ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 грудня 2016 р. Справа № 909/888/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680 в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", пр.Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49602
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422
про стягнення 116965,00 грн.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт другої категорії, (довіреність №2040 від 25.10.16),
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №01/943-9 від 06.07.16).
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось в суд із позовом до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 116965,00 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при заповненні накладної на перевезення вантажу невірно зазначено найменування та адресу одержувача, що виявлено по прибутті вагонів на станцію призначення і зафіксовано у акті загальної форми та є підставою для нарахування штрафу, відповідно до ст. 118 та ст.122 Статуту залізниць України.
30.11.16 позивачем електронною поштою направлено суду заперечення на відзив вх.№17341/16. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні факт невірного зазначення відомостей у накладній підтвердив, проте проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№16227/16 від 15.11.16 , де зазначив що накладення штрафу є неправомірним через відсутність вини відповідача, оскільки код одержувача ним зазначено вірно, а помилка в назві та адресі одержувача сталася внаслідок некоректної роботи системи АС Клієнт УЗ, що могло відбутися під час передачі електронної накладної на станцію відправлення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку всім доказам, які мають значення для справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення 116965,00 грн. штрафу за невірно зазначені вантажовідправником найменування та адресу одержувача.
24.04.16 зі станції Ямниця Львівської залізниці Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" здійснило групову відправку 10 вагонів згідно накладної №36443109 на станцію Правда Придніпровської залізниці.
При оформленні накладної відповідачем вказано найменування одержувача: ОАО "МК Азовсталь", адресу одержувача: м.Маріуполь, ул.Лепорського,1, код одержувача: 3168. Однак, на станції призначення виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначені у накладній №36443109 не відповідають коду 3168. Станцією призначення Правда на станцію відправлення Ямниця відправлено телеграми №НР 70 від 27.04.16 та №НР 82 від 29.04.16 про уточнення реквізитів у накладній №36443109. В свою чергу зі станції відправлення Ямниця на станцію призначення Правда надійшли телеграми відповіді №НР 050 від 28.04.16 та №НР 054 від 29.04.16 щодо уточнення реквізитів одержувача у накладній, а саме замість одержувача ОАО "МК Азовсталь" вірним рахувати ПАТ "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод", замість адреси одержувача м.Маріуполь, ул.Лепорського,1 вірним рахувати м.Дніпродзержинськ, вул.Колеусівська,1.
Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу засвідчено актом загальної форми №684 від 27.04.16.
Відтак на підставі даного акта позивачем, згідно зі ст.122 Статуту залізниць України, на вантажовідправника покладено відповідальність за неправильне зазначення ним відомостей про найменування та адресу одержувача та нараховано штраф в сумі 116965,00 грн., що становить п'ятикратний розмір провізної плати (23393,00 грн.) від станції Ямниця Львівської залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці.
Згідно ст.306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб"єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457, визначено обов"язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, про що, зокрема, зазначено у ст.2 цього Статуту.
Згідно ч.3. ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничних перевезень складаються комерційні акти або акти загальної форми. Порядок складання актів загальної форми та комерційних актів встановлено Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.
Пунктом 2.1 Правил передбачено, що вантажовідправником заповнюються відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються точне й повне найменування особи - одержувача вантажу та його цифровий код.
Згідно з п. 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.
Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту.
Статтею 118 Статуту передбачено, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як визначено ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Станом на день винесення рішення, відповідач доводи позивача не спростував.
Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання відповідача на некоректну роботу системи АС Клієнт УЗ під час передачі електронної накладної на станцію відправлення спростовується поданим відповідачем ОСОБА_3 користувача Автоматизованою системою з оформлення та обробки перевізних документів на перевезення вантажів залізничним транспортом України вантажовідправниками через мережу Інтернет, з якого вбачається, що клієнт при створенні накладної на відправку вказує 4-х значний залізничний код одержувача, найменування та адресу. При введенні коду дані підставляються з довідника, що створюється користувачем власноруч шляхом заповнення даних полів і додавання її в довідник (п.5.1.1.).
Відповідно до п.5.1.3 ОСОБА_3 користувача, коригування електронних даних перевізного документу виконується за технологією створення, яка описана раніше п.5.1.1.
Отже, обставини даної справи, докази, подані сторонами в обґрунтування своїх правових позицій, оцінені в сукупності дають підстави суду дійти висновку, що відповідач не скористався правом коригування даних перевізного документа, а скориговану інформацію направив лише на вимогу залізниці, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 116965,00 грн. за внесення недостовірних відомостей стосовно найменування та адреси одержувача в залізничну накладну є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти витрати по сплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, Статуту залізниць України, ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.306, 307 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 116965,00 грн. задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422 (код ЄДРПОУ 00292988 ) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680 (код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", пр.Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49602 (код ЄДРПОУ 40081237) - 116965,00 (сто шістнадцять тисяч дев"ятсот шістдесят п"ять гривень ) - штрафу, а також 1754,47 (одну тисячу сімсот п"ятдесят чотири гривні сорок сім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.12.16
Суддя Максимів Т. В.