01 грудня 2016 рокусправа № П/811/1123/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
за участю:
представників позивача: Скляр Ю.А., Купченко О.П..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Олександрійської міської ради
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №811/1123/16 за позовом Олександрійської міської ради до Державного реєстратора Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області , треті особи: ПП «Геокадастровий центр», ОСОБА_3 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, -
02 вересня 2016 року Олександрійська міська рада звернулась до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень та збільшень позовних вимог, просила: скасувати державну реєстрацію права власності, яка здійснена 29.02.2016 року та видалити з земельного кадастру відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер - 3510300000:15:724:0001), площею 0,1047 га, що розташована на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозріз (біля СГТ «Черемшина», м. Олександрія, Кіровоградська область від 22.02.2016 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тимё що державна реєстрація права власності на земельну ділянку (кадастровий номер - 3510300000:15:724:0001), площею 0,1047 га, що розташована на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозріз (біля СГТ «Черемшина», м. Олександрія, Кіровоградська область за ОСОБА_3 є протиправною, оскільки вказаній особі не надавався дозвіл на виготовлення проектної земельної документації для відведення у власність земельної ділянки, яка перебувала у комунальній власності та знаходилась у розпорядженні позивача. Також, ОСОБА_3 не було здійснено погодження проекту землевпорядної документації із структурним підрозділом міської ради щодо розташування об'єктів будівництва на земельній ділянки, також позивачем безпідставно було змінено цільове призначення землі, чим порушено припис ст. 50 ЗУ «Про землеустрій».
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Фактично позивач наголошує на протиправності рішення державного реєстратора Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області з приводу реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_3 оскільки, останній не є особою, якій за рішенням органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відтак відсутньою є і підстава для формування земельної ділянки при передачі її у власність та реєстрації права власності. Оскільки ОСОБА_3. не надавалось дозволу на розроблення проекту землевпорядної документації для відведення у власність земельної ділянки, він на думку позивача не має право звертатись за реєстрацією свого речового права до реєстратора, оскільки це не передбачено Законом та Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.06.2015 року ОСОБА_3 подав до Олександрійської міської ради заяву за вх.№ 3726 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,1047 га на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ "Черемшина"), м. Олександрія, Кіровоградська область (а.с. 10).
Вказану заяву ОСОБА_3 не було розглянуто позивачем протягом місячного строку з дня подання заяви, тому позивач на виконання ч. 7 ст. 118 ЗК України подав до Олександрійської міської ради повідомлення про застосування процедури мовчазної згоди органу місцевого самоврядування на самостійне виготовлення проекту землеустрою. (а.с. 3)
З метою замовлення самостійного отримання проекту землеустрою ОСОБА_3 уклав з ПП «Геокадастровий центр» договір №03/08 від 03.08.2015 року про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1047 га на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ "Черемшина"), м. Олександрія, Кіровоградська область, здійснено інші дії, що передують реєстрації права власності на земельну ділянки.
В подальшому, ОСОБА_3 було подано до державного реєстратора пакет документів щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1047 га на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ "Черемшина"), м. Олександрія, Кіровоградська область, 29.02.2016 року державним реєстратором Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області було зареєстровано право власності на земельну ділянку.
Правомірність та обґрунтованість рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1047 га на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ "Черемшина"), м. Олександрія, Кіровоградська область є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства було проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1047 га на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ "Черемшина"), м. Олександрія, Кіровоградська область.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові, економічні організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регламентовані ЗУ «Про державний земельний кадастр».
Згідно із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про державний земельний кадастр», ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до п.111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ України від 17.10.2012 року N 1051 (далі - Порядок №1051) державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:
1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;
2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.
За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:
здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:
- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;
- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);
- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;
- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;
приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:
- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;
- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;
- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.
Пунктом 110 Порядку №1051 передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;
2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);
3) електронний документ.
Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:
розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;
невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
На думку позивача при здійсненні реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 поза увагою державного реєстратора залишилось те, що заявник прав не мав право на реєстрацію права власності на земельну ділянку в розумінні Закону, оскільки не є особою, якій надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, крім того у поданому для здійснення реєстрації прав пакеті документів відсутнє рішення про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України закріплено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому частиною 8 вказаної статті ЗК України закріплено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Приписи ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України визначають, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 112 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
З наведених вище норм права вбачається, що у випадку ненадання протягом встановленого приписами ЗК України місячного строку органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивованої відмови у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи заяву ОСОБА_3 про надання у власність земельної ділянки, яку подано до позивача 10.06.2016 року не було розглянуто в місячний термін, рішення по вказаній заяві було прийнято після спливу п'яти місяців з моменту її подання.
Відтак, в силу ч. 7 ст. 118 ЗК України, після направлення позивачу письмового повідомлення про самостійне замовлення розроблення проекту документації з землеустрою, яке мале місце 12.08.2016 року, ОСОБА_3 мав право самостійно замовити проект землеустрою та відповідно вчинювати інші дії з приводу ініціювання відведення та реєстрації земельної ділянки у власність без рішення позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. В свою чергу, відсутність рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не можу слугувати підставою для відмови особі, яка виконала вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України, в реєстрації права власності на земельну ділянку.
Суд також зазначає, що частиною 1 статті 8 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відсутність або суперечливість законодавства не може розцінюватись судом як підстава для відмови в захисті прав та законних інтересів. Неповнота чи відсутність законодавства долається застосуванням аналогії закону або аналогії права (ст. 9 КАСУ). Неясність (нечіткість, незрозумілість, неоднозначність) та суперечливість законодавства суд усуває тлумаченням положення нормативно-правового акта у спосіб, що утверджує верховенство права. Таке тлумачення має бути найбільш розумним за конкретних обставин та враховувати цілі акта. У разі суперечливості правових актів однакової юридичної сили або їхніх окремих положень у регулюванні тих самих відносин суд застосовує положення акта, яке є спеціальним, на відміну від загального положення акта, що врегульовує те саме, але ширше коло відносин. Якщо неможливо визначити, яке положення є спеціальним, а яке загальним, тоді суд застосовує положення, яке набрало чинності пізніше.
Отже, принцип Верховенства права в адміністративному судочинстві підлягає конкретному застосуванню з урахуванням засад справедливості, ефективного судового захисту, захисту особи від свавілля суб'єктів владних повноважень, з урахуванням якості Закону та меж його правового регулювання, з одночасним дотриманням обов'язку суду подолання неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини для об'єктивного вирішення справи по суті позовних вимог.
Таким чином, посилання позивача на те, що чинним законодавством передбачено право особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою звертатись за реєстрацією права власності на земельну ділянку, натомість не визначено випадки реєстрації права власності за особою, якій такий дозвіл не надавався, суд вважає необґрунтованими, оскільки за наслідками розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 дотримав визначену законом процедуру щодо самостійного замовлення проекту землеустрою, відтак підстави для обмеження його в праві реєстрації права власності на земельну ділянку з огляду саме на відсутність рішення позивача - відсутні.
Позивач зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який був наданий для реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 всупереч ст.186-1 ЗК України не був погоджений виконавчим органом Олександрійської міської ради у сфері містобудування та архітектури, так як ч.3 ст. 35 ЗК України передбачає на земельних ділянках, призначених для садівництва, зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Відповідно до ч.2 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Враховуючи, що згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва відсутній об'єкт будівництва, а також відсутні докази того, що ОСОБА_3 планується розташування такого об'єкта, то відсутня необхідність відповідного погодження виконавчим органом Олександрійської міської ради у сфері містобудування та архітектури.
Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими й доводи позивача з приводу безпідставної зміни ОСОБА_3 цільового призначення земельної ділянки, оскільки в матеріалах справи містяться документи, зокрема рішення міської ради від 06.11.2009 року, інформаційний лист Державного комітету з земельних ресурсів ГУ Держкомзему у Кіровоградській області, в яких міститься інформація про те, що земельні ділянки на бувших відвалах Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ "Черемшина"), м. Олександрія, Кіровоградська область є землями сільськогосподарського призначення. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на користь підтвердження здійснення дій ОСОБА_3 з метою зміни цільового призначення, відсутні вони в матеріалах справи.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази та пояснення та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Олександрійської міської ради Кіровоградської області.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнятою з урахуванням всіх обставин справи, а тому підстави для її зміни або скасування - відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Олександрійської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №811/1123/16 - залишити без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції набирає законної з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів у відповідності до ст. 212 КАС України.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова