номер провадження справи 32/46/16
21.11.2016 Справа № 908/1255/16
за позовом Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Велика Кільцева, буд. № 4а)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27)
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСФЕРА ГРУП" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41)
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А., судді - Топчій О.А., Смірнов О.Г.
За участю представників сторін:
Від позивача: Дорошенко А.Ю., довіреність № 151 від 18.03.2015 р.
Від відповідача: Кордуп М.В, довіреність б/н від 06.04.2016 р.
Від третьої особи: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
10.05.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Споживче товариство "Торговий дім "Ідмар Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" про визнання розміщеної на сайтах АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 інформації щодо Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" недостовірною та її спростування, а також стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 200000 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1255/16, присвоєно справі номер провадження 32/46/16, з призначенням судового засідання на 31.05.2016 р.
В судовому засіданні 31.05.2016 р., з метою витребування у сторін документів, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 08.06.2016 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2016 р. розгляд справи відкладено до 05.07.2016 р.
Ухвалою суду від 05.07.2016 р. на підставі ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСФЕРА ГРУП", Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 20.07.2016 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2016 р. розгляд справи відкладено до 25.07.2016 р. Крім того, ухвалою суду від 25.07.2016 р. суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "АНЛІМ.ЮЕЙ" надати суду інформацію про осіб власників веб-сайтів зареєстрованих за доменними іменами АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6, повідомити дані про замовників за вказаними веб-сайтами та повідомити інформацію про дії щодо перереєстрації вказаних доменних імен, якщо такі вчинялись.
Ухвалою від 25.07.2016 р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А., судді - Смірнов О.Г., Мойсеєнко Т.В., розгляд справи призначено на 15.09.2016 р.
12.08.2016 р. до господарського суду надійшла інформація від ТОВ "АНЛІМ.ЮЕЙ", згідно якої реєстратором доменного імені АДРЕСА_4 є фізична особа. Щодо сайтів зареєстрованих за доменними іменами АДРЕСА_3; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 інформація відсутня, оскільки ТОВ "АНЛІМ.ЮЕЙ" не є їх адміністратором.
Ухвалою суду від 15.08.2016 р. зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АНЛІМ.ЮЕЙ" надати суду інформацію, чи пов'язане Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" якимось чином зі створенням сайту АДРЕСА_4 та зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю "НІК.ЮЕЙ" надати суду інформацію про осіб власників сайтів зареєстрованих за доменними іменами АДРЕСА_3; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8 та повідомити дані про замовників за вказаними веб-сайтами, повідомити інформацію про дії щодо перереєстрації вказаних доменних імен, якщо такі вчинялись, а також інформацію чи пов'язане Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" якимось чином зі створенням сайтів АДРЕСА_3; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8.
29.08.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла інформація (вих. № 20160829-1) від ТОВ "НІК.ЮЕЙ", згідно якої реєстратором доменного імені АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 є фізичні особи. Щодо сайту зареєстрованого за доменним іменам АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8. інформація відсутня, оскільки ТОВ "НІК.ЮЕЙ" не є їх адміністратором.
В судовому засіданні 15.09.2016 р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 26.09.2016 р.
Враховуючи перебування судді-члена колегії ОСОБА_5 з 19.09.2016 р. по 31.10.2016р. у відпустці, за заявою судді-доповідача у справі ОСОБА_6 розпорядженням керівника апарату суду № П-673/16 від 26.09.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи.
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016 р. справу № 908/1255/16 передано на розгляд колегії суддів у складі трьох суддів: головуючий суддя Колодій Н.А., судді Топчій О.А., Смірнов О.Г.
Ухвалою від 28.09.2016 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Колодій Н.А., судді - Смірнов О.Г., Топчій О.А., розгляд справи призначено на 02.11.2016 р. Також, даною ухвалою суду було зобов'язано INTERNET INVEST, LTD надати інформацію про осіб власників веб-сайтів зареєстрованих за доменним іменем АДРЕСА_9, АДРЕСА_6.
10.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла інформація (вих. № згідно якої реєстратором доменного імені АДРЕСА_9 є фізична особа, а АДРЕСА_6. - юридична особа, але не відповідач по справі.
До початку розгляду справи 02.11.2016 р. представник позивача надав письмові заяви про відвід головуючого судді Колодій та судді Смирнова О.Г.
Ухвалою суду від 02.11.2016 р. відмовлено Споживчому товариству "Торговий дім "Ідмар Україна" у задоволенні заяви про відвід головуючого судді - Колодій Н.А. і судді Смірнова О.Г. у справі № 908/1255/16.
02.11.2016 р. до господарського суду Запорізької області від Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" надішли заперечення на дії суду у справі № 908/1255/16, які долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 02.11.2016 р. розгляд справи було відкладено на 21.11.2016 р.
Розглянувши в судовому засіданні 21.11.2016 р. подану заяву позивача про зміну предмету позову, колегія суддів дійшла висновку відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.
02.11.2016 р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд: визнати відсутність в чинному законодавстві держави Україна будь-яких обмежень стосовно Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна", як суб'єкта права попереднього користувача торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1", наявність якого, в свою чергу, виключає необхідність отримання Споживчим товариством "Торговий дім "Ідмар Україна" дозволу на використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" від власника "Свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1", виданого Державною службою інтелектуальної власності України і зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 листопада 2015 року та унеможливлює заборону власником свідоцтва вчиняти Споживчому товариству "Торговий дім "Ідмар Україна" дії, які охоплюються правом попереднього користувача; припинити дії недобросовісного конкурента ТОВ "АІСС ГРУП", які порушують конституційні основи правопорядку у сфері господарювання, загальні принципи господарювання, спрямовані на шкоду господарській діяльності та господарським відносинам СТ "Торговий дім "Ідмар Україна" і зобов'язати ТОВ "АІСС ГРУП", протягом 1 (одного) року з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію про СТ "Торговий дім "Ідмар Україна" шляхом поширення через мережу Інтернет на сайтах, які воно використовує або стане використовувати у своїй діяльності, фактичного твердження - "інформаційної конструкції"; зобов'язати ТОВ "АІСС ГРУП", протягом 1 (одного) року з дня набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію про СТ "Торговий дім "Ідмар Україна" шляхом поширення в друкованих засобах масової інформації "Урядовий кур'єр" і "Голос України" фактичного твердження - "інформаційної конструкції"; зобов'язати ТОВ "АІСС ГРУП" видалити з сайтів, які воно використовує або стане використовувати у своїй діяльності, будь - яке фактичне твердження - "Інформаційну конструкцію" де згадується про Споживче товариство "Торговий дім "Ідмар Україна" і його учасника (засновника), а саме про громадянина Республіки Польща ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) і громадянина України ОСОБА_8 та стягнути з ТОВ "АІСС ГРУП" на користь Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" моральну шкоду в розмірі 200000 грн.
Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18).
Підставою позову, поданого до суду Споживчим товариством "Торговий дім "Ідмар Україна" 10.05.2016 р., є розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" на сайтах АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 інформації щодо Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна"; предметом - визнання розміщеної на сайтах АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 інформації щодо Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" недостовірною та її спростування, а також стягнення з відповідача моральної шкоди.
До господарського суду від позивача надійшли пояснення про підстави позову (від 18.11.2016 р. та від 21.11.2016 р.), в яких Споживче товариство "Торговий дім "Ідмар Україна" зазначає підставою позову неправомірне використання відповідачем торгової марки "ІНФОРМАЦІЯ_1". Також, в поясненнях просить суд витребувати у ТОВ "АІСС ГРУП" податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.
Враховуючи те, що обставини, які можуть підтвердити податкова декларація ТОВ "АІСС ГРУП" з податку на прибуток підприємства за 2015 рік не стосуються предмета спору у даній справі, а відтак подане клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам ст.38 ГПК України, колегія суд відхилила вищевказане клопотання позивача.
Враховуючи зазначене, колегія суддів відмовляє позивачу в заяві, поданій 02.11.2016 р., про зміну предмету позову, оскільки одночасна зміна підстав і предмета позову не дозволяється.
Також в судовому засіданні 21.22.2016 р. було розглянуто клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог (від 02.11.2016 р.). Колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами, проте, вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленого позивачем вимоги. Суд не вправі змінювати предмет позову та розглядати позовні вимоги, які не були заявлені.
Як зазначалось вище, предметом розгляду справи № 908/1255/16 є визнання розміщеної на сайтах АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 інформації щодо Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" недостовірною та її спростування, а також стягнення з відповідача моральної шкоди. Позивач, в своїй заяві про вихід за межі позовних вимог звернувся з вимогою, яка не пов'язана з предметом даного спору та може бути окремим предметом спору, який має розглядатися в іншому позовному провадженні.
На підставі викладеного, колегія суддів залишає клопотання позивача про вихід господарського суду за межі позовних вимог без задоволення.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 32, 68, Конституції України, ст. 22 ЗУ "Про судоустрій", ст.ст. 3, 15, 16, п. 4 частини другої ст. 23, ст. 94, ч. 2 ст. 200, ст. 277, ч. З ст. 296, 500, 1167 ЦК України, ЗУ "Про інформацію" та п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", керуючись ст. 1 -7, 9, 10, 11, 14, 15, 18, 19, 20, 25, 32, 33, 34, 37, 39, 44, 47, 49, 66, 133, 134, 136, 137, 139, 140, 142, 144, 145, 147, 154,155, ч. З ст. 157, 158, 216, 217,218, 219, 224,225,226, 263, ГК України.
Відповідач позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними, з підстав викладених в відзиві на позовну заяву (відзиви долучений до матеріалів справи).
Представники третіх осіб, в судове засідання 21.11.2016 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. В судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2016 р. представники третіх осіб позов підтримали повністю.
За клопотанням представників позивача та відповідача здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В засіданні суду 21.11.2016 р. колегія суду вирішила з урахуванням наданих суду доказів за можливе завершити розгляд даного спору та ухвалити судове рішення, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, сторонам оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів -
Позовні вимоги обґрунтовані фактом поширення Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" у мережі Інтернет на належних йому веб-сайтах: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8 інформації відносно позивача, яка, за його переконанням, є недостовірною та носить негативний характер для господарської діяльності та діловій репутації позивача, а саме:
"Внимание: подделки!
ОО "АИСС ГРУП (LTD AISS GROUP)" и компания ОО «Вихлач -УА» которая входит в группу компаний «АИСС ГРУПП»- являются единственным представителем польского завода по производству котлов P.W «ІНФОРМАЦІЯ_1» Польша, на территории Украины с 2012 года.
ВНИМАНИЕ! КОНТРАФАКТНОЕ ПРОИЗВОДСТВО
Сообщаем вам, что с компаниями «Торгового дома Идмар Украина», «Нотеус» и другими недобросовестными фирмами ведутся судебные тяжбы, органами защиты прав потребителей в связи с продажей КОНТРАФАКТНОЙ продукции.
Не будет оставлено без внимания ни одно нарушение прав со стороны недобросовестных участников рынка. Подробнее - приложении. (В приложении к письму «Решение суда о наложении ареста на имущество «Идмар Украина»)
http:// reyestr.court.gov.ua/Review/47019243
ВНИМАНИЕ! Отдельные лица и фирмы изготавливают «ІНФОРМАЦІЯ_1-клоны» в промышленных условиях, выдавая их за собственное творение. Такие действия по закону Украины являются противоправными, т.к нарушают права изобретателя и другие авторские права, содержат признаки недобросовестной конкуренции. Все это влечет за собой ответственность виновных, конфискацию незаконно произведенной продукции и закрытие контрафактного производства."
Як стверджує позивач, зазначена вище інформація була доведена невизначеному колу осіб, оскільки поширена в загальнодоступній мережі Інтернет. Факт поширення даної інформації підтверджує відповідною роздруківкою сторінок з Інтернет-сайтів, які додані до матеріалів справи.
Позивач стверджує, що зазначену вище інформацію розміщено на сайтах ТОВ "АІСС ГУПП".
Враховуючи те, що позивач вважає, що вказана інформація є такою, що не відповідає дійсності звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогам про визнання розміщеної на сайтах АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8 інформації щодо Споживчого товариства "Торговий дім "Ідмар Україна" недостовірною та її спростування, а також стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 200000 грн.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.
Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України у № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи визначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.
Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Частиною 1 ст.91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Пленумом Верховного суду України у п. 95 Постанови № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" розяснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.
Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено до матеріалів справи роздруківки з інтернет-сторінок (АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8) на яких міститься інформація, під заголовком ПІДРОБКА про продаж позивачем контрафактної продукції, та є посилання на ТОВ "АІСС ГРУПП" що на його думку, підтверджує власність даних сайтів та авторство даної інформації відповідачем.
Судом встановлено, що на сайтах АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8 є посилання на ТОВ "АІСС ГРУПП", але жодного посилання на те, що саме відповідач є власником сайтів інтернет-сторінок не містять.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК Ураїни обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
З метою встановлення власників веб- сайтів на яких розміщена дана інформація, суд зобов'язав адміністраторів систем реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі - Інтернет - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНЛІМ.ЮЕЙ", Товариство з обмеженою відповідальністю "НІК.ЮЕЙ", INTERNET INVEST, LTD надати суду інформацію про осіб власників веб-сайтів зареєстрованих за доменними іменами АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8 повідомити дані про замовників за вказаними веб-сайтами та повідомити інформацію про дії щодо перереєстрації вказаних доменних імен, якщо такі вчинялись. А також інформацію чи пов'язане Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" якимось чином зі створенням сайтів АДРЕСА_3; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8.
12.08.2016 р. до господарського суду надійшла інформація від ТОВ "АНЛІМ.ЮЕЙ", згідно якої реєстратором доменного імені АДРЕСА_4 є фізична особа. Щодо сайтів зареєстрованих за доменними іменами АДРЕСА_3; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 інформація відсутня, оскільки ТОВ "АНЛІМ.ЮЕЙ" не є їх адміністратором.
29.08.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла інформація (вих. № 20160829-1) від ТОВ "НІК.ЮЕЙ", згідно якої реєстратором доменного імені АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 є фізичні особи. Щодо сайту зареєстрованого за доменним іменам АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8. інформація відсутня, оскільки ТОВ "НІК.ЮЕЙ" не є їх адміністратором.
10.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла від INTERNET INVEST, LTD інформація (вих. № згідно якої реєстратором доменного імені АДРЕСА_9 є фізична особа, а АДРЕСА_6. - юридична особа, але не відповідач по справі.
На підставі вищезазначених відповідей вбачається, щодо сайти АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (платформа АДРЕСА_7)- АДРЕСА_8, реєстраторами доменних імен яких є фізичні особи та юридична особа, які не мають відношення до ТОВ "АІСС ГРУПП", а також зазначено що відсутня інформацію про пов'язаність якимось чином ТОВ "АІСС ГРУПП" з реєстрацією деменах імен вищезазначених сайтів.
Недоведеність факту вчинення дій щодо розповсюдження недостовірної інформації саме відповідачем а також недоведеність факту належності йому сайтів, на яких таке розповсюдження відбулось, тягне за собою неможливість покладання на нього відповідальності за такі події, неможливість покладання на нього обов'язку опублікувати спростування та відсутність підстав для стягнення з з нього 200 000 грн. моральної шкоди.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Статтею 24 ГПК України передбачено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініциатовою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Позивачем заявлені та підтримані позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП", клопотань від позивача щодо залучення іншого позивача або про заміну первісного відповідача належним відповідачем не надходило.
За таких обставин, суд не роглядав питання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача або про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поширення інформації саме відповідачем, суд приходить висновку, що заявлений позов є таким що задоволенню не підлягає.
В позові слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
В позові відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "01" грудня 2016 р.
Головуючий Н.А. Колодій
Судді О.А. Топчій
О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.