ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.11.2016Справа №910/14665/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія
"Добробут"
про стягнення 33 346,04 грн.
Суддя: Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача: Свєрчкова А.Ю. - за дов.
Від відповідача: Науменко С.В. - за дов.
Лозенко В.А. - за дов.
Від третьої особи: Десяткін О.Б. - за дов;
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Добробут" про стягнення 33 346,04 грн.
Ухвалою від 10.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.06.2015 р.
Ухвалою від 06.08.2016 р. зупинено провадження по справі та призначено експертизу.
27.07.2016 р. повернулися матеріали справи з КНДІСЕ з клопотанням експерта № 127 від 17.06.2016 р.
Ухвалою від 29.07.2016 р. було поновлено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 30.08.2016 р.
У судовому засіданні 30.08.2016 р. було оголошено перерву до 06.09.2016 р.
06.09.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про залучення ТОВ "Імпліфт Груп" до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні 06.09.2016 р. було оголошено перерву до 20.09.2016 р.
19.09.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заперечення на позов.
Ухвалою від 20.09.2016 р. залучено ТОВ "Імпліфт Груп" до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.10.2016 р.
04.10.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання 04.10.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання було призначено на 31.10.2016 р.
Судове засідання 31.10.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання було призначено на 09.11.2016 р.
31.10.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заперечення на позов.
Судове засідання 31.10.2016 р. не відбулося.
08.11.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі, додаткові письмові пояснення.
09.11.16р. через відділ діловодства суду третя особа подала додаткові заперечення на позовні вимоги позивача.
09.11.16р. через відділ діловодства суду третя особа подала додаткові заперечення на позовні вимоги позивача.
В судовому засіданні 09.11.16р. оголошено перерву до 10.11.16р.
10.11.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.
10.11.16р. через відділ діловодства суду третя особа подала додаткові заперечення на позовні вимоги позивача.
В судовому засіданні 10.11.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Добробут" (замовник, відповідач) був укладений договір на технічне обслуговування № 71 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник прийняв на себе обов'язки щодо надання послуг з технічного обслуговування трьох ліфтів замовника, зазначених у додатку № 1, які знаходяться по вулиці Львівській, 26 в м. Києві, а замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах договору (далі - договір).
Згідно з п. 4.1 договору, який має силу протоколу погодження про договірну ціну вартість послуг на місяць складає (згідно з додатками №№1-2) 2 450,34 грн.
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше 15 числа наступного місяця.
Згідно з п. 4.3 договору рахунок та акт виконаних робіт оформлюються позивачем до 25 числа поточного місяця та надаються відповідачу не пізніше п'ятого числа наступного місяця.
У разі відмови від підписання акту виконаних робіт відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін надати позивачу письмову обґрунтовану відмову. Якщо замовник не надає підряднику таку відмову до десятого числа наступного місяця, то акт вважається підписаним, а виконані роботи прийнятими замовником в обсязі, зазначеному в акті виконаних робіт (п.п. 4.5, 4.6 договору).
Позивач зазначає, що у період з травня 2012 року по грудень 2014 р. включно на умовах договору № 71 від 03.05.2012 р., який продовжувався щорічно, ним, як виконавцем, надавались відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів, проте відповідач в порушення умов цього договору не оплатив надані в період з вересня по грудень 2014 року послуги на загальну суму 9 637,73 грн., внаслідок чого позивач звернувся з даним позовом до суду.
У той же час, відповідач заперечує факт дії договору у 2014 році, оскільки той припинив свою дію 31.12.2013 р.
Перевіряючи такі доводи представників сторін та здійснивши юридичну оцінку встановленим фактам з урахуванням наданих доказів, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів, у справі містяться копії договору № 71 від 03.05.2012 р. у двох редакціях. Так, згідно з редакцією позивача вказаний договір діє на умовах п. 6.1 до 31.12.2014 р., а згідно з редакцією, наданою відповідачем, договір діє до 31.12.2012 р. (тобто до кінця календарного року).
Дослідивши під час розгляду даної справи оригінали обох примірників договору № 71 від 03.05.2012 р., суд встановив, що вони відповідають долученим сторонами до матеріалів справи копіям вказаних договорів і є ідентичними за змістом по всіх пунктах, окрім вищезгаданого пункту 6.1.
Далі, згідно з пунктом 6.2 договору передбачено, що якщо за один місяць до закінчення строку, зазначеному в п. 6.1, жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору, то він вважається продовженим на наступний календарний рік.
Виходячи з умов цього пункту, суд приймає до уваги те, що сторони домовились про можливість його пролонгації на наступний календарний рік за відсутності заяви жодної із сторін про припинення його дії. При цьому, враховуючи наявність у пункті 6.2 договору прив'язки до строку, визначеного у пункті 6.1 цього договору, сторони домовились, що така заява може бути подана лише за один місяць до закінчення дії договору, тобто до 31 грудня 2012 року (строк, зазначений у п. 6.1 договору).
До такого висновку суд прийшов, зважаючи на постанову Кабінету Міністрів № 507 від 16.03.2000 р. "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727", яка встановлює, що календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.
Також у листі № 2-532/3628 від 13.06.2001 р. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва пояснив, що під роком розуміється календарний рік - з 1 січня по 31 грудня. Отже, з огляду на викладене суд зазначає, що календарний рік - це проміжок часу з 1 січня поточного року по 31 грудня поточного року.
Отже, враховуючи те, що жодна із сторін із відповідною заявою про припинення дії договору за один місяць до 31.12.2012 р. не звернулася, укладений між сторонами договір № 71 від 03.05.2012 р. автоматично продовжив свою дію на один календарний рік, тобто по 31.12.2013 р., оскільки у договорі вказано, що він продовжується на наступний календарний рік (а не наступні календарні роки або продовжується кожного разу після закінчення строку дії договору). Таким чином суд вважає, що цей договір припинив свою дію на підставі п. 6.3 договору у зв'язку із закінченням строку його дії з 01.01.2014 року.
При цьому унаслідок неоднакової редакції п. 6.1 договору та неоднакового трактування сторонами п. 6.2 договору щодо строку його дії, позивач вважає, що договір на обслуговування діяв протягом 2014 р. Однак, така позиція протирічить встановленим фактичним обставинам.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами додаткові угоди до договору № 71 від 03.05.2012 р. про його продовження не укладались.
З приводу вимоги Позивача стягнути з Відповідача борг у сумі - 9637,73 грн. в т.ч. ПДВ за вересень - грудень 2014року, то така вимога позивача є безпідставною та незаконною виходячи з вище наведеного та з урахуванням зазначеного.
В позовній заяві Позивач вказує, що Відповідач не оплатив послуги по Акту №ОУ-0000259 від 30.09.2014року «Здачі-приймання робіт (надання послуг)» за вересень 2014року на суму - 2 286,71 гри, в т.ч. ПДВ. Таке твердження Позивача не відповідає дійсності, оскільки Відповідач сплатив 02.09.2014року авансом технічне обслуговування ліфтів за вересень у сумі 2 750,38 грн. в т.ч. ПДВ. Копія платіжного доручення №1113 від 02.09.14р. міститься в матеріалах справи
У жовтні-грудні 2014року між Позивачем та Відповідачем не існували договірні відносини. Позивач не мав доступу у приміщення ліфтових і тому Фактично не міг здійснювати обслуговування ліфтів (надавати послуги), а тому ця вимога Позивача є необгрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл (ч. 3 ст. 827 ЦК України). Отже, враховуючи необхідність отримання спеціального дозволу для виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, суд вважає, що між сторонами виникли відносини підряду, а не договору про надання послуг, які регулюються різними правовими нормами.
Договором на технічне обслуговування від 01.09.2014 р., укладеним між ТОВ "УК"Добробут" (замовник) та третьою собою - ТОВ "Імпліфт Груп" (підрядник), відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання з надання послуг з технічного обслуговування 3 ліфтів відповідача, зазначених у додатку № 1 по вулиці Львівській, 26 в місті Києві, а замовник приймає вказані послуги та оплачує їх на умовах цього договору (далі - договір-2).
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору № 201 від 01.09.2014 р. у жовтні - грудні 2014 р. третьою особою були виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів відповідача, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, враховуючи встановлені обставини, що узгоджується з наданими доказами, суд прийшов до висновку, що послуги за період з жовтня по грудень 2014 р., які позивач просить стягнути з відповідача в якості основної заборгованості за договором № 71 від 03.05.2012 р., відповідачу ТОВ "Прем'єр Ліфт" не надавались, а послуги за вересень 2014р. - оплачено. З указаного суд робить висновок, що період жовтень-грудень 2014 відносини підряду між сторонами не виникли та до них не можуть бути застосовані положення ст. 882 ЦК України, на чому наполягав позивач, також для суду не має значення чи направлялись вказані акти ОСББ "Добробут", про що вказував відповідач.
За таких обставин надані позивачем акти № ОУ-0000235 від 29.08.2014 р., № ОУ-0000259 від 30.09.2014 р., № ОУ-0000288 від 31.10.2014 р., № ОУ-0000315 від 28.11.2014 р. (не підписані відповідачем) не можуть свідчити про факт надання позивачем послуг з обслуговування ліфтів за період з вересня по грудень 2014 р., а тому суд не приймає їх в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України.
Враховуючи викладене та зважаючи на недоведеність факту надання позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів ТОВ «УП "Добробут" у період з вересня 2014 р. по грудень 2014 р., суд вважає, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за такі послуги у сумі 9 637,73 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки вимога позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, є похідною від стягнення основного боргу, а судом відмовлено у задоволення позовних вимог, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, витрати на надання правової допомоги, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.11.16 р.
Суддя І.О. Домнічева