29.11.2016 Справа № 907/496/15
За позовом дочірнього підприємства "Пілснер Україна", м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хуст, Закарпатська область
про стягнення заборгованості в розмірі 163631,00 грн., в т.ч. 145445,49 грн. - основна заборгованість, 5854,14 грн. - 3% річних, 12331,37 грн. - пеня
Колегія суддів у складі: Головуючого судді - Васьковського О.В., суддів - Івашкович І.В., Ремецькі О.Ф.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_2.(дов. від 18.05.16)
СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в розмірі 163631,00 грн., в т.ч. 145445,49 грн. - основної заборгованості, 5854,14 грн. - 3% річних, 12331,37 грн. - пені, згідно договору купівлі-продажу №15 від 10.01.13 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 08.06.16 ).
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у встановлений у договорі строк не здійснив оплату за поставлений товар, чим порушив умови договору купівлі-продажу, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість у сумі 145445,49 грн., у зв'язку з чим позивачем на основну суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 12331,37 грн, а також суму 5854,14 грн. - три проценти річних, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У підтвердження факту виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу позивачем надано видаткові накладні, а саме: №30314 від 13.08.13 на суму 48951,36 грн., №35063 від 14.09.13 на суму 102296,02 грн. та №19150 від 29.05.13, які підписані та скріплені печаткою відповідача. Також, позивач стверджує, що у відповідача наявна заборгованість згідно неоплачених видаткових накладних №10008 від 31.03.14 на загальну суму 30458,88 грн. та №1462 від 16.01.14 на загальну суму 42303,96 грн., які підписані та скріплені печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Позивач наводить доводи, що позивач та ОСОБА_2 є чоловіком та жінкою, які неодноразово підписували видаткові накладні один за одного. Вказує, що як між позивачем та відповідачем підписані договори купівлі-продажу, так і між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 існують підписані договори купівлі-продажу. Також, позивач наводить доводи щодо того, що відповідачем здійснено конклюдентні дії щодо отримання товару за договором купівлі-продажу згідно видаткових накладних, які підписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а таке підписання документів один за одного є звичаєм для відповідача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оскільки такі дії здійснюються ними на протязі декількох років і приймаються обома сторонами.
Крім того, позивач посилається на те, що у взаємовідносинах між сторонами товаро-транспортна накладна не є підставою для підтвердження факту отримання останньою товару, оскільки відповідною товаро-транспортною накладною мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не операції з придбання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач у поданому 24.06.16 відзиві вважає поданий позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, відповідач повністю заперечує вчинення будь-яких конклюдентних дій щодо отримання товару за договором купівлі-продажу згідно видаткових накладних, які підписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та вважає, що вказані доводи позивача з посиланням на товаро-транспортні накладні №10009 від 31.03.14 та №1459 від 16.01.14, суперечать діючому законодавству, а саме ст.ст. 207, 208 Цивільного кодексу України. Відповідач, посилаючись на ч.3 ст.243 Цивільного кодексу України, вказує, що беручи на себе зобов'язання отримати товар від позивача ОСОБА_2 повинен був передати позивачу або його представнику доручення на отримання від позивача товару.
Відповідач заперечує отримання товару згідно накладної №1462 на суму 42303,96 грн. від 16.01.14, №30314 на суму 48951,36 грн. від 13.08.13 та №10008 на суму 30458,88 грн. від 31.03.14, №19150 від 29.05.13 на суму 22133,02 грн., а також заперечує підписання власноручно поданих позивачем до суду та видачу доручення на отримання товару від позивача третім особам.
Відповідач стверджує, що при прийнятті товару покупцем, останній зобов'язаний підписати товаро-транспортну накладну, поставити власну печатку, зазначити на товаро-транспортній накладній дату та час приймання товару, при наявності виявлених недоліків скласти відповідний акт в присутності представника постачальника та передати доручення на отримання товару (якщо приймання товару проводить інша особа або найманий працівник). При цьому, зазначає, що між відповідачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 немає жодного договору про спільну діяльність та відсутні доручення виписане відповідачем на ОСОБА_2 на отримання товару від позивача.
Крім того, відповідач стверджує, що ним було здійснено оплату товару за видатковою накладною №35063 від 14.09.13 у розмірі 10000,00 грн., у підтвердження чого надав банківську квитанцію №1321610368 від 16.01.14 про сплату вказаної суми коштів за призначенням платежу згідно вказаної товаро-транспортної накладної. При цьому, відповідач вказує, що накладної з аналогічним номером, виписаної на ОСОБА_2 або іншого контрагента бути не може, оскільки кожна накладна за звітний період має власний номер, дату виписки. Вказані кошти були зараховані позивачем, а платник у вказаній квитанції - ОСОБА_2 зазначений помилково, про що свідчить службовий лист ПАТ «Комінвестбанк» від 16.06.15 №04-1/1-06-119 про орфографічну помилку при внесенні даних від платника. Також, відповідач заперечує щодо акту звіряння між сторонами, оскільки такий відображає період з 01.01.2013 по 31.03.13 та не стосується заявленого позивачем періоду заборгованості у даній справі.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.07.15 задоволено клопотання позивача від 02.07.2015 року та призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції
Супровідним листом №3920/3921/16-32 від 05.08.16 до господарського суду Закарпатської області повернуті матеріали справи №9007/496/15 разом із висновком експертів від 05.08.16 №3920/3921/16-32.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила:
Між позивачем (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено договір купівлі-продажу №15 від 10.01.13 (далі - договір), згідно п.п. 1.1., якого позивач зобов'язався продати, а покупець прийняти і оплатити продукти харчування (далі - товар) згідно специфікації (додаток №1) і доповнення до договору (додаток №2).
Кількість, ціни і номенклатура товару визначаються в накладній, яка виписується при відпуску товару, підписується представниками сторін. Продавець залишає за собою право зміни відпускних цін, попередньо повідомивши про це за 14 календарних днів (п.2 договору).
Вартість товару по вказаному договору визначається в накладній на передачу товару, в гривнях (п.6 договору).
Оплата покупцем продавцю здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту відгрузки товару шляхом здійснення переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця наступні поставки товару здійснюються при відсутності простроченої заборгованості (п.п.7,9 договору).
Перехід права власності на товар від продавця покупцю здійснюється в момент підписання накладної на товар (п.14 договору).
На виконання вказаного договору позивачем у період 2013-2014 роки було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 145445,49 грн., згідно видаткової накладної №30314 від 13.08.2013 року на загальну суму 48951,36 грн., №1462 від 16.01.2014 року на загальну суму 42303,96 грн., №10008 від 31.03.2014 року на загальну суму 30458,88 грн. та №19150 від 29.05.2013 року на загальну суму 22133,02 грн. та №35063 від 14.09.2013 року на загальну суму 102296,02 грн.
Позивач стверджує, що відповідачем взагалі не здійснено оплату за поставлений товар згідно підписаних та скріплених печаткою відповідача видаткових накладних №30314 від 13.08.2013 року на загальну суму 48951,36 грн., №19150 від 29.05.2013 року на загальну суму 22133,02 грн., а оплату за поставлений товар згідно підписаної та скріпленої печаткою відповідача видаткової накладної №35063 від 14.09.2013 року на загальну суму 102296,02 грн. оплачена частково у сумі 92296,02 грн.
Щодо видаткових накладних №1462 від 16.01.2014 року на загальну суму 42303,96 грн., №10008 від 31.03.2014 року на загальну суму 30458,88 грн., то позивач вважає, що хоч такі і підписані та скріплені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, однак наводить ряд документів отриманих позивачем з яких, як вважає позивач, вбачається неодноразове здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем дій щодо підписання один за одного документів та здійснення по ним оплати один за одного, оскільки такі є подружжям. Однак, позивач посилається на те, що відповідачем здійснено конклюдентні дії по отриманню товару згідно видаткових накладних №1462 від 16.01.2014 року на загальну суму 42303,96 грн., №10008 від 31.03.2014 року на загальну суму 30458,88 грн., у зв'язку з чим , позивач вважає, що такі дії свідчать про прийняття правочину, його схвалення, згідно ст.241 Цивільного кодексу України, тому такі дії створюють для відповідача права та обов'язки відносно позивача щодо оплати отриманого товару за вказаними видатковими накладними.
Спір між сторонами виник з тих підстав, що відповідач заперечує факт підписання видаткових накладних №30314 від 13.08.2013 року на загальну суму 48951,36 грн., №1462 від 16.01.2014 року на загальну суму 42303,96 грн., №10008 від 31.03.2014 року на загальну суму 30458,88 грн. та №19150 від 29.05.2013 року на загальну суму 22133,02 грн., які подані позивачем в якості доказів, а також наявної заборгованості у сумі 10000,00 грн. згідно видаткової накладної №35063 від 14.09.2013 року.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.07.16, у зв'язку з тим, що позивач вважав неправдивими заперечення відповідача щодо факту підписання відповідачем видаткових накладних №30314 від 13.08.2013 року на загальну суму 48951,36 грн., №1462 від 16.01.2014 року на загальну суму 42303,96 грн., №10008 від 31.03.2014 року на загальну суму 30458,88 грн. та №19150 від 29.05.2013 року на загальну суму 22133,02 грн. призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання: Чи виконано підпис у видатковій накладній №30314 від 13.08.2013року ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 або іншою особою? Чи виконано підпис у видатковій накладній №1462 від 16.01.2014року ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 або іншою особою? Чи виконано підпис у видатковій накладній №10008 від 31.03.2014року ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 або іншою особою? Чи виконано підпис у видатковій накладній №19150 від 29.05.2013року ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 або іншою особою?
За результатами проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи згідно висновку експертів від 05.08.16 №3920/3921/16-32 експертами встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у видаткових накладних №30314 від 13.08.2013 року, №1462 від 16.01.2014 року, №10008 від 31.03.2014 року та №19150 від 29.05.2013 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Отримав» у видаткових накладних №30314 від 13.08.2013 року та №19150 від 29.05.2013 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1. Підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Отримав» у видаткових накладних №1462 від 16.01.2014 року та №10008 від 31.03.2014 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
У відповідності до ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
При аналізі та оцінці поданих сторонами доказів та наданого експертом висновку в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належним чином доведеного факту постачання відповідачу товару на загальну суму 135445,49 грн. за видатковими накладними №30314 від 13.08.2013 року, №1462 від 16.01.2014 року, №10008 від 31.03.2014 року та №19150 від 29.05.2013 року, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Саме довіреність разом з відповідною накладною або накладна, підписана безпосередньо відповідачем, є належним доказом, що має підтверджувати передачу та прийняття товару уповноваженою особою відповідача або ним особисто.
Доводи відповідача, викладені, зокрема, у заяві відповідача від 17.06.15 щодо непідписання видаткових накладних №30314 від 13.08.2013 року, №1462 від 16.01.2014 року, №10008 від 31.03.2014 року та №19150 від 29.05.2013 року, неотримання товару згідно вказаних накладних та відсутність доручень, які виписані відповідачем третім особам на отримання продукції позивачем не спростовані.
Вищенаведеним висновком експерта спростовується наявність на видаткових накладних №30314 від 13.08.2013 року, №1462 від 16.01.2014 року, №10008 від 31.03.2014 року та №19150 від 29.05.2013 року особистого підпису відповідача, як одержувача товару.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.627 ЦК України).
Тому, з огляду на вищенаведене, враховуючи висновки експертів, судом не беруться до уваги доводи позивача щодо вчинення відповідачем будь-яких схвальних дій щодо правочину, так як відносини між сторонами виникли на основі договору, умови якого чітко встановлені та обумовлені обома сторонами.
Таким чином, позивачем не доведено факт здійснення постачання товару відповідачу за вказаними накладними, оскільки за вищевказаними ознаками подані позивачем видаткові накладні №30314 від 13.08.2013 року, №1462 від 16.01.2014 року, №10008 від 31.03.2014 року та №19150 від 29.05.2013 року не можуть вважатися доказом здійснення господарської операції з поставки товару фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, а відтак і наявної заборгованості згідно вказаних видаткових накладних на загальну суму 135445,49 грн.
Щодо заборгованості відповідача згідно видаткової накладної №35063 від 14.09.13 у розмірі 10000,00 грн. судом встановлено наступне.
Згідно видаткової накладної №35063 від 14.09.13, яка скріплена печаткою і підписом відповідача, позивачем поставлено товар на загальну суму 102296,02 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату за товар, поставлений згідно вказаної видаткової накладної у сумі 92296,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. Вказаний факт часткової оплати у сумі 92296,02 грн. не заперечується обома сторонами.
Позивач у позовній заяві вказує, що загальна сума заборгованості відповідача за видатковою накладною №35063 від 14.09.13 становить 10000,00 грн.
В спростування наведених доводів, відповідач надав банківську квитанцію №1321610368 від 16.01.14 про сплату вказаної суми коштів за призначенням платежу «оплата за товар згідно накладної №35063 від 13.09.13», тобто згідно з вказаною видатковою накладною. При цьому, відповідач вказує, що накладної з аналогічним номером, виписаної на ОСОБА_2 або іншого контрагента бути не може, оскільки кожна накладна за звітний період має власний номер, дату виписки. Вказані кошти були зараховані позивачем, а платник у вказаній квитанції - ОСОБА_2 зазначений помилково, про що свідчить службовий лист ПАТ «Комінвестбанк» від 16.06.15 №04-1/1-06-119 про орфографічну помилку при внесенні даних від платника та згідно якого правильним слід вважати платника ФОП ОСОБА_1
Таким чином, вказана сума 10000,00 грн. станом на день розгляду справи є сплаченою відповідачем, у зв'язку з чим спростовується факт заборгованості відповідача згідно видаткової накладної №35063 від 14.09.13.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем не надано належного документального підтвердження факту поставки за видатковими накладними №30314 від 13.08.2013 року, №1462 від 16.01.2014 року, №10008 від 31.03.2014 року та №19150 від 29.05.2013 року та №35063 від 14.09.13 на суму 145445,49 грн., тому висновок щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаними вище поставками є неможливим.
Не є належними та допустимими доказами у справі надані позивачем видаткові накладні видані позивачем та підписані іншою особою замість відповідача, тому такі не можуть вважатися доказом того, що відповідач визнав факт поставки товару за видатковими накладними №30314 від 13.08.2013 року, №1462 від 16.01.2014 року, №10008 від 31.03.2014 року та №19150 від 29.05.2013 року та особисто прийняв товар.
За таких обставин позовні вимоги, що ґрунтуються на факті невиконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати товару, переданого за зазначеними вище накладними, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 5854,14 грн. - 3% річних та 12331,37 грн. - пені, згідно договору купівлі-продажу №15 від 10.01.13 є безпідставними.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 163631,00 грн., в т.ч. 145445,49 грн. - основної заборгованості, 5854,14 грн. - 3% річних, 12331,37 грн. - пені, згідно договору купівлі-продажу №15 від 10.01.13 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 08.06.16 ) задоволенню не підлягає.
Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем під час судового розгляду справи не доведено належними засобами доказування факту отримання товару відповідачем за зазначеними у позові накладними.
Отже, у позові належить відмовити повністю.
Згідно з ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору належить покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4-6, 4-7, 15, 32, 33, 34, 41,42, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
у позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.12.16.
Головуючий суддя Васьковський О.В.
Суддя Івашкович І.В.
Суддя Ремецькі О.Ф.