Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "01" грудня 2016 р. Справа № 906/1088/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 25.10.2016 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №34 від 21.11.2016
від третьої особи: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (м. Львів)
до Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (смт. Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 митниця Державної фіскальної служби України (м. Ужгород)
про стягнення 25748,00 грн
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" про стягнення 25748, 00 грн. збору за простій.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.11.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.12.2016. Також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 митницю Державної фіскальної служби України.
30.11.2016 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просив пункт 3 прохальної частини позовної заяви вважати таким, що стягненню підлягає сума 28698, 00 грн.
Дана заява мотивована позивачем, тим, що в розрахунку позовних вимог згідно з актами загальної форми №392, 393, 4585, 24 залізницею, підсумовуючи ціну позову, упущено суму в розмірі 2 950, 00 грн плати за перевезення вагона №67853788 зі станції Батьово на станцію Чоп та у зворотному напрямку для здійснення митного огляду (переогляду) вантажу, згідно з заявкою ОСОБА_3 митниці ДФС від 17.05.2016 №09/16. Така плата нараховується відповідно до Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, тобто як вказує позивач плата за перевезення є фіксованою і додаткового погодження не потребує. Таким чином в заяві позовні вимоги збільшені і становлять 28698, 00 грн. (25 748,00 грн + 2 950,00 грн)
Відповідно до п.3,10 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві
Суд, розглянувши подану заяву та матеріали справи, відмовляє в її прийнятті в порядку ст. 22 ГПК України, оскільки збільшення суми позову на 2 950,00грн , що є перевізною платою з урахуванням доданого розрахунку до нього, розцінює. як подання іншої позовної вимоги, яка не ґрунтується та не підтверджується належними в матеріалах справи доказами щодо простоювання вагону № 67853788, які є підставою для стягнення плати за перевезення вказаного вагону. Крім того, ніяке стягнення суми перевізної плати позивачем в позовних вимогах не пред'являлось, а тому не має ніякого відношення до збільшення кількісних показників неіснуючої позовної вимоги.
Справа розглядається з межах позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, надавши письмовий відзив. Зокрема зазначивши, що відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу п. 8,3,4 розділу 8,3 вказано, що огляд (переогляд) в результаті часткового митного огляду вантажу проводився без його вивантаження, тобто кошти за маневрову роботу, згідно розрахунку сум за користування вагонами та інші послуги станції Чоп в сумі 1347, 10 грн по кожному акту нараховані безпідставно. Також згідно розрахунків суми збитків, спричинених затримкою вагонів по станції Батьово згідно актів загальної форми №392 від 18.05.2016, №24 від 17.05.2016 та №393 від 17.05.2016 збір за маневрову роботу з вагонами нараховані безпідставно, так як затримка вагонів була здійснена не з вини відправника, одержувача, експедитора. Відповідно до заявки митного поста "Залізничний" 09/16 від 17.05.2016, наказу №111 від 17.05.2016 вагон №67853788 було направлено для проведення митного огляду, який було проведено 31.05.2016.
Тому відповідач зазначає, що згідно ч. 1 ст. 338 Митного кодексу України, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Таким чином у відзиві відповідач просив зменшити розмір відшкодування до 4 000, 00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів представника відповідача, вказуючи, що дані нарахування не являються штрафними санкціями в понятті господарського законодавства.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено, проте 25.11.2016 від представника вказаної третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору на вимогу ухвали суду, безпосередньо в яких третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
В травні 2016 року ДП «Білокоровицьке лісове господарство» відправлено зі станції Поляски, Білокоровичі Південно-Західної залізниці вагони № 67169276, 67904110, 67853788 з вантажем «лісоматеріали» відправки Поляски -Тужер, Білокоровичі-Тужер № 492348, 493098, 493106.
16.05.2015 у складі поїзда № 2117 на ст. Батьово прибули вищевказані вагони №67904110, 67853788 з вантажем «лісоматеріали» та були відчеплені для проведення переогляду. Згідно з актом загальної форми від 16.05.2016 №10930, на підставі заявки ОСОБА_3 митниці від 17.05.2016 №09/16, ці вагони було подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфне повідомлення від 17.05.2016 №105 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.
17.05.2016 підрозділом залізниці, на виконання вищезазначеної заяви ОСОБА_3 митниці ДФС, надано наказ №111 згідно з яким вагони №67904110, 67853788 відправлено на станцію Чоп для здійснення митного огляду (переогляду) вантажу.
18.05.2016 ОСОБА_3 митницею ДФС прийнято рішення про випуск вагона №67904110, він прослідував за призначенням.
Станцією Батьово складено акт загальної форми від 18.05.2016 №392 на випуск вагона №67904110 з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта. Так за актом загальної форми №392 нараховані платежі за затримку вагону №67904110 на суму 2849, 90 грн. (а.с. 20).
Станцією Батьово також складено акт загальної форми від 17.10.2015 №393 на випуск вагону №67853788 з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта. Так за актом загальної форми №393 нараховані платежі за затримку вагону №67853788 на суму 1375, 40 грн. (а.с. 21).
Вагон №67853788 простоював на станції Чоп до 31.05.2016, про що станцією Чоп складено акт загальної форми від 17.05.2016 №4585 з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта. Так за даним актом нараховані платежі за затримку вагону на суму 19 998, 40 грн. (а.с. 22)
За результатами переогляду вантажу у вагоні №67853788 інспекторами митниці складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 31.05.2016 №305010002/2016/00027, згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено.
Крім того, 17.05.2016 у складі поїзда №2113 ст. Батьово прибув вагон №67169276 з вантажем "лісоматеріали" та був відчеплений для проведення переогляду. Згідно з актом загальної форми від 17.05.2016 №10934, на підставі заявки закарпатської митниці від 17.05.2016 №11/16, цей вагон подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та надано телеграфне повідомлення від 18.05.2016 №111 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.
18.05.2016 ОСОБА_3 митницею ДФС прийнято рішення про випуск вагона №67169276, він прослідував за призначенням, у зв'язку з цим залізниця склала акт загальної форми від 18.05.2016 №24 на випуск вагона №67169276 з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта. Так, за вказаним актом нараховані платежі за затримку вагона в сумі 1 524, 30 грн. (а.с. 27).
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Так, нарахування становлять за актом загальної форми №392 суму 2849,90 грн, №393 на суму 1375, №4585 на суму 19998, 40 грн, №24 на суму 1524, 30 грн, що загалом складає - 25748, 00 грн.
Позивач 07.10.2016 направив відповідачу претензію №Н-10/3416 щодо здійснення відшкодування суми 25748, 00 грн збору за простій, які залишено ними без відповіді та задоволення (а.с. 29).
Позивач у своєму позові зазначає, що згідно вимог ст.ст. 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) , ст.ст. 30, 218, ч. 2 ст. 325, ст. 338 МК України в будь - якому випадку повинні бути відшкодовані витрати, пов'язані із здійсненням розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Оцінивши подані сторонами докази, пояснення та матеріали справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 920 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язань, шо випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, за встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, передбачає, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
При цьому ст. 10 ЦК України, ч. З ст. 1 Митного кодексу України (МК України) передбачено застосування правил відповідного міжнародного договору, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства.
Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в Україні» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.
За умовами ст. 15 СМГС, одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення вантажовідправник для кожної відправки повинен представити станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну.
Згідно зі ст. 3 СМГС, на умовах якого здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
Статтею 32 СМГС передбачено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі додаткові витрати, пов'язані із перевезенням вантажів.
Згідно із ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, п.п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку, а тому не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.
Згідно з п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Сума 25748, 00 грн. розрахована Залізницею відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми.
Згідно положень ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб. Зазначена норма, як така що регулює здійснення митних формальностей саме на залізничному транспорті, є спеціальною по відношенню до норми ч.5 ст.338 Митного кодексу України, якою визначений загальний (для всіх видів транспорту) порядок здійснення митного контролю та відповідно до якої митний огляд у випадках не виявлення факту незаконного переміщення товарів проводиться за рахунок органу, з ініціативи якого здійснений такий огляд.
Окрім того, главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п.29 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України). Таким чином, дії щодо здійснення ОСОБА_3 митницею ДФС митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.
Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи стосунки між сторонами виникли згідно заявок ОСОБА_3 митниці про проведення митного огляду вагонів з товаром відповідача на підставі ст.ст.338,325 Митного кодексу України. Нараховані внаслідок виконання вказаних заявок з боку позивача суми не є штрафною санкцією в розумінні ст.ст.118,122 Статуту залізниць України.
Тому підстав для зменшення розміру витрат залізниці, що пов'язані з митними формальностями судом не вбачається.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому, суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в сумі 25748, 00 грн збору за простій підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати з оплати судового збору згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (11052, Житомирська область, Олевський район, смт. Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна,1, ЕДРПОУ 00991798) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя,1, ЕДРПОУ40081195):
- 25 748, 00 грн коштів за простій вагонів;
- 1378, 00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 05.12.16
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати: 4 прим.
1- в справу
2,3,4 - сторонам та третій особі (рек)