Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"30" листопада 2016 р. Справа № 911/3130/16
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства “Київенерго”, м. Київ
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Київська обл., м. Боярка
про стягнення 6864,82 гривень
За участю представників:
Від позивача:ОСОБА_2, довіреність №91/2016/07/27-2 від 27.07.2016;
Від відповідача: не з'явився
Позивач, публічне акціонерне товариство “Київенерго” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 6864,82 гривень, з яких 6863,58 гривень за спожиту активну електричну енергію, 1,24 гривень борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за договором №3217132 про постачання електричної енергії від 22.01.2014.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвали Господарського суду Київської області від 27.09.2016, 19.10.2016, 14.11.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.01.2004 між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії №3217132, який було викладено відповідно до додаткової угоди від 28.12.2010 у новій редакції.
Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1. договору).
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (п. 2.1. договору).
Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графі зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.2.3.3. договору).
Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 21 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 19 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам». Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (додаток №2 до договору від 22.01.2004 (порядок розрахунків)).
В обґрунтування заявленого позову позивач стверджує, що відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.09.2013 по 01.11.2014 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.09.2016 становить 6863,58 гривень, що підтверджується копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, актами контрольного огляду засобів обліку, рахунками та рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електричну продукцію.
Позивач в порядку п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу вимогу №34/4-1818 від 24.03.2016, в якій просив у семиденний термін здійснити оплату на суму 7927,61 гривень. Вказана вимога була направлена відповідачу на належну адресу 25.03.2016 (копія вимоги, опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек «Укрпошти» від 25.03.2016 залучені до матеріалів справи), яка залишена без відповіді.
У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із відповідача 6863,58 гривень боргу за спожиту активну електричну енергію, 1,24 гривень за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором у розмірі 6863,58 гривень.
За таких обставин суд вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 22.01.2004 №3217132 у розмірі 6863,58 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідач борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у розмірі 1,24 гривень.
Відповідно до п. 4.2.2. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше.
Згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.
У січні 2014 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 1 кВ/г, двократна вартість яких становить 1,24 гривень.
Таким чином, позов в частині стягнення боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у розмірі 1,24 гривень, яка нарахована позивачем відповідно до вимог чинного законодавства є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6863,58 гривень боргу за спожиту активну електричну енергію, 1,24 гривень боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 26168117280) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 6863,58 гривень боргу за спожиту активну електричну енергію, боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії у розмірі 1,24 гривень та 1378,00 гривень судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 30.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.12.2016.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.М. Колесник