ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.11.2016Справа №910/18959/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"
до Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України
про стягнення грошових коштів
Суддя Ю.В. Цюкало
Представники сторін:
від позивача: Музика М.В. - за довіреністю від 03.07.2016 року;
від відповідача: Гребеннюкова Ю.С. - за довіреністю від 30.12.2016 року;
від третьої особи: не з'явились.
В судовому засіданні 16 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У жовтні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (позивач) до Міністерства оборони України (відповідач) про стягнення 3 627 096,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов Договору № 286/3/15/527 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 30.10.2015 року.
Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому проти позову заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/18959/16. Розгляд справи призначено на 16.11.2016 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
30.10.2016 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСО» (постачальник) укладено Договір № 286/3/15/527 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 30.10.2015 року (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (Лот 1. Костюм (куртка і штани) літній польовий) (товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі.
Згідно зі специфікацією (п. 1.2. Договору) позивач зобов'язався поставити костюм (куртка і штани) літній польовий (відповідність ТУ У 14.1-00034022-078:2015 та зразку-еталону) загальною кількістю 10 000 комплектів у строк до 20.12.2015 року включно загальною ціною 7 494 000,00 грн.
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/6526/16 зобов'язано Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) виконати обов'язки за договором від 30.10.2015 року № 286/3/15/527 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, офіс 345 ідентифікаційний код 35920687) щодо виконання приймання виготовленого товару:
- забезпечити проведення приймального контролю (якості) 4 840 комплектів костюму (куртка і штани) літнього польового вартістю 3 627 096,00 грн. військовим представництвом Міністерства оборони України (далі - ВП МОУ) в присутності представника підприємства, відповідального за якість з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та ростовки, відповідності затвердженому зразку, наявності іншої супровідної документації. У разі, якщо на підприємстві не створено ВП МОУ, замовник направляє до цього підприємства представників ВП МОУ для приймання товарів військового призначення. Рішення щодо визначення ВП МОУ для здійснення приймального контролю (якості) товару приймає 1363 Головне ВП МОУ після остаточного визначення місцезнаходження підприємства-виробника товару;
- забезпечити приймання 4 840 комплектів костюму (куртка і штани) літнього польового вартістю 3 627 096,00 грн. згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості товару, який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України.
04.10.2016 року позивачем було поставлено відповідачу 4 840 комплектів костюму (куртка і штани) літнього польового вартістю 3 627 096,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 46, видатковою накладною № 43, актом приймального контролю якості № 3 (всі від 04.10.2016 року).
Разом з тим, оплати поставленого товару не здійснено, що підтверджується листом відповідача № 526 від 04.10.2015 року.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено невиконання умов Договору № 286/3/15/527 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 30.10.2015 року, щодо оплати поставленого товару, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача 3 627 096,00 грн. відповідної заборгованості.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 04.10.2016 року позивачем було поставлено відповідачу 4 840 комплектів костюму (куртка і штани) літнього польового вартістю 3 627 096,00 грн.
Доказів оплати переданого товару суду не представлено.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи те, що строк оплати вартості товару відповідно до п. 4.1. Договору настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати такого товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 3 627 096,00 грн.
Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування, як на підставу відмови у задоволенні позову, суд вказує наступне.
Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Згідно з п. 5 оглядового Листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо безпідставності звільнення від оплати зобов'язань за відсутності бюджетних коштів викладена і в Постанові Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446.
Крім того, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 139, офіс 345, ідентифікаційний код 35920687), грошові кошти: 3 627 096,00 грн. (три мільйони шістсот двадцять сім тисяч дев'яносто шість гривень) заборгованості та 54 406,44 грн. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста шість гривень 44 копійки) судового збору. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 28.11.2016 року.
Суддя Ю.В. Цюкало