ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016Справа № 910/21373/15
Суддя Чебикіна С.О., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жефко України" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жефко України" про сплату боргу у розмірі 13 224 001,78 грн., за участю представників заявника (боржника) - не з'явився, стягувача - Даценка О.І., довіреність №б/н від 04.01.2016 року, відділу ДВС - не з'явився,
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2016 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 258 330 грн. 07 коп. основного боргу, 615 145 грн. 90 коп. пені, 302 898 грн. 00 коп. 3% річних, 3 706 984 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 84 116 грн. 44 коп. судових витрат за проведення експертизи та 57 002 грн. 00 коп. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року вищевказане рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.
На виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2016 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. господарським судом міста Києва було 19.09.2016 року видано наказ.
30.09.2016 року до канцелярії суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Жефко України" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 року вищевказане рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року залишено без змін.
16.11.2016 року справа №910/21373/15 повернулась до господарського суду міста Києва з Вищого господарського суду України. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2016 року розгляд скарги призначено на 30.11.2016 року.
25.11.2016 року представником стягувача через канцелярію суду надано письмові заперечення на скаргу.
В судове засідання 30.11.2016 року представники боржника та ВДВС не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка представників зазначених осіб не є перешкодою для розгляду скарги по суті, суд вважає за можливе провести судове засідання та розглянути скаргу по суті за відсутності представників боржника та прокурора.
Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
На виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2016 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. господарським судом міста Києва було 19.09.2016 року видано наказ.
26.09.2016 стягувачем було надано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження.
27.09.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №910/21373/15 виданого 19.09.2016 року.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, накази господарських судів.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові.
У виконавчому документі, а саме: наказі №910/21373/15 виданого господарським судом міста Києва 19.09.2016 року наявні всі реквізити, визначені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", наявні всі умови для ідентифікації боржника, до того ж, вірні реквізити боржника зазначено у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
Пункт 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.
Тому навіть відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера суб'єкта господарської діяльності боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.06.2014 у справі № 6-62цс14, від 21.05.2014 у справі № 6-45цс14, яка є обов'язковою в силу приписів ст. 11128 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено порушень Закону при винесенні державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником не доведено суду та не надано відповідних доказів на підтвердження неправомірності прийняття оскаржуваної постанови.
За таких обставин, правові підстави для задоволення даної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жефко України" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.
Суддя С.О. Чебикіна