ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016Справа №910/12417/16
За позовом: Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр"
До Держави України в особі:
Верховної ради України
Кабінету Міністрів України
Державної казначейської служби України
Про відшкодування шкоди 107 771,11 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
від позивача: Спінов С.А. (дов. від 20.07.2016)
від відповідача:
від Міністерства юстиції України: Колток О.М. (дов. № 2/13/236 від 11.01.2016)
від Верховної Ради України: не з'явився
від Державної казначейської служби України: не з'явився
В судовому засіданні 30.11.2016, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
07.07.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" до Держави України в особі Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про стягнення 6 285,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/12417/16, розгляд справи призначено на 16.11.2016.
В судове засідання, призначене на 16.11.2016, представники позивача, відповідача 1 та 2 з'явились та надали пояснення.
В судове засідання, призначене на 16.11.2016, представник відповідача 3 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
16.11.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 30.11.2016.
В судове засідання, призначене на 30.11.2016, представники позивача, відповідача 1 та надали пояснення.
В судове засідання, призначене на 30.11.2016, представники відповідача 2 та 3 не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомленні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомленні про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Комунальне підприємство «Водно-інформаційний центр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Держави України в особі: Верховної Ради України; Кабінету Міністрів України; Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідачами у справі зазначені: Державу Україну в особі: Верховної Ради України; Кабінету Міністрів України; Державної казначейської служби України.
В той же час у позовній заяві позивач має визначити зміст позовних вимоги щодо кожного з зазначених відповідачів (у даному випадку до Верховної Ради України; Кабінету Міністрів України; Державної казначейської служби України), з викладом обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зазначенням доказів.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.1 ГПК України особи мають право звертатися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однак, власне порушення прав позивача, як він сам зазначає, виникло в зв'язку з невиконанням ПАТ КБ «Хрещатик» своїх договірних зобов'язань.
Обґрунтування позовних вимог до заявлених у справі відповідача позивач не надав, крім того, не визначив свої позовні вимоги до Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
У позовній заяві позивач зазначив, що Верховною Радою України прийнято певний закон, однак не навів доказів та не зазначив обставин, які обґрунтовують, заявлені позовні вимоги. Зокрема не надав доказів того, що прийняття вищевказаного закону, припинило його право власності на певне майно. Крім того, позивач не вказав, які саме позовні вимоги висуває до даного відповідача.
У поданому позові не вказано обставин та доказів щодо наявності спору між позивачем та відповідачами по заявленій позовній вимозі, що є підставою для звернення до суду відповідно до вимог ст.1 ГПК України.
Окрім того не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не можливістю збанкрутілого банку ПАТ КБ «Хрещатик» виконати свої договірні зобов'язання щодо позивача.
Відповідно до статті 1170 ЦК України, у разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою у повному обсязі. Очевидно, що відповідальність за відшкодування шкоди відповідно до даної статті лежить на державі в особі її органів.
Дії органів влади можуть бути у формі адміністративних актів, а також безпосередніх дій при застосуванні примусових заходів. Проте такі дії повинні здійснюватися виключно в межах їх компетенції. Дії, що виходять за зазначені межі, визнаються незаконними. Шкода може бути завдана також внаслідок бездіяльності, тобто нездійснення (чи відмова від здійснення) органом державної влади своїх обов'язків.
При цьому незаконність рішення, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена (стаття 60 Цивільного процесуального кодексу України).
В даному контексті, таким доказом, зокрема, повинно бути судове рішення, яке набрало законної сили в адміністративній справі і яким рішення суб'єкта владних повноважень визнано незаконним чи бездіяльність протиправною.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачено можливість оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності (у тому числі й правових актів) суб'єктів владних повноважень. Таким чином реалізується конституційний принцип, відповідно до якого кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 статті 55 Конституції України).
Аналізуючи зміст статей 2, 3, 17, 104, та інші норми Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що тільки адміністративні суди наділені повноваженнями вирішувати публічно-правові спори та визнавати протиправну бездіяльність органу державної влади - суб'єкта владних повноважень. І лише за наявності судового рішення в адміністративній справі фізична або юридична особа має право звернутися з цивільним позовом до органу державної влади та вимагати відшкодування шкоди в на підставі ст. 1170 ЦК України.
Окрім того, відповідно до статті 147 Конституції України та статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України Конституційний Суд України, зокрема, приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Частиною 4 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Тобто невідповідність, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Конституції України, порушення процедури внесення змін до нього та їх законність, на що зокрема, посилається позивач у своїй позивній заяві, не може бути предметом розгляду Господарського суду міста Києва як і будь якого іншого господарського суду України.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 06.02.2016
Суддя М.О. Лиськов