ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.11.2016Справа №910/18506/16
За позовомПублічного акціонерного товариства "Одеський коровай"
доПублічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
провизнання договорів недійсними
Суддя Дупляк О. М.
Представники сторін:
від позивача: Ломовцев В. О. за довіреністю
від відповідача: Сімонова Є. О. за довіреністю
Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" про визнання договорів недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.10.2016.
В судовому засіданні 31.10.2016 судом була оголошена перерва на 14.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, зв'язано сторін надати пояснення по справі, розгляд справи відкладено на 21.11.2016.
В судовому засіданні 21.11.2016 судом було оголошено перерву на 28.11.2016.
Позивачем через відділ канцелярії господарського суду були подані:
- 23.11.2016 пояснення (в порядку ст. 22 ГПК України) б/н б/д (вх. № 06-37/84156/16 від 23.11.2016);
- 28.11.2016 пояснення (в порядку ст. 22 ГПК України) б/н б/д (вх. № 06-37/85041/16 від 28.11.2016).
Згідно наданих до суду 28.11.2016 пояснень по суті даного спору (б/н, б/д) позивач вказав розмір чистих активів товариства станом на дати укладення спірних угод, долучивши в обгрунтування копії фінансової звітності позивача. Також позивач послався на законодавчу заборону поділу предмета правочину з метою ухилення від передбаченого законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину та на приховання сторонами іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідачем через відділ канцелярії господарського суду 28.11.2016 були подані клопотання б/н від 28.11.2016, додаткові пояснення (в порядку ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України) б/н від 24.11.2016 та заява про застосування строків позовної давності по справі № 910/18506/16 б/н від 28.11.2016.
В судове засідання 28.11.2016 представники сторін з'явилися, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач заперечив в повному обсязі проти задоволення позовних вимог.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори були укладені лише на підставі рішення Наглядової ради позивача, яка не мала на те належних повноважень, та без відповідного рішення Загальних зборів позивача, що суперечить ст. 98 ЦК України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує на тій підставі, що вартість закладеного майна по кожному окремому спірному договору не перевищує 50 % майна позивача, і відповідно рішення про укладання таких договорів не належать до компетенції загальних зборів товариства, і відповідно були прийняті повноважним органом - наглядовою радою. Також, відповідач зазначає про подальше схвалення спірних правочинів загальними зборами позивача, що унеможливлює визнання таких правочинів недійсними, у відповідності до приписів ст. 241 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні 28.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як підтверджено матеріалами справи, 22 червня 2010 року рішенням Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Одеський коровай», що у подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», оформленим протоколом №22/06/2010, вирішено погодити відкриття невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 83 751 030, 00 грн строком на 60 місяців зі сплатою 17 % річних для рефінансування кредитів в АТ «Укрексімбанк» із щомісячним графіком погашення кредиту, починаючи з 05 січня 2011 року (пункт 1), а також вирішено погодити відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 5 248 970, 00 грн строком на 60 місяців із сплатою 17 % річних з метою поновлення оборотного капіталу із вільним графіком погашення кредиту (пункт 2). З метою забезпечення зобов'язань перед банком (зазначених в п. 1, 2 порядку денного) вирішено передати банку в іпотеку/заставу визначене рішенням майно майно, загальною залишковою балансовою вартістю 57 015 863, 14 грн.
На підставі вищезазначеного рішення, 24 червня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач та Відкритим акціонерним товариством «Одеський коровай», правонаступником якого є позивач, були укладені договір про відкриття кредитної лінії №18-В/10 (далі за текстом - кредитний договір - 1) та договір про відкриття кредитної лінії №17-В/10 (далі за текстом - кредитний договір - 2), що визнається та не заперечується сторонами.
Відповідно до п. 1.1, 1.2. кредитного договору - 1 відповідач відкриває позивачу мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 20 551 153, 05 російських рублів. Положення вказаних пунктів неодноразово змінювалися, у зв'язку з чим, ліміт кредитної лінії складає 46 035 672, 90 грн. Згідно з п. 1.1, 1.2. кредитного договору - 2, з врахуванням внесених в подальшому змін, відповідач відкриває позивачу мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 240 065 992,00 російських рублів.
Умовами, пунктів 2.1 кредитних договорів - 1, 2 визначено, що належне виконання позичальником кредитних відповідних зобов'язань забезпечується, зокрема:
- іпотекою нежитлових будівель та споруд, загальною площею 13 418, 3 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, які належать Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- заставою основних засобів, які належать Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська (вул. Хворостіна), буд. 47, які належать Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою будівлі гуртожитку, загальною площею 2 548,0 кв. м. розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14-А, які належать Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою нежилого приміщення, загальною площею 66, 4 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 68, яке належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою нежилого приміщення, загальною площею 137, 9 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 38/1, яке належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 190,9 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 3, яке належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 188,3 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорська дорога, буд. 29, яке належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою житлового приміщення першого поверху, загальною площею 91, 5 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 17, яке належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою житлового приміщення першого поверху, загальною площею 139, 9 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, буд 22 яке належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності;
- іпотекою житлового приміщення першого поверху, загальною площею 99, 4 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд 41-А, яке належить Відкритому акціонерному товариству «Одеський коровай» (ідентифікаційний код 00376886) на праві власності.
В подальшому, 30 серпня 2010 року, на виконання умов кредитних договорів - 1, 2 між Публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач, як іпотекодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Одеський коровай», правонаступником якого є позивач, як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Є.В. та зареєстровано за номером 8468, що визнається й сторонами даного спору (далі за текстом - спірний договір - 1).
Згідно з п 3.1 спірного договору - 1 предметом іпотеки за договором є: нежилі будівлі та споруди загальною площею 13 418,3 кв. м., а саме: літера «А, А1, А2» за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9 388, 3 кв. м.; літера «Б» за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333, 2 кв. м.; літера «В» за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815, 8 кв. м.; літера «Г» за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195, 3 кв. м.; літера «Д» за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327, 9 кв. м.; літера «Е» за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183, 0 кв. м.; літера «Ж» за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44, 6 кв. м.; літера «З» за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175, 1 кв. м.; літера «И» за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138, 8 кв. м.; літера «К» за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117, 6 кв. м.; літера «Л» за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 1 88.8 кв. м.; літера «М» за планом земельної ділянки - гараж-склад, загальною площею 135., 0 кв. м.; літера «Н» за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201, 1 кв. м.; літера «О» за планом земельної ділянки - авто майстерня, загальною площею 1 017, 6 кв. м.; літера «П» за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156, 2 кв. м. за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Петрова Генерала будинок 14 (чотирнадцять), які належать іпотекодавцю на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності на нежилі будівлі та споруди САА № 452419, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 23 травня 2003 року на підставі наказу Фонду державного майна України з додатками по Одеській області з переліком від 29 липня 1997 року № 17-АТ. Предмет іпотеки зареєстровано за іпотекодавцем, Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 03 червня 2003 року, номер запису 654 стр. 2 кн. 26 неж. Вартість цього нерухомого майна згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №26493040, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 22 червня 2010 року, складає 11 430 793, 00 (одинадцять мільйонів чотириста тридцять тисяч сімсот дев'яносто три) гривні 00 копійок. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 2, 7609 га, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І - ОД № 00337, виданого Одеською міською радою 20 березня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 137.
Відповідно до п. 3.2. спірного договору - 1 за взаємною згодою сторін заставна вартість предмету іпотеки складає 28 782 190, 00 грн.
Також, 30 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач, як іпотекодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Одеський коровай», правонаступником якого є позивач, як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано за номером 8470 (далі за текстом - спірний договір - 2), що не заперечується сторонами.
Відповідно до п. 3.1 спірного договору - 2 предмет іпотеки за договором є: будівля гуртожитку, загальною площею 2 548, 0 кв. м., житловою площею 1720, 8 кв. м., реєстраційний номер 9963247, за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Петрова генерала, будинок №14-а (чотирнадцять тире «а»), яка належить іпотекодавцю на праві власності згідно зі Свідоцтвом про право власності на будівлю гуртожитку № 017047, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 січня 2002 року на підставі переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Одеський коровай» від 07 грудня 2000 року, наказу Фонду державного майна України від 29 липня 1997 року №17-АТ; розпорядження Малиновської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 25 жовтня 2001 року №848/01-04. Предмет іпотеки зареєстровано за іпотекодавцем Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 21 січня 2002 року, номер запису 1345-стр.151-кн.15 неж.
Вартість нерухомого майна згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26448447, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 17 червня 2010 року, складає 839 190, 71 (вісімдесят тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто) гривень 71 коп.
В пункті 3.2 спірного договору - 2 визначено, що за взаємною згодою сторін заставна вартість предмету іпотеки складає 6 461 804, 00 грн.
Також, як встановлено судом та не заперечується сторонами, 30 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач, як заставодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Одеський коровай», правонаступником якого є позивач, як заставодавцем, укладений договір застави, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстровано за номером 8474 (далі - за текстом спірний договір - 3).
Додатком №1 до спірного договору - 3 (з урахуванням змін та доповнень до договору, внесеними договорами) визначений опис предмета застави (опис основних засобів), що розташований в м. Одесі по вул. Прохоровській, буд.47.
Згідно з п. 3.1. спірного договору - 3 предметом застави є обладнання та інші основні засоби, які належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою № 04-ОФ/30-9 від 30 серпня 2010 року.
Предмет застави, що передається в заставу заставодержателю, визначений в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.
Балансова вартість предмету застави за договором складає 35 399 517, 42 грн без ПДВ.
За взаємною згодою сторін загальна вартість предмету застави складає 22 542 237, 08 грн (п. 3.2. спірного договору - 3).
Із матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що 26 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач, як іпотекодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Одеський коровай», правонаступником якого є позивач, як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстровано за номером 9894 (далі за текстом - спірний договір - 4).
Згідно з п. 1.1 спірного договору - 4 у відповідності до договору в забезпечення виконання зобов'язань боржника - Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (95013, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 51 - А; ідентифікаційний код 00381580), які випливають із договору про відкриття кредитної лінії від 26.08.2011 № 04-Н/11/16/ЮО, укладеного між боржником та іпотекодержателем, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1. договору.
Відповідно до п. 3.1. спірного договору - 4 предметом іпотеки за договором є:
- нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 139, 9 кв. м., яке розташоване за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Глушка Академіка (проспект Димитрова), будинок 22 (двадцять два), яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення першого поверху, виданого 02 квітня 1999 року Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пучковою І. А. 25.12.1998, реєстровий № 1-4461;
- нежитлове приміщення магазину загальною площею 137, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Космонавтів, будинок 38/1 (тридцять вісім дріб один), яке належить іпотекодавцю на праві власності згідно з рішенням Господарського Суду Одеської області, справа №24/183-09-5348 від 25.02.2010 та рішення Господарського Суду Одеської області, справа №24/183-09-5348 від 21.12.2009;
- нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 90, 9 кв. м., яке розташоване за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 3 (три), яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення першого поверху, виданого 02.04.1999 Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. 25.12.1998, реєстровий № 1-4465.;
- будівлі та споруди, загальною площею 8 733, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Прохоровська (вулиця Хворостіна), будинок 47 (сорок сім), а саме: літера «А,А1» - будівля головного виробничого корпусу; літера «Ж» - будівля газорегуляторного пункту; літера «Н» - будівля для солі та матеріалів; літера П» - будівля для зберігання запасі води; літера «К» - будівля компресорної станції; літера «Б» - будівля котельної; літера «М,Л» - будівля матеріального складу; літера «В» - будівля прохідної та відділу кадрів; літера «И» - будівля ремонтних майстерень; літера «О» - будівля столярних майстерень; літера «Д» - будівля трансформаторної підстанції; літера «С» - рампа з навісом; літера «Р» - споруда кладу БЗБ. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно з рішенням Господарського суду Одеської області, справа №9/4-06-370 від 27.01.2006. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 0, 9566 га та перебуває у строковому платному користуванні іпотекодавця згідно з договором оренди землі, укладеним між іпотекодавцем і Одеською міською радою 31.03.2010, посвідчений Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 794, та зареєстрованим в Одеському міському управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради 21.04.2010 за №779. Кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:29:003:0007, цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд хлібозаводу № 2.
За умовами пункту 3.2 спірного договору - 4 за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 24 601 469, 00 грн.
Згідно з п. 4.2.3 спірного договору - 4 за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити всі свої вимоги у відповідності з договором, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність або продажу предмета іпотеки від свого імені будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу.
З метою забезпечення зобов'язань визначених кредитними договорами - 1, 2, 02 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач, як заставодержателем, та Відкритим акціонерним товариством «Одеський коровай», правонаступником якого є позивач, як заставодавцем, був укладений договір застави (далі за текстом - спірний договір - 5), що визнається та не заперечується сторонами. За вказаним договором, були передані в заставу виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «БУЛКІН», які належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг №112126 від 10.09.2009, свідоцтвом на знак для товарів та послуг №34594 від 15.09.2003, випискою з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг №34594 від 10.02.2012, випискою з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг №112126 від 10.02.2012, які видані Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та договором №ТіС-130/11 від 20.10.2011, який укладений між заставодавцем та ЗАТ «ХОЛДИНГ «Т і С». Майновими правами, які передаються в заставу за договором є: виключне право на використання знаку для товарів та послуг «БУЛКІН», виключне право дозволяти використання знаку для товарів та послуг «БУЛКІН», виключне право перешкоджати неправомірному використанню знаку для товарів та послуг «БУЛКІН», в тому числі, забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (п. 3.1. спірного договору - 5).
Згідно з п. 3.2. спірного договору - 5 за взаємною згодою сторін вартість предмету застави складає 44 569 582, 00 грн.
Крім того, як встановлено судом та визнається сторонами, 12 червня 2014 року, на виконання умов кредитних договорів - 1, 2, між Публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач, як іпотекодержателем, та Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай», як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстровано за номером 3007 (далі за текстом - спірний договір - 6).
Відповідно до п. 3.1 предметом іпотеки за договором є:
- нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 139, 9 кв. м., яке розташоване за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Глушка Академіка (проспект Димитрова), будинок 22 (двадцять два), яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення першого поверху, виданого 02 квітня 1999 року Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. 25.12.1998, реєстровий № 1-4461. Право власності за позивачем, як іпотекодавцем, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2014. Шинкаренко Ю.В. державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 306675351101, номер запису про право власності: 4876866, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером витягу: 18605008 від 05.03.2014, виданим Шинкаренко Ю.В. державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області 05.03.2014;
- нежитлове приміщення магазину загальною площею 137, 9 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Космонавтів, будинок 38/1 (тридцять вісім дріб один), яке належить іпотекодавцю на праві власності згідно з рішенням Господарського суду Одеської області, справа №24/183-09-5348 від 25.02.2010 та рішення Господарського Суду Одеської області, справа №24/183-09-5348 від 21.12.2009. Право власності за іпотекодавцем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Морозовою С. В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.06.2014, номер запису про право власності: 59826325, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 382896651101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером витягу 2289700 від 12.06.2014, виданим Морозовою С. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
- нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 90, 9 кв. м., яке розташоване за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 3 (три), яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення першого поверху, виданого 02.04.1999 Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на підставі договору купівлі - продажу, посвідченому державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пучковою І. А. 25.12.1998, реєстровий № 1-4465. Право власності за іпотекодавцем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2014 Голоцван Є. О. державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 307292551101, номер запису про право власності: 4885951, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером витягу: 18640484 від 05.03.2014, виданим Голоцван Є.О. державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області 05.03.2014.
- будівлі та споруди, загальною площею 8 733, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Прохоровська (вулиця Хворостіна), будинок 47 (сорок сім), а саме: літера «А,А1» - будівля головного виробничого корпусу; літера «Ж» - будівля газорегуляторного пункту; літера «Н» - будівля для солі та матеріалів; літера П» - будівля для зберігання запасі води; літера «К» - будівля компресорної станції; літера «Б» - будівля котельної; літера «М,Л» - будівля матеріального складу; літера «В» - будівля прохідної та відділу кадрів; літера «И» - будівля ремонтних майстерень; літера «О» - будівля столярних майстерень; літера «Д» - будівля трансформаторної підстанції; літера «С» - рампа з навісом; літера «Р» - споруда кладу БЗБ. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно з рішенням Господарського суду Одеської області, справа №9/4-06-370 від 27.01.2006. Право власності за іпотекодавцем зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.03.2014 виданим Каменська О.А. державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 306405151101, номер запису про право власності: 4873047, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером витягу: 18588247 від 04.03.2014, виданим Каменська О.А. державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області 04.03.2014. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 0,9566 га та перебуває у строковому платному користуванні іпотекодавця згідно з договором оренди землі, укладеним між іпотекодавцем і Одеською міською радою 31.03.2010, посвідчений Чужовською Н. Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим №794, та зареєстрованим в Одеському міському управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради 21.04.2010 за №779. Кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:29:003:0007, цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд хлібозаводу № 2.
Згідно з п. 3.2 спірного договору - 6 загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 22 873 930, 00 грн.
Пунктом 4.2.3. спірного договору - 6 визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити всі свої вимоги у відповідності з договором, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність або продажу предмета іпотеки від свого імені будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу.
За твердженням позивача внаслідок укладання спірних договорів фактично було відчужено єдиний цілісний майновий комплекс належний позивачу, загальною вартістю більше ніж 50 % майна товариства. При цьому, жодних рішень Загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Одеський коровай», як вищого органу управління вказаного господарського товариства, з питань передачі в іпотеку (відчуження) єдиного майнового комплексу не приймалося. З огляду на зазначене, на думку позивача, рішення щодо укладання спірних договорів прийняті неповноважним органом управління, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Приписами статті 572 Цивільного кодексу України унормовано, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна (ст. 575 Цивільного кодексу України).
Статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Згідно з висновками Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 16.12.2004 у справі № 39/5005/4527/2012, застава (іпотека) за своєю правовою природою є договором відчуження майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач посилається на те, що п.п. і) ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на 30.08.2010, (яким мав керуватися позивач, оскільки діяльність позивача станом на 30.08.2010 не була приведена у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства") було встановлено інше.
Так, п.п. і) ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на 30.08.2010, було встановлено, до що компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. При цьому, ці повноваження не належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів та можуть бути передані іншим органам товариства.
Відповідач зазначає, що згідно з положеннями (п.п. 10) п. 11.3, п.п. 15, п. 11.3 Статуту позивача в редакції, чинній на 30.08.2010, відповідні повноваження щодо узгодження правочинів були передані Наглядовій раді позивача.
Однак, як зазначено у ч. 3 п. 40 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 30.08.2010 ні установчими документами позивача, ні законом Наглядовій раді позивача не було надано повноважень саме на укладення договорів відчуження майна на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства.
Відтак, станом на 30.08.2010 рішення про відчуження майна позивача на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, могло бути прийняте лише Загальними зборів позивача не менш як 3/4 голосів.
Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Як вбачається з комплексного аналізу вчинених іпотечних договорів від 30.08.2010 №8468, від 30.08.2010 № 8470, від 30.08.2010 № 8474, від 26.08.2011 № 9894, від 12.06.2014 № 3007 та договору застави від 02.04.2012, вказані правочини фактично вчинені на відчуження майна цілісного майнового комплексу з виробництва хлібопродуктів, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, (вул. Хворостіна), буд. 47, які належать позивачу на праві власності.
Загальна вартість майна за вказаними договорами склала 149.831.212,08 грн.
Таким чином, спірні правочини, серед яких іпотечні договори № 8468, № 8470, №8474 на загальну суму 57.786.231,08 грн. були взагалі укладені в один і той же день (30.08.2010), та в подальшому договори від 26.08.2011, від 02.04.2012 від 12.06.2014 мали на меті приховати більш значний правочин, а саме: правочин з відчуження майна цілісного майнового комплексу на суму 149.831.212,08 грн.
З урахуванням наведеного суд встановив, що спірні правочини є удаваними в розумінні ст. 235 ЦК України, вчинені для приховання єдиного правочину з відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, а тому такий правочин підлягає регулюванню положеннями ч. 2 ст. 98 ЦК України.
Окремо суд відзначає, що 30.09.2009 набрав чинності Закон України "Про акціонерні товариства", дія якого згідно з роз'ясненням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.07.2009 N 8 "Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" у зв'язку з набранням ним чинності", із змінами і доповненнями, з 01.05.2011 поширювалась і на позивача, тобто в період укладення договорів від 26.08.2011, від 02.04.2012 від 12.06.2014 на загальну суму 92.044.981,00 грн. Згідно з ч. 5 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено заборону на поділ предмету правочину з метою ухилення від порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
Розглядаючи спір по суті суд також відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
У п. 4.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.04.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що вартість майна товариства повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Згідно з п. 4 "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за N 499/3792, із змінами і доповненнями, активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань є чистими активами.
Як зазначалось вище, спірні договори № 8468, № 8470, № 8474 на загальну суму 57.786.231,08 грн. були укладені в один і той же день (30.08.2010), а інші три - 26.08.2011, 02.04.2012, 12.06.2014 на загальну суму 92.044.981,00 грн.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спірні правочини слід досліджувати за їх сукупною вартістю та виходити з річної фінансової звітності.
З наявної у матеріалах справи фінансової звітності позивача за 2009 рік, поданої до додаткових органів, а також з примітки до балансу позивача за 2009 рік, офіційно оприлюдненого на веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, вбачається, що чисті активи позивача на початок 2009 року склали 57.876.000,00 грн., а на кінець 2009 року - 90.327.000,00 грн.
Таким чином, лише спірні договори № 8468, № 8470, № 8474 на загальну суму 57.786.231,08 грн., які були укладені в один і той же день (30.08.2010), вже становили 64 відсотки вартості майна позивача, а тому рішення про їх укладення мало прийматися більшістю не менш як у 3/4 голосів Загальних зборів позивача, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція щодо дослідження за сукупною вартістю договорів, які були укладенні в один і той же день, чи на навіть протягом одного року, викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2015 у справі № 904/1889/15.
Разом з тим, мотивуючи обмеження в один рік, касаційний суд у справі №904/1889/15 виходив з того, що згідно зі ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" вартість правочину підлягає вирахуванню у відсотковому відношенні від активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства.
Однак, як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, діяльність позивача станом на 30.08.2010 не була приведена у відповідність з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства", а тому дія вказаного закону на позивача не поширювалась.
Враховуючи те, що спірні правочини є удаваними в розумінні ст. 235 ЦК України та вчинені для приховання єдиного значного правочину, суд вважає, що вказані правочини слід досліджувати за їх сукупною вартістю, яка складає 149.831.212,08 грн., тобто значно більше ніж 50 відсотків майна позивача, як станом на 2009 рік так і станом на 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роки, що підтверджується долученою до матеріалів справи фінансовою звітністю позивача за відповідні періоди.
Так, чисті активи позивача у 2010 році склали 90.327,00 тис.грн, у 2011 році - 87.691,00 тис. грн, у 2012 році - 24.366,00 тис. грн, у 2013 році - 25.982,00 тис. грн, у 2014 році - 10.913,00 тис. грн, що в будь-якому випадку свідчить про те, що вартість прихованого правочину з відчуження майна позивача становила значно більше 50 відсотків вартості майна позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України).
Таким чином, відповідач на час укладення спірних договорів не міг не знати про обмеження щодо їх укладення, передбаченні ч. 2 ст. 98 ЦК України.
Розглядаючи спір по суті суд також відзначає, що згідно з ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідач на підтвердження наступного схвалення договору застави від 02.04.2012 та договору іпотеки від 12.06.2014 № 3007 посилається на пункти 9 та 10 рішення Загальних зборів позивача від 25.04.2014 та на рішення Загальних зборів позивача від 05.03.2012.
Однак, зі змісту вказаних рішень чітко не вбачається, що Загальними зборами було погоджено саме спірний правочин про відчуження майна позивача на суму, що становить більше п'ятдесяти відсотків майна цього товариства, із зазначення реквізитів спірних договорів, якими він був оформлений.
При цьому, суд відзначає, що в силу положень ч. 2 ст. 98 ЦК України, Закону України "Про акціонерні товариства", який з 01.05.2011 поширюється на позивача, та наявних у справі установчих документів позивача, приведених у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства", подальше схвалення спірних правочинів може бути вчинене виключно Загальними зборами позивача, а не особами, якими, чи на підставі рішень яких, було укладено спірні договори, які встановлено судом вище, діяли без належних на те повноважень.
Крім того, згідно з п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Разом з тим, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішень з питань, невключених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства").
Відомостями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.03.2014 № 52 (1805) оприлюднено порядок денний загальних зборів ПАТ "Одеський коровай", призначених на 25.04.2014 (копія витягу з відомостей долучена до матеріалів справи).
Однак, питань про погодження Загальними зборами ПАТ «Одеський коровай» рішень від 30.06.2010 про відчуження майна ПАТ «Одеський коровай» на суму, що становить більше п'ятдесяти відсотків майна цього товариства, та/або погодження спірних договорів до порядку денного включено не було.
Рішення Загальних зборів позивача, яке оформлене протоколом від 05.03.2012, ухвалене з питань, які також не вносилися до порядку денного загальних зборів ПАТ "Одеський коровай". Дана обставина підтверджується даними офіційного веб-сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України та річним звітом ПАТ "Одеський коровай" за 2012 рік (копія витягу із річного звіту долучена до матеріалів справи). Доказів існування будь-яких офіційних публікацій щодо проведення 05.03.2012 Загальних зборів позивача суду не надано.
Таким чином, пункти 9 та 10 рішення Загальних Зборів від 25.04.2014 та рішення Загальних Зборів від 05.03.2012 не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
У пункті 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Також у п. 3 вказаного роз'яснення зазначено, що на підставі ст. 4 ГПК України господарські суди не повинні застосовувати акти, які не відповідають законодавству України, хоча б вони і були зареєстровані в установленому порядку.
Враховуючи, що пункти 9 та 10 рішення Загальних Зборів від 25.04.2014 та рішення Загальних Зборів від 05.03.2012 не відповідають законодавству України, а також те, що з їх змісту чітко не вбачається погодження саме спірних договорів, суд вважає недоведеними твердження відповідача про подальше схвалення спірних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як встановлено судом, спірні договори були укладенні позивачем з перевищенням повноважень, відповідач знав про відповідні обмеження на їх укладення, до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів подальшого схвалення спірних договорів, а тому останні підлягають визнанню недійними.
Щодо поданого клопотання відповідача про застосування судом строків позовної давності, суд відзначає, що, як уже встановлювалося судом вище, спірні правочини є удаваними в розумінні ст. 235 ЦК України та вчинені для приховання єдиного значного правочину, відтак, враховуючи, що останній оспорюваний правочин було вчинено сторонами
12.06.2014, строк позовної даності, який визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, позивачем не пропущено.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.
Враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним, з моменту укладання, Іпотечний договір від 30.08.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» (65078, м.Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.14; ідентифікаційний код 00376886) та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; ідентифікаційний код 25959784), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Є.В. та зареєстровано за номером 8468.
3. Визнати недійсним, з моменту укладання, Іпотечний договір від 30.08.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.14; ідентифікаційний код 00376886) та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд.46; ідентифікаційний код 25959784), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Є.В. та зареєстровано за номером 8470.
4. Визнати недійсним, з моменту укладання, Договір застави від 30.08.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.14; ідентифікаційний код 00376886) та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд.46; ідентифікаційний код 25959784), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано за номером 8474.
5. Визнати недійсним, з моменту укладання, Іпотечний договір від 26.08.2011, укладений між Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.14; ідентифікаційний код 00376886) та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; ідентифікаційний код 25959784), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано за номером 9894.
6. Визнати недійсним, з моменту укладання, Іпотечний договір від 12.06.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.14; ідентифікаційний код 00376886) та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (01601. м. Київ. вул. Володимирська, буд. 46; ідентифікаційний код 25959784), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстровано за номером 3007.
7. Визнати недійсним, з моменту укладання, Договір застави від 02.04.2012, укладений між Публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.14; ідентифікаційний код 00376886) та Публічним акціонерним товариством «СБЕРБАНК» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; ідентифікаційний код 25959784), про передачу в заставу виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «БУЛКІН».
8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46; ідентифікаційний код 25959784) на користь Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» (65078. м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14; ідентифікаційний код 00376886) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму судового збору у розмірі 8 268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.12.2016.
Суддя О. М. Дупляк