ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.11.2016Справа № 910/10627/16
За скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд"
про стягнення 11 412 941,04 грн.
Суддя: Домнічева І.О.
Представники сторін:
від позивача: Сороколіт Є.М. - за дов.;
від відповідача: не з'явились;
від ВДВС: не з'явились;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.16р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капромбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8 899 086 грн. 00 коп. основного боргу, 1 623 946 грн. 44 коп. пені, 889 908 грн. 60 коп. штрафу та 171 194 грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення видано відповідний наказ.
09.11.2016 до суду від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії органу державної виконавчої служби.
Ухвалою від 10.11.16р. розгляд скарги призначено на 29.11.16р.
У судове засідання, призначене на 29.11.2016, з'явилися представник скаржника.
Представники відповідача та органу державної виконавчої служби у справі уповноважених представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки неявка учасників процесу у судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути по суті подану скаргу в даному засіданні.
Розглянувши в судовому засіданні 29.11.16р. отримані документи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Подана скарга мотивована тим, що державним виконавцем незаконно винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання. В зв'язку з чим, скаржник просить суд визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 07.10.16 № 433/6. Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 07.10.16 № 433/6. Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду м. Києва від 10.03.16 № 910/33015/15 та відкрити виконавче провадження.
Як вбачається з поданої скарги, 30.09.16р. публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) в канцелярію Міністерства юстиції України було подано заяву від 30.09.16 № 14/2-1921В про відкриття виконавчого провадження.
Державним виконавцем винесено повідомлення від 07.10.16 № 478/6 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
В обгрунтування оскаржуваного рішення державним виконавцем зазначено наступне:
«Пунктом 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.12 № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.16 № 2832/5) визначено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення за якими:
- боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
- сума зобов 'язань становить двадцять та більше мільйонів гривень та еквівалентну суму в іноземній валюті.
Згідно пред 'явленого до виконання виконавчого документу сума стягнення складає 11 584 135,16грн.
Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Керуючись пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повертається виконавчий документ стягувачу буз прийняття до виконання.
Проте, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесено 07.10.16 державним виконавцем безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню на підставі наступного.
Заява про відкриття виконавчого з примусового виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/10627/16 від 30.09.16 № 14/2-1921В була подана Позивачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.16 тобто в період дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 № 606-ХІУ (далі - Закон) (в редакції до 05.10.16).
Станом на сьогодні Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Мін'юсту.
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 22 Закону (в редакції до 05.10.16) наказ господарського суду може бути пред'явлено до виконання протягом року.
За загальним правилом, встановленим положеннями статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Таким чином, в даному випадку державним виконавцем повинні були вчинятись виконавчі дії відповідно до Закону в редакції до 05.10.16, статтями 20 та 21 якого було визначено місце та підвідомчість виконання судового рішення.
Зазначена редакція Закону взагалі не передбачала винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Крім цього, згідно передостанньої редакції закону на вказаний орган ДВС покладалось виконання рішень, сума стягнення за якими перевищувала 10 млн.грн.
Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Актами вільного законодавства є також і інші Закони України, які приймаються відповідно до Конституції України.
Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Так, у рішенні від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що «Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи».
В рішенні від 09.02.19 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/10627/16 від 30.09.16р. № 14/2-1921В була подана Позивачем разом з наказом від 25.08.16 № 910/10627/16. до канцелярії Мін'юсту 30.09.16 тобто в період дії Закону в редакції до 05.10.16, виконавчі дії державним виконавцем повинні були вчинятись відповідно до положень Закону в редакції до 05.10.16.
При винесенні оскаржуваного рішення державний виконавець посилається на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.12 №512/5.
При цьому зазначені положення були внесенні до Інструкції наказом Мін'юсту від 29.09.16р. № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України».
Пунктом 6 зазначеного наказу № 2832/5 визначено, що - цей наказ набирає чинності
одночасно з набранням чинності Законом України від 02.06.16 № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження», але не раніше дня його офіційного опублікування.
Наказ № 2832/5 набрав чинності з 05.10.16.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. (ч. 1 ст. 6 Закону).
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Державний виконавець подану скаргу не спростував, доказів зворотнього не надав.
З огляду на викладене, скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
Скаргу подану Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", задовольнити.
Визнати незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання від 07.10.16 № 478/6.
Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07.10.16 № 478/6.
Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду м. Києва від 25.08.16 № 910/10627/16 та відкрити виконавче провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.О. Домнічева