01 грудня 2016 рокусправа № 808/3090/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талко» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талко»
до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ «Компанія «Талко» у червні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення № 0453081715, винесене 22 грудня 2014 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приморською ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області у період з 07.11.2014 по 17.11.2014 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Талко» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за серпень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2014 року, за результатами якої складено Акт № 425/08-17-15/38230192 від 24.11.2014.
На підставі висновків акту відповідачем 22 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0453081715, яким ТОВ «Компанія «Талко» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за основним платежем у розмірі 88084,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44042,00 грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Компанія «Талко» з ТОВ «Фіге Україна», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).
Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ «Компанія «Талко» у квітні 2014 року було укладено зовнішньоекономічні контракти з «Юнгхайнріх Нордерштедт АГ & Ко.КГ» та «Юнгхайнріх Ландсберг АГ & Ко.КГ» м. Гарбург, Німеччина, за умовами якого ТОВ «Компанія «Талко» зобов'язувалося виробити та поставити покупцям продукцію литих, кованих, штампованих, точених та інших деталей, вузлів із сталі, алюмінію та інших матеріалів для електронавантажувачів як в механічно обробленому, так і в необробленому вигляді згідно специфікацій.
Перевіркою встановлено, позивачем не спростовано, що виробником вказаної продукції є ТОВ «ТЛК «Талко» та яка придбана позивачем з метою реалізації на експорт.
При цьому судом встановлено, що у липні 2014 року позивачем було придбано у ТОВ «ТЛК «Талко» продукцію на суму 528503,30 грн. в тому числі ПДВ 88083,90 грн.
З метою виконання умов вказаних зовнішньоекономічних контрактів, ТОВ «Компанія «Талко» з ТОВ «Фіге Україна» було укладено договір комісії № TF-2014 від 01.04.2014.
За умовами вказаного договору, ТОВ «Фіге Україна» зобов'язується від свого імені за дорученням комітента за обумовлену винагороду продати товар.
Згідно з п. 2.3 договору комісіонер зобов'язується організувати доставку товару зі складу комітента (склад ТОВ «Компанія «Талко», Запорізька область, Приазовський район, с. Нововасилівка, вул. Леніна, 184) та склад комісіонера (склад ТОВ «Фіге Україна», Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28) для формування експортної партії та підписати акт прийому-передачі.
На підтвердження факту транспортування товару до складу ТОВ «Фіге Україна» позивачем надано ТТН.
Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, в постановах від 01 грудня 2015 року (№ 826/15034/14) та від 12.01.2016 (№ 826/20548/13-а) первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та сум витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом встановлено, позивачем не спростовано, що в наданих до перевірки ТТН не містяться обов'язкові реквізити, а саме: не зазначено повну адресу навантаження, марку, модель, тип та реєстраційний номер автомобіля, причіпа/напівпричіпа, ПІБ водія та номер посвідчення, особу, що отримала вантаж за довіреністю, не зазначено імені та посади особи, що отримала товар, а також відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції.
Також до перевірки та до суду не надано рахунки-фактури, зазначені в ТТН.
Крім того, позивачем не було надано актів прийому-передачі товару, які повинні складатися за умовами договору комісії після надходження товару до складу комісіонера.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, позивачем не спростовано, що ТОВ «Компанія «Талко» та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» є пов'язаними особами, тобто такими, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності, адже генеральним директором вказаних юридичних осіб є одна особа - ОСОБА_1.
Сукупність встановлених в даній справі обставин дають підстави ставити під сумнів добросовісність укладання позивачем правочину з ТОВ «Фіге Україна», тобто свідчать про здійснення останнім господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.
Таким чином, враховуючи, що у липні 2014 року придбані позивачем у ТОВ «ТЛК «Талко» ТМЦ було реалізовано на експорт на загальну суму 444385,00 грн. з обчисленням ПДВ за нульовою ставкою, що є нижче ціни придбання на суму 84118,30 грн., суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки податкового органу щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 року та проведення господарської операції з метою отримання бюджетного відшкодування.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення № 0453081715, винесене 22 грудня 2014 року.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Талко» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року в адміністративній справі № 808/3090/15 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 06 грудня 2016 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова