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 549, 625 ЦК України, підставою для нарахування пені та процентів є прострочення виконання грошового зобов'язання.
Умови, згідно з якими відповідач зобов'язаний повернути невикористані суми авансу по закінченню тримісячного терміну з моменту його одержання та штрафна санкція за порушення строків використання авансу, тобто тримісячного строку, не можна вважати грошовими зобов'язаннями.
Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно з п. 5.2. вказаної Постанови, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Таким чином, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
Натомість, можливість стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за несвоєчасно виконаі роботи.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, про що зазначено в інформаційному листі ВГСУ від 20.10.2015 р. № 01-06/1837/15 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів". Така правова позиція викладена також у постанові ВСУ від 16.09.2014 р. № 3-90гс14.
Крім того, до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на період 01.12.2015 р. - 30.04.2016 р. між позивачем та відповідачем, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, що засвідчив факт відсутності зауважень до проведених робіт та їх оплати.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 189 748, 88 грн пені та 12 162, 92 грн 3% річних слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід залишити за прокуратурою.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, колегія суддів,-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 02.12.2016 року.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Суддя Пазичев В.М.
Суддя Фартушок Т.Б.