Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "30" листопада 2016 р. Справа № 906/765/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.08.16.)
від відповідача: ОСОБА_2 (адвокат, угода від 13.09.16)
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромхолд інвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Народна"
про визнання недійсними пунктів 8.1 та 8.4. договору оренди №01-09/15 від 11 вересня 2015р., про стягнення 1300000,00 грн.,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Народна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромхолд інвест"
про визнання недійсним договору оренди №01-09/15 від 11.09.15.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсними положення п.8.1. та п.8.4. договору оренди мережі АЗС №01-09/15 від 11.09.15., укладеного між ТОВ "Ромхолд інвест" (орендодавець) та ТОВ "Нафтогазова компанія "Народна" (орендар), а також про стягнення з відповідача на свою користь 1300000,00 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань.
Позов в частині визнання недійсними пунктів договору ґрунтується на тому, що вказані пункти передбачають врегулювання спорів за законодавством Латвійської Республіки, що протирічить Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки сторони договору знаходяться в Україні, є юридичними особами України, договір укладений в Україні щодо майна, яке знаходиться в Україні.
Позовні вимоги про стягнення збитків грунтуються на тому, що після закінчення дії договору оренди відповідач не повернув позивачу майно, чим завдав збитків, які полягають у неотриманні орендної плати за ці ж об'єкти від іншої особи, з якою укладено договір оренди.
У відзиві від 13.09.16 на позовну заяву ТОВ "Нафтогазова компанія "Народна" позов не визнало, просило відмовити в його задоволенні за необгрунтованістю, посилаючись на відсутність доказів, які підтверджують право позивача на розпорядження об'єктами оренди; позивачем порушено п.5.3.1 договору щодо передачі об'єктів в оренду за Актом приймання-передачі (а.с.38).
27.09.16. до суду надійшла зустрічна позовна заява по справі №906/765/16 Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Народна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромхолд інвест" про визнання недійсним договору оренди № 01-09/15 від 11.09.15 (а.с.61).
Підставою зустрічного зазначена його фіктивність з посиланням на 234 ЦК України. Обгрунтовуючи фіктивність договору відповідач вказує на те, що орендодавець не є власником майна та не передавав майно орендарю за актами як передбачено договором.
Ухвалою суду від 27.09.16. зустрічний позов ТОВ "Нафтогазова компанія "Народна" прийнято для спільного розгляду з первісним.
02.11.16. представником ТОВ "Ромхолд інвест" до суду подано письмовий відзив №1-11/2016 від 01.11.16 на зустрічну позовну заяву. Товариство зустрічний позов не визнає з тих підстав, що ТОВ "Нафтогазова компанія "Народна" на момент укладення договору оренди тривалий час користувалося об'єктами оренди без правової підстави, тому було вирішено укласти договір оренди вказаних об'єктів на строк до 01.03.16 без оформлення Акту приймання-передачі. Товариство виступило орендодавцем майна, оскільки є його управителем на підставі договору управління нерухомим майном від 11.09.15 по причині того, що власником майна є ТОВ"ТРІ МЕНЕДЖМЕНТ"(Латвія), який є нерезидентом (а.с.121).
У судовому засіданні 16.11.16 оголошувалась перерва до 30.11.16, відповідно до ст.77 ГПК України.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, зустрічний позов не визнав з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги зустрічної позовної заяви підтримав з підстав викладених у ній, первісний позов не визнав з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
11 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трі менеджмент" (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромхолд інвест" (управитель) укладено договір управління нерухомим майном, за умовами якого ТОВ "Трі менеджмент" передало в управління ТОВ "Ромхолд інвест" нерухоме майно, яке складається з 18 об'єктів у строк на три роки (а.с.125).
11 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромхолд інвест" (орендодавець/позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазова компанія "Народна" (орендар/відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди мережі АЗС №01-09/15 (а.с.8), які є власністю ТОВ "Трі менеджмент" та знаходяться в управлінні ТОВ "Ромхолд інвест" .
Згідно Додатку № 1 до Договору оренди в користування Орендарю було передано 18 об'єктів, загальна вартість яких на дату укладення Договору оренди становила 9 185 214,00 євро (327 165 971,00 гривень згідно офіційного курсу валют Національного банку України).
Пунктом 10.1 визначено строк дії договору до 01 березня 2016 року. У випадку припинення дії Договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю мережу об'єктів в справному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального зносу, - протягом 5 календарних днів. Мережа об'єктів та майно, що повертається, повинно відповідати техніко-економічним показникам, які існували на момент передачі їх в оренду і бути придатними для їх використання по прямому цільовому призначенню (п. 2.6 Договору оренди).
Посилаючись на те, що після закінчення строку дії Договору оренди орендар не повернув орендодавцю мережу об'єктів 01 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою-претензією за вих. № 01/03-16 (а.с.16) з вимогою негайно звільнити від власного майна всі збутові об'єкти, які були предметом Договору оренди. Дана заява була направлена на адресу Відповідача засобами поштового зв'язку та отримана представником Відповідача 17.03.2016 року (а.с.18).
27 квітня 2016 року була направлена телеграма на адресу Відповідача з вимогою негайно, до 29.04.2016 року звільнити АЗС від належних Відповідачу товарно-матеріальних цінностей (а.с.19).
Вказані звернення орендодавця були залишені орендарем без відповіді та задоволення.
Невиконання ТОВ "Нафтогазова компанія "Народна" зобов'язань з повернення майна орендодавцеві стало підставою для звернення ТОВ "Ромхолд інвест" з вимогою про стягнення 1300000,00грн. збитків. Обгрунтовуючи вимогу про стягнення збитків позивач зазначає, що 06.04.16 укладено договір оренди, за яким позивач передав в оренду 21 об'єкт нерухомого майна, в тому числі об'єкти, які були предметом вищевказаного договору від 11.09.15, товариству "Манго-Груп" з орендною платою 1 млн грн. на місяць. Зважаючи на те, що відповідач не повернув об'єкти оренди, позивач позбавився можливості отримувати орендну плату від ТОВ "Манго-Груп", в результаті чого станом на липень 2016 року збитки для позивача (не отримана орендна плата від ТОВ "Манго-Груп") становлять 3 млн. грн.
Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За нормами статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч.5 ст.226 Господарського кодексу України, у разі невиконання зобов'язання про передачу індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
Аналіз даної норми дає підстави для висновку, що управнена сторона має право на альтернативні взаємовиключні дії: або вимагати повернення речі, або вимагати відшкодування збитків. Тобто в разі задоволення вимоги про відшкодування збитків втрачається право на вимогу про повернення речі. Однак у правовідносинах оренди орендодавець ні в якому разі не може бути позбавлений права вимоги повернення предмету оренди, отже вказана норма статі 226 ГК України не може бути застосована до спірних правовідносин. Натомість захист прав орендодавця в такому випадку урегульований статтею 785 ЦК України.
Одночасно господарський суд звертає увагу, що позивач після 01.03.16 знав про ймовірне порушення зобов'язань відповідачем, однак позов про витребування майна чи про стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України не подавав, а уклав договір оренди з ТОВ "Манго-Груп", чим створив обставини для можливості вимагати відшкодування збитків.
Позивач ТОВ "Ромхолд інвест" також просить визнати недійсними пункти 8.1 та 8.4 договору оренди від 11.09.15. Вказаними пунктами передбачено, що тлумачення та виконання умов договору визначаються законодавством Латвійської Республіки. Спори, пов'язані з виконанням договору вирішуються в Третейському суді при Асоціації комерційних банків Латвії за законодавством Латвійської Республіки. Підставою для визнання недійсними цих пунктів договору позивач вказує те, що договір в цій частині укладений з порушенням ст.76 ч.1 п.1, ст.1ч.1 п.4 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки ці норми передбачають, що при укладенні угоди сторони угоди можуть визначити підсудність та вибрати право виключно, якщо стороною угоди є іноземний елемент, якими не є ні позивач, ні відповідач.
Господарський суд не погоджується з таким тлумаченням закону з огляду на наступне.
Відповідно до ст.76 ч.1 п.1 Закону України "Про міжнародне приватне право" , на яку посилається позивач, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України. Пункт 2 частини 1 статі 1 цього Закону вказує на те, правовідносини з іноземним елементом є такими, якщо хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою. Суд наголошує, що терміни "учасник правовідносин" та "сторона договору" не є тотожними. В даному випадку іноземна юридична особа ТОВ "Трі Менеджмент" хоча не є стороною договору від 11.09.15, однак є учасником правовідносин, оскільки позивач, укладаючи цей договір, діяв на підставі договору управління нерухомим майном, який укладений між ТОВ "Ромхолд Інвест" та ТОВ "Трі менеджмент".
Звідси, договір оренди від 11.09.15 не протирічить вимогам ст.76 ч.1 п.1, ст.1ч.1 п.4 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки учасником правовідносин є іноземний елемент, тому позов в цій частині з такої підстави є необґрунтований і задоволенню не підлягає.
Разом з тим, не дивлячись на дійсність пунктів 8.1 та 8.4 договору оренди, спір підлягає вирішенню в господарському суді Житомирської області відповідно до ст. 77 вказаного Закону, де вказано, що підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.
Щодо зустрічної позовної заяви, слід зазначити наступне.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що договір оренди № 01-09/15 від 11.09.15 є фіктивним, ТОВ "Ромхолд інвест" не мало наміру створювати правові наслідки для себе після укладення договору та передавати в оренду об'єкти зазначені у договорі, оскільки у орендодавця відсутні зареєстровані права на об'єкти оренди, він не є власником цих об'єктів; об'єкти не були передані орендарю у порядку встановленому договором, а саме за Актом приймання-передачі.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Згідно ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
У пункті 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.13, зазначено, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
В даному випадку ТОВ "Нафтогазова компанія "Народна" в зустрічному позові навпаки стверджує, що товариством сплачено орендну плату за перший місяць оренди. Товариство користувалося орендованим майном, що підтверджується деклараціями з акцизного податку за період з вересня 2015 по серпень 2016 року, які подавались товариством до органів ДФС України (а.с.118, 119).
З наведеного вбачається, що договір оренди не має ознак фіктивності, тому зустрічний позов з підстав фіктивності договору задоволенню не підлягає.
Посилання відповідача у зустрічному позову на відсутність актів передачі майна та на відсутність права позивача бути орендодавцем не має правового значення для вирішення питання щодо фіктивності правочину.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
Відмовити в задоволенні первісного позову.
Відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення 05.12.16
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати: 1- в справу