ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.11.2016Справа №910/18397/16
За позовом Комунального спеціалізованого підприємство "ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ"
До Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"
Про стягнення 135 769,99 грн.,
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
від позивача: Чуєнко В.І. (дов. від 12.07.2016)
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 30.11.2016 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
22.09.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального спеціалізованого підприємство "ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (надалі - відповідач) про стягнення 135 769,99 грн.
Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором сервітуту № БС - 01052014 від 01.05.2014, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 135 769,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/18397/16, розгляд справи призначено на 26.10.2016.
25.10.2016 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
25.10.2016 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом і подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.
26.10.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці.
31.10.2016 ухвалою суду розгляд справи призначено на 16.11.2016.
16.11.2016 в судове засідання з'явився представник позивача та подав заяву про збільшення позовних вимог. Суд прийняв вказану заяву та подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.
16.11.2016 в судове засідання представник відповідача не з'явився причин неявки суд не повідомив.
В судове засідання, призначене на 30.11.2016, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 30.11.2016, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.05.2014 між комунальним спеціалізованим підприємством "Інженерні мережі" (далі - позивач, за договором - КСП) та приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (далі - відповідач, за договором - користувач) було укладено договір сервітуту № БС-01052014, предметом якого за умовами п.2.1 договору є надання обмеженого права користування частинами будівель та споруд комунальної власності територіальної громади м. Харкова (надалі - об'єкт розміщення) для розміщення та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій (далі - сервітут).
Зміст сервітуту: позивач надає відповідачу право на розміщення технічних засобів телекомунікацій на нежитлових будівлях та спорудах комунальної власності територіальної громади м. Харкова в межах, визначених у додатку № 1 до цього договору, для розміщення та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій відповідача з метою забезпечення надання послуг, а відповідач здійснює оплату за надане позивачем право на умовах, що визначені договором (п.2.2 договору).
Як зазначено в п.2.3 договору, перелік будівель та споруд, в яких користувачу надається право для розміщення технічних засобів телекомунікацій, згідно ліцензії, визначені у додатку № 1 до цього договору.
Так, сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким визначено перелік об'єктів розміщення, в яких користувачу надається право для розміщення технічних засобів телекомунікацій.
Розділом 6 договору визначено умови плати за договором, а саме:
- оплата за право користування (сервітут) частинами будівель та споруд комунальної власності територіальної громади м. Харкова проводиться відповідачем щомісячно шляхом передплати до 20 числа відповідного періоду оплати на підставі рахунку позивача (п.6.1 договору);
- щомісячна сума оплати за користування сервітутом встановлена за згодою сторін та відображена у додатку № 2 до договору (п.6.2 договору);
- сплата за договором починається з дати введення в експлуатацію відповідачем технічних засобів телекомунікацій, про що відповідач письмово повідомляє позивача та надає акт введення в експлуатацію (п.6.5 договору);
- ПДВ нараховується згідно діючого законодавства України (п.6.6 договору).
Відповідно до п.9.1 договору, договір набуває чинності з 01.05.2014р. та діє до 31.12.2014р. включно. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення дії даного договору жодна зі сторін письмово не заявить про намір розірвати даний договір, то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на наступний календарний рік на таких самих умовах (п.9.2 договору).
Доказів розірвання договору сервітуту № БС-01052014 від 01.05.2014р. сторони суду не надали, а отже, на день розгляду справи, вказаний договір є чинним.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за актами надання послуг, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, було надано відповідачу в користування частини будівель та споруд, вартість користування загалом склала 182 221,52 грн.
В свою чергу, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаний період за користування об'єктами розміщення розрахувався частково в сумі 161 756,77 грн.
Оскільки за користування об'єктом розміщення відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач неодноразово направляв відповідачу претензії з вимогою про сплату боргу. Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.
У зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті сервітуту загалом у сумі 161 756,77 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
За приписами частини третьої статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати за користування об'єктом розміщення, згідно з актами на суму 161 756,77 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 161 756,77 грн. підлягає задоволенню.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 20 464,75 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримання передачі товару.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 20 464,75 грн.
Разом з тим, Позивач просить розірвати Договір Сервітут № БС-01052014 від 01.05.2014 укладений між Комунальним спеціалізованим підприємством "ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України".
Відповідно до п. 9.3.2. Договір може бути розірваний або змінений в однобічному порядку у разі односторонньої відмови від договору з боку КСП у повному обсязі або частково у випадку порушення пунктів пп. 3.4, 3.5, 3.6, 3.14, 3.17, систематичного порушення п 3.3 або грубого порушення п 3.11, 3.12 зі сторони Користувача даного Договору, з повідомленням Користувача з боку КСП не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки товару є істотним порушенням умов договору.
При цьому, як випливає зі ст. 651 ЦК України, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення договору також виражається в позбавленні сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору та має визначатися виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, при цьому вина, як суб'єктивний чинник, сторони правочину, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.
Також критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Таким чином, існують правові підстави для розірвання Договору Сервітут № БС-01052014 від 01.05.2014 укладений між Комунальним спеціалізованим підприємством "ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України"
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати між укладений між Комунальним спеціалізованим підприємством "ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ" та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" Договір Сервітут № БС-01052014 від 01.05.2014 .
3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, бул. Русанівський, 7; поштова адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 43/2; код ЄДРПОУ 22599262) на користь комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі" (61202, м. Харків, пр. Перемоги, 50-Б; код ЄДРПОУ 37577078) основний борг у сумі 161 756 грн. 77 коп. , пеня в сумі 20 464 грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 733 грн. 32 коп.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 06.12.2016
Суддя М.О. Лиськов