61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
29.11.2016р. Справа №905/2655/16
за позовом: Керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міської ради, м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 24812116
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ, код НОМЕР_1
про стягнення збитків у розмірі 6461 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
прокурор: Хряк О.О. - за посвідч.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Керівник Краматорської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міської ради, м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ про стягнення збитків (у вигляді неодержаного доходу) у розмірі 6461 грн, які завдані внаслідок несплати пайового внеску в розвиток інфраструктури міста Краматорська.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідач у встановленому законом порядку не звернувся до Краматорської міської ради з заявою щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Краматорська, чим заподіяв позивачу збитки у розмірі 6461 грн.
Позивач у поясненнях №01-30/5045 від 19.10.2016р. позов прокурора підтримав, а також зазначив, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не звертався до Краматорської міської ради з заявою стосовно укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Краматорська, грошові кошти в сумі 6461 грн на рахунок позивача не перераховував.
Краматорська міська рада у судові засідання 19.10.2016р., 02.11.2016р., 23.11.2016р., 29.11.2016р. не зявилась, у поясненнях №01-30/5045 від 19.10.2016р. розгляд справи просила здійснити без участі власного представника.
Відповідач у судові засідання 19.10.2016р., 02.11.2016р., 23.11.2016р., 29.11.2016р. не з'явився, у листі б/н від 11.10.2016р. зазначив про те, що не був проінформований щодо необхідності укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Краматорська. Також, відповідач стверджував про готовність укласти договір та внести необхідну суму в ровиток інфраструктури вказаного населеного пункту. На підтвердження вищенаведеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 представлено до матеріалів справи копію заяви про укладання відповідного договору з доказами подання її до виконавчого комітету Краматорської міської ради.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання, 29.11.2016р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Наразі, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 23.11.2016р. присутність прокурора та сторін у судовому засіданні 29.11.2016р. обов'язковою не визнавалась, а строк розгляду спору закінчувався 29.11.2016р., васлідок чого відкладення судового засідання на іншу дату було неможливим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:
Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст.ст.2, 29 вказаного нормативно-правового акту господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Згідно з рішенням №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України у справі №1-1/99 представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
В силу норм ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
Відповідно до рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В якості позивача прокурором у позовній заяві визначено Краматорську міську раду.
За приписами ч.1 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
За змістом підпункту 1 п.«б» ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Водночас, в силу норм підпункту 1 п.«б» ст.28 вказаного нормативно-правового акту до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Краматорської міської ради до господарського суду з розглядуваним позовом відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, за висновками суду, вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ч.ч.2, 3, 5, 9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Приписами ч.ч.1, 5 ст.39 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
В силу норм ч.1 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
На виконання цих вимог рішенням №22/VI-69 від 26.12.2012р. Краматорської міської ради (з урахуванням змін, внесених рішенням №34/VI-9 від 11.12.2013р.) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м.Краматорська (далі - Порядок), відповідно до п.1.2 якого останній є місцевим нормативно-правовим актом, що регулює відносини, пов'язані з пайовою участю замовників будівництва у розвиток інфраструктури м.Краматорська.
Згідно з п.п.2.3, 2.4 Порядку, замовник який має намір щодо забудови земельної ділянки, розташованої на території міста Краматорська, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку транспортної та соціальної інфраструктури міста. Пайова участь у розвитку інфраструктури м.Краматорська полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету коштів в повному обсязі для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до п.3.1 Порядку величина пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Краматорська визначається у договорі про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Краматорська відповідно до встановленого міською радою розміру пайової участі у розвитку інфраструктури з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.
За змістом п.3.3 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста з урахуванням інших передбачених законом відрахувань складає 3 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд площею до 1000 кв. м.
Пунктом 4.1 Порядку передбачено обов'язок замовника звернутися до Краматорської міської ради через управління з загальних питань із заявою про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Краматорська.
В силу вимог ст.144 Конституції України та ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За таких обставин, вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування.
Як вказує прокурор, 30.03.2015р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розпочато будівництво магазину з реалізації продуктів харчування по вул.Юних Ленінців, 1а у м.Краматорську.
18.05.2015р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області зареєстровано декларацію №ДЦ142151370049 про готовність об'єкта до експлуатації, а саме магазину з реалізації продуктів харчування по вул.Юних Ленінців, 1а у м.Краматорськ Донецької області. Замовником будівництва за вказаною декларацією є ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Краматорський МВ УМВС України в Донецькій області 04.10.2006р., який зареєстрований за адресою: 84300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
Відповідно до п.п.12, 15 вказаної декларації загальна площа будівлі становить 37 кв. м. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією та вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію - 215,396 тис. грн, у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи 209,255 грн, витрати на машини, обладнання, інвентар 6,141 грн.
Як вказує прокурор, внаслідок неукладання відповідачем договору пайової участі та невиконання зобов'язання, встановленого Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» і Порядком щодо сплати пайового внеску в розвиток інфраструктури міста Краматорська, останнім заявлено вимоги про стягнення збитків (у вигляді неодержаного доходу) у розмірі 6461 грн.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків, як засіб захисту порушених прав, виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором та позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки Фізичної особі-підприємця ОСОБА_1; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв'язок між ними.
Правовий аналіз частин 8 та 9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у сукупності з іншими положеннями цієї статті свідчить про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.
Такий договір за загальним правилом має бути укладеним в межах строку, встановленого ч.9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Метою встановлення строків на укладення договору пайової участі у вказаному законодавчому положенні є визначення періоду часу, протягом якого забудовником має бути виконаний обов'язок з укладення договору на пайову участь (оформлення договірного зобов'язання забудовника щодо сплати конкретної суми пайового внеску на розвиток інфраструктури міста).
У разі не укладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавство не звільняє забудовника від обов'язку укласти договір про пайову участь та, відповідно, від обов'язку сплатити пайовий внесок.
Водночас, приписи наведених вище норм чинного законодавства не містять жодних застережень щодо неможливості ініціювання укладання договору органом міської ради, який уповноважений своєчасно здійснювати роботу щодо укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Як свідчать матеріали справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не звернувся до Краматорської міської ради з заявою про укладання договору щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста Краматорська у строк, який встановлений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком.
Разом з цим, від позивача також не надходило пропозицій про укладання відповідного правочину. Доказів зворотнього в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України прокурором та позивачем не надано.
Водночас, у матеріалах справи наявна заява б/н від 11.10.2016р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зі змісту якої вбачається, що останній звернувся до міського голови з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури під час розгляду спору.
На вказаній заяві міститься відбиток штампу вхідної кореспонденції Краматорського виконкому про реєстрацію заяви за вх. №7000/01-29 від 11.10.2016р.
Ухвалами суду від 19.10.2016р., 02.11.2016р., 23.11.2016р. позивача було зобов'язано надати письмові пояснення щодо розгляду заяви б/н від 11.10.2016р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста (зареєстровано Краматорським виконкомом 11.10.2016р. за №7000/01-29).
Позивач вимоги вказаних процесуальних документів не виконав, доказів вчинення дій, спрямованих на укладання з відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Краматорська не надав, наявність обставин звернення відповідача з відповідною заявою не спростував, що свідчить про зволікання у вирішенні питання оплати (отримання) грошових коштів з боку самого позивача.
При цьому, суд зазначає, що важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Принагідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але самий факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.
Оскільки між Краматорською міською радою та відповідачем договір про пайову участь не укладався, відповідні зобов'язальні правовідносини не виникли, то підстави для кваліфікації орієнтовної суми пайового внеску як упущеної вигоди позивача відсутні.
В разі існування факту ухиляння відповідача від сплати пайового внеску, позивач не позбавлений був права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір або застосувати важелі впливу на замовника будівництва чи його контролю, оскільки це в інтересах позивача.
Проте, позивачем та прокурором не надано доказів того, що Краматорською міською радою вживалися заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, позивач не звертався з позовом про спонукання відповідача до укладення договору про пайову участь.
Крім того, суд зауважує, що строк визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку передбаченого законом не може надавати йому переваг перед замовником, що виконав обов'язок вчасно.
Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Вищого господарського суду України від 17.03.2016р. по справі №916/2426/14, від 12.10.2016р. по справі №917/378/16, від 22.09.2015р. по справі №922/853/15.
За таких обставин, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про те, що прокурором та позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача щодо понесення збитків (у вигляді неодержаного доходу) у розмірі 6461 грн, які завдані внаслідок несплати пайового внеску в розвиток інфраструктури міста Краматорська, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає віднесенню на Прокуратуру Донецької області, як платника згідно з платіжним дорученням №1815 від 15.08.2016р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міської ради, м.Краматорськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ про стягнення збитків (у вигляді неодержаного доходу) у розмірі 6461 грн, які завдані внаслідок несплати пайового внеску в розвиток інфраструктури міста Краматорська.
У судовому засіданні 29.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 05.12.2016р.
Суддя Ю.О.Паляниця