ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.10.2016Справа №910/15494/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"
про стягнення грошових коштів
Суддя Ю.В. Цюкало
Представники сторін:
від позивача: Самойленко П.М. - за довіреністю від 20.04.2016 року;
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 19 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У серпні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (відповідач) про стягнення 9 547,34 грн. страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15494/16. Розгляд справи призначено на 05.10.2016 року.
У судове засідання, призначене на 05.10.2016 року, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 19.10.2016 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -
27.06.2014 року між Приватним акціонерним товариством «АХА Страхування» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (страхувальник) укладено Договір № 2336350/05АВ (надалі - Договір).
Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 18.12.2014 року).
Вказаний транспортний засіб страховик прийняв на страхування на випадок заподіяння збитків, в тому числі, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 06.02.2015 року в с. Нові Петрівці Київської області по вул. Промисловій, коли водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, скоїв зіткнення з автомобілем «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 9 547,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 158 673 від 23.02.2015 року.
Позивач стверджує, що його страхувальнику було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення Правил дорожнього руху України водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом АІ/1343634.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За цими правовими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить відповідне право вимоги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування у страховика винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди особи.
Згідно з постановою Вишгородського районного суду від 19.03.2015 року у справі № 363/785/15-п, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1343634.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_1 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/1343634, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Як вбачається з рахунку-фактури № 232 від 17.02.2015 року (ПАТ КАТП «Укрпродконтракт») розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 9 547,34 грн.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", те, що полісом № АІ/1343634 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 0,00 грн., сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 9 547,34 грн. з розрахунку 9 547,34 грн. (відшкодована шкода) - 0,00 грн. (франшиза).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КИЇВ РЕ" (01033, м. Київ, вулиця Тарасівська, будинок 38, ідентифікаційний код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912), грошові кошти: 9 547,34 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот сорок сім гривень 34 копійки) страхового відшкодування та 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/15394/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 02.12.2016 року.
Суддя Ю.В. Цюкало