ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016Справа №910/17844/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення
ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний
банк" Пантіної Любові Олександрівни
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Андреїшина І.О.
Представники:
Від позивача: Тарасенков В.В., за довіреністю №19/3-02/52 від 14.11.2016.
Від відповідача: Осадчий О.П., за довіреністю №43 від 01.09.2016.
Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем порушено норми чинного законодавства України та відмовлено у визнанні позивача кредитором.
Ухвалою суду від 29.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17844/16 та призначено розгляд на 09.11.2016.
Через відділ діловодства суду 04.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та 09.11.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.11.2016 представник позивача надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у позові, з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.
Суд, відповідно до ст. 77ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 30.11.2016, для дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 30.11.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2016 просив відмовити у позові, з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 30.11.2016 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва
Національним Банком України було прийнято рішення № 158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український Професійний Банк" (далі також - ПАТ "УПБ").
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було розміщено оголошення v газеті "Голос України" № 163 (6167) від 04.09.2015 про те, що відповідно до постанови Правління Національного Банку України № 562 від 28.08.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УПБ" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УГІБ" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з наведеним рішенням Фонду з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ" та делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Любові Олександрівні всі повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ" строком на 1 (один) рік з 31.08.2015 до 30.08.2016 включно.
18 серпня 2016 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 1556 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" на один рік до 30 серпня 2017 року включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ" Пантіної Любові Олександрівни на один рік до 30 серпня 2017 року включно.
25.09.2015 АТ "Ощадбанк" направило вимогу №55/2-01/1312 уповноваженій особі Фонду Пантіній Л.О. про визнання АТ "Ощадбанк" кредитором ПАТ "УПБ" на суму 1 869 528,29 (один мільйон вісімсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 29 коп. та просило письмово повідомити банк про результати розгляду вимоги.
Листом №01-10/351 від 18.02.2016 уповноважена особа Фонду Пантіна Л.О. повідомила, що вимога банку №55/2-01/1312 від 25.09.2015 була залишена без задоволення.
Позивач в позовній заяві зазначає наступне, 22.05.1995 між Житомирським обласним управлінням ВАТ "Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", що підтверджується статутом останнього, зі змінам та доповненнями, та Акціонерним банком "Меблібанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк" було укладено кредитний договір № 42 (далі також - кредитний договір).
Згідно з п. 1.1 кредитного договору банк надав кредит ПАТ "УПБ"- у розмірі 20 000 000 000,00 крб. (200 000,00 грн.) строком на шість місяців з виплатою 110% річних.
Відповідно до п. 2.4.2 кредитного договору визначено обов'язок позичальника сплачувати за користування кредитом проценти банку місячними платежами в строк не пізніше 28-30-го числа з розрахунку 110% річних.
Підпунктом 2.3.1 кредитного договору визначено право позичальника за згодою з банком погашати заборгованість по кредиту і процентам належним йому майном.
Додатковою угодою до кредитного договору від 03.07.1995 пункт 2.4.2. викладено в новій редакції та визнано обов'язок позичальника сплачувати за користування кредитом проценти банку місячними платежами в строк до 20-го числа з розрахунку 86%.
Виходячи із змісту позовних вимог, ПАТ "УПБ" свої зобов'язання за кредитним договором не виконало, не повернуло вчасно тіло кредиту та не сплатило нараховані відсотки за користування кредитом.
АТ "Ощадбанк" було надіслано на адресу ПАТ "УПБ" лист № 15/1-976-9402 від 15.08.2014 з вимогою погасити наявну прострочену заборгованість за кредитним договором №11 від 27.01.1995, кредитним договором №24 від 08.02.1995, кредитним договором №26 від 10.02.1995, кредитним договором №27 від 13.02.1995, кредитним договором №31 від 06.03.1995, кредитним договором №28 від 07.03.1995, кредитним договором №31 від 11.04.1995, кредитним договором №42 від 22.05.1995, кредитним договором № 47 від 02.06.1995, кредитним договором №51 від 06.06.1995.
У відповідь на вимогу АТ "Ощадбанк" ПАТ "УПБ" листом № 01-10/2039 від 28.08.2014 повідомило, що в ПАТ "УПБ" заборгованість по кредитам перед АТ "Ощадбанк" не обліковується. Позивач звернувся з вимогою до уповноваженої особи Фонду про визнання своїх вимог до ПАТ "УПБ" за кредитними договорами.
Позивач просив суду зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіну Любов Олександрівну акцептувати раніше не акцептовані вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за кредитним договором №42 від 22.05.1995 в сумі 983 703,51 грн. в тому числі суму прострочених платежів по кредиту станом на 02.09.2015 - 20000,00 грн., втрати банку від інфляції - 783 703,51 грн. та внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів; стягнути судовий збір - 1 378 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 105 ЦК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтями 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними у гарантії документами. За відсутності хоча б однієї з цих умов відповідальність гаранта не настає.
Статтею 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Виходячи із матеріалів справи, за умовами кредитного договору та з урахуванням додаткових угод до нього, строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав 22.11.1995.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом із пропуском строку позовної давності.
У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Як зазначено у відзиві відповідача, уповноваженою особою було відхилено вимогу ПАТ "Державний ощадний банк України" оскільки зазначена вимога не підтверджена будь-якими фактичними даними.
Відповідно до п. 2 глави 1 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національною банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затверджений Постановок Правління Національного банку України № 601 від 08.12.2004 р. (далі за текстом також - перелік ) перелік є основним нормативно-правовим актом, що визначає строки зберігання відповідний категорій документів, які утворюються в процесі діяльності центрального апарату, структурних підрозділів і одиниць, територіальних управлінь, спеціалізованих підприємств, навчальних закладів Національного банку України та банків України, їх філій, представництв та відділень (далі банківські установи).
Пунктом 81 глави 2 переліку встановлено, що строк зберігання договорів (угоди) між банками України і кредиторами становить 5 років.
Як зазначає відповідач, в нього відсутні відомості про наявність грошового зобов'язання, на яке посилається позивач.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє у позовній вимозі повністю.
Керуючись ст.ст. 173, 193, ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 02.12.2016.
Суддя І.О. Андреїшина